65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" листопада 2025 р. Справа № 916/3900/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу,
за позовом: Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, пр-т Незалежності, 37; код ЄДРПОУ 44326699),
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 2330,70 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернулось до Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-216/18 від 03.10.2018 у розмірі 2330,70 грн, з яких сума основного боргу у розмірі 1249,46 грн, сума пені у розмірі 218,40 грн, сума штрафу у розмірі 62,47 грн, сума 3% річних у розмірі 128,16 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 672,21 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-216/18 від 03.10.2018.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 справу № 916/3900/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою від 29.09.2025 суд прийняв позовну заяву Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/3900/25. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 16 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначена ухвала суду не отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою » (т. 1, а.с. 97-99).
Станом на 27.11.2025 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Від сторін у справі жодних заяв про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 03 жовтня 2018 року між Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, правонаступником якого є Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (надалі - позивач) і фізичною особою-підприємцем Хлиніною Оленою Михайлівною (надалі - відповідач) був укладений договір № 02-20-216/18 про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу (надалі - Договір).
Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами, окрім укладеного Договору, регулюються Законом України "Про рекламу", Законом України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі - Типові правила), Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, затвердженими рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 № 369 (надалі - Правила), рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.01.2011 № 15 (зі змінами) “Про затвердження типової форми договору про тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу», рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.02.2013 № 25 “Про затвердження Правил розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні й тарифів на користування міськими територіями і об'єктами під розміщення зовнішньої реклами та інформації», рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.05.2021 № 203 “Про затвердження Тарифів та Коефіцієнтів на території Херсонської міської територіальної громади», розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 19.06.2024 № 512р “Про врегулювання оплати за тимчасове користування місцями для розміщення (розташування) рекламних засобів в умовах воєнного стану на території Херсонської міської територіальної громади» (зі змінами) та іншими актами законодавства.
Згідно із п. 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління.
Пунктом 2.1. Правил унормовано, що Робочий орган це виконавчий орган міської ради, уповноважений Херсонською міською радою укладати договори про право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади, здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів та виконувати інші повноваження, передбачені даними Правилами та установчими документами.
На момент укладення договору № 02-20-216/18 від 03.10.2018, функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об'єктів зовнішньої реклами на території міста Херсона здійснювались Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, яке зазначено стороною цього договору.
Проте, відповідно до пункту 6 рішення Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 “Про затвердження структури виконавчих органів Херсонської міської ради, їхніх положень та загальної чисельності апарату міської ради та її виконавчих органів» ліквідовано управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, правонаступником якого, відповідно до пункту 8 даного рішення, в частині забезпечення безперервності виконання функцій місцевого самоврядування щодо прав та зобов'язань виконавчих органів Херсонської міської ради є управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради.
Положенням про управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради, затвердженим рішенням Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73, закріплено, що управління уповноважено здійснювати функції робочого органу із регулювання діяльності у галузі розміщення об'єктів зовнішньої реклами на території Херсонської міської територіальної громади, відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 3.2.2. зазначеного Положення до повноважень управління віднесено укладання з розповсюджувачами зовнішньої реклами договорів про право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів на території Херсонської міської територіальної громади.
Пунктом 3.1.16. Правил встановлено, що Робочий орган здійснює операторські функції зі справляння плати за укладеними Договорами та контроль за своєчасним надходженням плати.
Так, у зв'язку з припиненням на підставі рішення Херсонської міської ради від 26.02.2021 № 73 Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради та з метою забезпечення нерозривності виконання повноважень з питань зовнішньої реклами, 02.08.2021 на підставі Акта приймання-передачі матеріальних цінностей управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради здійснено передачу управлінню маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради договорів згідно з переліком.
Відповідно до порядкового № 411 у переліку, викладеному у вказаному Акті, управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради передано управлінню маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради договір № 02-20-216/18 від 03.10.2018, укладений з фізичною особою-підприємцем Хлиніною Оленою Михайлівною.
Таким чином, управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради є правонаступником управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, що надає йому право вимагати відшкодування заборгованості за Договором від фізичної особи-підприємця Хлиніної Олени Михайлівни.
В результаті виконання управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради функцій робочого органу щодо здійснення контролю за своєчасним надходженням плати за договором про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, укладеним з відповідачем, встановлено факт невиконання ним своїх зобов'язань за Договором.
Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором утворилась заборгованість перед бюджетом Херсонської міської територіальної громади, що на момент подання позовної заяви з урахуванням штрафних санкцій становить 2330,70 грн, з яких:
- основний борг - 1249,46 грн;
- пеня - 218,40 грн;
- штраф - 62,47 грн;
- 3% річних - 128,16 грн;
- інфляційні втрати - 672,21 грн.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання за Договором, тобто порушив вимоги пунктів 2.2., 2.3.3., 2.4., 4.2.4. Договору, а врегулювати спір в досудовому порядку не виявилося можливим, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради підлягають задоволенню, з таких підстав.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (в редакції чинній на час виникнення між сторонами господарських правовідносин).
У відповідності до ст. 11 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до абзацу 7 ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав та законних інтересів є відшкодування збитків.
Відповідно до приписів ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що Договір між сторонами було укладено на виконання вимог чинного законодавства у сфері реклами.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Типових правил визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Згідно з п. 24 Типових правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
Згідно з положеннями п. 4.1.2. Правил, з дня отримання та реєстрації Робочим органом заяви на видачу дозволу, робочий орган протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, стосовно його відповідності вимогам Правил, наявності на це місце пріоритету іншого заявника або надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку Дозволу. Після перевірки місця Робочий орган приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову в установленні пріоритету, з урахуванням рекомендацій постійної комісії. У разі прийняття рішення про встановлення пріоритету, Робочий орган готує два примірники Договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу, примірники погоджувальних частин Дозволу та передає документи заявнику.
Пунктом 4.1.4. Правил визначено обов'язок заявника у разі прийняття Робочим органом рішення про встановлення пріоритету, укласти з Робочим органом Договір про тимчасове користування цим місцем.
У зв'язку зі встановленням відповідачу пріоритету на місця розташування рекламних засобів від 03.10.2018 № 02-23-383/18 й було укладено договір про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу № 02-20-216/18 від 03.10.2018, дія якого згодом була продовжена у зв'язку із видачею відповідачу дозволів на розміщення зовнішньої реклами та укладення додаткових угод та уточнень до договору.
Предметом Договору № 02-20-216/18 від 03.10.2018 згідно з його пунктом 1.1. є те, що уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому Договором, надає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування місце, з метою розташування на ньому рекламного засобу, котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами.
Пунктами 1.2, 1.3 Договору встановлено, що договір визначає відносини Сторін щодо тимчасового платного користування відповідачем місцем, а адреса, площа кількість місць, що надаються в користування за Договором, визначаються згідно з додатком 1 до Договору.
Розмір плати за розміщення відповідачем рекламних засобів на об'єктах комунальної власності узгоджено сторонами та закріплено умовами договору відповідно до положень чинного законодавства.
Зокрема, пунктом 32 Типових правил закріплено, що плата за тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
На території Херсонської міської територіальної громади порядок розрахунку плати встановлено Правилами розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами та інформації в місті Херсоні, які затверджені Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 20.10.2015 № 369.
Пунктом 6.1. Правил закріплено, що плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування рекламного засобу (надалі - РЗ) здійснюється на підставі Договору, укладеного Робочим органом та розповсюджувачем, відповідно до затверджених тарифів і коефіцієнтів, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою).
Відповідно до п. 6.3. Правил плата за користування місцем справляється з дня укладення Договору. Відсутність РЗ на вказаному місці не є підставою для звільнення від плати за користування місцем.
Умовами Договору порядок здійснення оплати визначається його розділом 2, відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3. якого, сторони домовились щодо ціни Договору та відповідно визначили, що, за користування місцем відповідач щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради; підставою для нарахування та внесення відповідачем на поточний рахунок позивача плати є цей Договір та відповідні додатки до нього; плата за користування місцем сплачується відповідачем з дати прийняття позивачем рішення про встановлення пріоритету.
Протягом періоду з 01.07.2020 по 28.02.2022, за який позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за Договором, РЗ розміщувався відповідачем на об'єкті комунальної власності на підставі наданого виконавчим комітетом Херсонської міської ради дозволу на розміщення зовнішньої реклами № 01-26-803 від 26.03.2019.
За період з 01.07.2020 по 28.02.2022, нарахування плати за розміщення РЗ на підставі дозволу здійснювалося відповідно до п. 2.3.3. Договору - у розмірі 100% плати за тимчасове користування місцем із дати прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, розрахунок якої визначається згідно із додатками до Договору.
Відповідно до вищевказаних умов Договору та положень Правил, сторонами узгоджено розрахунок розміру щомісячної плати за право розміщення РЗ, з урахуванням розміру РЗ, місця його розташування, що закріплено у Додатках та уточненнях до Договору.
Зокрема, у період з 01.07.2020 по 28.02.2022, розмір щомісячної оплати, що мала вноситися відповідачем за право користування, переданими йому Робочим органом місцями для розміщення рекламного засобу, визначено Уточненням до Договору від 19.03.2019 та Уточненням від 01.06.2021 до Договору, а також додатками № 3, № 4 до Договору
Відтак, Уточненням від 19.03.2019 сторонами узгоджено, що розмір щомісячної плати за тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу з 19.03.2019 по 18.03.2024 складає 49,54 грн.
Крім того, відповідно до Уточнення від 01.06.2021 змінено умови щодо розміру плати за Договором, у зв'язку із наступним.
18 травня 2021 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради ухвалено рішення № 203 «Про затвердження Тарифів та Коефіцієнтів на території Херсонської міської територіальної громади».
Робочий орган здійснив перерахунок розміру плати за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів із врахуванням нових тарифів та коефіцієнтів та згідно з уточненням до Договору від 01.06.2021 та додатками № 3, № 4 до Договору розмір щомісячної плати з 01.06.2021 по 18.03.2024 встановлено у розмірі 78,28 грн.
Відповідно до положень пункту 2.8. Договору сторони узгодили, що умови Договору щодо розміру плати за користування місцем змінюються у відповідності до прийнятого рішення з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до п. 2.4 Договору, відповідач мав зобов'язання сплачувати плату за користування місцем для розташування рекламних засобів щомісяця, за 10 днів до кінця поточного місяця, за рахунками згідно з додатками до Договору, у безготівковій формі на поточний рахунок Робочого органу в управлінні Державної казначейської служби України у місті Херсоні. При цьому обов'язок зі сплати не залежить від наслідків господарської діяльності організації чи наявності підписаних актів наданих послуг. Невнесення плати є підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством.
Матеріали справи також свідчать, що відповідачем була припинена 30.12.2021 господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за уклаленими нею договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 4.2.4. Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі, передбаченому договором.
Судом встановлено, що у період дії Договору з 01.07.2020 по 28.02.2022 відповідач свої зобов'язання з проведення своєчасної та повної оплати належним чином не виконав.
Загальна сума, що підлягала оплаті за Договором у період з 01.07.2020 по 28.02.2022 складає 1249,46 грн.
Оскільки відповідачем порушено вищевказані норми законодавства та умови Договору, в частині своєчасної та повної оплати за право користування місцями для розташування рекламних засобів, то він є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 1249,46 грн відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1249,46 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 218,40 грн, суми штрафу у розмірі 62,47 грн, суми 3% річних у розмірі 128,16 грн та суми інфляційних втрату розмірі 672,21 грн, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно зі ст. 611 ЦК України, є сплата боржником неустойки.
Так, пунктом 6.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків Сторони несуть відповідальність у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України.
Згідно з пунктами 6.3, 6.4. Договору позивач застосовує до відповідача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за увесь час прострочення та за прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 1 місяця, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків простроченої суми.
У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за право користування місцем для розташування рекламного засобу відповідач у строки та у розмірі, обумовлені Договором не виконав, позивач заявив до стягнення відповідача пеню відповідно до п. 6.3. Договору, розмір якої становить 218,40 грн та 5% штрафу відповідно до пункту 6.4 Договору, розмір якого становить 62,47 грн (т.1, а.с. 88).
Окрім того, відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
У зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення по сплаті грошового зобов'язання за Договором, позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив до стягнення з відповідача 672,21 грн інфляційних втрат та 128,16 грн 3% річних (т.1, а.с. 88).
Судом перевірено правильність виконаного позивачем розрахунку суми пені у розмірі 218,40 грн, суми 5% штрафу у розмірі 62,47 грн, суми 3% річних у розмірі 128,16 грн та суми інфляційних втрат 672,21 грн (т.1, а.с. 88), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 218,40 грн, суми 5% штрафу у розмірі 62,47 грн, суми 3% річних у розмірі 128,16 грн та суми інфляційних втрат 672,21 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Хлиніної Олени Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, проспект Незалежності, буд. 37; код ЄДРПОУ 44326699) суму основного боргу у розмірі 1249,46 грн, суму пені у розмірі 218,40 грн, суму штрафу у розмірі 62,47 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 672,21 грн, суму 3% річних у розмірі 128,16 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 27.11.2025.
Суддя Нікітенко С.В.