Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кс/641/1825/2025 Справа № 641/9026/25
26 листопада 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62025170020000908 від 25.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
Зміст поданого клопотання
26.11.2025 слідчий СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_7 , за погодженням прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , звернулася до Слобідського районного суду міста Харкова з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 з триманням останнього в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», що розташований в м. Харків протягом 60 днів в межах строків досудового розслідування без визначення розміру суми застави.
Клопотання обґрунтовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді навідника - оператора 2-го відділення 2го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , 05.10.2024 під час проходження військової служби вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, без дозволу командування та поважних причин, в умовах воєнного стану вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд. Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_8 без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин, діючи в умовах воєнного стану, 04.10.2024 був виписаний із КНП «Міська клінічна лікарня №30» ХМР, за порушення лікарняного режиму, та зобов'язаний був повернутись до В/ч НОМЕР_1 . 05.10.2024 ОСОБА_6 був виявленим відсутнім у пункті тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 . 26.11.2025 працівниками поліції міста Харкова було виявлено військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 - солдата ОСОБА_6 , який 05.10.2024 самовільно залишив місце несення служби військової частини НОМЕР_1 . 26.11.2025 із дотриманням норм ст.ст. 40, 276-278 КПК України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами службового розслідування В/ч НОМЕР_1 , стосовно солдата ОСОБА_6 , який 05.10.2024 самовільно залишив місце несення служби військової частини НОМЕР_1 , показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з приводу обставин кримінального правопорушення; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності. Вважає, що ОСОБА_6 усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, здійснювати вплив на свідків, командування військової частини, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 . Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначені ризики та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження. За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання. З метою запобігання вищевказаним ризикам, вважає, що необхідно обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Позиція учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що всі питання подальшої служби має вирішувати, перебуваючи на волі, та він планує повернутися на військову службу.
Захисник ОСОБА_5 підтримав думку підзахисного та зазначив, що ризики, з урахуванням обставин інкримінованого підозрюваному злочину, наявності постійного місця проживання, відсутні. Просив відмовити у задоволенні клопотання або застосувати більш м'який. Якщо суд дійде висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив визначити мінімальний розмір застави.
Мотиви та оцінка слідчого судді
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані матеріали , встановив таке.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так, слідчим відділом відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170020000908, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану(з урахуванням постанови про перекваліфікацію).
26.11.2025 працівниками поліції міста Харкова було виявлено військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 - солдата ОСОБА_6 , який 05.10.2024 самовільно залишив місце несення служби військової частини НОМЕР_1 . Затримано в порядку стататті 208 КПК України 07 год. 45 хв. 26.11.2025.
26.11.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
В обґрунтування пред'явленої підозри слідчому судді надані витяг з ЄРДР, а також повідомлення про вчинення злочину від 06.01.2025, наказ від 14.10.2024 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби солдатом ОСОБА_6 , висновок службового розслідування, накази військової частини, протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками.
Так, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 173 від 03.07.2024, ОСОБА_6 , зараховано до списків особового складу частини військової частини НОМЕР_1 .
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 183 від 11.07.2024, ОСОБА_6 , був призначений на посаду навідника - оператора 2-го відділення 2го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 .
В акті службового розслідування було встановлено, що 04.10.2024 був виписаний із КНП «Міська клінічна лікарня №30» ХМР, за порушення лікарняного режиму, та зобов'язаний був повернутись до В/ч НОМЕР_1 , 05.10.2024 ОСОБА_6 був виявленим відсутнім у пункті тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 . Місцезнаходження останнього невідоме. За висновками службового розслідування ОСОБА_6 , навідник-оператор 2-го відділення 2 го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 3-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , порушив вимоги статтей 11 та 12 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, а також статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, що виразилося у нез'явленні до місця тимчасової дислокації у місті Харкові 04.10.2024 з лікувального закладу КНП "Міська клінична лікарня № 30"ХМР та його відсутності на службі без поважних причин по теперішній час.
Згідно витягу з наказу від 14.10.2025 № 268 ОСОБА_6 у зв'язку з неприбуттям з лікувального закладу до місця постійної дислокації виключено з усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Під час досудового розслідування, допитані в якості свідків: старший кулеметник 2 взводу 3 роти оперативного призначення 3 батальйону оперативного призначення ОСОБА_9 , офіцер S-3 оперативного планування штабу 3 батальйону оперативного призначення ОСОБА_10 , командир 1 розвідувального відділення розвідувального взводу спеціального призначення 3 батальйону оперативного призначення ОСОБА_11 , перебуваючий в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_12 , повідомили, що військовослужбовець військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу на посаді навідника-оператора 2-го відділення 2го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 . В вересні-жовтні 2024 року перебував на лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня №30», після чого 04.10.2024 був виписаний та зобов'язаний з'явитись на місце служби. Проте, 04.10.2024 ОСОБА_6 з лікувального закладу не з'явився на службу до медичного пункту військової частини НОМЕР_1 НГУ. Організовані командуванням розшукові заходи солдата ОСОБА_15 позитивного результату не дали. В результаті службового розслідування місцезнаходження ОСОБА_16 не встановлено. Згодом командуванням військової частини НОМЕР_1 НГУ було затверджено результати службового розслідування. Підтверджують, що в період з 04.10.2024 по теперішній час солдат ОСОБА_6 до місця несення служби не повертався. Про отримання солдатом ОСОБА_6 дозволу на нез'явлення з лікувального закладу на службу та перебування поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ, не відомо Законні підстави відсутності на службі у ОСОБА_6 відсутні.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».
Слідчий суддя акцентує увагу, що висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».
Щодо наявності ризиків.
Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо наявності ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.
Надаючи оцінку можливості ОСОБА_6 переховуватися від слідства та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.
Слідчий суддя зазначає, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Слідчий суддя акцентує увагу, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною проживання, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрювана може втекти.
Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Вивченням даних про особу підозрюваного ОСОБА_8 встановлено, що він офіційно не працевлаштований, у нього відсутні законні джерела доходу, не одружений, міцних соціальних зв'язків не має, йому пред'явлено підозру у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає позбавлення волі від 5 до 10 років.
Отже, з урахуванням даних про особу, та вказаних вище обставин, існування цього ризику суд уважає доведеним.
Щодо наявності ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов переконання, що ризик впливу на свідків, які є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 є настільки мінімальними, що не може розглядатися як ризик в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вивченням даних про особу підозрюваного ОСОБА_6 встановлено, що він раніше не судимий, що свідчить про відсутність ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Протилежного прокурором не доведено.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризику, передбачених п. 1, ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень ч. 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Рішенням Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7-р (ІІ)/2024, частину шосту статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною).
В даному випадку, враховуючи введення на території України воєнного стану, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну норму ч.8 ст. 176 КПК України, яка регулює застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до військовослужбовця, підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ст. 407 КК України.
З урахуванням викладеного, оцінюючи сукупність обставин передбачених в ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у скоєні злочину, у вчиненні якого підозрюється, особу підозрюваного, його роль у вчиненні інкримінованого злочину, наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Згідно ч. 1, 3ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Абзацом 8 ч. 4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України є дискреційним повноваженням суду. При цьому наявність дискреції має також грунтуватися на позиціях учасників кримінального провадження, висловлених в ході судового розгляду під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також сукупності інших обставин, встановлених судом.
В даному випадку суд ураховує сукупність всіх обставин, позицію прокурора, думку підозрюваного, який вказав про відсутність фінансової можливості внести заставу, повне нерозуміння ним не лише правових наслідків самовільного залишення військової частини військовослужбовцями, а й те, що такі дії підривають бойову готовність підрозділу, дисципліну та довіру між військовослужбовцями, призводять до деморалізації особового складу, отже шкодять обороноздатності країни. В ході судового розгляду вказаного клопотання підозрюваний вказував про те, що має намір повернутися до військової частини, водночас тривалість періоду залишення військової частини згідно висновків службового розслідування (більше року), попередня поведінка підозрюваного, спосіб у який його було затримано свідчить про зворотнє. У зв'язку з викладеним, керуючись ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає підозрюваному ОСОБА_6 розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 193-194, 196-198, 206, 309, 395 КПК України
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , за погодженням прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62025170020000908 від 25.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, а саме з 07 год 45 хв. 26.11.2025.
Строк дії ухвали в частині тримання під вартою до 24.01.2026 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 28.11.2025 о 15.00.
Cуддя ОСОБА_1