26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 332/2759/23
провадження № 61-13996 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: громадська організація «Бізнес-Союз «Порада», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Стінгрей», товариство з обмеженою відповідальністю «Альбакор», асоціація «Українських імпортерів риби та морепродуктів»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г.,Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до громадської організації «Бізнес-Союз «Порада» (далі - ГО «Бізнес-Союз «Порада»), товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Стінгрей» (далі - ТОВ «Компанія Стінгрей»), товариства з обмеженою відповідальністю «Альбакор» (далі - ТОВ «Альбакор»), асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» про захист честі, гідності та ділової репутації.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 працює на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, а ОСОБА_2 - на посаді начальника Запорізького міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області.
ІНФОРМАЦІЯ_6 на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» www.porada.zp.ua в розділі «Новини» була розміщена стаття під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7» наступного змісту: « ОСОБА_3 Запорізька обласна державна адміністрація дуже сподіваємося, що вас цікавить не тільки вимушені переселенці, гуманітарна допомога і будь які інші подібні питання. А і проблеми тих, хто за це платить і тримає область економічно. Тому що особисто у мене, як у керівника Бізнес-Союз «Порада», вже великі сумніви, але я все ж таки сподіваюсь, що помиляюсь. Кому війна, а кому мати рідна. І це одні з тих держслужбовців, яким за ризик підвищать зарплатню. Звісно, ризик вимагати хабар - великий. Що спонукає їх навіть у війну це робити? Мабуть заздрість, що не змогли причепитися до потягу по розкраданню гуманітарки або встряти у іншу схему покращення свого добробуту і це не дає їм спокійно спати. Знайомтесь - начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_1, міського управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_2 та їх заступник ОСОБА_4 , які погрозами штучно створених перешкод вимагають хабарі за кожний виданий дозвільний документ на кожну партію товару, який компанії відвантажують на експорт до інших країн. Так, починаючи з листопаду 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що з їх приходом на керівні посади Держпродспоживслужби у Запорізькій області підприємства Запоріжжя, які мають намір експортувати власну продукцію та отримати для цього дозвільні документи, повинні за кожну партію товару сплатити їм особисто обумовлену суму готівки, а саме: 500 доларів США за кожну машину. Зокрема, наразі мова йде про ТОВ «Альбакор» та ТОВ «Компанія Стінгрей», які є провідними підприємствами на продовольчому ринку України та Запорізької області з переробки риби та морепродуктів, та випускають продукцію під відомою торговою маркою «Veladis». У зв'язку з чим, не погоджуючись з запропонованою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 корупційною схемою та розуміючи злочинну складову такої діяльності, підприємства вимушені оформлювати дозвільні документи на експорт продукції у інших областях України, а саме у Головному управлінні Держпродспоживслужби у Рівненській області та Головному управлінні Держпродспоживслужби у Черкаській області. Але звісно, що активність ветслужби набагато ширша, ніж одні експортери. І дуже сподіваюсь, що нас почують і не прийдеться самостійно відрубувати руки (і це вже не гумор)».
Крім того, на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» в розділі «Не варто довіряти» була розміщена інформація наступного змісту: « ОСОБА_1 начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області вимагаємо звільнення, вимагає хабарі у бізнесу за видачу документів дозвільного характеру і це в той час, коли країна знаходиться у стані війни». Як ілюстрація для даної публікації використана фотографія ОСОБА_1 , на обличчі якого червоними літерами зроблено напис: «Хабарник».
Позивачі посилались на те, що вказані публікації містять твердження, які не відповідають дійсності. Неправдивість вказаної інформації випливає з відсутності судових рішень про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в отриманні будь-якої неправомірної вигоди чи вчинення інших правопорушень, пов'язаних з корупцією. Вказані публікації є загальнодоступними для мешканців м. Запоріжжя та Запорізької області та громадян України, більш того, керівник ГО «Бізнес-Союз «Порада» ОСОБА_7 розповсюджує вказану інформацію через соціальну мережу Facebook з власного аканту. Таким чином, вказана інформація може стати відомою необмеженому колу осіб, в тому числі, керівництву, підлеглим та іншим громадянам зі службового та сімейного кола спілкування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги до ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор» та асоціації «Українських Імпортерів Риби та Морепродуктів», позивачі посилались на те, що додатком до статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» www.porada.zp.ua в розділі «Новини» від ІНФОРМАЦІЯ_6 року було долучено заяву за підписами керівників вказаних товариств, яка адресована п'ятьом отримувачам: в. о. голові Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_8 , Керівнику Офісу Президента України ОСОБА_12, Прем'єр-міністру України ОСОБА_13, бізнес-омбудсмену України ОСОБА_14, директору НАБУ ОСОБА_15 та голові Запорізької обласної військової адміністрації ОСОБА_3.
Стверджували, що вказана заява також містила недостовірні відомості, а саме: «Так, починаючи з листопаду 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що з їх приходом на керівні посади Держпродспоживслужби у Запорізькій області підприємства Запоріжжя, які мають намір експортувати власну продукцію та отримати для цього дозвільні документи, повинні за кожну партію товару сплатити їм особисто обумовлену суму готівки, а саме: 500 доларів США за кожну машину». При цьому направлення вказаної заяви контролюючим органом є цілком обґрунтованим та законним способом реагування на ймовірні прояви корупції, тоді як направлення цього звернення ГО «Бізнес-Союз «Порада» та голові Запорізької обласної військової адміністрації ОСОБА_3 свідчить про розголошення зазначених у ній відомостей вказаним особам, що мало на меті доведення цих відомостей до громадськості, а не їх перевірку.
Вказували, що поширена відповідачами щодо них інформація має негативний характер та не є оціночним судженням, оскільки повідомляє третім особам про порушення ними корупційного законодавства, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, створює негативну соціальну оцінку позивачів в очах оточуючих, оскільки звинувачення у корупції вкрай негативно сприймаються в суспільстві, створюють штучне уявлення про корумпованість органів Держпродспоживслужби в Запорізькій області. Поширення вказаної інформації порушує немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію позивачів.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:
- визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на повагу до їх гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену ГО «Бізнес-Союз «Порада» на сайті www.porada.zp.ua в розділі «Новини» в статті, розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7», а саме: «Знайомтесь - начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_1 , міського управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_2 та їх заступник ОСОБА_4 , які погрозами штучно створених перешкод вимагають хабарі за кожний виданий дозвільний документ на кожну партію товару, який компанії відвантажують на експорт до інших країн. Так, починаючи з листопада 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що з їх приходом на керівні посади Держпродспоживслужби у Запорізькій області підприємства Запоріжжя, які мають намір експортувати власну продукцію та отримати для цього дозвільні документи, повинні за кожну партію товару сплатити їм особисто обумовлену суму готівки, а саме: 500 доларів США за кожну машину»;
- визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену ГО «Бізнес-Союз «Порада» на сайті www.porada.zp.ua в розділі «Не варто довіряти», а саме: « ОСОБА_1 начальник Головного Управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області вимагає хабарі у бізнесу за видачу документів дозвільного характеру»;
- визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену ГО «Бізнес-Союз «Порада» на сайті www.porada.zp.ua в розділі «Не варто довіряти», а саме: напис « Хабарник » на фотографії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати спростувати недостовірну інформацію, розміщену на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» www.porada.zp.ua в розділі «Новини» від ІНФОРМАЦІЯ_1 з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7», шляхом публікації першим абзацом після назви інформації про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію повного тексту резолютивної частини;
- зобов'язати спростувати недостовірну інформацію, розміщену на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом публікації першим абзацом інформації про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію повного тексту його резолютивної частини та шляхом розміщення фото без напису « Хабарник »;
- визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на повагу до їх гідності, честі та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор» та асоціацією «Українських Імпортерів Риби та Морепродуктів», шляхом видання та направлення до ГО «Бізнес-Союз «Порада», керівнику Офісу Президента України ОСОБА_12, Прем'єр-міністру України ОСОБА_13, бізнес-омбудсмену України ОСОБА_14, Голові Запорізької обласної військової адміністрації ОСОБА_3 заяви наступного змісту: «Так, починаючи з листопаду 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що з їх приходом на керівні посади Держпродспоживслужби у Запорізькій області підприємства Запоріжжя, які мають намір експортувати власну продукцію та отримати для цього дозвільні документи, повинні за кожну партію товару сплатити їм особисто обумовлену суму готівки, а саме: 500 доларів США за кожну машину»;
- зобов'язати ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор» та асоціацію «Українських Імпортерів Риби та Морепродуктів» відкликати заяву, раніше направлену до ГО «Бізнес-Союз «Порада», Голові Запорізької обласної військової адміністрації ОСОБА_3, яка містить недостовірну інформацію та порушує права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на повагу до їх гідності, честі та недоторканість ділової репутації, а саме: «Так, починаючи з листопада 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що з їх приходом на керівні посади Держпродспоживслужби у Запорізькій області підприємства Запоріжжя, які мають намір експортувати власну продукцію та отримати для цього дозвільні документи, повинні за кожну партію товару сплатити їм особисто обумовлену суму готівки, а саме: 500 доларів США за кожну машину».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2024 року у складі судді Марченко Н. В. позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на повагу до їх гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ГО «Бізнес-Союз «Порада» на сайті www.porada.zp.ua в розділі «Новини» в статті, розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7», а саме: «Знайомтесь - начальник Головного управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області ОСОБА_1 , міського управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області ОСОБА_2 та їх заступник ОСОБА_4 , які погрозами штучно створених перешкод вимагають хабарі за кожний виданий дозвільний документ на кожну партію товару, який компанії відвантажують на експорт до інших країн. Так, починаючи з листопада 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що з їх приходом на керівні посади Держпродспоживслужби у Запорізькій області підприємства Запоріжжя, які мають намір експортувати власну продукцію та отримати для цього дозвільні документи, повинні за кожну партію товару сплатити їм особисто обумовлену суму готівки, а саме 500 доларів США за кожну машину».
Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ГО «Бізнес-Союз «Порада» на сайті: www.porada.zp.ua в розділі «Не варто довіряти», а саме: « ОСОБА_1 Начальник Головного Управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області вимагає хабарі у бізнесу за видачу документів дозвільного характеру».
Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ГО «Бізнес-Союз «Порада» на сайті:www.porada.zp.ua в розділі «Не варто довіряти», а саме: напис «Хабарник» на фотографії ОСОБА_1 .
Зобов'язано спростувати недостовірну інформацію, розміщену на веб сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» https://www.porada.zp.ua в статті від ІНФОРМАЦІЯ_6 року з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7», шляхом публікації першим абзацом після назви інформації про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію повного тексту його резолютивної частини.
Зобов'язано спростувати недостовірну інформацію, розміщену на веб сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом публікації першим абзацом інформації про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію повного тексту його резолютивної частини та шляхом розміщення фото без напису « Хабарник ».
Визнано недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на повагу до їх гідності, честі та недоторканості ділової репутації, інформацію, розповсюджену ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор» та асоціацією «Українських Імпортерів Риби та Морепродуктів» шляхом видання та направлення заяви до ГО «Бізнес-Союз «Порада», Керівнику Офісу Президента України ОСОБА_12, Прем'єр-міністру України ОСОБА_13, бізнес-омбудсмену України ОСОБА_14, Голові Запорізької обласної військової адміністрації ОСОБА_3, керівнику Офісу Президента України ОСОБА_12, а саме: «Так, починаючи з листопада 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що з їх приходом на керівні посади Держпродспоживслужби у Запорізькій області підприємства Запоріжжя, які мають намір експортувати власну продукцію та отримати для цього дозвільні документи, повинні за кожну партію товару сплатити їм особисто обумовлену суму готівки, а саме: 500 доларів США за кожну машину».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що поширена про позивачів інформація у статті: «ІНФОРМАЦІЯ_7», опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» www.porada.zp.ua в розділі «Новини», яка міститься у висловлюваннях: «начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_1, міського управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_2 та їх заступник ОСОБА_4 , які погрозами штучно створених перешкод вимагають хабарі за кожний виданий дозвільний документ на кожну партію товару, який компанії відвантажують на експорт до інших країн. Так, починаючи з листопаду 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що з їх приходом на керівні посади Держпродспоживслужби у Запорізькій області підприємства Запоріжжя, які мають намір експортувати власну продукцію та отримати для цього дозвільні документи, повинні за кожну партію товару сплатити їм особисто обумовлену суму готівки, а саме: 500 доларів США за кожну машину», а також інформація у розділі «Не варто довіряти» наступного змісту: « ОСОБА_1 начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області вимагаємо звільнення вимагає хабарі у бізнесу за видачу документів дозвільного характеру і це в той час, коли країна знаходиться у стані війни» з ілюстрацією фотографії ОСОБА_1 , на обличчі якого червоними літерами зроблено напис « Хабарник », - формує негативне уявлення щодо громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , потенційно завдає шкоди іміджу, честі, гідності та діловій репутації зазначених осіб, є фактичним твердженням та не є оціночним судженням. Вказана інформація поширена відносно позивачів, як посадових осіб, викладена у стверджуваній формі та вказує на фактичні дані про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального (кримінальних) правопорушення (правопорушень). Водночас кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42023080000000038 від 03 травня 2023 року, порушене за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди працівниками правоохоронного органу в Запорізькій області, а не відносно конкретних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отже їх вина не доведена.
Суд також зауважив, що заява до статті: «ІНФОРМАЦІЯ_7», опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» www.porada.zp.ua в розділі «Новини», хоча і адресована до контролюючих органів, які могли б ініціювати перевірку законності дій позивачів, але викладене у ній висловлювання: «Так, починаючи з листопада 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що з їх приходом на керівні посади Держпродспоживслужби у Запорізькій області підприємства Запоріжжя, які мають намір експортувати власну продукцію та отримати для цього дозвільні документи, повинні за кожну партію товару сплатити їм особисто обумовлену суму готівки, а саме: 500 доларів США за кожну машину», є таким, що явно порушує немайнові права позивачів, їх гідність та ділову репутацію.
Виходячи із встановлених обставин справи та положень законодавства, якими регламентовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відносно позивачів було поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію, останніх, тобто порушують немайнові права позивачів, а тому підлягають визнанню недостовірними.
Разом з тим, суд не вбачав підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор» та асоціації «Українських Імпортерів Риби та Морепродуктів» відкликати вказану заяву, пославшись на передбачене статтею 40 Конституції України право осіб на індивідуальні чи колективні письмові звернення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 серпня 2024 року рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є публічними особами, оскільки займають керівні посади у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Запорізькій області, їх діяльність викликає підвищений інтерес у суспільства. Поширена інформація стосувалася публічної діяльності позивачів та мала суспільний інтерес, а тому вони повинні бути терплячими до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.
Опублікована ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» www.porada.zp.ua в розділі «Новини» стаття: «ІНФОРМАЦІЯ_7» з одночасною подачею колективного звернення цією організацією та її членами - ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор» та асоціацією «Українських Імпортерів Риби та Морепродуктів» є реалізацією вказаними особами права, гарантованого Конституцією України та іншими законами та нормативно-правовими актами, на звернення до правоохоронних та контролюючих органів та їх відомчих керівників з метою перевірки фактів вчинення корупційних правопорушень посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області. Отже, метою вказаного звернення було притягнення винних осіб до відповідальності, а не поширення недостовірної інформації про позивачів.
Отже, наведена у колективному зверненні відповідачів інформація не може вважати недостовірною, оскільки підлягає підтвердженню (спростуванню) у передбачений законом спосіб, у тому числі, шляхом розслідування та розгляду кримінального провадження № 42023080000000038 від 03 травня 2023 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за фактом вимагання неправомірної вигоди, відомості про яке внесені на підставі фактичних обставин, викладених у цьому зверненні.
Крім того, позивачі не зазначили, у чому саме полягало порушення їх прав, не довели, що поширення інформації, яку вони просять визнати недостовірною та спростувати, відбулось за зловмисним наміром другої сторони, завдало шкоди їх особистим немайновим благам чи перешкоджало їм повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права, а також не надали належних та достовірних доказів того, що інформація, яка стала предметом спору, є недостовірною. Тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
03 жовтня 2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, в яких просили скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2024 року.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень частини другої статті 78 ЦПК України у випадку відсутності вироку суду на підтвердження інформації у подібних правовідносинах.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 332/2759/23 за касаційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
10 грудня 2024 року справа № 332/2759/23 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є аналогічними за змістом, мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до положень частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а отже єдиним можливим джерелом підтвердження інформації про отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 хабарів чи іншої неправомірної вигоди, є вирок суду, який відносно вказаних осіб судом не виносився. Тож
Вказує, що поширена відповідачами щодо позивачів недостовірна інформація має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ними корупційного законодавства, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі, що, на переконання заявників, порушує їх немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Оспорювана інформація не є оціночними судженнями, а обов'язок доказування її достовірності покладається на відповідачів.
Звертають увагу на те, заява, додана до статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» www.porada.zp.ua в розділі «Новини» від ІНФОРМАЦІЯ_6 року, яка містить недостовірні відомості про позивачів, була направлена, зокрема, голові Запорізької обласної військової адміністрації ОСОБА_3. Водночас до повноважень місцевих державних адміністрацій не входить перевірка фактів вчинення корупційних злочинів, а отже звернення до вказаного органу не підпадає під виключення, встановлені постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та Рішенням Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, внаслідок яких громадяни не несуть відповідальності за повідомлення неправдивих відомостей компетентним та /або правоохоронним органам.
Також звертають увагу на те, що оспорювані публікації є загальнодоступними для мешканців м. Запоріжжя та Запорізької області та громадян України, більш того, керівник ГО «Бізнес-Союз «Порада» ОСОБА_7 розповсюджує вказану інформацію через соціальну мережу Facebook з власного аканту. Таким чином, вказана інформація може стати відомою необмеженому колу осіб, в тому числі, керівництву, підлеглим та іншим громадянам зі службового та сімейного кола спілкування позивачів, а не лише уповноваженим правоохоронним органам, які перевіряють факти вчинення корупційних злочинів, а тому висновок апеляційного суду про те, що вказані публікації є формою звернення відповідачів до правоохоронних органах, є хибним.
Відзив на касаційні скарги не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 19 січня 2022 року № 27-к ОСОБА_1 займає посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області з 21 січня 2022 року (а. с. 13, т. 1).
Згідно з наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 07 лютого 2023 року № 123-к ОСОБА_2 займає посаду начальника Запорізького міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області з 08 лютого 2023 року (а. с. 14, т. 1).
Відповідно до пункту 2.1 статуту ГО «Бізнес-Союз «Порада», затвердженого загальними зборами від 01 листопада 2016 року, протокол № 2, метою створення організації є здійснення та захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, підприємницьких, виховних та інших спільних інтересів, консолідація підприємців Запоріжжя.
Основними завданнями організації є, зокрема захист прав підприємців - членів організації, порушених унаслідок рішень, дій або бездіяльності органів влади, контролюючих органів чи їх посадових осіб; сприяння реалізації принципу невідворотності покарання за правопорушення у сфері підприємництва як для суб'єктів господарювання, так і для державних органів і посадових осіб; звернення у порядку, визначеному законом, до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами (пункт 3.1 статуту).
Організація має право розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та мету (пункт 5.9 статуту).
ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» www.porada.zp.ua в розділі «Новини» була розміщена стаття під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7» наступного змісту: « ОСОБА_3 Запорізька обласна державна адміністрація дуже сподіваємося, що вас цікавить не тільки вимушені переселенці, гуманітарна допомога і будь які інші подібні питання. А і проблеми тих, хто за це платить і тримає область економічно. Тому що особисто у мене, як у керівника Бізнес-Союз «Порада», вже великі сумніви, але я все ж таки сподіваюсь, що помиляюсь. Кому війна, а кому мати рідна. І це одні з тих держслужбовців, яким за ризик підвищать зарплатню. Звісно, ризик вимагати хабар - великий. Що спонукає їх навіть у війну це робити? Мабуть заздрість, що не змогли причепитися до потягу по розкраданню гуманітарки або встряти у іншу схему покращення свого добробуту і це не дає їм спокійно спати. Знайомтесь - начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_1, міського управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_2 та їх заступник ОСОБА_4 , які погрозами штучно створених перешкод вимагають хабарі за кожний виданий дозвільний документ на кожну партію товару, який компанії відвантажують на експорт до інших країн. Так, починаючи з листопаду 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що з їх приходом на керівні посади Держпродспоживслужби у Запорізькій області підприємства Запоріжжя, які мають намір експортувати власну продукцію та отримати для цього дозвільні документи, повинні за кожну партію товару сплатити їм особисто обумовлену суму готівки, а саме: 500 доларів США за кожну машину. Зокрема, наразі мова йде про ТОВ «Альбакор» та ТОВ «Компанія Стінгрей», які є провідними підприємствами на продовольчому ринку України та Запорізької області з переробки риби та морепродуктів, та випускають продукцію під відомою торговою маркою «Veladis». У зв'язку з чим, не погоджуючись з запропонованою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 корупційною схемою та розуміючи злочинну складову такої діяльності, підприємства вимушені оформлювати дозвільні документи на експорт продукції у інших областях України, а саме у Головного управління Держпродспоживслужби у Рівненській області та Головному управлінні Держпродспоживслужби у Черкаській області. Але звісно, що активність ветслужби набагато ширша, ніж одні експортери. І дуже сподіваюсь, що нас почують і не прийдеться самостійно відрубувати руки (і це вже не гумор)».
Додатком до статті «ІНФОРМАЦІЯ_7» на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» www.porada.zp.ua в розділі «Новини» від ІНФОРМАЦІЯ_6 року долучено заяву, яка адресована п'ятьом отримувачам: в. о. голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_8 , Керівнику Офісу Президента України ОСОБА_12, Прем'єр-міністру України ОСОБА_13, бізнес-омбудсмену України ОСОБА_14, директору НАБУ ОСОБА_15 та голові Запорізької обласної військової адміністрації ОСОБА_3 (а. с. 15-18, т. 1).
У вказаній заяві міститься інформація, яку позивачі вважають недостовірною, а саме: «Так, починаючи з листопаду 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили, що з їх приходом на керівні посади Держпродспоживслужби у Запорізькій області підприємства Запоріжжя, які мають намір експортувати власну продукцію та отримати для цього дозвільні документи, повинні за кожну партію товару сплатити їм особисто обумовлену суму готівки, а саме: 500 доларів США за кожну машину». Заява підписана представниками трьох юридичних осіб - ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор» та асоціації «Українських Імпортерів Риби та Морепродуктів».
Крім того, на веб-сайті на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» www.porada.zp.ua в розділі «Не варто довіряти» була розміщена інформація наступного змісту: « ОСОБА_1 начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області вимагаємо звільнення, вимагає хабарі у бізнесу за видачу документів дозвільного характеру і це в той час, коли країна знаходиться у стані війни» з ілюстрацією фотографії ОСОБА_1 , на обличчі якого червоними літерами зроблено напис: «Хабарник» (а. с. 22-23, т. 1).
За інформацією, наданою територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі (ТУ ДБР у м. Мелітополі), у провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, перебуває кримінальне провадження за № 42023080000000038 від 03 травня 2023 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди працівниками правоохоронного органу у Запорізькій області (а. с. 65-66, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
У Преамбулі Конституції України йдеться про європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
У той же час статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на повагу до приватного життя.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Суду необхідно надати оцінку балансу права особи на свободу вираження поглядів та права особи на повагу до його гідності і честі, на недоторканність ділової репутації та на приватність.
Підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Одним з основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з'ясування, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, щодо якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує право на свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним.
У справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова (постанова Верховного Судувід 20 березня 2019 року у справі № 758/14324/15-ц).
Для захисту честі, гідності та ділової репутації суду необхідно чітко визначити предмет доказування у справі і яка інформація була поширена, тобто, чи є об'єктивні підстави для відповідальності за статтею 277 ЦК України. Для цього слід визначитися з діями, явищами, фактами, на які направлений матеріал, а також безпосередній чи опосередкований зв'язок мають ці дії, явища, факти з особою позивача. Тобто, чи поширена інформація від імені автора стосується безпосередньо особи позивача, чи цим самим опосередковано висвітлюються події, що стосуються позивача, у суспільному житті через призму думок автора. Це можливо зробити лише проаналізувавши весь контекст поширеної інформації, а не «вирвані» з нього фрази чи поняття.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 446/1953/16-ц.
Особисте коректне трактування отриманої з інших джерел інформації в формі коментаря слід вважати оціночним судженням, а не твердженням, тому не може бути ані спростоване, ані підтверджене (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 757/22307/17-ц, від 02 червня 2022 року в справі № 757/55559/20-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 201/10970/21).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ Karpyuk and others v. Ukraine, № 30582/04, 32152/04, § 188, 06 жовтня 2015 року).
Для того, щоб відрізнити фактичне твердження від оціночного судження, необхідно враховувати обставини справи і загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ Brasilier v. France, № 71343/01, § 37, 11 квітня 2006 року; Balaskas v. Greece, № 73087/17, § 58, 05 листопада 2020 року), маючи на увазі, що твердження щодо питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не констатацію фактів (рішення ЄСПЛ Paturel v. France, № 54968/00, § 37, 22 грудня 2005 року).
ЄСПЛ, розглядаючи дифамаційні справи по суті, перевіряє дотримання балансу між правом, передбаченим статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), та правом, передбаченим статтею 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У таких справах необхідно враховувати дві ключові обставини: 1) ступінь суспільного інтересу до поширеної інформації і 2) ступінь публічності особи, щодо якої поширена інформація.
Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (частина друга статті 29 Закону України «Про інформацію»).
При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
Значний суспільний інтерес має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство в значній мірі і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації (рішення ЄСПЛ Sunday Times v. the United Kingdom, № 6538/74, § 66, 26 квітня 1979 року), особливо, якщо це стосується добробуту населення (рішення ЄСПЛ Barthold v. Germany, № 8734/79, § 58, 25 березня 1985 року).
Відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003 у справі про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей), проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії» від 21 березня 2002 року, «Яновський проти Польщі» від 21 січня 1999 року та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, враховує положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.
У вказаній Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, у більшості випадків з власної ж волі, автоматично збільшує рівень тиску на їхню приватність.
У статтях 3, 4, 6 Декларації від 12 лютого 2004 року вказано, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики в засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. Водночас зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Указані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 127/24530/16-ц.
Таким чином, межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість до висловленої критики, сатири, провокацій.
Разом з тим публічні особи, які спричиняють жваву суперечку чи гарячі дебати щодо їхньої поведінки і публічних виступів, не повинні потерпати від публічного звинувачення у вчиненні злочинів без підтвердження таких заяв фактами.
Хоча повідомлення про правдиві факти про приватне життя політиків чи інших публічних осіб може бути прийнятним за певних обставин, навіть особи, відомі суспільству, мають законні очікування щодо захисту та поваги до свого приватного життя (рішення ЄСПЛ Standard Verlags GmbH v. Austria (№ 2), № 21277/05, § 53, 4 червня 2009 року).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є публічними особами, оскільки займають керівні посади у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Запорізькій області, їх діяльність викликає підвищений інтерес у суспільства, а тому межа допустимої критики стосовно них як публічних осіб є значно ширшою. Позивачі як публічні особи повинні були усвідомлювати, що вони самостійно та свідомо відкривають себе для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватися у формі, яка не є обов'язково приємною для них, навіть шокуючою; вони мали бути готовими до того, що критика на їх адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними для них.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що поширена інформація, яку позивачі вважають недостовірною та такою, що принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_6 року на веб-сайті ГО «Бізнес-Союз «Порада» www.porada.zp.ua в розділі «Новини» з одночасною подачею колективного звернення цією організацією та її членами - ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор» та асоціацією «Українських Імпортерів Риби та Морепродуктів» до правоохоронних та контролюючих органів та їх відомчих керівників з метою перевірки фактів вчинення корупційних правопорушень посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, не свідчить про наявність підстав для спростування такої інформації.
Дослідивши зміст звернення ГО «Бізнес-Союз «Порада», ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор» та асоціації «Українських Імпортерів Риби та Морепродуктів», апеляційний суд встановив, що вказані особи, вважаючи, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливо наявний склад кримінального злочину та те, що їх діяльність порушує інші вимоги законодавства, просили в. о. голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_10 , як посадову особу державного органу, який компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, вжити до позивачів відповідних заходів реагування. Копія вказаного звернення була також направлена Керівнику Офісу Президента України ОСОБА_12, Прем'єр-міністру України ОСОБА_13, бізнес-омбудсмену України ОСОБА_14, директору НАБУ ОСОБА_15 та голові Запорізької обласної військової адміністрації ОСОБА_3.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону України «Про звернення громадян»).
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи (частина перша статті 19 Закону України Законом України «Про звернення громадян»).
Суди повинні брати до уваги, що у разі, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте під час перевірки інформацію не було підтверджено, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 727/5418/17, від 10 червня 2019 року у справі № 310/5745/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 554/10962/16-ц, від 23 лютого 2021 року у справі № 487/6565/16-ц, від 04 липня 2024 року у справі № 910/23597/17 та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
На зазначеному судам наголошено також у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», де зазначено, що судам необхідно встановлювати, чи є особи, яким адресовані відповідні звернення, компетентними для перевірки інформації, викладеної в цих зверненнях.
Отже, надана відповідачами контролюючим органам та їх відомчим керівникам інформація, що містить певні відомості про позивачів, повідомлена не з метою поширення негативної інформації про них, а з метою перевірки цієї інформації уповноваженими на це законом посадовими особами в установленому законом порядку. Доказів того, що метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано, у зв'язку із чим, відсутні підстави для спростування такої інформації.
Апеляційний суд врахував, що метою створення ГО «Бізнес-Союз «Порада» є здійснення та захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, підприємницьких, виховних та інших спільних інтересів, консолідація підприємців Запоріжжя. Основними завданнями організації є, зокрема захист прав підприємців - членів організації, порушених унаслідок рішень, дій або бездіяльності органів влади, контролюючих органів чи їх посадових осіб; сприяння реалізації принципу невідворотності покарання за правопорушення у сфері підприємництва як для суб'єктів господарювання, так і для державних органів і посадових осіб; звернення у порядку, визначеному законом, до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.
Отже, ГО «Бізнес-Союз «Порада» та її члени - ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор» та асоціація «Українських Імпортерів Риби та Морепродуктів» на виконання свої мети, зокрема захисту прав і свобод підприємців України, скористались своїм правом на звернення до правоохоронних та контролюючих органів щодо перевірки фактів вчинення корупційних правопорушень посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, а тому зазначена у зверненні інформація не може бути розцінена як поширення недостовірної інформації щодо позивачів.
Апеляційний суд також звернув увагу на те, що у травні 2023 року завідувачка державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи № 2 Запорізької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_11 звернулась із письмовою заявою до Центрального управління НАБУ щодо фактів існування корупційних схем на ринку Критий КП «Запоріжринок» та в Запорізькій районній державній лікарні ветеринарної медицини і є підпорядкованою ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області. У заяві ОСОБА_11 просила, зокрема, розглянути її звернення та вжити відповідних заходів щодо свавілля начальника ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_1 , начальника міського управління ОСОБА_2 та вважати дане звернення як повідомлення про корупцію та зловживання владою. Текст вищевикладеного звернення опублікований на сторінці ГО «СТОПКОР» у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8.
Крім того, у травні 2023 року співробітники Запорізької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів також звертались до Центрального управління НАБУ щодо свавілля та беззаконня начальника ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_1 , що полягало у зловживанні владою та службовим становищем. Текст вищевикладеного звернення опублікований на сторінці ГО «СТОПКОР» у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому в ході перевірки відомостей, зазначених у колективному зверненні ТОВ «Компанія Стінгрей» та інших від ІНФОРМАЦІЯ_1, Управлінням східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області було встановлено ряд порушень щодо дотримання вимог законодавства в роботі Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, зокрема щодо отримання пального за межами м. Запоріжжя та у неробочі дні та без виписки подорожнього листа; зайво нарахованої заробітної плати начальнику Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області ОСОБА_1 (а. с. 75-76, т. 1).
Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів листом від 02 січня 2024 року № 20-21/5 повідомила ТОВ «Альбакор», що за результатами проведеного у жовтні-листопаді 2023 року позапланового внутрішнього аудиту діяльності Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області начальник управління ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади 29 грудня 2023 року відповідно до наказу Держпродспоживслужби від 13 грудня 2023 року №793-к (а. с. 223-224, т. 1).
Наразі у провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, перебуває кримінальне провадження за № 42023080000000038 від 03 травня 2023 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України за фактом вимагання неправомірної вигоди, відомості про яке внесені на підставі фактичних обставин, викладених у вищевказаних зверненнях.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що інформація, наведена у колективному зверненні ГО «Бізнес-Союз «Порада», ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор» та асоціації «Українських Імпортерів Риби та Морепродуктів» щодо перевірки фактів вчинення корупційних правопорушень посадовими особами Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не може вважатися недостовірною, остання є предметом суспільного інтересу та підлягає підтвердженню (спростуванню) у подальшому у передбачений законом спосіб, у тому числі шляхом розслідування та розгляду вищезазначеного кримінального провадження.
Інформація про неправомірну діяльність посадових осіб, в тому числі про корупційні діяння, становить публічний інтерес, а тому притягнення до відповідальності за поширення такої інформації порушує статтю 10 Конвенції (п. 43 рішення у справі «Надтока проти Росії», п. 62, п. 71 рішення у справі «Морару проти Румунії», п. 68 рішення «Аксель Шпрінгер проти Німеччини (№ 2)», п. 52 рішення у справі «Ojala and Etukeno Oy проти Фінляндії»).
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, контекстом оприлюдненої інформації, її важливістю для суспільної дискусії на місцевому рівні, межею допустимої критики публічних осіб, а також балансом між правами, передбаченими статтями 8 та 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Крім того, слід зазначити, що Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області в порядку господарського судочинства вже зверталося із позовом до ГО «Бізнес-Союз «Порада», ТОВ «Компанія Стінгрей», ТОВ «Альбакор», асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів» про спростування недостовірної інформації, але ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06 березня 2024 року прийнято відмову Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області від позову, визнано нечинним рішення Господарського суду Запорізької області від 11 жовтня 2023 року, а провадження у справі № 908/1931/23 закрито.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої правової оцінки доказам у справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилаються заявники у касаційних скаргах.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням доводів касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки в задоволенні касаційних скарг відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
О. В. Ступак
В. В. Шипович