19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 295/8121/22
провадження № 61-12165св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А, Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головний сервісний центр МВС, Територіальний сервісний центр МВС № 1842,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_8, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року в складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року в складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області, Територіального сервісного центру МВС № 1842, третя особа - ОСОБА_2 , про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , автомобіль марки OPEL CORSA, 1995 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 , дата реєстрації 27 березня 2003 року.
24 вересня 2014 року приватний нотаріус м. Острог Рівненської області Вержиковський О. М. посвідчив довіреність від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 , яка надавала йому право розпоряджатись автомобілем марки OPEL CORSA, 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 . На підставі вказаної довіреності відбулося спочатку зняття автомобіля з обліку, а надалі - відчуження вказаного транспортного засобу.
Враховуючи наведені обставини, позивач оспорила вказаний правочин та його результат (довіреність) до суду.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 лютого 2022 року, яке набрало законної сили, встановлено, що договір доручення на автомобіль не укладався, а тому визнано недійсною довіреність від 24 вересня 2014 року серії НАВ № 923238.
З метою скасування реєстраційних дій щодо свого автомобіля позивач звернулась до Територіального сервісного центру МВС № 1842. Проте 28 червня 2022 року від Територіального сервісного центру МВС № 1842 надійшла відповідь, якою відмовлено у відновленні реєстрації позивача та скасування реєстраційних дій щодо її авто.
Позивач вважала відмову відповідача у відновленні реєстрації позивача та скасуванні реєстраційних дій з її автомобілем незаконною, у зв'язку з чим звернулась до суду з позовом у цій справі.
З посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 337/2535/2017 (провадження
№ 14-130цс18) та у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 815/2979/17 (провадження № К/9901/33388/21) позивач вважала, що цей позов підлягає розгляду відповідно до норм ЦПК України, оскільки рішенням відповідача порушено її майнове право.
ОСОБА_1 просила:
визнати незаконними дії Територіального сервісного центру МВС № 1842 щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 26 травня 2022 року про скасування державної реєстрації транспортного засобу OPEL CORSA, державний номерний знак НОМЕР_3 ;
зобов'язати уповноважених осіб Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області скасувати реєстраційну дію «зняття з обліку» автомобіля марки OPEL CORSA, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 року, вчинену 01 жовтня 2014 року ОСОБА_2 на підставі довіреності від 24 вересня 2014 року серії НАВ № 223238, яка була визнана недійсною рішенням Бердичівського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2022 року;
зобов'язати уповноважених осіб Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області поновити реєстрацію транспортного засобу марки OPEL CORSA, 1995 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 за ОСОБА_1 ;
судові витрати стягнути з відповідача.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2023 року в цій справі замінено неналежного відповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Житомирській області на належного - Головний сервісний центр МВС.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2023 року матеріали справи № 295/8121/22 передано на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в справі.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що підставою для зняття з обліку транспортного засобу є заява, яка є одностороннім правочином та письмовим виразом дії особи спрямованої на набуття цивільних прав та обов'язків. Проте у матеріалах справи відсутні будь - які документи, які б свідчили про недійсність заяви (правочину), на підставі якої здійснювалось зняття з обліку транспортного засобу.
При цьому визнання недійсною довіреності не створює для відповідача обов'язку скасувати державну реєстрацію, оскільки, як передбачено абзацом 1 пункту 40 Порядку № 1388 зняття з обліку транспортних засобів (зокрема у зв'язку з вибракуванням (списанням) транспортного засобу в цілому) здійснюється в сервісному центрі МВС або через центр надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця чи рішення суду.
Крім того, суд першої інстанції наголосив, що нормами законодавства врегульовано процедуру способу захисту щодо визнання незаконними дій про скасування державної реєстрації транспортного засобу, якою передбачено пред'явлення позову про визнання права власності на транспортний засіб. Але позивач не скористалася визначеною законом процедурою і звернулася з позовом про визнання незаконними дій про скасування державної реєстрації транспортного засобу та зобов'язання вчинити певні дії, обравши неналежний спосіб захисту своїх прав.
Таким чином, зважаючи на обрання позивачем неналежного способу захисту та безпідставність позову, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд вважав, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що визнання недійсною довіреності не створює для відповідача обов'язку скасувати державну реєстрацію, оскільки зняття з обліку транспортних засобів здійснюється в сервісному центрі МВС або через центр надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця чи рішення суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, оскільки нормами законодавства врегульовано процедуру способу захисту щодо визнання незаконними дій про скасування державної реєстрації транспортного засобу, якою передбачено пред'явлення позову про визнання права власності на транспортний засіб.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, щодо незаконності оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставинам справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення.
Крім цього, апеляційний суд наголосив, що наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, тотожні її поясненням на обґрунтування позовних вимог, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції немає підстав не погодитися.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_8 Просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
для реалізації свого права на зняття з обліку транспортного засобу власник такого транспортного засобу повинен особисто подати заяву про зняття з обліку транспортного засобу. Порядком № 1388 не передбачено спеціальних положень, які б регулювали подання заяви про зняття з обліку транспортного засобу представником. А в переліку документів, що містяться у пункті 40 Порядку № 1388 та є підставою для зняття з обліку транспортних засобів, не міститься такого документа як довіреність. Тому виникає питання чи зняття з обліку транспортного засобу взагалі може здійснюватися представником у порядку пункту 40 Порядку № 1388. При цьому відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 40 Порядку № 1388, при поданні заяви про зняття з обліку транспортного засобу за заявою представника, а не власника такого транспортного засобу;
для зняття з обліку транспортного засобу не достатньо написання заяви, адже уповноважені органи мають переконатись у тому, що такий транспортний засіб підлягає зняттю з обліку. Уповноважені органи повинні були здійснювати огляд транспортного засобу та скласти відповідний протокол, за необхідності провести експертизу. Проте органом МВС не було долучено до матеріалів справи ні заяву, написану ОСОБА_2 , ні відповідний протокол, ні здійснену експертизу. Таким чином, відповідач не довів того, що існували підстави для зняття з обліку транспортного засобу, та що дії органу, який приймав таке рішення, були законними;
саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було встановлено фактичні обставини справи та не вмотивовано відсутності підстав для задоволення позову. Отже, суди не розглянули справу в межах заявлених вимог позивача, оскільки не з'ясували чи були законні підстави для зняття з обліку транспортного засобу; не надали оцінки діям відповідача, в тому числі, щодо відсутності огляду транспортного засобу та оформлення відповідного акта відповідно до вимог пункту 40 Порядку № 1388; не встановили, чи були підстави для надання відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 у скасуванні реєстраційних дій, що були зроблені після пред'явлення ОСОБА_2 підробленої довіреності, а також не надано оцінки мотивуванню такої відмови;
довіреність, на підставі якої діяв ОСОБА_2 , визнана нікчемною рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 лютого 2022 року в справі № 274/2012/21, адже ОСОБА_1 не уповноважувала його знімати з обліку її транспортний засіб, в тому числі писати і подавати заяву на зняття з обліку автомобіль. ОСОБА_2 , подаючи заяву на проведення реєстраційної дії (зняття із реєстраційного обліку автомобіля), діяв не як його власник, а на підставі довіреності нібито висловлював та реалізовував волю власника-ОСОБА_1 на підставі повноважень, які йому надані довіреністю. Отже, у разі встановлення факту нікчемності довіреності як підстави для звернення із заявою, це очевидно підтверджує і факт нікчемності відповідної заяви. Більше того, сама заява про зняття з обліку не є правочином, а тому її не можна визнати недійсною. Таким чином, при розгляді цієї справи факт недійсності (нікчемності) довіреності, а отже відсутності волі ОСОБА_1 на зняття з реєстрації транспортного засобу є преюдиційним та повинен був бути врахований судами при наданні оцінки діям сервісного центру, зокрема, щодо відмови у скасуванні подальших реєстраційних дій із транспортним засобом. Проте суди вказане не врахували;
подача заяви без підтверджених особою повноважень не є підставою для прийняття рішення про зняття з обліку транспортного засобу. Така заява не є правочином, адже не породжує набуття, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків. Тим не менш, суди вказали, що підставою для зняття з обліку транспортного засобу є заява, яка є одностороннім правочином та письмовим виразом дії особи, спрямованої на набуття цивільних прав та обов'язків. Оскільки така заява не була визнана недійсною, то відсутні підстави для задоволення позову. На переконання позивача, самостійне написання заяви на зняття з обліку транспортного засобу є обумовленою законом дією, а не правочином. Додаткове визнання недійсною заяви про зняття з обліку транспортного засобу не захищає право ОСОБА_1 , яке було порушено внаслідок незаконних дій ОСОБА_2 . Більше того, ОСОБА_2 діяв як представник на підставі підробленої довіреності, а тому всі дії, які вчинені ним на виконання такої підробленої довіреності, є недійним. Визнання недійсною довіреності, на підставі якої написано заяву, має наслідком недійсність відповідної заяви;
суди посилались на заяву, яка, на їх переконання, є одностороннім правочином і яка була написана ОСОБА_2 , про зняття з обліку транспортного засобу, та вказали, що оскільки така заява не визнана недійсною, то відсутні підстави для задоволення у позові. Проте суди проігнорували той факт, що у матеріалах справи відсутня саме заява, а також не з'ясували факт її існування взагалі, не вимагали долучити (надати) таку до матеріалів справи. Тому висновок суду про необхідність визнання недійсною заяви зроблений на припущеннях про її існування та не базується на безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, чим було порушено норми статей 81, 89 ЦПК України;
суди помилково вказали, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, адже нормами законодавства врегульовано процедуру способу захисту щодо визнання незаконними дій про скасування державної реєстрації транспортного засобу, якою передбачено пред'явлення позову про визнання права власності на транспортний засіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. При цьому відповідь Територіального сервісного центру МВС № 1842, в якій міститься відмова в скасуванні реєстрації зняття з обліку транспортного засобу, не є оспорюванням права власності на це майно. Сервісний центр не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, не претендує на таке право. Саме внаслідок незаконних реєстраційних дій сервісного центру ОСОБА_1 позбавлена права розпоряджатись своїм транспортним засобом. Водночас станом на цей час у володінні ОСОБА_1 й надалі перебуває вказаний автомобіль, вона має оригінальне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке видавалось ще при первинній її реєстрації на території України, а також ключі від авто. Крім того, висновком експертного дослідження від 01 листопада 2017 року № 14/4641/16957, який був наданий головним судовим експертом відділу криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів дослідження та оціночної діяльності ОСОБА_3 , підтверджено, що номер кузова, номер двигуна, наданого на дослідження транспортного засобу OPEL CORSA, 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , не змінювались. Також експертом встановлено, що бланк наданого на дослідження документа «Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу» серії НОМЕР_1 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу. На дослідження експерту був наданий транспортний засіб, який є у власності ОСОБА_1 . Отже, жодних сумнівів щодо її права власності на транспортний засіб не виникає. Тим більше, якщо первинним власником такого транспортного засобу на території України була саме ОСОБА_1 , і це відображається в історії реєстраційних дій по пошуку транспортного засобу. Тому звернення з позовом про визнання права власності є неналежним способом захисту;
визнання незаконними та скасування дій органу сервісного центру відновить становище ОСОБА_1 , яке існувало до прийняття рішення органом про зняття з обліку транспортного засобу, а саме, автомобіль, який перебуває у її власності, перебуватиме на обліку як її власний, та вона зможе ним розпоряджатись. Водночас відсутній висновок Верховного суду щодо належного способу захисту у випадку незаконного (за відсутності волі власника) зняття з обліку транспортного засобу та здійснення подальших реєстраційних дій органом МВС, якщо фізично транспортний засіб знаходиться у власника та не відчужувався;
вимогами в цій справі були відновлення реєстрації ОСОБА_1 на автомобіль, адже вона є державним службовцем, а її було позбавлено субсидії, через отримання доходу від відчуження транспортного засобу, хоча такого фактично не було. Раніше ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про визнання права власності, але у такому разі незрозуміло кого слід вказувати відповідачем. Суди про ці обставини не зазначили.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2024 року від Головного сервісного центру МВС надійшов відзив, який підписаний представником ОСОБА_4 . Просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що:
суди першої та апеляційної інстанцій повно, всебічно та об'єктивно дослідили всі обставини справи, висновки судів відповідають матеріалам справи, оскаржені судові рішення є законними, ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а касаційна скарга є безпідставною;
питання щодо застосування пункту 40 Порядку № 1388, та належного способу захисту у випадку незаконного зняття з обліку транспортного засобу не потребує вирішення, оскільки норми вказаного Порядку визначають чітку процедуру зняття з обліку транспортних засобів. Питання щодо захисту майнових прав особи у випадку незаконного зняття з обліку транспортного засобу урегульовано абзацами 3, 8, 9 пункту 40 Порядку № 1388 і кримінально-процесуальними нормами;
позивач вказує на незаконність, на його думку, дій Головного сервісного центру МВС під час зняття з обліку транспортного засобу, не здійснення його огляду, оформлення відповідного акта, проведення експертизи. Крім того, зазначено про не долучення відповідачем до матеріалів справи документів, на підставі яких транспортний засіб знятий з обліку. Проте вказана реєстраційна операція була проведена у 2014 році підрозділом Управління ДАІ в Житомирській області, а Головним сервісним центром МВС, який створено у 2015 році. При цьому Головний сервісний центр МВС та його територіальні підрозділи не є правонаступниками підрозділів Управлінь ДАІ, а також не володіють та відповідно до законодавства не зобов'язані володіти зазначеними документами. На дату подання позовної заяви ОСОБА_1 . Управління ДАІ в Житомирській області існувало, але позивач у разі наявності спору не оскаржила дії вказаного органу;
Головний сервісний центр МВС не оспорює будь-чиє право власності, між сторонами відсутній будь-який цивільно-правовий спір стосовно права власності на транспортний засіб. Відповідач є органом державної влади, який здійснює лише забезпечення державного обліку зареєстрованих транспортних засобів, контроль за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій, тобто відповідач не є учасником цивільно-правових відносин, а тому не є особою, яка не визнає, порушує або оспорює будь - яке право позивача на автомобіль;
у цій справі вимоги ОСОБА_1 щодо скасування та поновлення державної реєстрації транспортного засобу, є основними. Вимог щодо майна або майнових прав позивач не заявляла. Враховуючи викладене, вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю;
скаржником обрано неправильний спосіб захисту свого права та порушено юрисдикцію суду;
підставою для зняття з обліку транспортного засобу є заява, яка в свою чергу є одностороннім правочином, так як є письмовим виразом дії особи спрямованої на набуття цивільних прав та обов'язків. Проте у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про недійсність заяви (правочину), на підставі якої здійснювалось зняття з обліку транспортного засобу підрозділами ДАІ. При цьому визнання недійсною довіреності не створює для відповідача обов'язку скасувати реєстрацію транспортного засобу. Позивач помилково ототожнює поняття правочину, на підставі якого здійснювалось зняття з обліку транспортного засобу, та правочину на представництво власника перед третіми особами. Визнання недійсною довіреності одночасно не вказує та не призводить до недійсності правочину та не скасовує його дію (так само як недійсність довіреності автоматично не призводить до недійсності договору-купівлі продажу);
позивачем пропущено строки звернення до суду, адже про порушення свого права вона дізналась ще у 2015 році, але звернулась до суду лише у 2022 році;
у змісті позовної заяви вказано, що попередній розрахунок суми судових витрат, які очікує понести позивач, становить 2 977,20 грн (судовий збір) та 10 000,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу). Проте до матеріалів справи не було додано жодного доказу понесених витрат, так само як і обґрунтування зазначеної суми.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 10 вересня 2024 року указані недоліки було усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 295/8121/22 та витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2024 року матеріали справи № 295/8121/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2020 року в справі № 225/1649/17, від 15 липня 2019 року в справі № 761/11709/16-ц, від 16 листопада 2023 року провадження № 11-228сап21; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , автомобіль марки OPEL CORSA, 1995 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 , дата реєстрації 27 березня 2003 року.
Згідно з відповіддю на адвокатський запит, 01 жовтня 2014 року в Бердичівському ВРЕВ транспортний засіб, який зареєстрований за ОСОБА_1 та який перебуває у її володінні, був знятий з обліку для реалізації ОСОБА_2 за дорученням від 24 вересня 2014 року серії НАВ № 923238, виданим приватним нотаріусом Острозького нотаріального округу Рівненської області Вержиковським О. М.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 лютого 2022 року, яке набрало законної сили, встановлено, що договір доручення на автомобіль не укладався, тому визнано недійсною довіреність від 24 вересня 2014 року серії НАВ № 923238, посвідчену приватним нотаріусом Острозького нотаріального округу Рівненської області Вержиковським О. М. та зареєстровану в реєстрі за № 1151.
26 травня 2022 року позивач звернувся до Територіального сервісного центру МВС № 1842 із заявою про скасування реєстрації зняття з обліку автомобіля марки OPEL CORSA, 1995 року випуску ( НОМЕР_1 ), номер шасі (кузова) НОМЕР_4 , яка відбулась на підставі довіреності, яка була визнана судовим рішенням недійсною, та скасування усіх подальших дій.
28 червня 2022 року від Територіального сервісного центру МВС № 1842 на вказану заяву отримано відповідь № 0-71, якою відмовлено у відновленні реєстрації позивача та скасування реєстраційних дій з її автомобілем. У відповіді відповідач вказав, що «довіреність не є правочином, а ухвалою суду визнано недійсною довіреність, а не сам правочин».
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п'ята статті 82 ЦПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі
№ 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2025 року в справі № 362/643/21 (провадження № 61-17810св23)).
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що постановою Львівського апеляційного суду від 05 січня 2021 року в справі № 462/234/20 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у Львівській області про визнання права власності на транспортний засіб, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 березня 2020 року - без змін.
У зазначено судовому рішенні встановлено, що:
- «З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється та не спростовано, - 27 лютого 2003 року транспортний засіб марки «Opel Corsa 1.2» 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 зареєстровано за позивачкою ОСОБА_1 .
З відповіді Регіонального сервісного центру у Львівській області МВС України вбачається, що 01 жовтня 2014 року транспортний засіб Opel Corsa 1.2» 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 знято з обліку по дорученню ОСОБА_2 у Бердичівському ВРЕР та 11 листопада 2014 року зареєстровано за ОСОБА_5
28 січня 2017 року автомобіль Opel Corsa 1.2» 1995 року випуску зареєстровано за ОСОБА_6 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .
З 24.10.2017 року власником вказаного транспортного засобу став ОСОБА_7 »;
- « … позивачкою подано позов про визнання права власності на транспортний засіб, який на даний час належить ОСОБА_7 (крім цього до цього ним володіли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), однак відповідачем до участі у справі залучено лише Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ у Львівській області. Інших же осіб прав та обов'язків яких такий спір прямо стосується, зокрема, і нинішнього власника транспортного засобу до участі у справі не залучено як відповідача, хоча потенційне рішення суду про задоволення позову та визнання права власності за позивачкою на транспортний засіб, прямо впливає на права та законні інтереси цієї особи, як може вплинути на права та інтереси інших згаданих осіб»;
- «суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ у Львівській області жодним чином не оспорює та не заперечує право власності позивача на спірний транспортний засіб, не проводив його реєстрацію та не може впливати на право власності позивачки ОСОБА_1 , а відтак, є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки 01 жовтня 2014 року автомобіль марки «Opel Corsa 1.2» 1995 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 знято з обліку по дорученню ОСОБА_2 у Бердичівському ВРЕР та на даний час з 24 жовтня 2017 року зареєстровано за ОСОБА_7 ».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні з позовом ОСОБА_1 вказувала, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , вона є власником автомобіля марки OPEL CORSA, 1995 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 . 24 вересня 2014 року приватний нотаріус Вержиковський О. М. посвідчив довіреність від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 . На підставі цієї довіреності відбулося спочатку зняття автомобіля з обліку, а надалі його відчуження. Проте рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28 лютого 2022 року, яке набрало законної сили, встановлено, що договір доручення на автомобіль не укладався, а тому визнано недійсною довіреність від 24 вересня 2014 року. З метою скасування реєстраційних дій щодо свого автомобіля позивач звернулась до Територіального сервісного центру МВС № 1842. Проте 28 червня 2022 року від Територіального сервісного центру МВС № 1842 надійшла відповідь, якою відмовлено у відновленні реєстрації позивача та скасування реєстраційних дій щодо її авто. Позивач вважала відмову відповідача у відновленні реєстрації позивача та скасування реєстраційних дій з її автомобілем незаконною, у зв'язку з чим звернулась до суду з позовом у цій справі;
відповідачами ОСОБА_1 визначила суб'єктів владних повноважень: Головний сервісний центр МВС і Територіальний сервісний центр МВС № 1842, які здійснюють владні управлінські функції на основі норм законодавства в сфері державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, тобто уповноважені та здійснили дії стосовно реєстрації спірного автомобіля;
при відмові у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що визнання недійсною довіреності не створює для відповідача обов'язку скасувати державну реєстрацію, оскільки зняття з обліку транспортних засобів здійснюється в сервісному центрі МВС або через центр надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України чи спеціальний статус особи, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця чи рішення суду. Крім того, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, адже нормами законодавства врегульовано процедуру способу захисту щодо визнання незаконними дій про скасування державної реєстрації транспортного засобу, якою передбачено пред'явлення позову про визнання права власності на транспортний засіб;
проте суди не звернули увагу, що за змістом позовних вимог у позивача виник спір, пов'язаний з порушенням її цивільних прав на майно іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за якою зареєстровано права на спірний автомобіль станом на час подання позову в цій справі;
судовим рішенням у справі № 462/234/20, яке набрало законної сили, встановлено, що з 24 жовтня 2017 року власником спірного транспортного засобу став ОСОБА_7 ;
у позивача відсутній будь-який цивільно-правовий спір з Головним сервісним центром МВС, Територіальним сервісним центром МВС № 1842, а тому вони є неналежними відповідачами;
ОСОБА_1 пред'явила вимоги лише до Головного сервісного центру МВС, Територіального сервісного центру МВС № 1842. Позовних вимог до особи, за якою зареєстровано право на автомобіль ( ОСОБА_7 ), не заявляла, клопотань про його залучення до участі у справі як відповідача чи співвідповідача не подавала;
пред'явлення позову до неналежних відповідачів є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову, але помилились щодо мотивів такої відмови. Тому оскаржені судові рішення слід змінити в мотивувальній частині, виклавши їх мотиви в редакції цієї постанови.
Колегія суддів відхиляє аргумент Головного сервісного центру МВС, який викладено у відзиві на касаційну скаргу, про те, що під час вирішення цього спору не було дотримано предметної юрисдикції, оскільки цей спір слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства, з таких підстав.
До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого права та інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду 14 травня 2019 року у справі № 910/16744/17 (провадження № 12-255гс18)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 815/2979/17 (провадження № К/9901/33388/21) вказано, що
37. Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
38. Колегія суддів уважає, що спірні правовідносини пов'язані з правом володіння, користування та розпорядження майном, адже ініційований позивачем спір з приводу скасування державних реєстрацій транспортного засобу марки Lexus модель GS 350, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_6 , має цивільно-правову природу, оскільки спрямований на зміну (припинення) цивільних прав щодо вказаного транспортного засобу.
39. Отже, цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства».
При зверненні до суду позивач вказувала, що метою її звернення до суду є оскарження відмови суб'єкта владних повноважень (Головного сервісного центру МВС і Територіального сервісного центру МВС № 1842) у відновленні реєстрації позивача та скасування незаконних реєстраційних дій з її автомобілем. Крім того, ОСОБА_1 посилалась на те, що протиправні дії відповідачів обмежують її право розпорядження майном.
Таким чином цей спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_8, задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко