Справа № 466/10895/25
Провадження № 2-н/466/2118/25
про відмову у видачі судового наказу
27 листопада 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Львова Глинська Д.Б. ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
24 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дати пред'явлення заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Вивчивши заяву про видачу судового наказу, вважаю, що необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Судом встановлено, що 04 березня 2024 року Шевченківським районним судом м. Львова у цивільній справі № 466/2314/24 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати пред'явлення заяви 29 лютого 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
При цьому судом враховується, що даний судовий наказ не переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_1 не звертався до суду із позовом про зменшення розміру аліментів.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
При цьому слід враховувати, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин. Слід також врахувати і той факт, що наказне провадження не передбачає участі боржника при розгляді заяви.
Документи, що додаються до заяви про видачу судового наказу, є письмовими доказами, які мають підтверджувати не тільки факт настання права вимоги стягувача, а й розмір обов'язків боржника; відсутність необхідності їх дослідження та аналізу. Докази, що подаються заявником, повинні бути безспірними, оскільки тільки такі докази можуть свідчити про безспірність стягнення та відсутність потреби в їх дослідженні.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У наказному провадженні можуть існувати лише безспірні вимоги заявника - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.
Захист права у наказному провадженні може мати місце за наявності безспірної вимоги стягувача, що підтверджується належно оформленими письмовими документами.
Наявність спору про право є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу та вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором). Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Тобто, за змістом вищевказаної правової норми, право на звернення до суду заявою про видачу судового наказу чи з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дитина.
Згідно з п. 4, п. 5 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Обставина проживання дітей із заявником має визначальне значення для вирішення справи за заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, оскільки обґрунтовує саму наявність підстави для звернення особи до суду із такою заявою, а тому ця обставина підлягає обов'язковому доказуванню заявником при поданні до суду заяви про видачу судового наказу.
У заяві про видачу судового наказу ОСОБА_1 зазначає, що донька проживає з ним, у підтвердження чого надав копію акту, який складений комісією ЛКП «Рясне - 402» від 21.10.2025 та акти обстеження умов проживання, які видані 21.11.2025 Відділом “Служба у справах дітей» Шевченківського району м. Львова. З даних актів вбачається, що зі слів ОСОБА_1 його донька ОСОБА_3 проживає без реєстрації у будинку АДРЕСА_1 з 15.04.2024.
Разом з тим, ці акти не є належним доказом, який, у розумінні чинного законодавства, підтверджують проживання дитини із заявником та перебування її на його утриманні для мети звернення із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Як вбачається із витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, заявником не надано жодних доказів за якою адресою зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_3 та те, що вона не проживає за місцем реєстрації.
Крім того, заявник до заяви про видачу судового наказу долучає копію заяви від 31.08.2024, з якої вбачається, що мати ОСОБА_2 довіряє батькові ОСОБА_1 займатися усіма питання щодо відвідування дитиною дитячого садка, зокрема, відводити та забирати дитину із садочка, оскільки вона знаходиться у зоні ведення бойових дій.
ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією, що підтверджується довідкою №114, яка видана 27.01.2025 військовою частиною НОМЕР_1 .
Враховуючи наявність судового наказу від 04.02.2024 у справі №466/2314/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, а також те, що із доданих документів
вбачається, що боржник заперечує (не визнає або оспорює) свій
обов'язок перед заявником, вважаю, що між сторонами наявний спір про право.
Виходячи з наведеного, вважаю, що необхідно відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити заявнику право на звернення до суду в позовному провадженні.
Керуючись ст. ст. 160, 162, 165,166 ЦПК України,-
відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Копію ухвали направити заявнику - ОСОБА_1 на адресу, зазначену у заяві про видачу судового наказу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) через Шевченківський районний суд м. Львова.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя: Д. Б. Глинська