65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" листопада 2025 р. Справа № 916/3862/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу,
за позовом: Житлово-комунального підприємства "Драгнава" Авангардівської селищної ради (67806, Одеська обл., Одеський р-н., смт. Авангард, вул. Нижня, 24; код ЄДРПОУ 22453038 ),
до відповідача: Колективного будівельно-монтажного підприємства "Електропівдензахідмонтаж" (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Комунальна, буд. 19; код ЄДРПОУ 00112118),
про стягнення 4023,17 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Житлово-комунальне підприємство "Драгнава" Авангардівської селищної ради звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Колективного будівельно-монтажного підприємства "Електропівдензахідмонтаж" про стягнення завданих збитків у розмірі 4023,17 грн. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн позивач просить суд стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов договору закупівлі робіт № 80 від 20.08.2021. За твердженням позивача, при виконанні зазначеного договору відповідачем спричинено позивачу збитки, які виразились у неналежному виконанні відповідачем умов договору внаслідок завищення обсягів виконаних робіт. За розрахунками позивача сума збитків становить 4023,17 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025 справу № 916/3862/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою від 08.09.2025 суд прийняв позовну заяву Житлово-комунального підприємства "Драгнава" Авангардівської селищної ради до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/3862/25. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 16 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначена ухвала суду не отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1, а.с. 38-40).
Станом на 27.11.2025 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Від сторін у справі жодних заяв про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що Житлово-комунальне підприємство "Драгнава" Авангардівської селищної ради є юридичною особою, яка здійснює управління та утримання житлового фонду Авангардівської територіальної громади забезпечуючи їх належний технічний стан. Зокрема, здійснює поточний та капітальний ремонт, прибирання прибудинкових територій і під'їздів, а також підготовку будинків до опалювального сезону. Підприємство також відповідає за справність мереж водопостачання, каналізації, теплопостачання та електромереж всередині будинків.
Так, 20 серпня 2021 року між Житлово-комунальним підприємством "Драгнава" Авангардівської селищної ради (надалі - замовник або позивач) і Колективним будівельно-монтажним підприємством "Електропівдензахідмонтаж" (надалі - підрядник або відповідач) був укладений договір закупівлі робіт № 80 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.2. Договору підрядник за оплату зобов'язувався виконати власними силами капітальні роботи в приміщеннях господарських будівель на території КНС за адресою: вул. Фруктова, 11 Б, в смт. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області.
Відповідно до пункту 1.3. Договору обсяг, характер і перелік робіт, передбачених у пункті 1.1. Договору визначається кошторисом та договірною ціною розрахованих згідно ДСТУ Б Д. 1.1-1-2013 узгодженими сторонами, і є невід'ємними частинами цього договору і підставою для взаємних розрахунків.
Згідно пункту 2.1. Договору вартість робіт по Договору становить 295484,00 грн без ПДВ.
Пунктом 2.4. Договору сторони погодили наступний термін виконання робіт: початок робіт - серпень 2021 року; закінчення робіт - грудень 2021 року.
Згідно пункту 3.4. Договору підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим Замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим Замовником або залученими ним третіми особами.
Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки замовника з підрядником проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт і довідок про вартість робіт.
Відповідно до умов п. 8.1. Договору строк його дії до 31.12.2021.
Відповідно до умов п. 8.11. Договору усі додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами:
- Договірна ціна;
- Календарний графік виконання робіт.
Матеріали справи також свідчать, що сторонами було складено зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва, дефектний акт, локальний кошторис, підсумкова відомість ресурсів.
Позивач зазначає, що за результатами виконаних робіт, між позивачем та відповідачем в вересні 2021 року були укладені акти приймання виконаних будівельних робіт в приміщеннях господарських будівель на території КНС за адресою: вул. Фруктова, 11 Б, в смт. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області.
Відповідно до вищенаведених актів, відповідач виконав, а позивач прийняв вищенаведені роботи з капітального ремонту приміщення на загальну суму 295484,00 грн без ПДВ. Зазначені акти були складені відповідачем за допомогою програмного комплексу АВК-5 (3.6.1.) форми № КБ-2в та містили інформацію зокрема про ресурси та перелік робіт які були використані ним під час виконання робіт.
Надалі на виконання умов Договору позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти, а саме:
- 09.09.2021, грошові кошти в розмірі 144909,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 07.09.2021;
- 28.09.2021, грошові кошти в розмірі 150575,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 28.09.2021.
Позивач вказує, що на виконання пункту 1.4.3. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на 3-й квартал 2025 року, а також відповідно до вимог Порядку проведення інспектування державної аудиторської службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, здійснювалось проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2025 року.
В ході проведення ревізії, на підставі наказу директора позивача про проведення інвентаризації, обстеження та контрольних обмірів виконання виконаних ремонтно-будівельних робіт від 14.07.2025 № 31 було створено комісію у складі директора, агронома, бухгалтера, контролера водопровідного господарство, майстра відділу експлуатації, техніка експлуатації мереж і споруд водопровідного господарства позивача, якою вибірково були проведені контрольні обміри обсягів виконаних робіт, відображених в актах приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в.
Робота комісії здійснювалась у присутності головного державного фінансового інспектора відділу контролю у сфері будівництва Південного офісу Держаудитслужби.
В результаті роботи комісії було проведено одинадцять контрольних обмірів та шість обстежень обсягів виконаних робіт на об'єктах позивача, за результатами яких було встановлено як підтвердження, так і відхилення між фактично виконаними обсягами робіт та обсягами, які відображено в актах виконаних робіт форми № КБ-2в.
Так, комісією було встановлено (акт обстеження від 18.08.2025):
1. В акті виконаних робіт форми № КБ-2в, що був укладений між сторонами за вересень 2022 року відображено роботу з улаштування плінтусів полівінілхлоридних на шурупах (ЕН 11- 43- 3) в обсязі 94 м., тоді як проведеними під час обстеження обмірами обсягів виконаних робіт, встановлено що фактично роботу влаштування плінтусів полівінілхлоридних на шурупах (ЕН 11- 43- 3) було виконано в обсязі 56 м., що на 38 м. менше ніж в акті виконаних робіт форми № КБ-2в;
2. В акті виконаних робіт форми № КБ-2в, що був укладений між сторонами за вересень 2022 року відображено роботу з улаштування покриттів з ламінату на шумогідроізоляційні прокладці (ЕН 11- 38- 2) в обсязі 0,5 м. кв., тоді як проведеними під час обстеження обмірами обсягів виконаних робіт, встановлено, що фактично роботу з улаштування покриттів з ламінату на шумогідроізоляційні прокладці (ЕН 11 - 38- 2) було виконано в обсязі 0,48 м. кв., що на 0,2 кв. м. менше ніж в акті виконаних робіт форми № КБ-2в;
3. В акті виконаних робіт форми № КБ-2в, що був укладений між сторонами за вересень 2022 року відображено роботу з опорядження стель пластиковими панелями шириною до 400 мм. (ЕН 15-77-3) в обсязі 0,5 м. кв., тоді як проведеними під час обстеження обмірами обсягів виконаних робіт, встановлено, що фактично роботу з опорядження стель пластиковими панелями шириною до 400 мм. (ЕН 15-77-3) було виконано в обсязі 0,48 м. кв., що на 0,2 кв. м. менше ніж в акті виконаних робіт форми № КБ-2в.
Також були зафіксовані завищення загальновиробничих витрат, прибутку, адміністративних витрат, що підтверджуються відповідним розрахунком здійсненим працівником Південного офісу Держаудитслужби.
Таким чином, на порушення пункту 6.4. ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, статті 193 Господарського кодексу України (що діяла на момент дії Договору), статті 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», пункту 5.1. Договору у період з 01.09.2021 по 30.09.2021, внаслідок завищення обсягів виконаних робіт на об'єкті за адресою: вул. Фруктова, 11 Б, в смт. Авангард, Овідіопольського району, Одеської області на загальну суму 4023,17 грн, що призвело до втрат фінансово-матеріальних ресурсів позивача.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Житлово-комунального підприємства "Драгнава" Авангардівської селищної ради не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно із статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме: наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
Відповідно до частини 1 пункту 8 статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Збитками відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.
Згідно з частиною 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Положеннями статей 6, 627 ЦК України договором України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Проаналізувавши зміст договору закупівлі робіт № 80 від 20.08.2021, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором підряду. Сторонами Договору погоджено предмет договору, ціну та строк виконання будівельних робіт.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частинами першою та другою статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно з частиною першою статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов'язального правовідношення. Наявність підписаного замовником акта прийняття роботи не позбавляє його права заперечувати щодо обсягу та вартості виконаної роботи (пункт 31 постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 916/446/16). Водночас можливість замовника висувати заперечення проти вимог підряднику про оплату виконаних робіт залежить від характеру претензій та поведінки сторін до та після прийняття робіт.
Значення огляду при прийнятті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. В акті сторона, яка приймає роботи, має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання, і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-прийманні об'єкта виявляться істотні недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об'єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.
З огляду на положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, замовник, посилаючись на наявність у виконаних підрядником підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19).
Судом встановлено, що вартість робіт була встановлена за взаємною згодою сторін, відображена в Договорі, матеріали справи не містять доказів недійсності чи розірвання сторонами договору закупівлі робіт № 80 від 20.08.2021, або зміни його умов в частині ціни тощо; Акти приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми КБ-2в) підписані обома сторонами (т. 1, а.с. 8-11) без будь-яких зауважень щодо виконаних робіт.
Крім того, позивачем була здійснена оплата виконаних робіт, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення з посиланням на Договір № 80 від 20.08.2021 (т.1, а.с. 31).
З урахуванням вимог статті 882 ЦК України та усталеної судової практики, зокрема, викладеної у постановах Вищого господарського суду України від 20.10.2010 у справі № 43/154, від 23.04.2012 у справі № 10/5025/1680/11, від 04.12.2013 у справі № 923/342/13, підписання актів приймання виконаних робіт представниками сторін без зауважень свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об'ємів (кількості) та вартості відповідно до умов договору за іншими показниками. Підписанням актів приймання виконаних робіт, замовник погоджується як з якістю таких робіт, так і з використаними матеріалами.
Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23 виснував, що якщо замовник, який раніше без зауважень підписав акт приймання робіт, що підтверджує обсяги, якість виконаних робіт та їх вартість, і надалі в контексті спору про стягнення заборгованості за цим актом заперечує це, то на нього покладається обов'язок довести наявність прихованих недоліків чи інших відступів від умов договору підряду, що можуть бути підставою для застосування правових наслідків, встановлених статтями 852, 853, 858 ЦК України.
В свою чергу кошти, які позивач заявляє до стягнення з відповідача, отримані останнім як оплата за належне виконання робіт за договором підряду, а тому такі кошти набуті за наявності правової підстави - договору і їх сплата не може вважатись збитками, при цьому, позивачем не вчинені дії, що передбачені умовами Договору для зменшення ціни з огляду на обсяг виконаних робіт та з огляду на вищевказані вимоги ЦК України роботи прийняті без застережень.
Статтею 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини 1, 3 вказаної норми).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-XII Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі - Закон № 2939-XII).
Згідно зі ст. 1 Закону № 2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2939-XII державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).
Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (пп. 16 п. 6 Положення); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (пп. 20 п. 6 Положення); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (пп. 23 п. 6 Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 9 п. 4 Положення).
Згадані норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, в п. 7 цієї статті передбачено право цього органу пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Статтею 10 Закону № 2939-ХІІ встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13).
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Отже, контролюючий орган здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючий орган проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його вимоги, передбачені ст. 10 Закону № 2939-XII, можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби, як орган державного фінансового контролю, у відповідності до покладених на нього повноважень згідно з положеннями Закону № 2939-XII зобов'язаний здійснювати державний контроль фінансово-господарської діяльності позивача, як органу місцевого самоврядування, та в разі виявлення порушень чинного законодавства та при виявленні збитків, завданих позивачу, Південний офіс Держаудитслужби має право визначити розмір цих збитків у встановленому законодавством порядку і пред'явити об'єкту контролю (позивачу) вимоги щодо усунення встановлених правопорушень. Такі вимоги, в силу вимог ч. 3 ст. 15 Закону № 2939-XII, є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Разом з цим, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватись в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (Подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17).
Також, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
За висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.
У пунктах 59-62 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/11273/20 вказано, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Таким чином, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами. Даний акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі №910/12793/17).
Отже, з огляду на викладене, наданий позивачем Акт обстеження Південним офісом Держаудитслужби від 18.08.2025 (т.1, а.с. 7) не може слугувати доказом на підтвердження позовних вимог про стягнення суми завищеної вартості робіт у розмірі 4023,17 грн.
Суд зазначає, що сторони у повному обсязі та належним чином виконали умови Договору № 80 від 20.08.2021, передачу-приймання виконаних робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, які підписані та скріплені печатками сторін.
Як зазначено вище, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, викладені в Акті обстеження висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт обстеження не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов Договору.
З'ясувавши викладені обставини, дослідивши подані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також вірогідність і взаємний зв'язок у їх сукупності, надавши оцінку аргументам позивача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У відповідності до приписів статі 129 ГПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 28.11.2025.
Суддя Нікітенко С.В.