25 листопада 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/21291/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/16778/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сенько М.Ф., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 6 000, 00 грн щомісяця з подальшою індексацією на утримання повнолітньої доньки від шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14 жовтня 2024 року до досягнення нею 23-х років на період навчання (а.с. 1-5).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перебування сторін у шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року був розірваний, народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти проживають разом з позивачкою окремо від відповідача, починаючи з вересня 2021 року, з цього часу відповідач і не бере участі в утриманні спільних від шлюбу дітей, які нині повністю утримуються позивачем. Між сторонами не досягнуто усної або письмової домовленості щодо участі відповідача в утриманні спільних дітей.
Також вказала, що дочка ОСОБА_5 є повнолітньою, перебуває на утриманні позивачки, на яке у середньому витрачається 8 523, 00 грн щомісяця (з податками, виходячи із даних за 6 місяців), але цих коштів катастрофічно не вистачає через постійне подорожчання продуктів, одягу, проїзду у транспорті, витрат, що пов'язані із навчанням та інших витрат. Гідний рівень для дочок одна позивачка не може забезпечити, тому їх батько який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти у твердій грошовій формі у розмірі 6 000, 00 грн щомісяця на одну дитину, котра є повнолітньою і навчається.
При спільному проживанні та веденні сімейного бюджету позивач мала інформацію, що відповідач має постійну роботу та має рівень доходу приблизно у розмірі 35 000, 00 грн щомісяця. Отже він має гарно оплачувану професію, на здоров'я не скаржиться, має фінансові можливості та повинен нести обов'язок щодо участі в утриманні однієї з двох доньок.
У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі заявлених позовних вимог, вважаючи, що позовні вимоги є незаконними, безпідставними та необґрунтованими. Вказав, що основні витрати на навчання доньки вже покриваються державою, оскільки донька навчається у комунальному закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж сфери послуг» з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2025 року за професією кухар, кондитер на бюджетній денній формі навчання, має право, згідно з ст. 37 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту, на матеріальне забезпечення у період навчання на умовах і у порядку, встановлених актами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами; безоплатне користування навчально-виробничою, культурно-спортивною, побутовою, оздоровчою базами закладу освіти; матеріальну допомогу; оплату праці під час виробничого навчання і практики, згідно із законодавством, а органи місцевого самоврядування можуть забезпечувати пільговий проїзд здобувачам освіти до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів, що знижує потребу у додаткових виплатах (а.с. 48-56).
Окрім цього, відповідач вказав, що мати (позивач) також працює і має середню заробітну плату у розмірі 25 569, 00 грн, а ОСОБА_5 , яка навчається з 01 вересня 2022 року по теперішній час у Київському професійному коледжі сфери послуг на денній формі навчання, за період з червня 2024 року по листопад 2024 року нарахована і виплачена стипендія щомісячно у сумі 1 250,00 грн, а з вересня по листопад нарахована індексація стипендії у сумі 53, 75 грн і виплачена сума у розмірі 7 500, 00 грн.
Тобто, як зазначив у відзиві відповідач, його донька ОСОБА_5 , крім того, що безкоштовно навчається, має пільговий проїзд, який фінансується місцевим бюджетом, та ще отримує щомісяця стипендію.
Також відповідач наполягав, що ОСОБА_5 навчається у Київському професійному коледжі сфери послуг лише по 30 червня 2025 року і станом на час закінчення навчання буде 18 років, тому є протиправною вимога про стягнення аліментів на навчання до досягнення нею 23-х років. Крім цього, вказав, що донька ОСОБА_3 є повнолітньою, яка отримує стипендію, навчається на бюджетній формі навчання, і, як йому відомо, підробляє у ресторані «Сажа» після навчання - отже вже може сама забезпечувати всі свої потреби. При цьому документи (чеки, договори) на витрати, пов'язані саме з навчанням, сторона позивача не надали суду.
Заперечив, що з вересня 2021 року не бере участь в утриманні спільних дітей. Вказав, що весь свій вільний час, навіть після розлучення дбав і піклувався про спільних дітей, доньки частко заходили до нього, оскільки після проживали в одному гуртожитку, але у різних кімнатах, регулярно телефонували і у період з 2021 року по літо 2023 він їх повністю забезпечував, працюючи водієм. У доньок був ключ від його кімнати і вони могли заходити навіть без нього і брати все, що у нього було, він регулярно давав їм гроші, продукти харчування, вітав фінансово з усіма святами, що підтверджує нотаріально посвідчена заява свідка ОСОБА_7 .
Окрім цього, відповідач заперечував проти стягнення з нього судових витрат у зв'язку з розглядом справи та витребування з нього довідки про рівень заробітної плати/доходів.
У відповіді на відзив позивач вказала, що відповідач не бажає надати довідку про доходи, але він є військовозобов'язаною особою, заброньований стратегічним підприємством, а отже рівень заробітної плати у нього не нижче 35 000, 00 грн, тобто можливість у відповідача існує. Заявлений свідок ОСОБА_7 є цивільною дружиною відповідача, а отже залежить від нього і є зацікавленим свідком, а її свідчення - упереджені (а.с. 68-71).
Також вказала, що ОСОБА_5 успішно навчається на денній формі навчання та ніде не працює, отримує стипендію у розмірі 1 250, 00 грн на місяць, котрої не вистачає навіть на щоденний проїзд у громадському транспорті, тому що витрати на проїзд до коледжу та назад значно більші. Іноді ОСОБА_3 має виробничу практику відповідно до графіку навчальної програми Київського професійного коледжу сфери послуг. Щотижня має практичні заняття, на котрі ОСОБА_3 витрачає приблизно 1500-2000 грн щотижня (на продукти харчування, котрі будуть задіяні при готуванні страв, відповідно до навчального графіку практичного заняття). Таким чином додатково Ніланією витрачається орієнтовно 6000-8000 грн щомісяця на практичні заняття. Коледж забезпечує навчання викладачами та слухацькими і виробничими приміщеннями для підготовки кухарів/поварів. Все інше - за рахунок слухача. На підтвердження своїх доводів про те, що відповідач не брав участі у житті своєї доньки ОСОБА_3 позивач надала нотаріально посвідчену заяву своєї старшої доньки - ОСОБА_8 - сестри ОСОБА_3 (а.с. 73).
Відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив вказав, що розрахунки витрат не підтверджені позивачем (а.с. 75-79).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 6 000, 00 грн, починаючи з 14 жовтня 2024 року і до закінчення нею навчання у Комунальному закладі професійної освіти «Київський професійний коледж сфери послуг», тобто до 30 червня 2026 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць (а.с. 82-83).
Не погодившись з рішенням районного суду, 11 вересня 2025 року ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі просив скасувати рішення першої інстанції повністю і ухвалити нове, яким визначити нарахування аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14 жовтня 2024 року по 30 червня 2025 року (на період навчання) та визначити суму аліментів у розмірі не вище 3 028, 00 грн (а.с. 87-96).
В обґрунтування апеляції ОСОБА_1 вказав, що відсутні чеки чи підтвердження витрат на навчання, дитина навчається на бюджеті, тобто відсутні витрати на оплату навчання, суд не врахував прожитковий мінімум (з 01 січня 2024 року для дітей 6-18 років - 3 196, 00 грн, для працездатних осіб - 3 028, 00 грн). Також суд не дослідив можливість підробітку дитини (практика, додаткові доходи) і не оцінив факт завершення навчання, що робить подальші нарахування аліментів необґрунтованими (а.с. 87-96).
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказала, що до апеляційної скарги не додано документів про те, що відповідач сплачує за навчання доньки ОСОБА_3 або ніс такі витрати у минулому. Вона навчається безкоштовно, тобто про навчання дитини турбується не батько, а держава, однак він ухиляється від допомоги дочці, яка потребувала цієї допомоги катастрофічно у період навчання. Наголошувала, що відповідач добровільно не бере ніякої участі в утриманні дитини у період навчання, не надає фінансової допомоги дочці ОСОБА_3, усі витрати з утримання дочок лягли односторонньо на плечі матері (а.с. 123-131).
Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідноз частиною тринадцятою ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
За змістом ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно з частини першої, другої ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Частиною третьою ст. 199 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20) стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Отже, судом враховуються: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів на інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності до частини другої статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ст. 200 Сімейного кодексу України).
Судом встановлено, що ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є донькою сторін по справі: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_1 (а.с. 9).
ОСОБА_3 є ученицею у комунальному закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж сфери послуг» з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2025 року за професією кухар, кондитер на бюджетній, денній формі навчання (а.с. 11, 57).
Відповідно до довідки про доходи від 05 грудня 2024 року ОСОБА_3 отримала за період з червня 2024 року по листопад 2024 року включно 7 715, 00 грн стипендії разом з індексацією (а.с. 58).
Згідно з довідкою форми ОК-7 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач ОСОБА_2 за період з січня 2024 року по червень 2024 року включно отримала заробітну плату у загальному розмірі 153 413, 24 грн (а.с. 28).
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача щомісячно аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 6 000, 00 грн, починаючи з 14 жовтня 2024 року і до закінчення нею навчання у Комунальному закладі професійної освіти «Київський професійний коледж сфери послуг», тобто до 30 червня 2026 року, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжує навчання на денній формі навчання, що позбавляє її можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги. При цьому відповідач - її батько - не спростував того факту, що він може надавати таку матеріальну допомогу своїй повнолітній доньці, що продовжує навчання.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Доводи апелянта, що позивач не надала суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження витрат на навчання доньки, при тому, що вона навчається на бюджеті і тому такі витрати відсутні, на його переконання, апеляційний суд оцінює критично, оскільки витрати, пов'язані із забезпеченням навчання, охоплюють ширший перелік потреб, ніж лише присутність на заняттях у навчальному закладі, а і вартість підручників, інших витратних матеріалів у зв'язку із специфікою обраного фаху, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, тощо.
Апелянт ОСОБА_1 вказав, що суд першої інстанції не врахував прожитковий мінімум (з 01 січня 2024 року для дітей 6-18 років - 3 196, 00 грн, для працездатних осіб - 3 028, 00 грн), для визначення розміру аліментів.
Проте на такі аргументи колегія суддів апеляційного суду зауважує, що батько і мати мають брати участь у вихованні та утриманні дитини, а розмір аліментів має відповідати критеріям рівня, достатнього для забезпечення гармонійного розвитку дитини, що повинно враховуватися судом при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина як обставина, зазначена у статті 182 Сімейного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 під час навчання у Комунальному закладі професійної освіти «Київський професійний коледж сфери послуг» отримує стипендію у розмірі 1 250, 00 грн, дитина навчається на денній формі навчання, що позбавляє її можливості працевлаштовутися, з метою отримання додаткового заробітку.
Доказів наявності іншого доходу (заробітку) у ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до суду не надано і таких не встановлено.
Матеріальна допомога дитині, що продовжує навчання, з боку обох батьків має надаватися на засадах паритетності.
Надаючи оцінку матеріальному становищу відповідача та можливості надавати фінансову допомогу доньці Висоцькій ОСОБА_3, що продовжує навчання, колегією суддів апеляційного суду взято до уваги, що відповідач заперечував проти надання інформації щодо власного рівня доходу.
Разом з тим, апелянт не посилався на те, що він не має можливості матеріально допомагати своїй доньці у зв'язку із станом здоров'я та матеріальним становищем, або наявністю у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, або у зв'язку з іншими обставинами, що мають істотне значення.
Твердження апелянта про те, що він добровільно ніс витрати на спільну доньку і після розлучення з позивачем, не спростовують висновків суду.
Щодо недоведеності обставин, що мають значення для справи, слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Отже на підставі доказів у матеріалах справи колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_3 - повнолітня донька сторін у справі, не досягла 23-х років, станом на час подання позову (14 жовтня 2024 року) і ухвалення судом рішення від 20 червня 2025 року, згідно з довідкою № 847 від 05 грудня 2024 року навчалася у Комунальному закладі професійної освіти «Київський професійний коледж сфери послуг» з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2025 року, і потребувала матеріальної допомоги батьків у зв'язку із навчанням, а батько має можливість надавати матеріальну допомогу.
Зважаючи на те, що обоє батьків несуть обов'язок утримання дитини, що продовжує навчання, в однаковій мірі, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 6 000, 00 грн щомісячно, починаючи з 14 жовтня 2024 року та до закінчення навчання ОСОБА_3 (13 жовтня 2006 року), але не більше ніж до досягнення нею 23-х років.
Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав кінцевий термін стягнення аліментів 30 червня 2026 року, замість 30 червня 2025 року, коли закінчується визначений строк навчання ОСОБА_3 у Комунальному закладі професійної освіти «Київський професійний коледж сфери послуг» (а.с. 57).
Об'єктивних доказів продовження навчання ОСОБА_3 у Комунальному закладі професійної освіти «Київський професійний коледж сфери послуг» після 30 червня 2025 року та (або) після вказаної дати в іншому навчальному закладі, до суду не надано і судом не встановлено.
Відповідно рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року підлягає зміні у даті закінчення стягнення аліментів.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн за вимогою про стягнення аліментів, від сплати якого позивач була звільнена при зверненні до суду, підлягають стягненню з відповідача в дохід Держави.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України сплачений апелянтом судовий збір у розмірі 1 816, 80 грн за розгляд справи в апеляційному суді відшкодуванню за рахунок іншої сторони не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року - змінити в частині дати закінчення стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 6 000, 00 грн щомісячно, починаючи з 14 жовтня 2024 року, а саме до закінчення нею навчання в Комунальному закладі професійної освіти «Київський професійний коледж сфери послуг», тобто до 30 червня 2025 року.
В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 20 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов