26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 205/7677/23
провадження № 61-7594св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне некомерційне товариство «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального некомерційного товариства«Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П., від 03 червня 2025 року, і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. 25 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «ДОКОД» ДОР» (після зміни назви - КНТ «ДОКОД» ДОР») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона працювала в КП «ДОКОД» ДОР» на посаді заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КП «ДОКОД «ДОР». 27 червня 2023 року видано наказ від 27 червня 2023 року № 16 про звільнення її з посади заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КП «ДОКОД» ДОР». Зміст наказу полягає у встановленні в її діях факту одноразового грубого порушення трудових обов'язків, яке полягало у невиконанні наказів. Також підставами для звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України стали: акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу від 22 червня 2023 року; акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу від 23 червня 2023 року; акт про відмову у надані пояснень від 23 червня 2023 року; акт про відмову у надані пояснень від 27 червня 2023 року; доповідна записка начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» від 26 червня 2023 № 1-26062023.
3. На думку позивачки, наказ від 27 червня 2023 року № 16 не містить чіткого формулювання одноразового грубого порушення.
4. Позивачка також вказувала, що діями роботодавця їй була завдана моральна шкода, оскільки звільнення з роботи та супутні звільненню обставини погрішили фізичний та психоемоційний стан і призвели до моральних страждань. Під час війни вона була позбавлена єдиного джерела доходу та матеріального забезпечення і соціальних послуг зі страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Посилалася на незаконне відсторонення від роботи. Повідомляла, що після звільнення вона зверталася за медичною допомогою до КНП «Міська клінічна лікарня № 6», де були встановлені певні діагнози.
5. З урахуванням викладеного, заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ КП «ДОКОД» ДОР» від 27 червня 2023 року № 16 про звільнення її з посади заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КП «ДОКОД» ДОР»;
- поновити її на посаді заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення;
- стягнути на її користь 300 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з КП «ДОКОД» ДОР» середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Основний зміст та мотиви рішення та додаткового рішення суду першої інстанції
6. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 до КНТ «ДОКОД» ДОР» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.
7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачка у період з 19 червня 2023 року по дату звільнення не набула повноважень в. о. генерального директора
КП «ДОКОД» ДОР», а працювала по дату звільнення на посаді заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення. Позивачка не виконала наказ про відсторонення від посади № 2 від 21 червня 2023 року, оскільки вважала, що вона є в. о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР», що також підтверджується її візами на внутрішніх документах підприємства 21 червня 2023 року (погодження надання відпусток).
8. Місцевий суд зазначив, що зміст доповідної записки від 26 червня 2023 року № 1-26062023, актів від 22 червня 2023 року та від 23 червня 2023 року є достатньо ґрунтовним та зрозумілим для сприйняття, аби надати позивачці вичерпну інформацію про те, що саме - які її особисті рішення та юридично значимі вчинки - стало підставою для її звільнення. Позивачка, усвідомлюючи значення своїх дій, не виконувала наказ про її відсторонення, продовжувала виконання обов'язків в. о. генерального директора з перевищенням своїх повноважень відповідно до посадової інструкції, що є грубим порушенням. Свідоме порушення імперативних вимог трудового законодавства, а так само й недбале виконання посадових обов'язків правомірно та підставно мають бути оцінені як істотне свідоме грубе порушення трудових обов'язків.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2025 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до КНТ «ДОКОД» ДОР» задоволено частково.
10. Визнано наказ від 27 червня 2023 року № 16 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КНТ «ДОКОД» ДОР»незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КНТ «ДОКОД» ДОР». Стягнуто з КНТ «ДОКОД» ДОР» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 158 949,75 грн з відрахуванням з цієї суми обов'язкових податків та зборів. Стягнуто з КНТ «ДОКОД» ДОР»на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної шкоди 50 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а висновки суду першої інстанції про те, що позивачка у період з 19 червня 2023 року по дату звільнення не набула повноважень в. о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР», а працювала по дату звільнення на посаді заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення, не відповідає обставинам справи та є припущенням. Крім того, ОСОБА_2 після призначення на посаду 20 червня 2023 року не скасувала наказ № 203-ос від 19 червня 2023 року, яким ОСОБА_1 призначено виконуючою обов'язки генерального директора з 19 червня 2023 року. При таких обставинах відсутні докази на підтвердження того, що позивачка не виконувала обов'язки генерального директора.
12. Наказ № 2 від 21 червня 2023 року, яким позивачку на час службового розслідування було відсторонено від виконання обов'язків заступника генерального директора викликає сумнів у тому, що винесений у межах компетенції в. о. генерального директора ОСОБА_2.Цим наказом штучно створені умови, при яких бідь-які дії позивачки на роботі могли трактуватися як порушення. Наказ про звільнення не містить опису конкретного порушення, за яке звільнено позивачку, яке має ознаку одноразовості.
13. Враховуючи положення частини другої статті 235 КЗпП України, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 158 949, 75 грн (505 роб. дні х 2 294, 95 грн).
14. Вирішуючи питання про стягнення з роботодавця на користь позивачки моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що заявлена позивачкою сума відшкодування заподіяної їй моральної шкоди (300 000 грн) є завищеною та вважав, що сума у розмірі 50 000 грн буде справедливою сатисфакцією для відшкодування завданої моральної шкоди.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. У червні 2025 року КНТ «ДОКОД» ДОР» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2025 року.
16. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду КНТ «ДОКОД» ДОР» зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15,
у постанові Великої Палати Верховного Судувід 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 711/8227/16-ц, від 22 листопада 2021 року у справі № 342/1310/19, від 03 червня 2022 року у справі № 331/2328/21,від 02 лютого 2023 року у справі № 505/1452/19, від 31 травня 2023 року у справі № 522/4334/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ОСОБА_1 грубо порушила вимоги пункту 1.5 посадової інструкції в частині невиконання наказу КНТ «ДОКОД» ДОР» від 21 червня 2023 року № 2 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою», яким її відсторонено від виконання обов'язків за посадою. У матеріалах справи є відеодокази, на яких відображена зухвала умисна поведінка позиваки, яка проявлялася у незгоді з призначенням ОСОБА_2 на посаду в.о. генерального директора. Позивачка також в супереч її відстороненню від займаної посади візувала заяви про надання відпусток, тобто погоджувала їх.
18. КНТ «ДОКОД» ДОР» посилається на те, що апеляційним судом не взято до уваги обставини, встановлені у справі № 932/3589/24, зокрема, що ОСОБА_3 була непрацездатною з 14:15 год 20 червня 2023 року по
30 червня 2023 року, а звільнено її було 19 червня 2023 року та призначено ОСОБА_2 виконуючою обов'язки генерального директора. Отже ОСОБА_1 не могла виконувати обов'язки генерального директора, оскільки обов'язки генерального директора 19 червня 2023 року виконувала ОСОБА_3 , а з 20 червня 2023 року ОСОБА_2 .
19. Згідно з доводами касаційної скарги, позивачці було відомо про її відсторонення від виконання обов'язків і вона не надала жодного пояснення щодо виконання наказу керівника про її відсторонення, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 63 Конституції України.
20. Також КНТ «ДОКОД» ДОР» посилається на те, що висновок апеляційного суду про те, що наказ про відсторонення позивачки на час службового розслідування викликає сумнів у тому, що він винесений у межах компетенції в. о. генерального директора ОСОБА_2 ґрунтується на припущеннях, оскільки остання набула повноваження з виконання обов'язків генерального директора 20 червня 2023 року, згідно з розпорядженням голови обласної ради від 16 червня 2023 року. Отже саме ОСОБА_2 мала право виносити наказ, у тому числі і наказ про проведення службового розслідування та відсторонення від виконання обов'язків за посадою. Наказ про її відсторонення позивачка не виконала.
21. 10 листопада 2025 року КНТ «ДОКОД» ДОР» через підсистему «Електронний суд» подано додаткові пояснення, які фактично є доповненням касаційної скарги аргументами щодо неправильного розрахунку середнього заробітку за останні два місяці і які, в силу положень частини другої статті 126, частини першої статті 398 ЦПК України, слід залишити без розгляду, оскільки вони подані поза межами процесуального строку на касаційне оскарження і заявником не порушується клопотання щодо його поновлення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 205/7677/23.
23. Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
24. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 , посилається на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою. Зазначає, що жодного конкретного одноразового грубого порушення трудових обов'язків, яке могло б стати законною підставою для звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, наказ про звільнення не містить. Наказ про звільнення не містить будь-яких посилань на порушення трудових обов'язків, що визначені у розділі 2 «Завдання та обов'язки» посадової інструкції заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення, що долучена відповідачем, як письмовий доказ до відзиву на позовну заяву. Вказує, що жодні наявні у матеріалах справи докази не доводять її протиправної поведінки. Те, що вона у період з 19 червня 2023 року по дату звільнення не набула повноважень в.о. генерального директора КНТ «ДОКОД» ДОР», а працювала по дату звільнення на посаді заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення, не відповідає обставинам справи та є припущенням.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. Згідно з наказом про переведення від 30 квітня 2020 року № 115-ос ОСОБА_1 працювала на посаді заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення КП «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер «Дніпропетровської обласної ради».
26. Відповідно до посадової інструкції заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення (пункти 1.1, 1.3), з якою ОСОБА_1 було ознайомлено під підпис, посада заступника керівника з інформаційно-організаційного забезпечення (далі - ІОЗ) належить до посад керівного складу КП «ДОКОД» ДОР». Заступник з ІОЗ призначається та звільняється відповідно до діючого законодавства генеральним директором КП «ДОКОД» ДОР».
27. Розпорядженням голови обласної ради від 19 червня 2023 року № 22-КП «Про кадрові питання комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_3 19 червня 2023 року звільнено з посади генерального директора КП «ДОКОД» ДОР», а ОСОБА_2 призначено виконуючою обов'язки генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» 20 червня 2023 року строком на два місяці.
28. ОСОБА_3 перебувала на лікарняному з 20 червня 2023 року.
29. Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 04 червня 2024 року у справі № 932/3589/24 встановлено, що згідно з табелем робочого часу, ОСОБА_3 була на роботі до 19 червня 2023 року включно. Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної ради від 19 червня 2020 року ОСОБА_3 звільнено з посади за пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. ОСОБА_3 була непрацездатною з 14:15 год. 20 червня 2023 року по 30 червня 2023 року, діагноз «гостра інфекція верхніх дихальних шляхів».
30. На підставі пояснень сторін судом встановлено, що 20 червня 2023 року ОСОБА_2 у супроводі інших осіб прибула в КП «ДОКОД» ДОР» для початку виконання покладених на неї обов'язків та для знайомства з працівниками лікарні, деяким працівникам лікарні ОСОБА_2 була відома, оскільки раніше працювала на підприємстві, в тому числі була знайома і з ОСОБА_1 .
31. 20 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до поліції із заявою про неправомірні дій посадових осіб Дніпропетровської обласної ради.
32. Супровідним листом Дніпропетровської обласної прокуратури № 09/4р-23 направленого Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області за належністю для розгляду звернення ОСОБА_1 від 20 червня 2023 року щодо можливого вчинення кримінального правопорушення.
33. У супровідному листі Офісу Генерального прокурора № 08/4-р від 22 червня 2023 року, направленому Дніпропетровській обласній прокуратурі, в. о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_1, зазначено про направлення для організації перевірки заяви в. о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» ОСОБА_1 щодо неправомірних, на думку автора, дій посадових осіб Дніпропетровської обласної ради та з інших питань.
34. 21 червня 2023 року КП «ДОКОД» ДОР» винесено наказ № 2 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою» відносно ОСОБА_5 , медичного директора з стаціонарної допомоги, ОСОБА_1 заступника генерального директора з організаційно-методичної роботи, ОСОБА_6 , медичного директора з амбулаторної допомоги, з метою перевірки фактів, викладених у зверненнях відносно наказу КП «ДОКОД» ДОР» від 14 червня 2023 року № 107-с, встановлено строк проведення службового розслідування з 21 червня 2023 року по 20 серпня 2023 року, на час роботи проведення службового розслідування відсторонено від виконання обов'язків ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , під час відсторонення осіб визначено їхнім місцем перебування закріплені службові кабінети.
35. Зміст наказу № 2 від 21 червня 2023 року КП «ДОКОД» ДОР» було зачитано на оперативній нараді у присутності ОСОБА_1 , що підтверджується переглянутим відеофайлом в судовому засіданні. Нараду проводила ОСОБА_1 , як в.о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР».
36. 21 червня 2023 року складено акт про відмову ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від ознайомлення з наказом № 2 від 21 червня 2023 року «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою».
37. У зв'язку з тим, що при ознайомленні з наказом № 2 від 21 червня 2023 року «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою» в. о. генерального директора ОСОБА_2 було неправильно зазначено займану посаду ОСОБА_1 , щодо чого остання зробила зауваження, було винесено наказ № 4 від 21 червня 2023 року «Про внесення змін». У цьому наказі були внесені зміни до наказу № 2 від 21 червня 2023 року в частині виправлення посади позивачки.
38. 21 червня 2023 року складено акт про відмову ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від ознайомлення з наказом № 4 від 21 червня 2023 року «Про внесення змін».
39. 22 червня 2023 року складено акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу № 2 від 21 червня 2023 року «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою», відповідно до якого ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не виконують приписи наказу, продовжують надавати вказівки працівникам підприємства, всупереч вказівкам керівництва підприємства.
40. 23 червня 2023 року складено акт про відмову у наданні пояснень ОСОБА_1 з приводу невиконання наказу від 21 червня 2023 року № 2 про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою.
41. Матеріали справи містять доповідну записку начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення ОСОБА_7 № 1-260062023 від 26 червня 2023 року, у якій зазначено, що на виконання наказу в. о. генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» № 2 «Про проведення службового розслідування та відсторонення від здійснення повноважень за посадою», який був зачитаний у голос під час оперативної наради з працівниками підприємства, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 грубо не виконували цей наказ про відсторонення їх від виконання обов'язків за посадами, про що складені два комісійні акти від 22 червня 2023 року та 23 червня 2023 року. Надалі по тексту доповідної записки йдеться про фіксування порушення трудової дисципліни з боку заступника генерального директора ОСОБА_1 , невиконання нею розпорядження керівництва підприємства щодо відсторонення, візування документів та пропозицію щодо застосування до заступника генерального директора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
42. З наданих до матеріалів справи заяв про надання відпуски без збереження заробітної плати від 21 червня 2023 року сестри медичної операційної операційного блоку № 1 ОСОБА_8 та молодшої медичної сестри операційного блоку № 1 ОСОБА_9 вбачається, що позивачкою ОСОБА_1 було поставлено свій підпис та допис «в наказ».
43. Відповідно до наказу № 16 від 27 червня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, підставою винесення наказу про звільнення є доповідна записка начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» про встановлення факту одноразового грубого порушення трудових обов'язків заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення ОСОБА_1 , акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу
від 22 червня 2023 року; акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу від 23 червня 2023 року; акти про відмову у наданні пояснень від 23 червня 2023 року і від 27 червня 2023 року.
44. Відповідно до згаданих актів та доповідної записки заступник генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення ОСОБА_1 вийшла за межі своїх повноважень, визначених посадовою інструкцією, що виражається у невиконанні наказу керівника щодо відсторонення від виконання повноважень за посадою, чим прямо порушено пункту 1.5 посадової інструкції.
45. Відповідно до пункту 1.2 посадової інструкції заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення метою діяльності заступника з інформаційно-організаційного забезпечення є удосконалення організаційних форм доступної спеціалізованої та кваліфікованої лікарської допомоги; організація, збір та обробка медико-статистичної інформації, забезпечення зв'язків з громадськістю.
46. Пунктом 1.3 посадової інструкції визначено, що заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення призначає та звільняє відповідно до діючого законодавства генеральний директор КП «ДОКОД» ДОР».
47. Згідно з пунктом 1.5 посадової інструкції у своїй роботі заступник генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення керується чинним законодавством України про охорону здоров'я, положеннями про КП «ДОКОД» ДОР» про комерційну таємницю, про запобігання корупції, а також іншими локальними нормативними актами КП «ДОКОД» ДОР», наказами й розпорядженнями керівництва та цією посадовою інструкцією.
48. Згідно з наказом від 16 червня 2023 року № 196-в «Про надання щорічної відпустки ОСОБА_3 на період відпустки ОСОБА_3 виконання обов'язків генерального директора КП «ДОКОД» ДОР» покладено на заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення ОСОБА_1 з 21 червня 2023 року до 07 липня 2023 року.
Позиція Верховного Суду
49. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
50. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
51. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
52. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
53. У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
54. Статтею 4 Конвенції МОП про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця передбачено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
55. Тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
56. Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (стаття 139 КЗпП України).
57. Згідно із статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
58. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
60. За частиною третьою статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.
61. Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Рішення компетентного органу власника підприємства і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.
62. За своїм змістом наказ про звільнення повинен містити вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов'язків.
63. Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 04 вересня 2024 року в справі № 753/1969/23 (провадження № 61-3448св24), від 05 липня 2024 року в справі № 643/19858/21 (провадження № 61-9625св23), від 02 лютого 2023 року в справі № 505/1452/19 (провадження № 61-7382св22), від 17 липня 2019 року в справі № 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18) та інших.
64. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
65. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен враховувати характер проступку, обставини, за якими його вчинено, та істотність наслідків порушення трудових обов'язків. Суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який належить до його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов'язків характеризується характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.
66. Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду
від 04 вересня 2024 року в справі № 753/1969/23 (провадження № 61-3448св24), від 13 грудня 2023 року в справі № 296/4222/21 (провадження № 61-4399св22), від 02 лютого2023 року в справі № 505/1452/19 (провадження № 61-7382св22), від 22 серпня 2019 року в справі № 309/3460/16-ц (провадження № 61-32014св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 666/557/16-ц (провадження № 61-14113св18) та ін.
67. Обов'язковою умовою визнання діянь працівника як порушення трудових обов'язків є протиправність цих діянь, наявність вини, незалежно від її форми та причинного зв'язку між порушенням і його наслідку. Порушення трудових обов'язків з прямим умислом може бути визнаним таким, що підпадає під пункт 1 частини першої статті 41 КЗпП України, навіть за відсутності шкідливих наслідків. Під порушенням трудових обов'язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових обов'язків віднесені обов'язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншими локальним нормативним актом та законодавством про працю (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2023 року в справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23))
68. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, викладених у статтях 148, 149 КЗпП України.
69. Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
70. Положення статті 149 КЗпП України зобов'язують прийняти рішення про звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, витребувати у нього письмові пояснення. Не можна звільнити за порушення, яке вже потягнуло застосовування інших видів дисциплінарних стягнень.
71. Отже, рішення про звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України може бути прийняте роботодавцем за наявності сукупності таких умов: 1) суб'єктом дисциплінарної відповідальності може бути певна категорія працівників; 2) для застосування цієї норми закону потрібно встановити факт порушення працівником своїх трудових обов'язків; 3) порушення повинно бути одноразовим та грубим; 4) рішення про звільнення працівника може прийняти лише уповноважена на те особа (постанови Верховного Суду
від 04 вересня 2024 року в справі № 753/1969/23 (провадження № 61-3448св24), від 17 листопада 2023 року в справі № 326/789/21 (провадження № 61-4995св23), від 26 квітня 2023 року в справі № 174/171/21 (провадження № 61-5359св22)).
72. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що з урахуванням вимог трудового законодавства в справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю (від 25 червня 2024 року в справі № 500/4416/19 (провадження № 61-17112св23), від 08 травня 2024 року в справі № 401/1203/22 (провадження № 61-15594св23), від 23 січня 2018 року в справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17) та ін.).
73. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
74. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
75. Судами встановлено, що підставою винесення наказу № 16 від 27 червня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків стала доповідна записка начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР» про встановлення факту одноразового грубого порушення трудових обов'язків, акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу від 22 червня 2023 року; акт про засвідчення факту відмови від виконання наказу від 23 червня 2023 року; акти про відмову у наданні пояснень від 23 червня 2023 року і від 27 червня 2023 року.
76. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки наказ № 16 від 27 червня 2023 року про її звільнення з посади заступника генерального директора з інформаційно-організаційного забезпечення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, не містить чіткого формулювання конкретного грубого порушення, за яке її було звільнено.
77. Доповідна записка від 26 червня 2023 року містить посилання на те, що 23 червня 2023 року зафіксовано факт відсутності позивачки на робочому місці з початку робочого дня - з 08:00 год і до 10:22 год. Також доповідна записка містить посилання на те, що ОСОБА_1 від іменні в. о. генерального директора погоджувала відпустки працівникам КП «ДОКОД» ДОР», не виконувала наказ про її відсторонення, будучи обізнаною про призначення нового керівника, підписувала звернення до державних органів від імені підприємства.
78. Аналізуючи зміст наказу про звільнення, доповідної записки начальника відділу з кадрових питань та правового забезпечення КП «ДОКОД» ДОР», слід погодитися з апеляційним судом про те, що під час звільнення позивачки із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, роботодавцем не було сформульовано обставин та події одноразового грубого порушення трудових обов'язків, не конкретизовано, яке ж саме порушення стало підставою для звільнення позивачки із займаної посади. Роботодавець не довів, що звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства.
79. Судом апеляційної інстанції надано належну оцінку змісту доповідної записки від 26 червня 2023 року № 1-26062023, актів від 22 червня 2023 року та від 23 червня 2023 року, які і були покладені в основу обґрунтування підстав звільнення позивачки, та діям позивачки, які б могли стати підставою для кваліфікації як одноразового грубого порушення трудових обов'язків та її звільнення.
80. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня
2025 року у справі № 204/11132/23 (провадження № 61-15012св24).
81. Доцільно також взяти до уваги, що у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 932/3589/24 встановлено, що прийняття рішення головою обласної ради про звільнення ОСОБА_3 є таким, що суперечить законодавству і встановленому порядку.
82. Частиною третьою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
83. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.
84. Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує соціальну функцію, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення, і таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.
85. Таким чином, у разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
86. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а порядок розрахунку середнього заробітку визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.
87. Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивачку незаконно звільнено 27 червня 2023 року, то період вимушеного прогулу становить з 27 червня 2023 року до 03 червня 2025 року (момент поновлення прав, тобто день ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі).
88. Згідно з наданою позивачкою довідкою про доходи за травень та червень
2023 року, вона отримала у травні 40 953,75 грн, у червні 53 139,19 грн, а загалом 94 092, 94 грн. Період часу з 01 травня до 26 червня 2023 року включно склав 41 робочий день, відповідно середньоденна заробітна плата позивачки дорівнює 2 294, 95 грн (94 092,94 : 41 = 2 294, 95).
89. З часу звільнення позивачки до часу винесення судового рішення минуло 505 робочих дня, отже розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу склав 1 158 949, 75 грн (505 х 2 294, 95).
90. Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, відповідач свого розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу не навів, заперечень щодо наведено позивачкою розрахунку не висловлював, аргументи касаційної скарги таких доводів не містять.
91. Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
92. Отже, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (постанови Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 707/2717/21, від 12 листопада 2020 року у справі
№ 369/9301/18, від 27 листопада 2020 року у справі № 191/1052/18).
93. Судом касаційної інстанції не встановлення порушення апеляційним судом вимог норм матеріального права при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.
94. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
95. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, апеляційним судом сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.
96. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов загалом обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.
97. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, які містяться у постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
98. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
99. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
100. З урахуванням доводів касаційної скарги,які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу комунального некомерційного товариства«Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2025 рокузалишити без змін.
3. Поновити виконання постанови Дніпровського апеляційного суду
від 03 червня 2025 рокуу частині стягнення з комунального підприємства «Дніпровський обласний клінічний онкологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі, що перевищує виплати за один місяць.
Постанова суду касаційноїінстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович