03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4114/2025
08 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 759/11700/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Борисової О.В., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Слив'юк С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Петренко Н.О.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи : Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
встановив:
У червні 2024 року ОСОБА_4 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу з 24.02.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 з 20.09.1991 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 15.08.2012 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва шлюб було розірвано. ОСОБА_5 з 25.07.1987 року перебував у шлюбі з ОСОБА_7 (дівоче прізвище ОСОБА_8 ). 24.02.2021 року шлюб було розірвано.
З квітня 2019 року ОСОБА_1 почала проживати разом із ОСОБА_5 , який на той час вже припинив шлюбні відносини з ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому шлюб вони не укладали, але вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка. Спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 тривало до 2023 року, коли 11 липня ОСОБА_5 зник безвісті біля населеного пункту Червонопопівка Кремінського району Луганської області. 12.07.2023 року ОСОБА_1 , як цивільній дружині надійшло сповіщення сім'ї № 239 від начальника Шевченківського районного у м. Києві ТЦК.
Проживаючи спільно, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, у квартирі знаходилися (і знаходяться) особисті речі ОСОБА_5 . Проживали однією сім'єю, не укладаючи при цьому шлюб, за однією адресою, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були справжньою родиною: увесь вільний час проводили разом, приймали гостей, зустрічалися зі знайомими, будували плани на майбутнє, обговорювали поточні проблеми, сплачували комунальні послуги, мали спільний бюджет та розпоряджалися ним, проводили спільні витрати, придбавали майно в інтересах сім'ї, а також мали взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку у зв'язку з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Вважає, що суд під час розгляду справи позбавив заявника надати свої пояснення з приводу їх сімейного життя, не викликав та не допитав заявленого одного із трьох свідків, а саме ОСОБА_9 , а також порушив засади диспозитивності та не надав можливості представнику заявника заявити клопотання про допит ще одного свідка, а саме сестри ОСОБА_5 .
Крім того, під час дослідження судом доказів не оглянув відеодокази, які були долучені до матеріалів справи, чим порушив вимоги ст. ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 238 ЦПК України та не перейшов до стадії доповнень.
Висновки суду з посиланням на вимоги ст. 74 СК України та п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду від 12 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» не відносяться до заявлених вимог заявника, оскільки дані норми права відносяться до визначення статусу спільного майна та його розподілу між особами які спільно проживали без реєстрації шлюбу.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.
В судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_10 заперечили проти апеляційної скарги, не визнаючи факту спільного проживання заявника однією сім'єю з ОСОБА_5 .
Представники інших заінтересованих осіб в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено належними, достовірними та достатніми доказами факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та жінки, оскільки не доведено наявності між цими особами дійсно відносини, які носили характер сімейних, що вони були пов'язані спільним веденням господарства та мали взаємні права і обов'язки. При цьому судом було встановлено, що у ОСОБА_5 є доросла донька.
З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.
Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту зокрема щодо родинних відносин між фізичними особами.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, -залишає заяву без розгляду.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 760/33008/19, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків.
У постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Звертаючись до суду з даною заявою в порядку окремого провадження, ОСОБА_1 зазначала, що метою встановлення факту спільного проживання як без реєстрації шлюбу зі зниклим безвісти ОСОБА_5 є те, що встановлення даного факту надасть їй можливість безперешкодно займатися пошуками чоловіка шляхом звернення до різних організацій та органів, яким надано повноваження щодо розгляду таких питань, підтримувати листування із вказаними суб'єктами, звертатися до медичних закладів, брати участь у всіх можливих заходах по розшуку ОСОБА_5 як особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 з 25.07.1987 р. перебував у шлюбі з ОСОБА_7 .
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 24.02.2021р. шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розірвано (а.с.24).
Заявник ОСОБА_1 з 20.09.1991р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.08.2012р. шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було розірвано ( а.с. 22).
Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_1 від 10.02.2023 року ОСОБА_5 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 24.08.2022р (а.с.25)
Відповідно до листа від 29.03.2024р. ТОВ НВК «Скай Ассист», яке є розробником і виробником розвідувального БпАК «Sirko», підтверджено, що в січні 2023р. ОСОБА_1 придбала БпАК «Sirko» у комплектації 1/3 для батальйону «Дике поле» для ОСОБА_5 .
З акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 15 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_5 , командир 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 зник безвісти під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, недоторканності та територіальної цілісності України. Останній раз його бачили в районі позиції західніше населеного пункту Червонопопівка Кремінського району Луганської області під час спроб відновлення втраченої позиції відділення перебував у засобах індивідуального захисту - бронежилет і каска. Свідчення очевидців про факт загибелі або добровільної здачі в полон ОСОБА_5 відсутні.
Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 липня 2023 року № 239 заявника повідомлено, що її цивільний чоловік, ОСОБА_5 , зник безвісти 11 липня 2023 року біля населеного пункту Червонопопівка Кремінського району Луганської області. Сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (допомоги) і надання пільг у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З огляду на наведені норми матеріального права, факт зникнення безвісти військовослужбовця породжує для членів його сім'ї та дітей, в тому числі повнолітніх, юридичні підстави звернення до командира військової частини із заявою про виплату грошового забезпечення у встановленому законом розмірі.
Судом апеляційної інстанції при розгляді скарги ОСОБА_1 було встановлено, що у зниклого безвісти ОСОБА_5 є повнолітня дочка ОСОБА_7 , у зв'язку з чим її було залучено до участі у справі як заінтересовану особу.
В судовому засіданні апеляційного суду заінтересована особа ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначала, що не зважаючи на розірвання шлюбу між батьками, вони підтримували стосунки, у 2022 році батько надсилав матері грошові кошти, що підтверджується відповідними квитанціями. Сповіщення про зникнення батька надійшло на адресу, де зареєстрована вона та її батьки. Після отримання звістки про зникнення батька вона відразу звернулась до відповідних органів для здійснення пошукових дій.
Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що має місце спір про право, оскільки особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_11 (донька ОСОБА_5 ) не визнає факту проживання заявника однією сім'єю з її батьком ОСОБА_5 , що фактично унеможливлює вирішення заявлених вимог в порядку окремого провадження.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції встановив, що у ОСОБА_5 є донька, проте не з'ясував її особу, не залучив її до участі у справі, внаслідок чого не встановив, що за наведених обставин існує спір про право, що є підставою для залишення заяви без розгляду, а не відмови в її задоволенні по суті. Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до положень частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявник ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, із залишенням заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - без розгляду.
Вищевказані обставини не позбавляють ОСОБА_1 права звернутись до суду з відповідним позовом на загальних підставах.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 377, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Борисова О.В.
Рейнарт І.М.