03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6153/2025
08 жовтня 2025 року м. Київ
справа № 754/14462/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Борисової О.В., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Слив'юк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району міста Києва, яка подана представником Пучком Володимиром Дмитровичем, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Саламон О.Б.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району міста Києва, третя особа: Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідача Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району міста Києва, третя особа: Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування за завдані збитки в розмірі 444 329 грн. 24 коп., що складаються з: відшкодування збитків у розмірі 430 329 грн. 24 коп.; вартість виконання звіту у розмірі 4000 грн.; відшкодування за завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 серпня 2023 року о 16:00 год. внаслідок падіння дерева було пошкоджено транспортний засіб позивача - автомобіль марки «Poshe Cayenne» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , розмір завданих збитків складає 430 329 грн. 24 коп. Крім цього, позивач змушений був звернутися до експерта з метою визначення розміру завданих збитків, у зв'язку з чим поніс витрати за надання відповідних експертних послуг у розмірі 4000 грн.
Стверджує, що причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача, яка полягала у несвоєчасному догляду за зеленими насадженнями, розташованими в межах території Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району міста Києва, підтверджується інформацією КО «Київзеленбуд», згідно з якою балансоутримувачем дерева був саме відповідач, а відповідь Національного ботанічного саду від 25 серпня 2023 року №112/8-295 та акт від 02 грудня 2021 року №1269-А також доводять той факт, що дерево перебувало в аварійному стані і що на території відповідача на момент складання зазначеного акту 1 дерево підлягало видаленню, а 23 дерев - обрізці.
Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, позивач поніс моральні страждання, які у грошовому еквіваленті він оцінює в розмірі 10 000 грн.
З огляду на те, що врегулювати цей спір у претензійному порядку не вдалося, оскільки відповідач залишив без розгляду претензію позивача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 430 329 грн. 24 коп., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати на виконання звіту в розмірі 4000 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4353 грн. 29 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
У задоволенні інших вимог позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району м. Києва - Пучко В.Д. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалене без дотримання норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд помилково взяв до уваги звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 11 серпня 2023 року, яким було надано оцінку розміру завданої шкоди, адже при визначенні вартості відновлювального ремонту не було враховано фізичний знос деталей автомобіля позивача.
Крім цього, вважає, що наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку не є висновком експерта в розумінні статті 102 ЦПК України, оскільки у звіті відсутнє попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Зауважує, що суд безпідставно не взяв до уваги Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів зі змінами від 21 жовтня 2019 року № 3207/5/1033, відповідно до розділу V «Технічний огляд КТЗ» якої технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, що дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ, зокрема, обсяг і характер пошкоджень. При цьому, визначення матеріального збиту чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який призначив експертизу (залучив експерта), у разі наданням ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні дані про місцезнаходження автомобіля позивача і дані, на підставі яких можливо було би встановити обставини, за яких позивач припаркував свій автомобіль саме біля дерева, яке, на його думку, підлягало обрізці. На думку представника відповідача автомобіль було припарковано у недозволеному місці, що стало підставою для звернення до Деснянського УП ГУНП в місті Києві з повідомлення про кримінальне правопорушення за частиною другою статті 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво).
Також стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази, в тому числі, висновки експерта чи спеціаліста, на підставі яких можливо було встановити, що дерево впало на автомобіль позивача саме внаслідок неналежного догляду за ним, непроведення своєчасного огляду зелених насаджень, виявлення хворих дерев.
Вважає, що позивачу було завдано шкоду внаслідок непереборної сили, що виключає наявність вини відповідача та підстав для стягнення матеріального і морального відшкодування внаслідок падіння дерева.
Зауважує, що, виходячи зі змісту Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27 жовтня 2011 року №384/6600, відповідач не мав права видаляти дерево без дозволу КО «Київзеленбуд», який було отримано лише 17 серпня 2023 року, тобто після події, у зв'язку з чим він вважає, що несвоєчасне надання дозволу КО «Київзеленбуд» на видалення зелених насаджень на території Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району м. Києва виключає відповідальність відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції законним та зазначає, що факт заподіяння шкоди автомобілю позивача підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а також те, що шкоду було завдано деревом, балансоутримувачем якого був відповідач. При цьому, доводи апеляційної скарги в частині неналежності як доказу звіту про оцінку вартості матеріального збитку є необґрунтованими, оскільки цей звіт відповідає вимогам статті 102 ЦПК України.
Наполягає на тому, що шкоду було завдано автомобілю позивача саме внаслідок тривалої бездіяльності відповідача, яка полягала у нездійсненні догляду за деревами, що перебували на його території, про що свідчать звернення відповідача до КО «Київзеленбуд» 17 листопада 2021 року, 04 серпня 2023 року і 10 серпня 2023 року, тобто з періодичністю більш, ніж в півтора роки, тоді як відповідно до пункту 12 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105, загальний огляд зелених насаджень має проводитися двічі на рік - весною і восени.
Вважає необґрунтованими доводи відповідача в частині, що стосуються неправильного паркування позивачем власного автомобіля, оскільки жодними доказами цей факт не підтверджується.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині отримання відповідачем акту обстеження зелених насаджень, які підлягають видаленню, від 02 грудня 2021 року №1269 лише 17 серпня 2023 року, тобто після події, то представник позивача зазначила, що цей акт був складений ще в грудні 2021 року, тоді як відповідачем не доведено того факту, що ним було отримано цей акт лише 17 серпня 2023 року.
В судовому засіданні представник відповідача Пучко В.Д. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Додатково пояснив, що рішення суду про відшкодування матеріальної шкоди ґрунтується на неналежних доказах - звіту особи, яка не є експертом, - оскільки, на його думку, належним доказом визначення розміру спричиненої позивачу шкоди міг слугувати висновок експерта, а враховуючи, що у звіті не попереджено особу, яка його склала, про кримінальну відповідальність, то зазначений документ не є висновком експерта в розумінні статті 102 ЦПК України.
Що стосується незаявлення в суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи, то під час провадження в суді першої інстанції він обговорив це питання з представником позивача, який повідомив, що транспортний засіб був повністю відремонтований, а після цього - відчужений. З огляду на зазначене, представник відповідача дійшов висновку, що відпала потреба у проведенні експертного дослідження.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що причиною падіння частини стовбуру дерева тополі (Populus nigra Pyramidalis), яке мало місце 06 серпня 2023 року, з балансової території відповідача, сталося через бездіяльність балансоутримувача, тобто відповідача.
Відповідачем не доведено, що позивачу було завдано шкоду саме внаслідок несприятливих погодних умов як обставина, що виключає відповідальність за матеріальну і моральну шкоду, оскільки інформація Українського гідрометеорологічного центру про небезпечні метеорологічні явища 06.08.2023 не є належним та достатнім доказом для звільнення відповідача від відповідальності, має загально інформативний характер та не може вважатися належним і достатнім доказом на підтвердження того, що падіння частини стовбуру дерева на транспортний засіб позивача сталося внаслідок непереборної сили.
Крім цього, в зазначеній інформації Укргідрометцентру міститься повідомлення, що швидкість вітру в окремих районах Києва могла бути більшою, проте, відповідачем не надано доказів, що саме такі пориви вітру були в Деснянському районі м. Києва, а також того, що саме такі пориви вітру могли спричинити злам та падіння частини стовбуру дерева.
Про неналежний стан дерева і падіння саме частини дерева свідчить і відповідь на запит Національного ботанічного саду ім. М. Гришка від 25 серпня 2023 року, з якого вбачається, що за результатами обстеження стану дерева Populus nigra Pyramidalis (зростає за адресою м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 15-А) встановлено, що вона має задовільний життєвий і фізіологічний стан, проте потребує певних стабілізаційних заходів (балансування крони, видалення сухих та аварійних гілок). Після глибокої обрізки в попередні роки верхня частина стовбура всохла, розпочалась деструкція деревини, що з часом призвело до падіння верхньої частини головного стовбура. Такі скелетні частини стовбура або гілки є аварійними, несуть загрозу життю, здоров'ю та майну громадян і потребують своєчасного видалення.
Бездіяльність відповідача, яка призвела до заподіяння позивачу шкоди, проявилась у тому, що відповідачем своєчасно не проводились загальні огляди зелених насаджень, які відповідно до розділу 12 Правил №105 мають проводитись двічі на рік навесні та восени, хоча він був обізнаний про свій обов'язок з проведення оглядів зелених насаджень, про що свідчать його листи до КО «Київзеленбуд» від 17 листопада 2021 року, 04 серпня 2023 року, 10 серпня 2023 року.
Не знайшли свого підтвердження при розгляді справи доводи відповідача щодо залишення позивачем власного автомобіля у невстановленому для паркування місці, оскільки, працівниками поліції, які прибули на місце пригоди, таких порушень виявлено не було та протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача не складався. Посилання відповідача на те, що Деснянським УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України щодо самовільного зайняття земельної ділянки та облаштування незаконної автостоянки, суд відхилив на тій підставі, що правовий статус земельної ділянки, на якій був розташований автомобіль позивача, жодним чином не впливає на вину відповідача у заподіянні шкоди та її відшкодуванні.
Розмір спричинених позивачу збитків складав 430 329,24 грн., що підтверджувалося звітом від 11 серпня 2023 року № 95/44.08.23, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди є неповністю обґрунтованою, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про її зменшення до 5000 грн.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 серпня 2023 року до ІТС ІПНП (журнал ЄО) Деснянського УП ГУНП у м. Києві за № 33571 було зареєстровано звернення позивача про те, що 06 серпня 2023 року о 16:55 год. за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 15-А заявник виявив пошкодження автомобіля «Porsсhe Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок падіння дерева. Зазначений автомобіль належав на праві власності позивачу.
Оглядом місця події було встановлено, що автомобіль «Porshe Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 , має наступні пошкодження: вм'ятина на даху, пошкодження дзеркала заднього виду та деталей чорного кольору, що підтверджується відповіддю Головного управління НП у м. Києві від 04.09.2023 на адвокатський запит.
Відповідно до довідки про проведення перевірки за матеріалами ІТС ІПНП № 33571 від 06 серпня 2023 року, 06 серпня 2023 року, приблизно о 16:55 год., було пошкоджено автомобіль «Porsсhe Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору внаслідок падіння дерева. На автомобілі виявлено пошкодження даху, у салоні спереду посередині висить дзеркало заднього виду та деталі чорного кольору. Поруч з автомобілем лежать зламані гілки від дерева та стовбур від нього.
Вказане також підтверджується протоколом огляду від 06 серпня 2023 року, складеним дізнавачем Деснянського УП ГУНП у м. Києві старшим лейтенантом ОСОБА_4 .
Відповідно до звіту від 11 серпня 2023 року № 95/44.08.23, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , матеріальний збиток, завданий позивачу, складає 430 329,24 грн., вартість відновлювального ремонту - 771 063,48 грн., ринкова вартість пошкодженого колісного транспортного засобу «Porsсhe Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 на дату оцінки складає - 83 641,24 грн.
Позивачем також сплачено вартість послуг оцінювача за складання звіту № 95/44.08.23 про оцінку транспортного засобу «Porshe Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 , у сумі 4 000 грн.
Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією надано відповідь на адвокатський запит від 22 серпня 2023 року щодо надання інформації про балансоутримувача території за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 15-А, та відповідального за насадження Управління освіти Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. При цьому зазначено, що вищезазначена територія знаходиться на балансі Центру дитячої та юнацької творчості. Також вказано на те, що заклади загальної середньої освіти Деснянського району, в тому числі Центр дитячої та юнацької творчості, є окремими юридичними особами з правом ведення фінансово-господарської діяльності, які самостійно приймають рішення та здійснюють діяльність в межах своєї компетенції.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно з якої майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За загальним правилом у разі встановлення особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування, а саме позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вину (висновок у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі, і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
Відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону № 2807-IV посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.
Відповідно до частин першої-третьої статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.
Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Орган державної влади або орган місцевого самоврядування за поданням підприємства чи балансоутримувача щорічно затверджує заходи з утримання та ремонту об'єкта благоустрою державної або комунальної власності на наступний рік та передбачає кошти на виконання цих заходів. Орган державної влади та орган місцевого самоврядування, підприємство та балансоутримувач несуть відповідальність за виконання затверджених заходів у повному обсязі.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 затверджено Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, які, згідно з пунктом 1.1., визначають правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.
За змістом пункту 1.2. Правил № 105 їх розроблено з метою охорони та збереження зелених насаджень у містах та інших населених пунктах і утримання їх у здоровому впорядкованому стані, створення та формування високодекоративних, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень
Згідно з пунктом 5.1. органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів об'єктів благоустрою зеленого господарства державної та комунальної власності.
Пунктом 5.2. Правил № 105 передбачено, що балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об'єкта.
Відповідно до пункту 5.5. Правил № 105, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства.
Перелік дій щодо догляду за зеленими насадженнями, передбачений розділом 9 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України.
Так, догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом року і включає: поливання, внесення добрив, вкриття, обприскування крон дерев, догляд за ґрунтом, боротьбу з бур'янами, обробку дупел і механічних пошкоджень, формування крон дерев і чагарників.
Під час догляду за деревами застосовують три види обрізання: формувальне, санітарне, омолоджувальне (п.9.1.11.Правил).
Відповідно до п. 9.1.11.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною. Обрізанню підлягають також пагони, що відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом, щоб уникнути їхнього обламування.
Санітарне обрізання потрібно проводити щороку протягом вегетаційного періоду.
В розділі 12 Правил № 105 передбачено, що з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюють їх загальні, часткові та позачергові огляди.
Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об'єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.
Отже, відповідно до вищезазначених Правил на особу, відповідальну за утримання зелених насаджень, покладений обов'язок не тільки по зрізанню сухостійних та аварійних дерев, а також і догляд, що включає різні види обрізання дерев і формування крони, щоб уникнути їхнього обламування.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме відповідач, на балансі якого перебувала територія за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 15-А, є відповідальним за належне утримання зелених насаджень та періодичного проведення їх огляду, що підтверджувалося відповіддю на адвокатський запит Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 22 серпня 2023 року.
Встановивши, що пошкодження автомобіля позивача сталось внаслідок падіння дерева, яке розташоване по вул. Шолом-Алейхема, 15-А в м. Києві та знаходиться на балансі Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району м. Києва, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідальність за завдану позивачу шкоду покладається на балансоутримувача зелених насаджень об'єкту благоустрою - відповідача Центр дитячої та юнацької творчості Деснянського району м. Києва.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів, в тому числі, висновків експерта чи спеціаліста, на підставі яких можливо було встановити, що дерево впало на автомобіль позивача саме внаслідок неналежного догляду за ним, непроведення своєчасного огляду зелених насаджень, виявлення хворих дерев, є необґрунтованими і спростовуються актом огляду від 02 грудня 2021 року № 1269-А, протоколом огляду місця події від 06 серпня 2023 року зі складеною до нього ілюстрованою таблицею з місця події, листом Національного ботанічного саду від 25 серпня 2023 року № 112/8-295, відповідно до якого після глибокої обрізки в попередні роки верхня частина стовбура дерева тополі (Populus nigra Pyramidalis) всохла, розпочалася деструкція деревини, що з часом призвело до падіння верхньої частини головного стовбура, такі скелетні частини стовбура або гілки є аварійними, несуть загрозу життю, здоров'ю та майну громадян і потребують своєчасного видалення.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не мав права видаляти дерево без дозволу КО «Київзеленбуд», який було отримано тільки 17 серпня 2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2021 року комісією, призначеної наказом Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 49 від 19 вересня 2019 року «Про затвердження складу постійно діючої комісії з обстеження зелених насаджень м. Києва», складено акт № 1269-А «Обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню».
Відповідно до цього акту, обстеження зелених насаджень пов'язано зі знесенням аварійних та сухостійних дерев. Огляд проведено на території Деснянського району за адресою: вул. Шолом-Алейхема, 15-А. Підставою цього обстеження слугував лист-звернення Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району міста Києва від 17 листопада 2021 року № 126/06-01-02.
За висновком комісії, видаленню підлягало 1 дерево - тополя пірамідальна, віком 50 років, якісний стан - аварійний (деревина тухла), 23 дерева, з яких 6 - тополі, підлягали санітарній обрізці, у зв'язку з тим, що їхній стан був незадовільний.
В акті проставлено відмітку про його отримання представником відповідача в одному примірнику 17 серпня 2023 року.
Разом з тим, звертаючись до комісії з метою обстеження зелених насаджень у 2021 році, а відтак - будучи добре обізнаним про факт обстеження, відповідач не вжив жодних заходів для самостійного отримання цього акту в період з 02 грудня 2021 року по 06 серпня 2023 року (день заподіяння позивачу майнової шкоди), тоді як відповідальність за належне утримання зелених насаджень на своїй території покладалась саме на нього, а отже, міг і повинен був проявити належну обачність та звернутися до органу місцевого самоврядування з проханням видати копію акту обстеження від 02 грудня 2021 року № 1269-А.
Проте, матеріали справи не містять доказів, що відповідач вжив необхідні заходи для отримання акту від 21 грудня 2021 року № 1269-А з метою забезпечення належного утримання зелених насаджень на своїй території і запобігання негативним наслідкам у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, тобто, що він діяв добросовісно.
Також колегія суддів зауважує, що відповідно до розділу 12 Правил № 105, відповідач як балансоутримувач зелених насаджень, розташованих на його території, зобов'язаний був ініціювати питання про проведення їх обстеження щонайменше навесні та восени, але матеріали справи не містять доказів, що такі обстеження дійсно проводились після 21 грудня 2021 року, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про заподіяння автомобілю позивача шкоди внаслідок непереборної сили апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
Посилаючись на те, що майнову шкоду позивачу було завдано внаслідок непереборної сили, представник відповідача вказав на те, що на метеорологічних станціях спостереження за станом погоди проводяться через три години і що 06 серпня 2023 року з 15:34 год. до 17:22 год. швидкість поривів вітру становила 12 м/с. Враховуючи синоптичну ситуацію та з урахуванням рельєфу і забудови швидкість вітру в окремих районах Києва могла бути більшою і досягати 15-18 м/с, що вважається небезпечними метеорологічними явищами 1 рівня небезпеки, до якого належать пориви вітру, швидкістю від 15 до 24 м/с.
Відповідно до матеріалів справи, дерево впало на автомобіль позивача 06 серпня 2023 року о 16:55 год.
За даними Гідрометцентру, в період з 15:34 год. до 17:22 год. швидкість пориву вітру в місті Києві становила 12 м/с, а в деяких районах могла коливатися від 15 до 18 м/с.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було доведено, що швидкість поривів вітру коливалася від 15 до 18 м/с саме в Деснянському районі міста Києва в період, що охоплював момент заподіяння позивачу майнової шкоди.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що автомобіль позивача було припарковано в неналежному місці, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції, які прибули на місце події.
В матеріалах справи відсутня постанова суду або рішення іншого органу, до повноважень якого законом віднесено вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне паркування, які набрали законної сили та якими визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з неналежним паркуванням автомобіля.
Оскільки цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, однак в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, тому вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Подібний правовий висновок сформульовано в постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення відповідальності за заподіяну позивачу шкоду внаслідок пошкодження автомобіля на відповідача.
Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги щодо необґрунтованого визначення розміру майнової шкоди.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Дійшовши правильного висновку про те, що відповідач був балансоутримувачем дерева тополі (Populus nigra Pyramidalis), причиною падіння частини стовбуру дерева, що мало місце 06.08.2023 з балансової території відповідача, стала бездіяльність балансоутримувача - відповідача, який є відповідальним за заподіяння позивачу майнової шкоди, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відшкодування заподіяної шкоди, не застосував вищенаведену норму матеріального права, внаслідок чого не з'ясував належним чином обставин щодо розміру шкоди, який підлягав відшкодуванню.
Відповідно до пункту 8.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов:
а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість;
б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ;
в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/11069/16-ц, задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим.
Також у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 203/2064/19 Верховний Суд зазначив, що «установивши, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що розмір завданого позивачу матеріального збитку має становити різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, відчуженого ним під час розгляду справи за цим позовом, не можна визнати обґрунтованим.»
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди у повному обсязі, суд першої інстанції прийняв до уваги визначений звітом про оцінку вартості матеріального збитку від 11 серпня 2023 року № 95/44.08.23, складеним оцінювачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , розмір матеріального збитку, завданого власникові транспортного засобу «Porsсhe Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_1 , що складає 430 329 грн. 24 коп.
Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишились наступні обставини.
Відповідно до вказаного звіту вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Porsсhe Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 771 063 грн. 48 коп., із них вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту, становить 606 250 грн. 69 коп. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,7) становить 346 688 грн. ( а.с. 32, т. 1). Ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження становила 430 329 грн. 24 коп.
Як вбачається з вказаного звіту ( пункт 3.8), визначаючи розмір матеріального збитку, оцінювач виходив із приписів п. 8.2 Методики, згідно з яким вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових та величини втрати товарної вартості за умови доцільності відновлювального ремонту. Тоді як у даному випадку вартість відновлювального ремонту 771 063 грн. 48 коп. більша ринкової вартості автомобіля - 430 329 грн. 24 коп.
З огляду на викладене, оцінювач визначив розмір матеріального збитку таким, що дорівнює ринковій вартості автомобіля - 430 329 грн. 24 коп., оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість.
Враховуючи, що автомобіль залишився у власності позивача та був ним відчужений, то задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі його ринкової вартості у непошкодженому стані і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, без відрахування вартості залишків автомобіля, не можна визнати обґрунтованим.
Таким чином, оскільки звітом оцінювача визначена ринкова вартість пошкодженого колісного транспортного засобу «Porsсhe Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 у сумі 83 641,24 грн., то розмір відшкодування майнової шкоди становитиме: 430 329 грн. 24 коп.- 83 641 грн. 24 коп. = 346 688 грн.
Доводи представника відповідача про те, що звіт не є висновком експерта, у звіті відсутнє попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тому він не може достовірно свідчити про суму відшкодування та розмір коефіцієнту зносу, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
У частині шостій статті 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно з частиною п'ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Разом з тим, наявний у матеріалах справи звіт про оцінку вартості матеріального збитку оцінювача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 11 серпня 2023 року № 95/44.08.23, є письмовим доказом, а не висновком експерта.
Проте оцінювач ОСОБА_3 у звіті зазначив, що попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Правові висновки щодо належності звіту про оцінку майна викладено в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, від 03 червня 2021 року в справі № 461/2217/19.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначаються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».
Відповідно до статті 12 Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
До звіту додано документи, що вказують на наявність відповідної кваліфікації спеціаліста, відповідач не довів недостовірності зазначених доказів та (або) невідповідність спеціаліста зазначеній кваліфікації.
Таким чином, звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 11 серпня 2023 року № 95/44.08.23 , складений оцінювачем - ФОП ОСОБА_3 , є належним та допустимим доказом.
Зазначений звіт не є висновком експерта, виконаним за зверненням учасника справи, а особа, яка виконувала звіт, є оцінювачем за напрямом 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів», тому вимоги статті 106 ЦПК України на вказані правовідносини не поширюються.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 761/15232/18.
Крім того, у випадку незгоди з визначеною сумою матеріальних збитків, представник відповідача не був позбавлений можливості подати до суду клопотання про проведення у справі відповідної експертизи.
Водночас, мотиви представника відповідача, якими він керувався, не заявляючи в суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи, а саме, що за словами представника позивача транспортний засіб був відремонтований та в подальшому відчужений шляхом продажу, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки проведення експертизи можливе і за матеріалами справи.
З вищезазначених підстав суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи представника відповідача про те, що коефіцієнт зносу автомобіля позивача (0,7) був неправильно визначений, оскільки заперечуючи проти розміру коефіцієнту, представник посилається виключно на те, що транспортний засіб перебував в експлуатації понад десять років. Але зазначені доводи мають суб'єктивний характер і не ґрунтуються на жодних фактичних даних (доказах), тобто є припущеннями, що забороняється покладати в основу судового рішення відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд неповно з'ясував фактичні обставини справи, помилково стягнувши з відповідача на користь позивача відшкодування майнової шкоди в розмірі ринкової вартості автомобіля - 430 329,24 грн., при залишенні автомобіля у власності позивача, проте без відрахування вартості автомобіля у пошкодженому стані.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині розміру майнової шкоди та зменшення розміру відшкодування майнової шкоди, що підлягатиме стягненню з відповідача на користь позивача, з 430 329,24 грн. до 346 688 грн.
Доводів з приводу розміру заподіяної моральної шкоди позивачу, висновку про відшкодування якої в сумі 5000 грн. дійшов суд першої інстанції, апеляційна скарга відповідача не містить.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частинами першою і другою цієї статті cудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування майнової шкоди підлягає зміні, суд апеляційної інстанції здійснює перерозподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 79%, тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно сумі задоволених позовних вимог: судовий збір в сумі 3516,88 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 7900 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району міста Києва, яка подана представником Пучком Володимиром Дмитровичем, - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2024 року - змінити в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат, у зв'язку з чим викласти другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Центру дитячої та юнацької творчості Деснянського району міста Києва на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 346 688 (триста сорок шість тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень, моральну шкоду в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3516 грн. 88 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7900 (сім тисяч дев'ятсот) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Борисова О.В.
Рейнарт І.М.