Справа № 127/25549/25
Провадження № 2/127/5509/25
(заочне)
28 листопада 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Позов мотивований тим, що 22.05.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4673293, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн, строком на 350 днів, тобто до 07.05.2025 року, під проценти. Також того ж дня було укладено Додатковий договір до ДОГОВОРУ №4673293 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.05.2024 на суму 1000 грн на попередніх умовах. 31.03.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Українські фінансові операції" був укладений договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило належні йому права вимоги, зокрема й до відповідача за кредитним договором № 4673293 від 22.05.2024 року та додатковим договором від 22.05.2024. Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.03.2025 року №31-1/03/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4673293 від 22.05.2024 року загальна сума заборгованості склала 21237,43 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 3999,97 грн., заборгованості за процентами - 15237,46 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 2000 грн. Станом на дату укладання Договору факторингу від 45747 року № 31-1/03/2025, строк дії Договору № 4673293 від 22.05.2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 01.04.2025 року донараховано відсотки за (36 календарних днів). 4000 грн * 1,5 % = 59,99955 грн* 36 календарних дні = 2159,9838 грн. відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 21 397 грн. 41 коп., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Крім того, позивач просив здійснювати нарахування інфляційних витрат і 3 % річних, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до моменту виконання рішення.
Ухвалою суду від 02.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
На виконання ухвали суду від 02.09.2025 про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію, що платіжна карта - 5457082224978838 емітована на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), підтверджено факт зарахування коштів 22.05.2024 на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 3000 за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та факту зарахування коштів на платіжну картку цього ж позичальника 25.05.2024 у сумі 1000 за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність із зазначенням, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву відповідачем не подавався. Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення-повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України, а також шляхом направлення судової кореспонденції за останнім відомим місцем його проживання. Однак конверт повернувся до суду з відміткою на довідках АТ «Укрпошта» про причину повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи зазначене вище та положення ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 22.05.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4673293.
Відповідно до умов вказаного договору позивач отримала кредит в розмірі 3 000,00 грн, строком на 350 днів. За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, що становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п. 1.3 цього договору.
Згідно з п. 3.1 кредитного договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.4.3. кредитного договору.
Додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4673293. від 22.05 2024 року містить Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідач також ознайомилась з паспортом споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення позики та інше.
22.05.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4673293. від 22.05 2024, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 1000,00 грн, таким чином загальний розмір кредиту склав 4000 грн. Додатками до цього договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України.
Відповідач шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого від ТОВ «Лінеура Україна», прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала договір, акцептувавши пропозиції товариства, тобто, договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Тобто, 22.05.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4673293 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Кредитодавець свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, шляхом перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів, що підтверджується листами ТОВ "Пейтек" та ТОВ "УПР". Вказане також підтверджується листом ТА КБ «ПРИВАТБАНК».
31.03.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Українські фінансові операції" був укладений договір факторингу № 31-1/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ "Лінеура Україна" відступило належні йому права вимоги, зокрема й до відповідача за кредитним договором № 4673293 від 22.05.2024 року та додатковим договором від 22.05.2024.
Договір факторингу є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів неправомірності цього договору матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право кредитора за вищевказаними кредитними договорами, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Відповідно до статей 526, 530, 536, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки позивач свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у неї утворилась заборгованість в розмірі 21237,43 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 3999,97 грн., заборгованості за процентами - 15237,46 грн. та 2159,9838 грн. заборгованість по процентам, нарахованих позивачем, в межах дії строку договору.
Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню.
Щодо застосування приписів частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 10, 11 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Вказане відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові № 910/14524/22 від 05 червня 2025 року.
Разом з тим, згідно з пунктами 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України оголошено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє на даний момент.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову в частині застосування приписів частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат.
В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Правнича допомога позивачеві у даній справі була надана адвокатом Дідухом Є. О., на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/11/2024-А від 08 листопада 2024 року та детальний опис про надання правничої (правової) допомоги, витрати на правничу допомогу у даній справі становлять 10000,00 грн.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір сумі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу 10 000,00 грн.
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
Керуючись ст. ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 279, 280-282, 355 ЦПК України, ст. ст. 512-516, 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1048, 1049, 1054 ЦК України суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4673293 від 22.05.2024 року в розмірі 21397 гривень 41 копійка (двадцять одна тисяча триста дев'яносто сім гривень 41 копійка), яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3999,97 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором 15237,46 гривні, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 2159,98 гривні.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати: судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на правову допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції", код ЄДРПОУ 40966896, адреса: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ.;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 28.11.2025.
Суддя