04 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 921/266/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Шевчук К. О.
Розглянув справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ", вул. Лукіяновича, 8, м.Тернопіль
до відповідача Комунального підприємства "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради, вул. Гніздовського, 2 , м. Борщів, Тернопільська область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Борщівська міська рада, вул. Гніздовського, 2 , м. Борщів, Тернопільська область
про стягнення заборгованості у розмірі 4 490 359,22 грн, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
За участю учасників судового процесу:
від позивача: Ковальчук Н.О. - адвокат,
від відповідача: Крочак Г.В. - представник (участь в режимі відеоконференції),
від третьої особи: Міська І.В. - представник (участь в режимі відеоконференції).
Судові процедури.
Судом роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.
Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Приватного Комунального підприємства "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 4 490 359,22 грн, з яких 4 183 624,00 грн борг за надані послуги, 226 280,55 грн інфляційні втрати та 80 454,67 грн 3 % річних (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).
Відкриття провадження у справі.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 30.04.2025, для розгляду справи №921/266/25 визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву ТОВ "АВАКС ПРОФ" залишено без руху, на підставі абзацу 2 частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.
23.05.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд") на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява про усунення недоліків (вх. №3782), зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 05.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2025 відкрито провадження у справі №921/266/25 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 19.06.2025.
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Підготовче провадження.
Підготовче засідання вперше призначено на 19.06.2025.
Протокольною ухвалою суду від 19.06.2025 підготовче засідання відкладено на 07.08.2025.
У підготовчих засіданнях 07.08.2025 та 14.08.2025 оголошено перерву відповідно до 14.08.2025 та до 09.09.2025, про що зазначено у протоколах судових засіданнях.
Ухвалою суду від 07.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/266/25 на 30 днів.
Ухвалою суду від 19.08.2025 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№5801 від 14.08.2025), до розгляду.
У підготовчому засіданні - 09.09.2025 оголошено перерву до 24.09.2025, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою суду від 24.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/266/25 до судового розгляду по суті на 14.10.2025.
Розгляд справи по суті.
У судовому засіданні - 14.10.2025 розпочато розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 14.10.2025 оголошено перерву до 28.10.2025, про що зазначено у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 28.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголошено перерву до 04.11.2025, про що зазначено у протоколі судового засідання.
При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача, вступне та заключне слово; заперечення представника відповідача, його вступне та заключне слово.
Після з'ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, проведення судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та 04.11.2025 суд оголосив скорочене рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.
Інші процесуальні дії.
Ухвалою суду від 24.06.2025 заяву задоволено. Внесено дані РНОКПП НОМЕР_1 Ковальчук Надії Олегівни до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №921/266/25 в підсистемі "Електронний суд", в якості представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ". Надано представниці позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ".- адвокату Ковальчук Надії Олегівні доступ до електронної справи №921/266/25 в підсистемі "Електронний суд".
Ухвалою суду від 04.08.2025 заяву представника Комунального підприємства "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради - Крочак Галини Василівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено.
Ухвалою суду від 09.09.2025 клопотання Комунального підприємства "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради та заяву Борщівської міської ради задоволено. Залучено до участі у справі №921/266/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Борщівську міську раду .
Ухвалою суду від 09.09.2025 у задоволенні заяви відповідача - Комунального підприємства "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради про виклик свідка (вх. №6119 від 28.08.2025), відмовлено.
Ухвалою суду від 23.09.2025 заяву представника Борщівської міської ради - Міська Івана Васильовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено.
Ухвалою суду від 24.09.2025 клопотання (вх. № 6729 від 23.09.2025) Комунального підприємства "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради про виклик свідка, задоволено. Викликано Гаврилюка Василя Івановича, який проживає за адресою: с. Кулаківці, Чортківський район, Тернопільська область (інженера з технічного нагляду) для допиту як свідка в судове засідання для розгляду справи по суті, яке відбудеться "14" жовтня 2025 року о 11:30 год. Клопотання (вх. №6737 від 23.09.2025 ) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" про огляд речового доказу у судовому засіданні, задоволено. Зобов"язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" подати оригінал Загального журналу робіт для огляду у судовому засіданні - "14" жовтня 2025 року о 11:30 год.
Аргументи сторін.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови Договору про надання послуг №315 від 16.10.2024, а саме в частині нездійснення оплати за виконані роботи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 4 490 359,22 грн, з яких 4 183 624,00 грн борг за надані послуги, 226 280,55 грн інфляційні втрати та 80 454,67 грн 3 % річних.
В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України.
У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.
Також, позивачем надіслано додаткові пояснення (вх. № 5681 від 07.08.2025).
Заперечення відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо позову з підстав, викладених у відзиві на позов та у відзиві на позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 4350 від 16.06.2025 та вх.№6169 від 01.09.2025).
У судовому засіданні просить суд у задоволенні позову, відмовити.
Відповідь на відзив.
Позивачем надіслано відповідь на відзив та відповідь на відзив, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 4530 від 23.06.2025 та вх.№6267 від 05.09.2025) відповідно до статті 166 ГПК України, згідно якого доводи відповідача вважає безпідставними.
Заперечення на відповідь на відзив.
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. №4712 та вх. №4731 від 30.06.2025; вх.№6321 та вх.№6333 від 09.09.2025), які судом приєднано до матеріалів справи.
Пояснення третьої особи.
Представник третьої особи в судове засідання з"явився, щодо позову заперечив з підстав, викладених у поясненнях з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. №6672 від 22.09.2025).
Фактичні обставини, встановлені судом.
16 жовтня 2024 року між Комунальним підприємством "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради (як, Замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальності "Авакс Проф" (як, Виконавець/позивач) укладено Договір надання послуг №315, відповідно до умов якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов"язання надати послуги щодо "Поточний ремонт ділянки дороги по вул.. Нова в м.Борщів Чортківського району Тернопільської області" ДК 021:2015:45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв"язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (ДК 021-2015:45233142-6 - ремонт доріг). Місце надання послуг: вул. Нова в м.Борщів Чортківського району Тернопільської області. Замовник оплачує надані послуги, за рахунок коштів передбачених з місцевого бюджету, на підставі актів наданих послуг та зобов"язується своєчасно прийняти і оплатити надані послуги ( п.1.1 Договору).
Загальна вартість наданих послуг на стадії початку виконання становить: 5 323 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 887 216,67 грн (п.2.1 Договору).
Пунктом 3.1 Договору сторони домовилися, що Виконавець зобов"язаний виконати послуги, визначені цим Договором та додатками до нього до 31.12.2024, згідно потреби Замовника з правом дострокового закінчення робіт.
Замовник має право відмовитися від прийняття наданих послуг у разі недоліків, які виключають можливість використання Об"єкта відповідно до його функціонального призначення і не можуть бути усунені Виконавцем, Замовником або третьою особою. Вимагати від Виконавця виправлення за власний рахунок у встановлений Замовником строк неякісно наданих послуг та послуг, виконаних з відхиленням від технічних вимог чи з порушенням будівельних норм. Якщо Виконавець не виправив у встановлений строк неякісно надані послуги, Замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку в останній день строку, наданого Виконавцеві на усунення недоліків, здійснивши з останнім розрахунок за фактично надані послуги, прийняті Замовником. Для завершення надання послуг (усунення недоліків) у такому випадку Замовник залучає іншого виконавця (виконавців) шляхом укладення прямого договору (договорів) в межах залишкової суми бюджетного призначення за попереднім Договором про надання послуг (п.4.1 Договору).
Відповідно до п. 4.2 Договору Замовник зобов'язується приймати від Виконавця акти наданих послуг за формою КБ-2в та довідки про вартість наданих послуг за формою КБ-3 тільки в межах бюджетних призначень на поточний рік, перевіряти їх і підписувати на протязі 5-ти робочих днів або повертати в цей ж строк Виконавцеві для виправлення.
Призначити робочу комісію або уповноважених осіб з приймання наданих послуг на протязі 5-ти днів після одержання офіційного повідомлення Виконавця про повне виконання умов Договору.
Повідомити Виконавця про виявлені недоліки в роботі шляхом складання відповідного акта з наданням строку на усунення недоліків.
Оплатити прийняті надані послуги тільки в межах бюджетних призначень при умові поступлення коштів на рахунок Замовника по даному об'єкту. У разі відсутності фінансування, передбачені п. 6.2. штрафні санкції не застосовуються, а заборгованість переноситься на наступний бюджетний рік з урахуванням п. 4.1.10., п. 4.1.11., п. 4.2.7. Договору.
За змістом п. 4.3 Договору Виконавець має право надавати Замовнику для перевірки і погодження акти наданих послуг за формою КБ-2в та довідки про їх вартість за формою КБ-3.
Відповідно до п. 4.4 Договору Виконавець зобов"язаний після закінчення всіх передбачених кошторисною документацією послуг на протязі 5-ти днів письмово повідомити про це Замовника.
Пунктом 5.1 Договору визначено, що фінансування послуг з поточного ремонту Об"єкта здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.
Розрахунки за фактично надані послуги проводяться тільки після підписання Замовником представлених Виконавцем належно оформлених актів наданих послуг (форма КБ-2в) та довідки (Форма КБ-3), рахунку на оплату, шляхом проміжних платежів протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання актів наданих послуг (в межах бюджетних призначень при умові поступлення коштів на рахунок Замовника по даному Об"єкту) (п.5.2 Договору).
Кінцеві розрахунки проводяться протягом 10 банківських днів з дати підписання остаточного Акту передачі - приймання послуг (п.5.4 Договору).
Повний розрахунок за виконані роботи згідно цього Договору здійснюється до 31 грудня 2024 року (п.5.5 Договору).
Пунктами 11.1 та 11.2 Договору останній вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але до моменту повного виконання сторонами своїх зобов"язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов"язань, які виникли під час дії цього Договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов Договору, які мали місце під час дії Договору.
Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
Як вказує позивач, що на виконання умов Договору Виконавцем виконано роботи на загальну суму 5 323 300,00 грн, які оплачено Замовником частково у розмірі 1 139 675,42 грн.
Однак, виконані Виконавцем роботи за грудень 2024 року згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт № 1/315 на суму 4 183 624,00 грн, Замовник не приймає та не оплачує, у зв"язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 183 624,00 грн.
02.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ", як Виконавцем, у зв'язку із повним виконанням умов цього Договору, а саме надання послуг, визначених п. 1.1. Договору, листом № 295 повідомлено Замовника про закінчення надання послуг, котрі є предметом даного договору.
Факт отримання Замовником листа Виконавця підтверджується відміткою на останньому реєстрацією у вхідній кореспонденції Замовника (Комунального підприємства "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради) за вх. №127 від 03.12.2024.
З метою достовірного підтвердження якості наданих послуг для належного повідомлення Замовника про їх завершення, 18.11.2024 ПП "Лабораторія ЗахідДорСервіс" (акредитована лабораторія) проведено відбір кернів з асфальтобетону, про що складено Акт відбору проб вирубок ( кернів), сумішей з асфальтобетону за №3.
Відповідно до протоколу випробувань матеріалів №АБК14Авакспроф/024 від 25.11.2024, керни та переформовані зразки з кернів визнані такими, що відповідають чинним стандартам.
Окрім того, 05.12.2024 позивачем листом №302, за наслідками надання повного обсягу послуг та попереднього повідомлення про закінчення надання послуг, надіслано відповідачу Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В, довідку про їх вартість за формою КБ-3, підсумкову відомість ресурсів до акту, розрахунок ЗВВ, а також передано усю необхідну виконавчу та технічну документацію, паспорти та сертифікати та договірну ціну, який отримано відповідачем про що свідчить відмітка на відповідному листі - реєстрація у вхідній кореспонденції Замовника за вх.№128 від 05.12.2024.
20.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" листом повторно звернувся до Комунального підприємства "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради із пропозицією прийняти та здійснити оплату наданих послуг.
Як зазначає позивач, що 23.12.2024 відповідач звернувся до ТОВ "АВАКС ПРОФ" з листом/вимогою №444 про усунення недоліків згідно Договору у термін до 31.12.2024, долучивши при цьому протоколи випробувань продукції від 23.12.2024 за №№600/18, №601/18.
24.12.2024 позивач листом №314 повідомив відповідача про наявність розбіжностей у лабораторних дослідженнях, які проводилися акредитованими лабораторіями з ініціативи Підрядника та Замовника, та необхідність встановлення причин таких розбіжностей, у зв'язку з чим запропонував продовжити строк дії Договору до 31.05.2025.
Однак, відповідач листом від 30.12.2024 за №450 повідомлено позивача про розірвання Договору в односторонньому порядку з 31.12.2024. Зі змісту якого вбачається, що відповідач, як на підставу розірвання послався на п. 4.1.8. Договору, згідно якого Замовник вимагає від Виконавця виправлення за власний рахунок у встановлений Замовником строк неякісно наданих послуг та послуг, виконаних з відхиленням від технічних вимог чи з порушенням будівельних норм. Якщо Виконавець не виправив у встановлений строк неякісно надані послуги, Замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку в останній день строку, наданого Виконавцеві на усунення недоліків, здійснивши з останнім розрахунок за фактично надані послуги, прийняті Замовником, та ч. 3 ст. 849 ЦК України згідно якої Замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду, долучивши при цьому лист інженера з технічного нагляду від 26.12.2024, протоколи випробувань продукції від 23.12.2024 за №600/18, №601/18.
Зі змісту долучених Замовником копій протоколів випробувань продукції від 23.12.2024 за №600/18, №601/18, зокрема у висновку зазначено, що показник водонасичення кернів асфальтобетону №89/18-24.2, №89/18- 24.3 та №89/18-24.4 не відповідає вимогам таблиці 8 ДСТУ Б В.2.7-119:2011 відповідно до асфальтобетону типу А для району А-2; коефіцієнт ущільнення асфальтобетонної суміші у шарі дорожнього одягу у місцях відбирання кернів №89/18-24.2, №89/18-24.3 та №89/18-24.4 не відповідає вимогам пункту 20.8.10 ДБН В.2.3-4:2015.
З метою досудового врегулювання спору, 15.01.2025 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №326 в якій зазначив, що в силу підстав визначених п. 4.2.4. Договору, вважає, що строк упродовж якого Замовник міг повернути документи, Виконавцеві сплив 12.12.2024, а тому відповідач зобов'язаний провести остаточний розрахунок вартості наданих послуг у розмірі 4183624,00 грн.
Однак вказана претензія залишена відповідачем без реагування та задоволення.
Отже, як стверджує позивач, відповідач порушив умови Договору щодо строків оплати за виконані підрядні роботи, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 4 183 624,00 грн.
Позивачем, згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 226 280,55 грн інфляційних втрат, 80 454,67 грн 3% річних.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, застосовані при вирішенні спору та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.
Суд врахував, що з 28.08.2025 втратив чинність Господарський кодекс України, згідно ст. 17 Закону України № 4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб, але на час звернення позивача з позовом у квітні 2025 році був чинний.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/1906/18, від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов'язання. Це означає, що права та обов'язки сторін, які становлять зміст зобов'язання, виникають із самого договору і не потребують інших факторів.
У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавчо може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.
Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, передбачено статтею 205 Цивільного кодексу України.
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Встановлені обставини у даній справі, свідчать, що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного Договору про надання послуг №315 від 16.10.2024, який за правовою природою є договором підряду, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати положенням глави 33 Господарського кодексу України та глави 61 Цивільного кодексу України.
Укладаючи договір підряду сторони погодили всі його істотні умови відповідно до вимог статті 628 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як слідує з матеріалів справи, що 16 жовтня 2024 року між Комунальним підприємством "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради (як, Замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальності "Авакс Проф" (як, Виконавець/позивач) укладено Договір надання послуг №315, відповідно до умов якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов"язання надати послуги щодо "Поточний ремонт ділянки дороги по вул.. Нова в м.Борщів Чортківського району Тернопільської області" ДК 021:2015:45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв"язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (ДК 021-2015:45233142-6 - ремонт доріг). Місце надання послуг: вул. Нова в м.Борщів Чортківського району Тернопільської області. Замовник оплачує надані послуги, за рахунок коштів передбачених з місцевого бюджету, на підставі актів наданих послуг та зобов"язується своєчасно прийняти і оплатити надані послуги ( п.1.1 Договору).
Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 844 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч.4 ст.879 Цивільного кодексу України).
Загальна вартість наданих послуг на стадії початку виконання становить: 5 323 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 887 216,67 грн (п.2.1 Договору).
Пунктом 5.1 Договору визначено, що фінансування послуг з поточного ремонту Об"єкта здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.
Розрахунки за фактично надані послуги проводяться тільки після підписання Замовником представлених Виконавцем належно оформлених актів наданих послуг (форма КБ-2в) та довідки (Форма КБ-3), рахунку на оплату, шляхом проміжних платежів протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання актів наданих послуг (в межах бюджетних призначень при умові поступлення коштів на рахунок Замовника по даному Об"єкту) (п.5.2 Договору).
Кінцеві розрахунки проводяться протягом 10 банківських днів з дати підписання остаточного Акту передачі - приймання послуг (п.5.4 Договору).
Повний розрахунок за виконані роботи згідно цього Договору здійснюється до 31 грудня 2024 року (п.5.5 Договору).
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до змісту статті 882 Цивільного кодексу України Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Пунктом 3.1 Договору сторони домовилися, що Виконавець зобов"язаний виконати послуги, визначені цим Договором та додатками до нього до 31.12.2024, згідно потреби Замовника з правом дострокового закінчення робіт.
Замовник має право відмовитися від прийняття наданих послуг у разі недоліків, які виключають можливість використання Об"єкта відповідно до його функціонального призначення і не можуть бути усунені Виконавцем, Замовником або третьою особою. Вимагати від Виконавця виправлення за власний рахунок у встановлений Замовником строк неякісно наданих послуг та послуг, виконаних з відхиленням від технічних вимог чи з порушенням будівельних норм. Якщо Виконавець не виправив у встановлений строк неякісно надані послуги, Замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку в останній день строку, наданого Виконавцеві на усунення недоліків, здійснивши з останнім розрахунок за фактично надані послуги, прийняті Замовником. Для завершення надання послуг (усунення недоліків) у такому випадку Замовник залучає іншого виконавця (виконавців) шляхом укладення прямого договору (договорів) в межах залишкової суми бюджетного призначення за попереднім Договором про надання послуг (п.4.1 Договору).
Відповідно до п. 4.2 Договору Замовник зобов'язується приймати від Виконавця акти наданих послуг за формою КБ-2в та довідки про вартість наданих послуг за формою КБ-3 тільки в межах бюджетних призначень на поточний рік, перевіряти їх і підписувати на протязі 5-ти робочих днів або повертати в цей ж строк Виконавцеві для виправлення.
Призначити робочу комісію або уповноважених осіб з приймання наданих послуг на протязі 5-ти днів після одержання офіційного повідомлення Виконавця про повне виконання умов Договору.
Повідомити Виконавця про виявлені недоліки в роботі шляхом складання відповідного акта з наданням строку на усунення недоліків.
Оплатити прийняті надані послуги тільки в межах бюджетних призначень при умові поступлення коштів на рахунок Замовника по даному об'єкту. У разі відсутності фінансування, передбачені п. 6.2. штрафні санкції не застосовуються, а заборгованість переноситься на наступний бюджетний рік з урахуванням п. 4.1.10., п. 4.1.11., п. 4.2.7. Договору.
За змістом п. 4.3 Договору Виконавець має право надавати Замовнику для перевірки і погодження акти наданих послуг за формою КБ-2в та довідки про їх вартість за формою КБ-3.
Відповідно до п. 4.4 Договору Виконавець зобов"язаний після закінчення всіх передбачених кошторисною документацією послуг на протязі 5-ти днів письмово повідомити про це Замовника.
На виконання умов Договору Виконавцем виконано роботи на загальну суму 5 323 300,00 грн, які оплачено Замовником частково у розмірі 1 139 675,42 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №789 від 26.12.2024.
Проте, виконані Виконавцем роботи за грудень 2024 року згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт № 1/315 на суму 4 183 624,00 грн, Замовник не приймає та не оплачує, у зв"язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 183 624,00 грн.
Так, Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року за № 1/315 на суму 4 183 624,00 грн (форма КБ-2в) відповідачем не підписаний, разом з тим, Замовник не виконав обов'язок передбачений ч. 4 ст. 882 ЦК України щодо вказівки в акті про відмову від його підписання.
02.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ", як Виконавцем, у зв'язку із повним виконанням умов цього Договору, а саме надання послуг, визначених п. 1.1. Договору, листом № 295 повідомлено Замовника про закінчення надання послуг, котрі є предметом даного договору.
Факт отримання Замовником листа Виконавця підтверджується відміткою на останньому реєстрацією у вхідній кореспонденції Замовника (Комунального підприємства "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради) за вх. №127 від 03.12.2024.
З метою достовірного підтвердження якості наданих послуг для належного повідомлення Замовника про їх завершення, 18.11.2024 ПП "Лабораторія ЗахідДорСервіс" (акредитована лабораторія) проведено відбір кернів з асфальтобетону, про що складено Акт відбору проб вирубок ( кернів), сумішей з асфальтобетону за №3.
Відповідно до протоколу випробувань матеріалів №АБК14Авакспроф/024 від 25.11.2024, керни та переформовані зразки з кернів визнані такими, що відповідають чинним стандартам.
Таким чином, датою повідомлення Виконавця про закінчення надання послуг відповідно до вимог пп. 4.4.12. п.4.4 Договору є 03.12.2024.
Окрім того, 05.12.2025 позивачем листом №302, за наслідками надання повного обсягу послуг та попереднього повідомлення про закінчення надання послуг, надіслано відповідачу Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В, довідку про їх вартість за формою КБ-3, підсумкову відомість ресурсів до акту, розрахунок ЗВВ, а також передано усю необхідну виконавчу та технічну документацію, паспорти та сертифікати та договірну ціну, який отримано відповідачем про що свідчить відмітка на відповідному листі - реєстрація у вхідній кореспонденції Замовника за вх.№128 від 05.12.2024.
Відповідно до Договору, строк упродовж якого Замовник міг повернути документи, передбачені п.п. 4.2.4. п. 4.2 Договору Виконавцеві сплив 12.12.2024.
20.12.2024 позивач листом повторно звернувся до відповідача із пропозицією прийняти та здійснити оплату наданих послуг.
23.12.2024 відповідач звернувся до позивача з листом/вимогою №444 про усунення недоліків згідно Договору у термін до 31.12.2024, долучивши при цьому протоколи випробувань продукції від 23.12.2024 за №№600/18, №601/18.
Зі змісту листа слідує, що Замовник зробив висновок про відсутність підстав для оплати наданих послуг та встановив строк для усунення недоліків до 31.12.2024, не склавши відповідного Акта про недоліки у роботі, як це визначено п.п 4.2.6 п.4.2 Договору.
Вказаний Акт про недоліки у роботі не складався у 10-денний строк після офіційного повідомлення Виконавця про завершення робіт, так і після випробувань кернів асфальтобетону з ініціативи Замовника.
Матеріали справи не містять такого Акту.
Слід зазначити, що послуги у ДП "НІРІ" Замовником замовлено 13.12.2024, тобто поза межами строків, передбачених пп. 4.2.4., 4.2.5. Договору, що свідчить про недобросовісну поведінку Замовника, спрямовану на безпідставне ухилення від прийняття послуг та їх оплати.
24.12.2024 позивач листом №314 повідомив відповідача про наявність розбіжностей у лабораторних дослідженнях, які проводилися акредитованими лабораторіями з ініціативи Підрядника та Замовника, та необхідність встановлення причин таких розбіжностей, у зв'язку з чим запропонував продовжити строк дії Договору до 31.05.2025. Зважаючи на розбіжність у лабораторних дослідженнях, які проводилися акредитованими лабораторіями з ініціативи Підрядника та Замовника, останні не можуть відображати об'єктивних значень товщин асфальтобетонних шарів та фізикомеханічних показників асфальтобетону і використовувати їх для визначення фактичних характеристик укладеного на дорозі асфальтобетону не можливо.
Однак, відповідач листом від 30.12.2024 за №450 повідомлено позивача про розірвання Договору в односторонньому порядку з 31.12.2024. Зі змісту якого вбачається, що відповідач, як на підставу розірвання послався на п. 4.1.8. Договору, згідно якого Замовник вимагає від Виконавця виправлення за власний рахунок у встановлений Замовником строк неякісно наданих послуг та послуг, виконаних з відхиленням від технічних вимог чи з порушенням будівельних норм. Якщо Виконавець не виправив у встановлений строк неякісно надані послуги, Замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку в останній день строку, наданого Виконавцеві на усунення недоліків, здійснивши з останнім розрахунок за фактично надані послуги, прийняті Замовником, та ч. 3 ст. 849 ЦК України згідно якої Замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду, долучивши при цьому лист інженера з технічного нагляду від 26.12.2024, протоколи випробувань продукції від 23.12.2024 за №600/18, №601/18.
Зі змісту долучених Замовником копій протоколів випробувань продукції від 23.12.2024 за №600/18, №601/18, зокрема висновку зазначено, що показник водонасичення кернів асфальтобетону №89/18-24.2, №89/18- 24.3 та №89/18-24.4 не відповідає вимогам таблиці 8 ДСТУ Б В.2.7-119:2011 відповідно до асфальтобетону типу А для району А-2; коефіцієнт ущільнення асфальтобетонної суміші у шарі дорожнього одягу у місцях відбирання кернів №89/18-24.2, №89/18-24.3 та №89/18-24.4 не відповідає вимогам пункту 20.8.10 ДБН В.2.3-4:2015.
Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта.
Сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання робіт.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Проте, відповідач свої обов'язки з прийняття робіт не виконав, Акт за грудень 2024 року залишив не підписаними.
Згідно статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Вищенаведена правова норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (частина 4 статті 879 Цивільного кодексу України).
Отже, договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов'язок виконати певну роботу, і водночас замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Замовник, який в порушення вимог Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.
Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення (за наявності таких), які унеможливили їх прийняття, не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду, а тому нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №910/16308/20, від 31.05.2022 у справі №916/693/21, від 09.07.2024 у справі №908/2400/22 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц.
Відповідач отримавши Акт форми № КБ-2в за спірним правочином за грудень 2024 року, безпосередньо у акті форми № КБ-2в не зазначив мотиви відмови від його підписання.
Отже, позивач на підставі ч.4 ст.882 ЦК України підписав акт приймання виконаних робіт в односторонньому порядку.
Акт приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати підписані позивачем в односторонньому порядку, проте, у відповідності до чинного законодавства вони є первинними документами.
Слід зазначити, що неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.10.2023 у справі №911/1981/20.
Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Таким чином, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Проте, відповідачем в порушення ст.ст.73, 74, 77 ГПК України не доведено таких обставин.
Отже, з огляду на наведене, не підписання Замовником Акта приймання виконаних будівельних робіт не звільняє Замовника від обов'язку щодо його оплати.
Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 ЦК України, якщо замовник не підписав акт та не висловив ґрунтовні заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін виконаних робіт суд визнає доведеним.
Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
З метою досудового врегулювання спору, 15.01.2025 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №326 в якій зазначив, що в силу підстав визначених п. 4.2.4. Договору, вважає, що строк упродовж якого Замовник міг повернути документи, Виконавцеві сплив 12.12.2024, а тому відповідач зобов'язаний провести остаточний розрахунок вартості наданих послуг у розмірі 4 183 624,00 грн.
Зі змісту відповіді №31 від 24.01.2025 на претензію відповідач повідомив позивача, що враховуючи той факт, що послуга виконана неякісно з порушенням строків, не виправлена на вимогу Замовника у встановлений строк і не надано жодних письмових гарантійних зобов"язань, які б свідчили про готовність виконати вимогу Замовника, в частині влаштування нового шару асфальтобетонного покриття ділянки дороги по вул. Нова в м.Борщів Чортківського району Тернопільської області у відповідності до технологічних норм. А тому відповідач вважає, що претензійні вимоги Виконавця є безпідставними та такими, що не відповідають умовам договору та закону.
Слід зазначити, що 09.12.2024 наказом КП "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради за №75-1 "Про створення комісії для проведення обстеження поточного ремонту ділянки дороги по вул. Нова в м. Борщів Чортківського району Тернопільської області" створено комісію для проведення обстеження стану поточного ремонту ділянки дороги та визначення якості наданих послуг.
За наслідками роботи відповідної комісії складено Акт обстеження від 12.12.2024, однак без залучення представників позивача.
Як визначено пп.4.2.5. п.4.2 Договору Замовник зобов'язується призначити робочу комісію або уповноважених осіб з приймання наданих послуг на протязі 5-ти днів після одержання офіційного повідомлення Виконавця про повне виконання умов Договору.
Окрім того, відповідно до пп. 4.2.6. п.4.2 Договору, Замовник зобов'язався повідомити Виконавця про виявлені недоліки в роботі шляхом складання відповідного акта з наданням строку на усунення недоліків.
Як свідчать матеріали справи, будь які Акти про виявлені недоліки за результатами надання послуг Замовником, в порядку пп. 4.2.6 п.4.2 Договору у встановлені строки не складалися, а Виконавець про них не повідомлявся Замовником.
У судовому засіданні - 14.10.2025 допитано ОСОБА_1 , який проживає за адресою: с. Кулаківці, Чортківський район, Тернопільська область (інженера з технічного нагляду) як свідка, що зафіксовано у протоколі судового засідання.
Крім того, у судовому засіданні - 14.10.2025 судом оглянуто оригінал Загального журналу робіт наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ".
Пунктами 11.1 та 11.2 Договору останній вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але до моменту повного виконання сторонами своїх зобов"язань. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов"язань, які виникли під час дії цього Договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов Договору, які мали місце під час дії Договору.
Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
Тобто, згідно з умовами Договору, зобов'язання відповідача в частині проведення розрахунків, а саме щодо обов'язку прийняти та оплатити фактично виконані будівельні роботи, не припинилося.
Строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст.599 ЦК України та ч.1ст.202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином.
Правові висновки подібного змісту викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, Касаційного господарського суду від 01.10.2025 у справі № 907/421/24, від 14.02.2024 у справі № 911/94/23, від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.
Судом враховано, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за Договором.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, від 22.03.2017 у справі №905/2358/16).
Щодо неможливості виконання взятих на себе договірних грошових зобов'язань у визначений строк та обсязі у зв'язку з відсутністю фінансування, суд зазначає таке.
За приписами статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч.1 статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, тому з огляду на положення ч.2 статті 617 ЦК України та ч.2 статті 218 ГК України відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Така позиція також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка за ст.7 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" повинна застосовуватися судами разом з Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.20, 23).
Європейський суд з прав людини у пункті 48 рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, доводи відповідача щодо неможливості виконати грошове зобов'язання по оплаті за виконані роботи через недостатність бюджетних асигнувань, суперечать позиції Європейського Суду з прав людини та вищенаведеній судовій практиці.
Крім того, за умовами п. 4.1 договору, джерело фінансування робіт є кошти державних та місцевих бюджетів.
Втім, жодних доказів відсутності у бюджеті міської ради грошових коштів, передбачених для розрахунків за договорами, відповідачем не надано.
Згідно із статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не надано.
Судом враховано, що Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства (стаття 1 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Суд зауважує, що чинне законодавство розрізняє поняття "бюджетне зобов'язання" (стаття 2 Бюджетного кодексу України) та "господарське зобов'язання" (стаття 173 Господарського кодексу України).
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Виходячи з положень ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Суд, вважає, що між сторонами у даній справі на підставі спірного договору виникли не бюджетні, а господарські (цивільні) відносини, які відповідно до частини 1 статті 1 ЦК України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України, а отже враховуючи положення статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України відсутність у відповідача необхідних коштів не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Отже, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, наведені відповідачем обставини щодо відсутності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення розрахунку з позивачем за виконані ним підрядні роботи є безпідставними і до уваги судом не беруться.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18, Верховним судом у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі № 910/4908/21.
Також, суд враховує твердження Верховного Суду, висловлене у постанові від 30.11.2021 у справі № 910/21182/15, про те, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Таку правову позицію висловив і Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині щодо стягнення боргу у розмірі 4 183 624,00 грн є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Як визначено статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 80 454,67грн, суд встановив таке.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору та відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 80 454,67 грн.
Судом, перевірено розрахунок 3% річних та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 80 454,67 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.
Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 226 280,55 грн, суд встановив таке.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.
У зв"язку з порушенням відповідачем строків оплати за виконані підрядні роботи, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 226 280,55 грн.
Судом, здійснено розрахунок інфляційних втрат, який становить 270 467,97 грн.
Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат - 226 280,55 грн.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 226 280,55 грн, підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.
Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновок суду.
Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.
Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.
Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.
Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".
При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.
Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Суд наголошує, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Отже, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 183 624,00 грн боргу, 226 280,55 грн інфляційних втрат та 80 454,67 грн 3% річних.
Судові витрати.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1статті 237 ГПК України).
Як передбачено пунктом 2 частини 5статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Щодо судового збору у розмірі 67 355,40 грн.
Відповідно до частини 2статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом судового збору в сумі 67 355,40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.
Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом судового розгляду у справі №921/226/25 є вимога майнового характеру: стягнення заборгованості у розмірі 4 490 359,22 грн ( з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), за яку належить до сплати 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та становить 67 355,39 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 67 355,40 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №2279 від 23.05.2025 на суму 62 754,36 грн та № 3806 від 13.08.2025 на суму 4 601,04 грн.
Таким чином, сума зайво сплаченого судового збору становить 0,01 грн.
Згідно статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Для повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 0,01 грн судового збору з Державного бюджету України, сплаченого при поданні позову, позивачу необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 67 355,39 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 67 355,39 грн покласти на відповідача.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Борщівський комунальник" Борщівської міської ради, вул. Гніздовського, буд.2, м. Борщів, Чотрківський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 44044801 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ", вул. Лукіяновича Дениса, буд. 8, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 37306789 - 4 183 624,00 грн боргу, 226 280,55 грн інфляційних втрат, 80 454,67 грн 3% річних, 67 355,39 грн судового збору.
4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірник рішення надіслати сторонам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано "28" листопада 2025 року.
Суддя Я.Я. Боровець