04 листопада 2025 рокуСправа № 921/466/22
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.
Розглянув заяву/клопотання арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича про пропорційне стягнення частини винагороди арбітражного керуючого з кредиторів (вх. № 7116 від 09.10.2025)
у справі №921/466/22
за заявою боржника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства
Кредитор: Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК", вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ.
Кредитор: Акціонерне товариство "Акцент-Банк", вул. Батумська, 11, м. Дніпро.
Кредитор: Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", вул. Андріївська, 4, м. Київ.
Кредитор: Акціонерне товариство "Банк Форвард", вул. Саксаганського, 105, м. Київ.
за участю учасників судового процесу:
арбітражний керуючий Хомич Р.В. ( участь в режимі відеоконференції).
Учаснику судового процесу оголошено склад суду.
Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
У судовому засіданні 04.11.2025 оголошено скорочену ухвалу.
27.09.2022 фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022, для розгляду справи визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.10.2022 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 03.11.2022, яке відкладалось на 16.11.2022.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2022 відкрито провадження у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Хомич Р.В. та призначено попереднє судове засідання на 16.01.2023, яке ухвалами суду відкладено на 10.08.2023 (востаннє).
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 17.11.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2023 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у справі № 921/466/22 відносно фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , а саме:
- Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" в розмірі 361 441,19 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 356 479,19 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства "Акцент - Банк " в розмірі 68 026,80 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 63 064,80 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" в розмірі 75 710,15 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 70 748,15 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- Акціонерного товариства "Банк Форвард" в розмірі 94 289,82 грн, з яких підлягають внесенню: 4 962,00 грн витрат на оплату судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів та 89 327,82 грн (заборгованість) до другої черги реєстру вимог кредиторів.
Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначено на 09.10.2023, яке протокольними ухвалами відкладалося на 16.11.2023 (востаннє).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2023 затверджено план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , в редакції від 25 вересня 2023 року, схвалений зборами кредиторів (протокол №3 від 20.10.2023 ) та боржником.
08.10.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд") арбітражний керуючий Хомич Роман Володимирович звернувся до суду з заявою/клопотанням про пропорційне стягнення частини винагороди арбітражного керуючого з кредиторів (вх. № 7116 від 09.10.2025).
Ухвалою суду від 15.10.2025 прийнято заяву/клопотання арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича про пропорційне стягнення частини винагороди арбітражного керуючого з кредиторів (вх. № 7116 від 09.10.2025) у справі №921/466/22, до розгляду. Призначено судове засідання у справі №921/466/22 на 28.10.2025.
У судовому засіданні 28.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву до 04.11.2025.
Арбітражний керуючий Хомич Р.В. в судове засідання 04.11.2025 з"явився. У судовому засіданні 28.10.2025 підтримав заяву щодо виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого у справі №921/466/22 за виконання повноважень керуючого реструктуризацією та пропорційне стягнення з кредиторів.
В обґрунтування заяви арбітражний керуючий Хомич Р.В. зазначає, що заявлена до стягнення з кредиторів сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого в розмірі 120 748,04 грн, нарахована ним за виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі № 921/466/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за період, наступний після оплаченого боржником в порядку авансування винагороди періоду виконання повноважень у даній справі.
Враховуючи, що джерела виплати грошової винагороди арбітражного керуючого за вказаний період (понад 3 проавансовані боржником місяці виконання повноважень) не були визначені, фонд авансування винагороди арбітражного керуючого кредиторами не створювався, арбітражний керуючий Хомич Р.В. вважає наявними підстави для покладення на кредиторів обов'язку сплати відповідної основної грошової винагороди арбітражного керуючого.
Представник кредитора АТ "Банк Форвард" в судове засідання не з"явився. Однак, надіслав заперечення щодо заяви арбітражного керуючого Хомича Р.В. , в яких заперечує щодо заяви з підстав, викладених в них (вх. №7739 від 04.11.2025). Зокрема зазначає, що АТ "Банк Форвард" відступив право вимоги за кредитними договорами укладеними між ОСОБА_1 та АТ "Банк Форвард" правонаступнику ТОВ "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 25.07.2024.
Представник кредитора АТ "Акцент - Банк" в судове засідання не з"явився. Однак, надіслав заперечення щодо заяви арбітражного керуючого Хомича Р.В. , в яких заперечує щодо заяви з підстав, викладених в них (вх. №7672 від 03.11.2025.
Інші учасники справи в судове засідання не з"явилися.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Як визначено статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Відповідно до частини 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Тобто, надання послуг арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо КУзПБ встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого, а також її черговості.
Конституцією України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом ( стаття 43 Основного закону).
Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
Так, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2022 у справі №921/466/22 призначено керуючим реструктуризацією - арбітражного керуючого Хомича Р.В.
Отже, повноваження керуючого реструктуризацією у справі 921/466/22, арбітражний керуючий Хомич Р.В. виконував з 16.11.2022.
Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) визначено положеннями статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частинами 2, 5 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення). Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.
Таким чином, Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Наведені приписи свідчать, що Кодексом визначено декілька джерел отримання арбітражним керуючим грошової винагороди під час виконання своїх повноважень у процедурі банкрутства.
Так, однією з передбачених форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відтак нестворення такого фонду, за об'єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718/2011.
У численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 01.08.2018 у справі №912/1783/16, від 09.07.2020 у справі №15/55/2011/5003, від 30.01.2019 у справі №910/32824/15, від 26.02.2020 у справі №11/Б-921/1448/2013 викладено правовий висновок, згідно з яким у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
При цьому, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство ( неплатоспроможність) , правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство ( неплатоспроможність).
Така правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 3/67-Б та від 26.02.2019 у справі № 12/23-Б.
Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 902/626/20.
Таким чином, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, господарський суд вправі застосувати такий принцип пропорційності до розподілу між кредиторами витрат, пов'язаних з проведенням погашення боргів боржника, зокрема, витрат на оплату праці арбітражного керуючого.
Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов'язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі №916/1503/17.
Джерела виплати решти суми основної грошової винагороди арбітражного керуючого Хомича Р.В. за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі № 921/466/22, за період з 16.02.2023 по 16.11.2023 (тобто понад 3 місяці виконання повноважень), в розмірі 120 748,04 грн на даний час невизначені / відсутні, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого зборами кредиторів не створено.
У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
Висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного суду від 16.04.2019 у справі № 914/2458/16, № 05/5026/1809/2012 від 16.01.2018.
Відповідно до статті 43 Конституції України, використання примусової праці забороняється; кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно частини 2 статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов'язкову працю.
При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суперечить ст. 43 Конституції України.
Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.
Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 918/454/18.
Крім цього, постановою Верховного Суду від 22.08.2023 у справі № 903/160/22, надано правову оцінку можливості, законності та підставності стягнення суми основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника фізичної особи, за результатами процедури реструктуризації, зокрема: " відмова від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов'язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи".
Отже доводи кредитора про необхідність стягнення несплаченого розміру винагороди арбітражного керуючого з боржника суперечать зазначеній правовій позиції Верховного Суду, у зв'язку з чим підлягають відхиленню.
Крім цього, суд зазначає, що отримання оплати за виконання повноважень є гарантією незалежності арбітражного керуючого під час провадження діяльності у справі про неплатоспроможність.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3 Конституції України), права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22 Конституції України).
Право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищено статтею 43 Конституції України, якою визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Широке тлумачення Європейським судом з прав людини даної норми покладає на суд обов'язок захистити право особи (у даній справі конституційне право керуючого реалізацією на оплату праці) в такий спосіб, щоб порушене, не визнане або оспорюване право отримало ефективний та справедливий спосіб захисту.
Слід зазначити, що підхід до інтересу кредитора при вирішенні питання про стягнення оплати послуг арбітражного керуючого має відповідати положенням не лише Кодексу України з процедур банкрутства, але й міжнародним правовим актам, забезпечувати в такий спосіб єдиний підхід до застосування положень закону про банкрутство, втілювати принципи правової визначеності та верховенства права.
Відсутність авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати, як примушування до безоплатної праці в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів та суперечить статті 43 Конституції України.
Вирішуючи питання про стягнення з кредиторів оплати грошової винагороди арбітражного керуючого, судом враховується належність виконання арбітражним керуючим обов'язків, покладених на нього законодавством про неплатоспроможність.
Судом встановлено, що арбітражним керуючим Хомичем Р.В. дотримано обов'язок щодо здійснення всієї повноти дій, що передбачені Кодексом України з процедур банкрутства.
Разом із тим, відсутність у боржника будь-якого майна, за рахунок реалізації якого можливе погашення грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією, не створення кредиторами боржника відповідного грошового фонду, не позбавляє арбітражного керуючого права на заробітну плату та не звільняє кредиторів від обов'язку сплатити керуючому реструктуризації грошову винагороду за виконання роботи.
Згідно плану реструктуризації боргів боржника у редакції від 25.09.2023, який погоджений боржником, схвалений зборами кредиторів (протокол №3 від 20.10.2023), а також згідно реєстру вимог кредиторів визначено, що загальна сума грошових вимог/процесуальних витрат у справі №921/466/22 (100%) становить 599 467,96 грн, з яких:
АТ "ТАСКОМБАНК" (60,29%): 361 441,19 грн,
АТ "Акцент - Банк" (11,35%): 68 026,80 грн,
АТ "ПУМБ" (12,63%): 75 710,15 грн,
АТ " Банк Форвард" (15,73%): 94 289,82 грн.
Отже, суми, які підлягають стягненню з кредиторів, як частина основної грошової винагороди арбітражного керуючого визначені наступним чином: загальна сума невиплаченої основної винагороди: 120 748,04 грн (100%), з яких:
АТ "ТАСКОМБАНК" (60,29%): 72 798,99 грн,
АТ "Акцент - Банк" (11,35%): 13 704,90 грн,
АТ "ПУМБ" (12,63%): 15 250,48 грн,
АТ " Банк Форвард" (15,73%): 18 993,67 грн.
Перевіривши наданий арбітражним керуючим Хомичем Р.В. розрахунок заявлених до стягнення з кредиторів сум основної грошової винагороди керуючого реструктуризацією боргів, судом встановлено, що вказаний розрахунок є обґрунтованим і арифметично правильним.
Враховуючи наведене, суд вважає правомірним покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого Хомича Р.В. за виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на кредиторів пропорційно сумам визнаних вимог, оскільки вказане положення закріплене законодавством як одне із джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого.
При цьому, відмова від здійснення оплати послуг арбітражного керуючого за відсутності майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату послуг арбітражному керуючому можна розцінювати як відмову в можливості отримання гарантованої Законом та Кодексом оплати послуг і тим самим примушення його виконувати повноваження за відсутності оплати праці, що суперечить статті 43 Конституції України та статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на встановлені обставини відсутності будь-яких активів банкрута, які можуть бути направлені на виплату грошової винагороди, а також обставини, що фонд для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого кредиторами не створювався, суд, керуючись принципом пропорційності суми витрат кожного із кредиторів на оплату грошової винагороди арбітражного керуючого розміру визнаних їх кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність, дійшов висновку про задоволення клопотання арбітражного керуючого Хомича Р.В. про стягнення грошової винагороди за рахунок коштів кредиторів - АТ "Таскомбанк", АТ "Акцент-Банк"; АТ "ПУМБ" та АТ "Банк Форвард".
Така практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого у справах про неплатоспроможність залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ.
Висновки суду про необхідність оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за рахунок кредиторів боржника зроблені із застосуванням положень ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, та гарантій на оплату праці згідно статті 43 Конституції України.
Щодо заперечень АТ "Банк Форвард", суд зазначає, що матеріали справи не містять заяви про заміну кредитора правонаступником, а тому судом не беруться до уваги.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 232, 234, 235 ГПК України, Господарський суд, -
1. Клопотання арбітражного керуючого Хомича Р.В. задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", вул. С. Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 09806443 на користь арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, вул. Винниченка, 26, м. Луцьк, Волинська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1949 від 03.01.2020) частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 72 798,99 грн.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Акцент - Банк", вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080 на користь арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, вул. Винниченка, 26, м. Луцьк, Волинська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1949 від 03.01.2020) частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 13 704,90 грн.
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", вул. Андріївська, 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829 на користь арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, вул. Винниченка, 26, м. Луцьк, Волинська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1949 від 03.01.2020) частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 15 250,48 грн.
5. Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Форвард", вул. Саксаганського, 105, м. Київ, код ЄДРПОУ 34186016 на користь арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича, вул. Винниченка, 26, м. Луцьк, Волинська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1949 від 03.01.2020) частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі №921/466/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 18 993,67 грн.
6. Видати накази.
7. Ухвалу надіслати учасникам справи до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства).
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повну ухвалу підписано "28" листопада 2025 року.
Суддя Я.Я. Боровець