справа № 363/1198/25
провадження № 22-ц/824/13217/2025
14 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради, до ОСОБА_1 про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою та скасування рішення про її державну реєстрацію, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року в складі судді Лукач О. П.,
встановив:
У березні 2025 року перший заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
- усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 7016301 від 21.10.2013 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:0224, площею 0,12 га, яка розташована в с. Новосілки Вишгородського району Київської області;
- усунути перешкоди у здійсненні Пірнівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3221886400:36:118:0224, площею 0,12 га шляхом її повернення від ОСОБА_1 на користь Пірнівської територіальної громади в особі Пірнівської сільської ради.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області 19 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків, а саме: зазначення ціни позову та внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку. встановленому Законом України "Про оцінку земель", чинної на дату подання позовної заяви.
Ухвала мотивована тим, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" від 12.03.2025, згідно якого відповідні норми ЦК та ЦПК України викладено в новій редакції.
26.05.2025, на виконання вимог ухвали суду Київська обласна прокуратура надіслала лист щодо усунення недоліків позовної заяви разом з позовною заявою в новій редакції.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав невиконання вимог ухвали суду.
13.06.2025 перший заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, вважає помилковими.
Зазначив, що на виконання вимог ухвали суду прокуратурою здійснено розрахунок нормативної вартості земельної ділянки з кадастровим номером 3221886400:36:118:0224 площею 0,12 га.
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 24.06.2022 №376 станом на 01.01.2025 вартість одного гектара земель сільськогосподарського призначення складає 31 230,17 грн. Розмір ціни позову дорівнює 3747,62 грн.
З урахуванням вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання вказаної позовної заяви становить 6 056 грн. Сплачений обласною прокуратурою судовий збір при пред'явленні позову охоплює зазначену суму судового збору за пред'явлення майнового спору.
До листа обласної прокуратури від 26.05.2025 долучено позовну заяву в оновленій редакції із зазначенням ціни позову.
З тексту оскаржуваної ухвали суду від 30.05.2025 неможливо встановити, чи вважає суд вимогу про зазначення ціни позову невиконаною.
Вважає, що вимоги суду щодо вказівки зазначення ціни позову у позовній заяві були виконані, а відповідні недоліки, на думку суду, в цій частині усунутими.
Крім цього, судом першої інстанції не було враховано, що положення Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" №4292-ІХ від 12.03.2025, який набув чинності 09.04.2025, щодо обов'язку внесення на депозитний рахунок суду грошової суми в розмірі оцінки земельних ділянок на дату подання позову не застосовуються у спірних правовідносинах.
Так, способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах є пред'явлення негаторного позову у порядку ст. 391 ЦК України щодо усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями водного фонду.
Водночас, положення Закону №4292-ІХ стосуються виключно захисту інтересів держави шляхом пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна у добросовісного набувача.
В Законі України №4292-ІХ відсутні норми, які вказують на те, що абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України має зворотну дію в часі.
Оскільки позовна заява відповідала вимогам статті 177 ЦПК України у редакції, чинній на 27.02.2025, підстав для подання прокурором до суду експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі її вартості немає.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мойсеєць Б. В. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Пірнівської сільської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою та скасування рішення про її державну реєстрацію.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області 19 травня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків: у відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України зазначити ціну позову та внести на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму в розмірі оцінки, здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель».
На усунення вказаних недоліків, позивач 26.05.2025 надіслав заяву про усунення недоліків з долученням позовної заяви у нові редакції, в якій визначив ціну позову та зазначив, що судовий збір було сплачено у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" з наведенням відповідних мотивів.
Залишаючи вказаний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали Вишгородського районного суду Київської області 19 травня 2025 року та не усунуто недоліків позовної заяви.
Перевіривши висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення прокурора до суду з позовом) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12.03.2025 року, що набрав чинності 09.04.2025, згідно з яким ст. 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
У зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19 травня 2025 року позовну заяву першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Пірнівської сільської ради залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З матеріалів справи убачається, що позовна заява, подана прокурором 04.03.2025, відповідала вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, в редакції, чинній на дату звернення до суду.
Нова редакція ч. 4 ст. 177 ЦПК України набула чинності 09.04.2025, тобто після звернення позивача з позовною заявою.
Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Застосовуючи вимоги ч. 4 ст. 177 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», якими передбачено зворотну дію в часі положень цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Однак, пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що Законом не передбачено зворотну дію в часі положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України та послався на положення процесуального закону, які не підлягають застосуванню у даному випадку.
За таких обставин залишення позовної без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України колегія суддів вважає помилковим, оскільки на час звернення позивача з цим позовом до суду позовна заява відповідала вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України в редакції, яка діяла на той час.
Отже, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції застосував положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, які не підлягають застосуванню.
Позовну вимогу в порядку ст. 388 ЦК України щодо витребування майна від добросовісного набувача прокурор не заявляв.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відмова позивача від зміни предмету позову у зв'язку зі міною законодавчого регулювання відповідних правовідносин, що призвело до неефективності раніше обраного способу захисту, може бути підставою для відмови у позові, а не залишення позовної заяви без руху, як такої, що подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 та 177 цього Кодексу, і , відповідно подальшого залишення її без розгляду.
За таких обставин залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України колегія суддів вважає помилковим, оскільки на час звернення позвиача з цим позовом до суду позовна заява відповідала вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України в редакції, яка діяла на той час.
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, підстави для розподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 28.11.2025.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук