14 листопада 2025 рокуСправа №160/25695/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/25695/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
09.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.08.2025 №743/М «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про призов та зарахування до списків військової частини в частині, що стосується ОСОБА_1 ; зобов'язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути ОСОБА_1 , зі статусу "військовослужбовець" до попереднього статусу "військовозобов'язаний" шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС "Оберіг"; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.08.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу (пункту) 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.08.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу (пункту) 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.
В обґрунтування позову зазначено, що 12.08.2025 року позивач був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху. В подальшому позивачу було повідомлено, що він перебуває у розшуку та буде доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що повідомляв працівникам поліції та службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 проте, що він є студентом та має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Так перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було надано бланк заяви про отримання відстрочки, який ним було заповнено та сфотографовано, після чого подано службовій особі. Відмітку про отримання заяви, службові особи відмовились проставляти. Цього ж дня позивача відвезли до лікарні для проходження військово-лікарської комісії, за результатами проходження якої, позивач був визнаний придатним до військової служби. Наказом відповідача-1 від 13.08.2025 №743/М його призвано на військову службу за мобілізацією та наказом командира військової частини НОМЕР_1 зараховано до списків особового складу. Вважаючи бездіяльність відповідача-1 щодо не розгляду заяви від 12.08.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу, протиправними накази ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , які не ґрунтуються на чинному законодавстві, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/25695/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
18.09.2025 року заперечуючи проти позовної заяви, Військової частиною НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог. У відзиві зазначено, що видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення його на посаду, командир військової частини виходив з того, що направляючи особу до військової частини НОМЕР_1 за мобілізаційним розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих позивача від призову на військову службу. Вказує, що накази про призов та зарахування до особового складу є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою дію фактом виконання та з моменту зарахування позивача до списків особового складу військової частини виникли правовідносини проходження військової служби, які регулюються Законом № 2232-ХІІ та Положенням № 1153/2008. Вказує, що підставою для надання відстрочки є фактичне навчання, яке має бути підтверджене належними документами станом на момент призову, однак в даному випадку такі документально підтверджені підстави на час мобілізації позивача відсутні.
22.09.2025 року позивачем до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
06.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 12.08.2025 року позивача в порядку пункту 16 Порядку №560 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , як порушника правил військового обліку. На виконання вимог Порядку №560, під час складання анкети позивачем не було вказано його навчання в «Фаховому коледжі електрифікації Дніпровського державного аграрно економічного університету», а в графі «Освіта» вказано інший навчальний заклад, в графі «Наявність броні або іншої підстави для відстрочки від мобілізації» наявний прочерк. Вказує, що позивач відмовився підписувати будь-які документи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначає, що заява на відстрочку позивачем посадовим особам не подавалась. Вказує, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 12.08.2025 та картки обстеження та медичного огляду від 12.08.2025 позивача визнано придатним до військової служби. 13.08.2025 відповідно до наказу відповідача-1, позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відповідно до поіменного списку №1/5200 від 13.08.2025 направлено для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 . Стверджує, що відповідачем-1 під час призову позивача на військову службу були виконані всі вимоги чинного законодавства.
08.10.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію викладену в позовній заяві та додатково зазначено, що відзив надіслано до суду із порушенням процесуальних строків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову по справі № 160/25695/25.
20.10.2025 року Військової частиною НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, в якому викладено аналогічні заперечення, які містяться у відзиві на позовну заяву, поданому 18.09.2025 року.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , 04.05.1985 року, перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується військово-обліковим документом в електронній формі («Резерв+»), сформованим 03.09.2025 року.
До матеріалів позовної заяви позивачем долучено скановану копію заяви, датовану 12.08.2025 року, яка адресована голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій повідомлено, що позивач є особою, яка на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та просить розглянути вказану заяву та оформити довідку про відстрочку від призову під час мобілізації. В графі «Додаток» наявний напис: «Відомості про моє зарахування до коледжу в реєстрі».
12.08.2025 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , по завершенню якого видано довідку №2025-0812-2330-4005-7, якою позивача визнано придатним до військової служби.
Згідно пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 13.08.2025 року №743/М «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» старшого солдата ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку №1/5200 від 13.08.2025 року було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.08.2025 року №321 старшого солдата ОСОБА_1 з 13 серпня 2025 року зараховано до списків особового складу.
Згідно довідки від 13.08.2025 року №73-п, позивач є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж електрифікації Дніпровського державного аграрно-економічного університету», який подав заявку на вступ до коледжу за спеціальністю G3 «Електрична інженерія», початок навчання з 01 вересня 2025 року.
Інформація, що ОСОБА_1 є здобувачем освіти та навчається в Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж електрифікації Дніпровського державного аграрно-економічного університету», на денні формі навчання, і поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статтею 10 Закону України «Про освіту» підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної держаної електронної бази з питань освіти №707822 від 01.09.2025 року, дата та номер наказу про зарахування №75-у від 28.08.2025 року.
Вважаючи, що його протиправно призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 17 Конституції України встановлює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Відповідно до абзацу 3 частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Частиною 5 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі Указ № 65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено, зокрема з 7 серпня 2025 року на 90 діб.
Згідно зі статтею 4 Указу № 65/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим, статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до абзацу першого частини 3 цієї статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (далі Порядок №1487).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно із пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) комісій з питань направлення для проходження базової військової служби, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.
З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати визначені документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі Порядок №560).
В пунктах 56, 57 Порядку № 560 видно, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Пунктом 58 Порядку № 560 встановлено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Додаток 5 Порядку №560 визначає Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку, зокрема для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів - довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;
для осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, - довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури, довідка закладу охорони здоров'я про прийняття на посаду лікаря (фармацевта/провізора)-інтерна певної спеціальності або довідка закладу охорони здоров'я про проходження практичної частини підготовки в інтернатурі як лікар (фармацевт/провізор)-інтерн за кошти фізичних (юридичних) осіб.
Згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно пункту 62 Порядку №560, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.
В пункті 63 Порядку №560 зазначено, що військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю..
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Отже, відповідно до приписів Порядку №560 не направляються на ВЛК та не підлягають призову на військову службу особи, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питання надання відстрочки, до розгляду по суті питання про надання відстрочки.
Суд наголошує, що за наявності у особи права на відстрочку від призову на військову службу, така відстрочка не надається автоматично і для реалізації відповідного права особа має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку.
У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.
Як вбачається з дослідженої судом сканованої копії заяви, адресованої голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 та датованої 12.08.2025 року, позивачем повідомлено, що він є особою, яка на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з чим просить розглянути вказану заяву та оформити довідку про відстрочку від призову під час мобілізації. В графі «Додаток» наявний напис: «Відомості про моє зарахування до коледжу в реєстрі».
Однак суд не може взяти її до уваги, оскільки така заява не містить відміток про її реєстрацію та прийняття її посадовими особами відповідача-1.
Інших доказів, які б підтверджували належне звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 1 частини 3 статті статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", матеріали справи не містять та позивачем не надано.
Таким чином, відсутні належні та допустимі докази того, що позивач скористався передбаченим законодавством правом на звернення із відповідною заявою до компетентного органу. Факт неподання такої заяви свідчить про те, що на вказану дату у відповідача не було юридичних підстав для розгляду питання щодо можливого надання відстрочки, а тому не може бути покладено на нього обов'язок вчинити дії, пов'язані з її наданням.
Крім того, згідно довідки про здобувача освіти за даними Єдиної держаної електронної бази з питань освіти №707822 від 01.09.2025 року вбачається, що дата початку здобуття освіти позивачем 01.09.2025 року, а дата та номер наказу про зарахування №75-у від 28.08.2025 року, тобто вже після видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2025 №743/М.
Отже на момент проведення мобілізаційних заходів позивач не мав законних підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу, оскільки не звертався із відповідною заявою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не надав жодних підтвердних документів, які б свідчили про наявність у нього обставин, що дають право на відстрочку.
Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для невключення позивача до списків осіб, що підлягають мобілізації, а проведення призову та подальше зарахування його до складу військової частини відбулося на законних підставах.
Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, відповідно якого процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2025 №743/М «Про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Щодо скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.08.2025 року №321, суд зазначає про таке.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так частиною 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 року.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до положень Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року № 280, зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач доставлений до військової частини НОМЕР_1 з усіма документами, які були необхідні для його зарахування до списків особового складу військової частини.
Отже, командир військової частини НОМЕР_1 із дотриманням вимог чинного законодавства, виконав вимоги чинного законодавства та виніс оскаржуваний наказ із дотриманням правил субординації, підпорядкування із дотриманням положень про облік військовослужбовців.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби, в якому наводив вказані вище обставини чи інші підстави.
Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.08.2025 року №321 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини таким, що відповідає критеріям правомірності, які визначені частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже такий наказ не підлягає скасуванню.
Суд наголошує, що аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов'язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов'язків та інше.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 року в справі №200/4189/22 звертає увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Після мобілізації виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ №1153/2008.
Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Отже суд приходить до висновку, що оскаржувані у цій справі накази прийняті відповідачами правомірно та підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська