19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 523/14914/24
провадження № 61-8429св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 червня 2025 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,
Історія справи
Короткий зміст позову та рішення суду першої інстанції
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») про визнання договору про надання кредиту недійсним та стягнення моральної шкоди. Позивач просив: визнати договір № 489710-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 12 лютого 2024 року недійсним;-стягнути з ТОВ «Бізнес позика» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду 20 000 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес позика» про визнання недійсним договору про надання кредиту та відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення у повному обсязі.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року визнано неподаною та повернуто позивачу.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що, звертаючись із позовною заявою, ОСОБА_1 просив суд визнати договір № 489710-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 12 лютого 2024 року недійсним та стягнути ТОВ «Бізнес позика» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду 20 000 грн. Отже, відповідно до предмета спору в цій справі, правовідносини, які виникли між сторонами не є ані трудовими, ані малозначними. Разом з тим, апеляційна скарга подана та підписана ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, який не є адвокатом. З огляду на викладене, апеляційний суд зробив висновок про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року на підставі частини четвертої статті 185 ЦПК України та частини другої статті 357 ЦПК України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 червня 2025 року скасувати.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою, що справа є малозначною в силу пункту п'ятого частини шостої статті 19 ЦПК України, а представником у малозначних справах може бути представник за довіреністю.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції справу.
У липні 2025 року справа № 523/14914/24 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 08 липня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Європейський суд з прав людини зауважував, що:
відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року);
процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Судувід 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що «предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання недійсним кредитного договору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Справа № 496/3134/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 496/3134/19 є малозначною у силу вимог закону … Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом».
У справі, що переглядається:
предметом спору у справі є вимоги про захист прав споживача шляхом визнання договору про надання кредиту недійсним та стягнення з ТОВ «Бізнес позика» на користь ОСОБА_1 , завданої моральну шкоду у розмірі 20 000 грн, яка не перевищує шістдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн * 60 = 181 680,00 грн);
апеляційний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2025 року на підставі частини четвертої статті 185 ЦПК України та частини другої статті 357 ЦПК України, оскільки вона подана та підписана ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, який не є адвокатом, а правовідносини, які виникли між сторонами, не є ані трудовими, ані малозначними;
суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що предметом спору у справі є вимоги про захист прав споживача, ціна позову не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, процесуальний закон передбачав, що на час звернення ОСОБА_1 з позовом право подавати позовні заяви у малозначних справах мали представники, якими можуть бути особи, які досягла вісімнадцяти років, маютьцивільну процесуальну дієздатність;
за таких обставин апеляційний судзробив помилковий висновок про повернення скарги ОСОБА_1 , поданої представником за довіреністю ОСОБА_2 . Тому оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції слід скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнитичастково, оскаржену ухвалу скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 червня 2025 рокускасувати.
Справу № 523/14914/24 передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Одеського апеляційного суду від 11 червня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко