Справа №289/1999/25
Номер провадження 2-а/289/14/25
28.11.2025 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Сіренко Н.С. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
30.10.2025 в провадження судді Сіренко Н.С. надійшла адміністративна справа про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, в якій позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №7/394 від 20.08.2025.
Адміністративний позов поданий у зв'язку з виникненнями публічно-правового спору щодо правомірності рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Порядок розгляду і вирішення публічно-правових спорів, що виникають з таких підстав, визначається у ст. 286 КАС України.
Ухвалою від 31.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду; позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків : надати заяву про поновлення цього строку та докази неможливості вчасного звернення до адміністративного суду, яку ОСОБА_1 отримав 25.11.2025.
27.11.2025 позивачем ОСОБА_1 подано суду заяву про усунення недоліків та заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій як на поважність пропуску зазначає, що він знаходиться на постійному лікуванні, має розлади психіки, приймає психотропні препарати за призначенням лікаря, вважає це істотною перешкодою, яка завдала труднощів для вчинення з його боку процесуальних дій.
Ознайомившись з адміністративним позовом, з заявою про поновлення строку на звернення до суду, з заявою про усунення недоліків, приходжу до висновку, що адміністративний позов підлягає поверненню позивачу, з огляду на наступне.
Із поданої до суду 27.11.2025 заяви про усунення недоліків вбачається, що як на поважність причин пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 посилається на хворобливий стан, при цьому позивач не вказав жодної об'єктивної причини, яка б вказувала на неможливість вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод.
Оцінюючи заяву про усунення недоліків на предмет поважності причин пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом, суд виходить з наступного.
Статті 123 та 169 КАС України зобов'язують суд перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Отже, строк на оскарження постанови у справах про адміністративні правопорушення становить десять днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). В той же час в разі пропуску з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
При цьому, підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливлює своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі №823/2363/18, досліджуючи питання поважності причин строку звернення до суду, дійшов висновку, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідаю одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поряд з цим, Верховний Суд у вказаній постанові звернув увагу, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Також, Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі №813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, Суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулось порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалось за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
При цьому, незнання про порушення своїх прав через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поняття «особа повинна дізнатися про порушення своїх прав» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій, і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Судом встановлено, що оскаржувана позивачем постанова №7/394 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 20.08.2025, водночас адміністративний позов ОСОБА_1 про оскарження даної постанови подав до суду 30.10.2025.
При цьому із змісту постанови №7/394 від 20.08.2025 вбачається, що громадянин ОСОБА_1 на розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом отримання другого примірника протоколу особисто під підпис.
Таким чином, ОСОБА_1 знав, що у призначені дату та місці відносно нього буде розглядатися справа про адміністративне правопорушення, та, відповідно, прийматиметься рішення за результатами розгляду складеного відносно нього протоколу, та не довів належними, беззаперечними доказами об'єктивної неможливості дізнатися про результати розгляду відносно нього справи задля реалізації права на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням викладеного, та положень ст. 289 КУпАП та ст. 286 ч. 2, ст. 120 КАС України, строк звернення ОСОБА_1 до суду з позовом щодо оскарження вищевказаної постанови закінчився 02.09.2025.
В позовній заяві позивач заявив про поновлення процесуального строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, при цьому пропуск строку звернення до суду обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову №7/394 від 20.08.2025 він отримав лише 16.10.2025, однак не підтверджує дану обставину належними доказами.
Водночас, ані в позовній заяві, ані в заяві про усунення недоліків позивачем не повідомлено, які саме обставини і як саме унеможливили своєчасне звернення до адміністративного суду. Долучені позивачем копії медичних документів не підтверджують неможливість позивача своєчасно отримати оскаржувану постанову та в разі незгоди оскаржити її.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 01.02.2024 у справі № 990/270/23 зауважувала, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відтак, позивач про винесення оскаржуваної постанови "повинен був дізнатися" 20.08.2025 - у день розгляду справи про адміністративне правопорушення, на який не з'явився.
Частиною другою та п'ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів. Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах (постанова Верховного суду від 27.02.2025 у справі № 120/1183/24).
Суд зауважує, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 "Осман проти Сполученого Королівства", заява №23452/94 і пункт 54 рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 "Круз проти Польщі", заява №28249/95).
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
У рішенні ЄСПЛ по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).
Відтак, відповідно до практики ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Враховуючи наведене, суд вважає, що встановлені у цій справі обставини не свідчать про застосування судом надмірного формалізму під час вирішення питання про поновлення процесуального строку на звернення до суду із цим позовом; як і не свідчать про нелегітимне втручання у конвенційні права позивача та про наявність перешкод для реалізації права особи на доступ до правосуддя.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, а саме, що ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом поза межами строку, визначеного ст. 286 КАС України, а наведені ним в заяві про поновлення строку звернення до суду причини пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом визнаються судом неповажними, приходжу до висновку, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, відтак підстави для поновлення строку на звернення до адміністративного суду відсутні та про повернення позивачу позовної заяви згідно приписів ч. 2 ст. 123 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня винесення ували.
Суддя Наталія СІРЕНКО