Справа №592/2517/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/463/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - інші скарги
Іменем України
19 листопада 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/2517/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчої судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.09.2025, якою залишена без задоволення скарга ОСОБА_7 на постанову про видачу особи (екстрадицію),
учасників судового провадження:
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчої судді та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки скарга розглянута без участі ОСОБА_7 , слідча суддя не врахувала висновків, з яких було скасовано попереднє рішення в цій справі, а також тієї обставини, що відсутнє остаточне рішення по заяві ОСОБА_7 про визнання його біженцем, що виключало можливість прийняття рішення про його екстрадицію, постанова про екстрадицію є незаконною.
17.02.2025 до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшла скарга ОСОБА_7 , в якій він просив скасувати постанову в. о. Генерального прокурора ОСОБА_9 від 31.12.2024 про видачу його до Федеративної Республіки Німеччина як громадянина цієї держави для притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою слідчої судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.09.2025 скарга ОСОБА_7 на постанову про видачу особи (екстрадицію) залишена без задоволення. Таке рішення слідчої судді вмотивовано тим, що постанова про екстрадицію є законною, обгрунтованою та не суперечить ч. 4 ст. 590 КПК.
Відповідно п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Зважаючи на те, що копія ухвали слідчої судді була отримана захисником ОСОБА_8 електронною поштою 06.09.2025, а з апеляційною скаргою вона звернулась через «Електронний суд» 15.09.2025, то з метою забезпечення доступу до правосуддя колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження підлягає поновленню, оскільки він пропущений з поважних причин.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчої судді, доводи захисника ОСОБА_8 , яка підтримала свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому КПК (п. 14 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 21 КПК), а кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (п. 15 ч. 1 ст. 7, ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК).
Під час кримінального провадження слідчий суддя, прокурор, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу (ч. 1, 6 ст. 9 КПК).
Відповідно ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
ЄСПЛ у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine), заява № 11901/02) констатував, що «засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, а протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права». В іншому своєму рішенні від 13.05.1980 у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italie) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних; право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом» (див. п. 33 рішення від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції (Dulaurans v. France), заява № 34553/97); п. 32 і 35 рішення від 07.03.2006 у справі «Донадзе проти Грузії», заява № 7464/01).
Відповідно ст. 591 КПК, рішення про видачу особи (екстрадицію) може бути оскаржено особою, стосовно якої воно прийняте, її захисником чи законним представником до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого така особа тримається під вартою, крім випадку, передбаченого ст. 588 цього Кодексу. Якщо до особи застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, скарга на рішення про видачу такої особи (екстрадицію) може бути подана до слідчого судді, в межах територіальної юрисдикції якого розташований відповідний центральний орган України. Якщо скаргу на рішення про видачу подає особа, яка перебуває під вартою, уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно надсилає скаргу до слідчого судді і повідомляє про це відповідну обласну прокуратуру. Розгляд скарги здійснюється слідчим суддею протягом п'яти днів з дня її надходження до суду. Судовий розгляд проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку, особи, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисника чи законного представника, якщо він бере участь у провадженні. При розгляді скарги слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу (екстрадицію). За результатами розгляду слідчий суддя виносить ухвалу, якою: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) задовольняє скаргу і скасовує рішення про видачу (екстрадицію).
Вказаних вище вимог закону слідча суддя суду першої інстанції не дотрималася і здійснила розгляд скарги Бена Левента фон Ромбса на постанову про видачу особи (екстрадицію) у його відсутність, хоч кримінальний процесуальний закон в усякому разі вимагає обов'язкову присутність при судовому розгляді особи, щодо якої прийнято рішення про видачу.
Відсутність ОСОБА_7 в судовому засіданні безумовно перешкодило ухвалити законне і обґрунтоване рішення, внаслідок чого доводи апеляційної скарги у цій частині заслуговують на увагу і є обґрунтованими. До того ж, ухвалою колегії суддів Сумського апеляційного суду від 24.07.2025 під час попереднього апеляційного перегляду ухвали слідчої судді, постановленої у даному кримінальному провадженні, вже було встановлено порушення ст. 591 КПК щодо розгляду скарги ОСОБА_7 без його участі.
Однак, незважаючи на це рішення апеляційного суду, ігноруючи вимоги ч. 3 ст. 415 КПК, згідно якої висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді, слідча суддя допустила аналогічні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, згідно приписів ч. 4 ст. 590 КПК, після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою. У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави. Рішення про видачу особи (екстрадицію) не може бути прийнято, якщо така особа подала заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи скористалася відповідно до законодавства правом на оскарження рішення щодо зазначених статусів, до остаточного розгляду заяви, у порядку, встановленому законодавством України. Інформація про подання особою зазначених заяв або оскарження відповідних рішень не надається іноземній державі, що надіслала запит.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 541 КПК, видача особи (екстрадиція) - це видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави;
Частиною 1 ст. 593 КПК визначено, що з метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), центральний орган України після набрання чинності цим рішенням надає відповідні доручення (направляє звернення) компетентним органам України.
Відхиляючи доводи захисника в частині, що стосуються неможливості прийняття рішення про екстрадицію Бена Левента фон Ромбса у зв'язку із поданою ним заявою про визнання його біженцем, слідча суддя дійшла висновку, що на момент прийняття такого рішення обставин, які б перешкоджали його видачі, не було.
Разом із тим, слід зазначити, що слідча суддя не врахувала тієї обставини, що рішення про екстрадицію Бена Левента фон Ромбса на момент розгляду скарги не набрало (і не могло набрати) чинності, оскільки було оскаржене ним у судовому порядку. За таких умов подання ОСОБА_7 заяви до міграційної служби про визнання його біженцем набуває суттєвого значення для оцінки обґрунтованості прийнятого рішення про його видачу та повинно враховуватися комплексно під час розгляду скарги на екстрадицію. Це зумовлено тим, що відповідно ч. 2 ст. 589 КПК, особа, якій надано статус біженця, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно ч. 1 ст. 412 цього Кодексу істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчої судді у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Вирішуючи питання подальшого руху кримінального провадження після скасування ухвали, колегія суддів враховує, що порушення слідчою суддею вимог ст. 370 КПК щодо змісту мотивувальної частини ухвали та загальних засад судочинства не охоплюється напряму (безпосередньо) переліком підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ч. 1 ст. 415 КПК.
У той же час, положеннями ч. 2 ст. 8, ч. 5-6 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України (ст. 1 КПК) застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, а у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.
Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є верховенство права, законність, доступ до суду, а також забезпечення змагальності сторін та одночасно обґрунтованість і вмотивованість судового рішення, визначені як обов'язкові вимоги у ст. 370 КПК, що стосується також і рішень слідчих суддів.
Відповідно ст. 9 Конституції України та ЗУ «Про міжнародні договори України», норми міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, необхідно застосовувати у внутрішньодержавному правопорядку України у спосіб, передбачений для норм національного законодавства. Іншими словами, норми таких міжнародних договорів України повинні мати силу не меншу, ніж закони України, але не силу Конституції України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені національним законом, повинні застосовуватися правила міжнародного договору, що ґрунтується на ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., учасницею якої є Україна: «…учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору».
Необхідність дотримання при вирішенні питання про відкриття провадження вказаних загальних засад судочинства підтверджується, як зазначалось вище, судовою практикою ЄСПЛ та змістом норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., які згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, тобто є джерелом права, яке має пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права (окрім норм Конституції України), зокрема рішень ЄСПЛ перед ч. 2 ст. 412 і ч. 1 ст. 415 КПК, які визначають вичерпний перелік безумовних підстав для скасування судового рішення і призначення нового судового розгляду у суді нижчого рівня.
Необґрунтованість та невмотивованість рішення слідчої судді, в цьому випадку, є безумовними підставами як для скасування ухвали в порядку ст. 412 КПК, так і для призначення нового розгляду в суді першої інстанції за обставин, визначених ч. 1 ст. 415 КПК, що відповідає як сталій судовій практиці ЄСПЛ з цього питання, так і положенням національного законодавства, враховуючи, що під час апеляційного розгляду колегія суддів позбавлена можливості на законних підставах ухвалити рішення згідно п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК, тобто після скасування ухвали слідчої судді постановити нову ухвалу, так як, крім іншого, скарга Бена Левента фон Ромбса на постанову про видачу особи (екстрадицію) не розглядалась слідчою суддею суду першої інстанції за його участю з повним дотриманням положень ст. 591 КПК.
Інші доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості рішення про екстрадицію Бена Левента фон Ромбса не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки їм має бути надана оцінка при новому судовому розгляді, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
постановила:
Поновити захиснику ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчої судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.09.2025.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчої судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.09.2025 щодо залишення без задоволення скарги Бена Левента фон Ромбса на постанову про видачу особи (екстрадицію) скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4