20 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 921/425/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Баб'юк А.В.
розглянув справу
за позовом - В. о. керівника Тернопільської окружної прокуратури (46001, м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, буд. 7) в інтересах держави в особі:
1) Великоберезовицької селищної ради (вул. С. Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724)
2) Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008)
до відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601) в особі Філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руська 203А, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58009)
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
За участі від:
прокуратури - Куліковська Л.Б.
позивача 1 - не з'явився
позивача 2 - Жмуд Н.В.
відповідача - Довгопола К.А.
Зміст позовних вимог.
18.07.2025 через систему «Електронний суд» Виконуючий обов'язки керівника Тернопільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Великоберезовицької селищної ради, Державної екологічної інспекції у Тернопільській області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі Філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 30016,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурором зроблено посилання на факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебувала в постійному користуванні філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», а на момент пред'явлення позову перебуває в користуванні філії «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України»; факт відкриття кримінального провадження №12023211080000217 від 01.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.246 КК України, за фактом незаконної рубки лісодеревини в Микулинецькому лісництві ДП «Ліси України» у кварталі 43 виділі 8 в кількості 8 дерев, а саме: 3 сухостійних дерев породи клен; 3 сироростучих дерев породи клен; 1 сухостійного дерева породи ялина; 1 сироростучого дерева породи граб.
Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023211080000217 від 01.10.2023, не встановлено осіб, які здійснили незаконну рубку дерев.
За результатами виявленої незаконно зрубаної деревини органом державного контролю здійснено нарахування розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев, яка становить 30016,11 грн. Розрахунок шкоди проведено відповідно до додатку №1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Під час досудового розслідування кримінального провадження також проведено судову експертизу. Згідно висновку експерта №СЕ-19/120-24/3164 від 28.03.2024, розмір екологічного збитку (шкоди, завданої довкіллю) внаслідок незаконної порубки дерев відповідно до протоколу огляду місця події від 04.10.2023 становить 30016,12 грн.
Факт незаконної порубки дерев свідчить, що правопопередником відповідача не здійснено комплекс заходів щодо збереження таких дерев, або здійснено неналежно, порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснювало Микулинецьке лісництво ДП «Ліси України», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України» в особі філії "Подільський лісовий офіс", яке в розумінні статті 17 ЛК України є постійним лісокористувачем.
Прокурор вважає, що ДСГП «Ліси України» в особі філії "Подільський лісовий офіс", як постійний лісокористувач у зазначених правовідносинах, зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду.
Позиція позивача 1 - Великоберезовицької селищної ради.
Від Великоберезовицької селищної ради заперечень щодо заявленого прокуратурою позову не надходило.
Позиція позивача 2 - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області.
Від Державної екологічної інспекції у Тернопільській області заперечень щодо заявленого прокуратурою позову не надходило. В судовому засіданні її представник позовні вимоги прокурора підтримав.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування цьому ним зазначено про неналежність і недопустимість долучених до позовних матеріалів доказів з матеріалів кримінального провадження № 12023211080000217, оскільки такі отримано прокурором на підставі постанови прокурора Тернопільської окружної прокуратури Нюні А.Л. про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження 12023211080000217.
Оскільки зміст вказаної постанови не дозволяє встановити, чи є прокурор Нюня А.Л. уповноваженим у кримінальному провадженні № 12023211080000217 прокурором, який має повноваження відповідно до ст. ст. 222, 284 КПК України надавати такі матеріали кримінального провадження виконуючому обов'язки керівника Тернопільської окружної прокуратури, всі докази, долучені до позову у даній справі з кримінального провадження № 12023211080000217 не є належними і допустимими при розгляді даного спору.
Висновок експерта не є достовірним доказом правильного обчислення розміру збитків, заподіяних внаслідок незаконної рубки дерев відповідно до протоколу огляду місця події від 04.10.2023.
Всупереч вимогам ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор у даній справі не надав доказів бездіяльності позивачів або неналежного їх виконання щодо реагування на порушення інтересів держави, зокрема шляхом подання позову, чи неспроможності самостійно звернутися до суду за захистом порушених інтересів.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 22.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/425/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.08.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 18.08.2025, ухвалою суду від 30.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/425/25 та призначено підготовче засідання на 06.10.2025, яке надалі відкладалось на 20.10.2025.
Надалі, ухвалою суду від 20.10.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті на 20.11.2025.
Прокурором та представником позивача 2 в судовому засіданні 20.11.2025 підтримано позовні вимоги про стягнення шкоди в сумі 30016,11 грн.
Представником відповідача в судовому засіданні 20.11.2025 заперечено проти позову.
Позивач 1 явку повноважного представника в судове засідання 20.11.2025 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.
20.11.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
30.09.2023 на адресу Теребовлянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшла заява №013524 від 25.09.2023 директора філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» Олексієвця О.М. про вчинення злочину, у якій посилаючись на акт проведення контрольного заходу від 22.09.2023, ним повідомлено про виявлення скоєння самовільної рубки 8 дерев в Микулинецькому лісництві квартал 43 виділ 8 та заподіяння, у зв'язку з цим, шкоди лісовому господарству в розмірі 34477,80 грн.
01.10.2023 Відділенням поліції №1 (м. Тернопіль) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12023211080000217 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, зазначивши, що 30.09.2023 у ВП №3 (м. Теребовля) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області через секретаріат, із філії Кременецького лісового господарства ДП «Ліси України» надійшла заява про те, що на підставі акту проведення контрольного заходу від 22.09.2023 в Микулинецькому лісництві в кварталі 43 виділ 8 виявлено скоєння самовільної рубки дерев.
У витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023211080000217 зазначено, що прокурорами, які здійснюють процесуальне керівництво є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Згідно з проведеним 04.10.2023 старшим слідчим СВ ВП №3 (м. Теребовля) Діділівським В. оглядом місця події, за участі спеціаліста - державного інспектора з ОНПС в Тернопільській області Дуди В.І. та представника користувача Прокіпчука Р.М. в лісовому масиві в 43 кварталі 8 виділу на відстані 250 м від вул. Лісової в с. Лучка Великоберезовицької територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області встановлено наявність 8 пнів внаслідок рубки дерев, а саме: породи клен - діаметром - 30 см - 1 шт (сухостійний); - діаметром - 29 см - 1 шт (сухостійний); - діаметром - 28 см - 1 шт (сухостійний); - діаметром - 30 см - 1 шт (сироростучий); - діаметром - 23 см - 1 шт (сироростучий); - діаметром - 24 см - 1 шт (сироростучий); породи ялина - діаметром - 32 см - 1 шт (сухостійний); породи граб - діаметром - 16 см - 1 шт (сироростучий). При цьому здійснювалось їх фотографування.
Листом №1/1-1-05-2600 від 09.10.2023 Державною екологічною інспекцією в Тернопільській області направлено слідчому довідку - розрахунок розміру шкоди.
Відповідно до проведеного державним інспектором з охорони НПС Тернопільської області В.І. Дудою розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 43 виділі 8 лісових насаджень Микулинецького лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» (проведений згідно протоколу огляду місця події від 04.10.2023) розмір заподіяної шкоди становить 30016,11 грн.
За результатами проведення судової експертизи у кримінальному провадженні №12023211080000217, судовим експертом Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України 28.03.2024 складено висновок експерта №СЕ-19/120-24/3164-ФХЕД, у якому зазначено, що розмір екологічного збитку (шкоди, завданої довкіллю) внаслідок незаконної порубки 8 дерев у кварталі 43 виділ 8 Микулинецького лісництва відповідно до протоколу огляду місця події від 04.10.2023 становить 30016,12 грн.
У адресованому СВ №3 (м. Теребовля) ГУНП в Тернопільській області листі №1230/25.2-2023 від 17.10.2023 філією «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» повідомлено, що територія на якій було виявлено порубку деревини, а саме квартал 43, виділ 8 Микулинецького лісництва відноситься до Великоберезовицької територіальної громади.
У листі №1231/25.2-2023 від 17.10.2023 філією «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» також повідомлено орган досудового розслідування про те, що ДП «Кременецьке лісове господарство» знаходиться у стані припинення, філія «Кременецьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України» є його правонаступником, а територія на якій було вчинено порубку дерев до заповідника чи природно-заповідного фонду, або інших особливо-охоронюваних лісів не відноситься.
16.05.2025 прокурором Тернопільської окружної прокуратури Нюнею А. винесено постанову про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження №12023211080000217 від 01.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України. Вказана постанова мотивована посиланням на приписи ч.1 ст.222 КПК України та пов'язаною з встановленням наявності підстав для представництва інтересів держави в суді відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» необхідністю у розголошенні відомостей досудового розслідування №12023211080000217.
У листі №5434/38-4-1-2025 від 30.05.2025 філією «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» повідомлено, що земельна ділянка у кварталі 43 виділі 8 Микулинецького лісництва з кадастровим номером 6125285100:01:016:0001 станом на 22.09.2023 перебувала в користуванні філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», а станом на 30.05.2025 - в користуванні філії «Подільський лісовий офіс».
Відповідно до витягу №320917677 від 24.01.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права власником земельної ділянки з кадастровим номером 6125285100:01:016:0001 площею 403,5104 га зазначена Тернопільська обласна державна адміністрація, а постійним правокористувачем - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
За твердженням прокурора та позивача, оскільки в ході досудового розслідування кримінального правопорушення №12023211080000217 від 01.10.2023 не встановлено осіб, які здійснили незаконну порубку дерев, тому завдані незаконною порубкою дерев збитки мають бути відшкодовані її постійним користувачем/відповідачем, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.
На момент прийняття рішення згадане досудове розслідування не завершено. Нового розрахунку шкоди не здійснювалось.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Зазначаючи про те, що позивачами не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про стягнення завданої самовільною вирубкою лісу шкоди, прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Великоберезовицької селищної ради.
Статтею 4 ГПК України гарантовано право юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. А також зазначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Так, частиною 3 ст. 53 ГПК України закріплено право прокурора у визначених законом випадках звертатися до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За висновком Конституційного Суду України, наведеним у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття "інтереси держави" є оціночним; в кожному конкретному випадку прокурор, який звертається до суду із заявою, повинен обґрунтувати в суді наявність підстав для представництва інтересів держави (в тому числі публічних інтересів територіальної громади), але виключного переліку обставин, які можуть використовуватися, закон не передбачає.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Отже, державні органи та інші суб'єкти владних повноважень зобов'язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.
Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. В свою чергу, у відповідних законодавчих положеннях, законодавець саме Держекоінспекцію уповноважив здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу. Відтак, остання є позивачем 2 у даній справі.
Як встановлено Тернопільською окружною прокуратурою, територія кварталу 43 виділу 8 Миклинецького лісництва філії "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України" (у межах якого виявлено факт незаконної порубки деревини) перебуває у адміністративно-територіальних межах Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Зверненню прокурора 18.07.2025 з позовом до суду передувало його звернення до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області з листом №50-89-4599вих-25 від 16.05.2025 з проханням у строк до 27.05.2025 повідомити чи будуть вживатися Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області заходи, у т.ч. представницького характеру щодо стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев шляхом подачі відповідної позовної заяви до суду.
Листом №8-05-1576 від 21.05.2025 Держекоінспеція повідомила прокуратуру, що інформація з приводу досудового розслідування на її адресу не надходила, виходячи з чого не здійснювалось вжиття претензійно - позовних заходів. Разом з тим, у своїй відповіді позивач повідомив прокуратуру про те, що він не заперечує щодо розгляду питання вжиття заходів представницького характеру, зважаючи на обмежене фінансування коштів для сплати судового збору.
Тернопільська окружна прокуратура листом №50-89-4601вих-25 від 16.05.2025 також повідомила Великоберезовицьку селищну раду про встановлені факти незаконної рубки дерев та про розмір завданої шкоди. Також просила надати інформацію до 27.05.2025 про те, чи будуть вживатись нею заходи щодо стягнення шкоди, завданої за фактом самовільної незаконної рубки дерев.
У свою чергу, Великоберезовицька селищна рада листом №76-1-04 від 27.05.2025 повідомила окружну прокуратуру, що шкоду завдану навколишньому природному середовищу незаконною рубкою деревини на суму 30016,11 грн їй не відшкодовано. Невідшкодування таких збитків призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом. Позивачем 1 зазначено, що фінансування видатків представницького характеру не передбачені в бюджеті органу місцевого самоврядування. Враховуючи наведене не заперечено проти подання до суду відповідної позовної заяви.
Матеріали справи не містять доказів самостійного звернення позивачів з аналогічними позовами до суду.
Навпаки, з наведеного вбачається, що позивачі не планували вживати відповідних заходів для відшкодування шкоди, що, в свою чергу, свідчить про їх бездіяльність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено позицію, згідно якої розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Відтак, прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави при зверненні з даним позовом до суду.
Суд вважає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", листами №50-89-5841вих-25 від 08.07.2025 та №50-89-5343вих-25 від 08.07.2025 Тернопільською окружною прокуратурою попередньо повідомлено відповідно Великоберезовицьку селищну раду та Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області про представництво інтересів держави в їх особі.
Предметом спору у цій справі є стягнення шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природносоціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 1 Лісового кодексу України визначено, що ліс це тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" прийнято рішення про утворення державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, з подальшим перетворенням державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі.
Згідно з ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно статуту ДСГП "Ліси України" (нова редакція, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.05.2024 №141, ДСГП "Ліси України" (надалі - підприємство) засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Пунктами 3.1, 3.2.2 вказаного статуту передбачено, що підприємство створено, зокрема з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісів. Одним із основних завдань підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Згідно з п. 4.11 статуту, утворені підприємством філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи діють на підставі положень про них, затверджених генеральним директором підприємства, та мають поточний рахунок, печатку та штампи із своїм найменуванням, вести первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також подавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.
Згідно долученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.06.2025, ДСГП "Ліси України" є правонаступником, зокрема, Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00993047).
Відповідно до положення про філію "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України", затвердженого наказом "ДСГП "Ліси України" від 16.12.2022 №90, філія "Кременецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" (надалі - філія) є відокремленим підрозділом ДСГП "Ліси України" (надалі - підприємство), який не має статусу юридичної особи, діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.
Згідно з п. 2.1. положення, філія створена з метою одержання підприємством прибутку від здійснення на промисловій та комерційній основі господарської діяльності, яка направлена на ведення лісового господарства, охорону, захист, раціональне використання та відтворення лісів, ведення мисливського господарства, як спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.
Предметом діяльності філії є, зокрема, відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; вжиття заходів у порядку та в межах визначених законодавством щодо запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів (п.п. 2.2.1-2.2.4. положення).
Під час розгляду справи встановлено, що згідно наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №1888 від 18 жовтня 2024 року "Про припинення філії "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філію "Кременецьке лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" припинено шляхом її закриття.
Матеріали справи містить сформований, станом на 27.06.2025, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відокремлений підрозділ ДСГП «Ліси України» - філію «Кременецьке лісове господарство», відповідно до якого 05.03.2025 приватним нотаріусом Рудик В.В. внесено запис 1000701040214097081 про припинення (закриття) відокремленого підрозділу.
Згідно cформованого, станом на 30.06.2025, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.10.2025 до реєстру внесено запис №1000701030187097081 про створення відокремленого підрозділу - філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №922/2712/19, момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акту чи балансу, а тому не може співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру, та моментом початку роботи юридичної особи, яка створюється в процесі реорганізації.
Відповідно до п. 2.1 положення про філію "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" вбачається, що остання створена з метою введення на землях закріплених за філією лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів; забезпечення потреб держави та територіальних громад на промисловій чи комерційній основі.
Згідно п. 3.1. положення філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій було зафіксовано незаконну порубку дерев розташована в кварталі 43, виділі 8 Микулинецького лісництва, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України".
У листі №5434/38-4-1-2025 від 30.05.2025 філією «Подільський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» повідомлено, що земельна ділянка у кварталі 43 виділі 8 Микулинецького лісництва з кадастровим номером 6125285100:01:016:0001 станом на 22.09.2023 перебувала в користуванні філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», а станом на 30.05.2025 - в користуванні філії «Подільський лісовий офіс».
Відповідно до витягу №320917677 від 24.01.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права власником земельної ділянки з кадастровим номером 6125285100:01:016:0001 площею 403,5104 га зазначена Тернопільська обласна державна адміністрація, а постійним правокористувачем - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
У відповідності до ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Статтею 89 ЛК України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
До основних завдань державної лісової охорони, як зазначено в ст. 90 ЛК України, входить здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 86 та ст. 90 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Статтями 93, 90 ЛК України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (у тому числі через бездіяльність).
Враховуючи вищезазначені норми законодавства, слід зазначити, що забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а в даному випадку ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс".
Обов'язок щодо збереження лісових насаджень передбачений також установчими документами ДСГП "Ліси України".
Так, у відповідності до положень статуту підприємство створене, зокрема, з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (п. 3.1 статуту).
Відповідно до п.3.2 статуту, основними напрямками статутної діяльності підприємства є: відтворення та підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживання інших заходів відповідно до законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з пунктом "е" ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.
Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 16.12.2021 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18).
Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 19.09.2018 у справі №925/382/17, 09.12.2019 у справі №906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та підтримано Верховним Судом у справі №914/669/22 від 18.05.2023.
Згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). У даному випадку бездіяльність відповідача полягає невжитті всіх можливих і достатніх заходів з охорони лісу, оскільки факт незаконної порубки третіми особами не заперечується та не спростовано.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. У даному випадку відповідачем не дотримано вимоги ЛК України щодо забезпечення охорони лісу від незаконних порубок, внаслідок чого завдано збитки навколишньому природному середовищу, та державі, як власнику лісових ресурсів.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу. Враховуються і її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
В даному випадку порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища виявлено у лісових насадженнях, користування якими здійснювало ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс".
Факт незаконної порубки 8 дерев, а саме: 6 дерев породи "клен", 1 дерева породи "граб" та 1 дерева породи "ялинка" в кварталі 43 виділу 8 Микулинецького лісництва ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство" свідчить, що останнім відповідний комплекс заходів щодо збереження таких дерев здійснено неналежним чином.
Враховуючи, що територія лісу, на якій здійснено порубку належала до відповідальності ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", саме ним неналежно виконано обов'язок відносно охорони дерев.
Факт незаконної рубки лісу та наявність у ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс", обов'язків щодо його охорони (лісу), про що відмічено раніше, свідчить про неналежне виконання останнім, як лісокористувачем таких обов'язків. Неналежні/недостатні заходи щодо охорони лісу (свідченням чого є наявність зрубаних дерев) свідчать також і про бездіяльність відповідача (наявність вини), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.
Достатність відповідних заходів була б досягнута при відсутності факту незаконної порубки.
Звернення ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство" до правоохоронних органів вже по факту здійснених незаконних дій свідчить про намагання підприємства встановити обставини незаконної діяльності за допомогою правоохоронних органів, в той час як обов'язок лісокористувача - не допустити такої незаконної діяльності.
За таких обставин, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", правонаступником якого є ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс", як постійним лісокористувачем та особою, що має здійснювати лісову охорону, на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства не забезпечено охорону і збереження лісів, внаслідок чого допущено незаконну рубку на підвідомчій території, а тому саме відповідач, як правонаступник ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", має відшкодувати шкоду, заподіяну лісу (навколишньому природному середовищу) внаслідок порушення лісового та природоохоронного законодавства.
Вищенаведене свідчить про наявність складу цивільного правопорушення та наявність підстав для відшкодування ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство" (правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс") шкоди, завданої діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
В свою чергу, відповідач не надав суду доказів, які б спростували зазначені обставини щодо бездіяльності ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс". Між бездіяльністю підприємства та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутності вини останнього суду не доведено.
Не можуть свідчити про відсутність вини дії, вчинені ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство" (правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс") внаслідок виявлення незаконної вирубки лісів, оскільки законом покладено на лісокористувача, в тому числі, і обов'язок вжиття заходів для недопущення/охорони лісу від незаконної вирубки, проте не лише вчинення усіх можливих дій з метою виявлення правопорушника.
Суд враховує, що уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області відповідно до положень додатку 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", проведено розрахунок розміру шкоди, внаслідок незаконної порубки дерев у кварталі 43 виділі 8 лісових насаджень Микулинецького лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДП "Ліси України", яка становить 30016,11 грн.
Прокурором також долучено до матеріалів справи висновок експерта №СЕ-19/120-24/3164-ФХЕД від 28.03.2024, проведеної у межах кримінального провадження №12023211080000217 від 01.10.2023, відповідно до змісту якого розмір екологічного збитку (шкоди, завданої довкіллю) внаслідок незаконної порубки 8 дерев у кварталі 43 виділ 8 Микулинецького лісництва відповідно до протоколу огляду місця події від 04.10.2023 становить 30016,12 грн. Тобто, на 1 коп. більше, ніж у вищевказаному розрахунку.
Так, згідно з нормами Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1).
Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом (ст. 7 Закону України "Про судову експертизу").
Стаття 98 ГПК України встановлює вимоги до висновку експерта. Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
При цьому, висновок експерта №СЕ-19/120-24/3164-ФХЕД від 28.03.2024 складений у межах кримінального провадження атестованим судовим експертом, який був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а самі висновки відповідають положенням 98 ГПК України, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.
Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16-ц виклав висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі.
Також, Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 вказано, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
Відтак, висновок експерта №СЕ-19/120-24/3164-ФХЕД від 28.03.2024 є належним та допустимим доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди в сумі 30016,12 грн.
З урахуванням предмету позову та стадії розгляду даної справи, прокурором в судовому засіданні 20.11.2025 підтримано позовні вимоги в розмірі 30016,11 грн, що на 1 коп. менша, ніж сума вказана у висновку експерта.
Доказів на спростування даних, вказаних у розрахунку та висновку судової експертизи, відповідачем не надано.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посиланням) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18).
Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. Тобто, слідчий та/або прокурор самостійно визначають які саме відомості та на якій саме стадії досудового розслідування підлягають розголошенню.
У долученому до позовної заяви витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12023211080000217 від 01.10.2023 міститься запис про прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво - Козловський А.І., Нюня А.Л. При цьому на цьому документі міститься підпис реєстратора та зазначено посадове становище цієї особи - прокурор відділу Нюня А.Л.
Враховуючи викладене, а також норми ст. 36, 214 КПК України, Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, витяг доданий до позовної заяви є належним доказом підтвердження повноважень прокурора Тернопільської окружної прокуратури Нюні А.Л. як прокурора у кримінальному провадженні № 12023211080000217 від 01.10.2023.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, прокурором Тернопільської окружної прокуратури Нюнею А.Л. 16.05.2025 надано дозвіл на розголошення даних досудового розслідування.
Наведене свідчить про дотримання вимог КПК України щодо попереднього надання дозволу на розголошення даних досудового розслідування уповноваженою особою, що в свою чергу вказує на те, що долучені з матеріалів кримінального провадження докази є допустимими. Доказів напротивагу цього відповідачем не надано, а відтак такі твердження є необґрунтованими та надуманими. Слід зазначити, що міркування наведені представником Відповідача у заяві по суті справи фактично свідчать про незгоду із прийнятими рішеннями уповноважених осіб (прокурора або слідчого) при здійсненні досудового розслідування та жодним чином не свідчать про недопустимість чи неналежність долучених до матеріалів господарської справи письмових доказів.
Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву посилання на правові висновки Верховного Суду у постановах від 06.07.2022 у справі №914/1979/18, від 04.02.2025 не є ревалентними обставинам в межах цієї справи.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що ДСГП "Ліси України" є постійним лісокористувачем земельної ділянки на території Микулинецького лісництва, на якій встановлено незаконну порубку дерев, і що така земельна ділянка на той час була закріплена за філією ДСГП "Ліси України" "Кременецьке лісове господарство", а тому організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, враховуючи норми чинного законодавства, покладається саме на зазначене підприємство.
Дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає, що ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії «Подільський лісовий офіс», як лісокористувач, не забезпечив належним чином охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши факт незаконної порубки лісу, та заподіявши цим самим заявлену до стягнення шкоду лісовому фонду України в розмірі 30016,11 грн.
При цьому, за змістом наведених норм природоохоронного законодавства, за порушення лісового законодавства цивільно-правову відповідальність несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних порубок (вказана позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17).
Слід також зауважити, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. Підставою позову у даній справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях (бездіяльності) ДСГП "Ліси України" в особі філії "Кременецьке лісове господарство", правонаступником якого на даний час є ДСГП "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс", яке, як лісокористувач, не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку дерев.
Наявними у справі матеріалами підтверджено факт вчинення незаконної порубки невстановленими особами в лісових масивах, постійним лісокористувачем яких буда філія «Кременецьке лісове господарство» ДП "Ліси України" та розмір заподіяних збитків. Долучені до матеріалів справи докази є достатніми, належними та допустимими. Вони в сукупності беззаперечно свідчать про наявність причинного зв'язку між протиправною бездіяльністю та заподіяною шкодою, оскільки внаслідок неналежного виконання встановлених ЛК України обов'язків щодо охорони лісу стала можлива така порубка і навколишньому природному середовищу заподіяна шкода.
Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, подані відповідачем, які б спростовували вказані у позовній заяві обставини.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача (як юридичну особу) відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих інтересам держави, а тому позовні вимоги Тернопільської окружної прокуратури про стягнення з ДСГП "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" 30016,11 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, суд задовольняє в повному обсязі.
Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад.
Отже, розмір завданої шкоди підлягає стягненню та зарахуванню до спеціального фонду органу місцевого самоврядування.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,-
Позов задоволити.
1. Cтягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руська 203А, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58009, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45495765) на користь держави в особі Великоберезовицької селищної ради (вул. С. Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724, ідентифікаційний код 04393462) 30016 (тридцять тисяч шістнадцять) грн 11 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які перерахувати на розрахунковий рахунок UA288999980333189331000019767, отримувач: ГУК у Терн. обл/тг смт. В.Бер/24062100/, код 37977599, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Видати наказ.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руська 203А, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58009, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45495765) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800).
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 28 листопада 2025 року.
Суддя І.П. Шумський