7 листопада 2025 року місто Київ
справа № 376/1627/25
апеляційне провадження № 33/824/4291/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Головачова Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Соболь Бориса Володимировича на постанову судді Сквирського районного суду Київської області Батовріної І.Г. від 10 липня 2025 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою судді Сквирського районного суду Київської області Батовріної І.Г. від 10 липня 2025 року справу № 376/1627/25 (провадження 3/376/631/2025) та справу № 376/1728/25 (провадження 3/376/681/2025) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП об'єднано в одне провадження, надано даному провадженню єдиний унікальний № 376/1627/25. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення з урахуванням вимог статті 36 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погоджуючись з постановою судді районного суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Соболь Б.В. подав апеляційну скаргу, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову Сквирського районного суду Київської області від 10 липня 2025 року та закрити провадження у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.
Зазначає, що підстав для зупинки в порядку статті 35 Закону України «Про Національну поліцію»не було. ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП, оскільки керував електроколяскою моделі SG-47084 для осіб з інвалідністю, потужність якої складає лише 1 000 Вт. Наголошує, що така електроколяска, як пристрій з електродвигуном потужністю до 3 кВт, не є транспортним або механічним транспортним засобом у розумінні правил дорожнього руху та КУпАП. Також відеозаписи, надані працівниками патрульної поліції, не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі, оскільки вони складаються з окремих фрагментів, які не забезпечують цілісності та безперервності фіксації подій.
В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження захисник ОСОБА_1 - адвокат Соболь Б.В. зазначає, що скаржник про постанову Сквирського районного суду Київської області від 10 липня 2025 року дізнався лише після отримання 24 липня 2025 року її електронної копії, а матеріали справи були надані йому для ознайомлення лише 28 липня 2025 року, відтак апеляційна скарга була подана 29 липня 2025 року, в десятиденний строк з дня ознайомлення з текстом постанови.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник -- адвокат Соболь Б.В. не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи обставини, якими захисник ОСОБА_1 - адвокат Соболь Б.В. обґрунтовує причини пропуску строку для подання апеляційної скарги та з метою забезпечення доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції доходить висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за необхідне його поновити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Перевіряючи підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, апеляційний суд встановив наступне.
23 травня 2025 року о 9 год. 47 хв. поліцейським 1 взводу 2 роти 2 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київської області ДПП сержантом поліції Сорокою Б.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 339132 за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , зі змісту якого убачається, що 23 травня 2025 року о 8 год. 25 хв. в селі Великополовецьке, Білоцерківського району, Київська область, по вулиці Центральна, 6 А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SIG 7, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
29 травня 2025 року о 22 год. 42 хв. інспектором 1 взводу 1 роти 2 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київської області ДПП старшим лейтенантом поліції Фастовцем О.П. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 345551 за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , зі змісту якого убачається, що 29 травня 2025 року о 22 год. 11 хв. в селі Великополовецьке, Білоцерківського району, Київська область, по вулиці Олександра Довгаля, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SIG 7, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на таке.
Відповідно до статті 245 КУпАП серед завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Орган (посадова особа), у відповідності з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 339132, 23 травня 2025 року о 8 год. 25 хв. в селі Великополовецьке, Білоцерківського району, Київська область, по вулиці Центральна, 6 А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SIG 7, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився.
До протоколу додано направлення на огляд водія транспортного засобу до Білоцерківської КНП БМР № 4.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 345551 за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , убачається, що 29 травня 2025 року о 22 год. 11 хв. в селі Великополовецьке, Білоцерківського району, Київська область, по вулиці Олександра Довгаля, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SIG 7, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився.
До протоколу додано направлення на огляд водія транспортного засобу до КЗБМР «Білоцерківська міська лікарня № 4».
У відповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту частини 1 статті 130 КУпАП відповідальність за вказаною статтею також настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частиною 2 статті 37 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Положеннями частини 2 статті 266 КУпАП визначено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок), огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).
Згідно відеозаписів із бодікамер, які долучені до протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 339132 та ЕПР1 № 345551, ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я як 23 травня 2025 року, так і 29 травня 2025 року. Від проходження огляду в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився чітко, однозначно, сумнівів у тому, що він не розуміє суть запропонованої поліцейським процедури проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я записи з відеокамер не викликають.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і факт його відмови зафіксовано на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських.
Посилання захисника скаржника на те, що ОСОБА_1 не керував механічним транспортним засобом, оскільки електроколяска (електричний трицикл) моделі SIG 7 не належить до таких, а тому на нього не поширюються обов'язки водія, встановлені ПДР України, і, відповідно, він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (стаття 2).
У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1 000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, даним нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії:
1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1 000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати);
2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Поняття «транспортний засіб», яке визначене у пункті 1.10 ПДР України, не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».
Згідно із пунктом 1.10 ПДР України: «транспортний засіб» - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Крім того, у пункті 2.13 ПДР України зазначено, що транспортні засоби належать до такої категорії В1 - квадроцикли та трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів.
В матеріалах справи наявна копія талону, в якому зазначено - тип транспортного засобу: електро-трицикл, модель: SG-447084, шасі (рама): № HY 202412052, колір: чорний, двигун № 24120305309, об'єм двигуна, см3: 1 000 Вт.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що рухомий засіб, яким керував ОСОБА_1 , має всі ознаки триколісного транспортного засобу з електродвигуном, а тому скаржник у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки керував електричним транспортним засобом SIG 7 з ознаками алкогольного сп'яніння, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що відеозаписи з нагрудних камер поліцейських є неповними та не безперервними підлягають відхиленню, оскільки зміст записів дає можливість чітко встановити обставини вчинених правопорушень. Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень не викликають.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з недопущенням порушень ПДР не приймаються судом апеляційної інстанції.
Згідно з частинами 1, 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
З матеріалів справи убачається, що транспортний засіб SG-447084, яким керував ОСОБА_1 не мав номерних знаків і за зовнішніми ознаками не дозволяв однозначно встановити його тип та правовий статус. Такі обставини об'єктивно вимагали від поліцейських перевірити, чи підлягає він реєстрації або наявності відповідних документів, що відповідає пункту 3 статті 35 Закону.
Нерозуміння поліцейськими технічної конструкції електротрицикла не свідчить про незаконність зупинки, оскільки закон не зобов'язує їх попередньо класифікувати транспортний засіб. Достатньою є наявність обґрунтованої підозри щодо можливого правопорушення.
Отже, зупинка транспортного засобу була здійснена відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідала вимогам законності та була необхідною для перевірки наявних ознак правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 339132 та ЕПР1 № 345551 складені уповноваженою державою особою і дії посадових осіб, що його складали, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не звертався із позовом до суду в порядку КАСУ на дії працівників поліції, а також не звертався із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, що позбавляє можливості враховувати доводи скаржника щодо неправомірності дій працівників поліції.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть свідчити про порушення норм КУпАП при прийнятті постанови суддею Сквирського районного суду Київської області.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП, судом першої інстанції досліджені повно та об'єктивно, постанова судді Сквирського районного суду Київської області від 10 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування не встановлені.
Таким чином, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Соболя Б.В. підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Соболь Борису Володимировичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Сквирського районного суду Київської області від 10 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Соболь Бориса Володимировича залишити без задоволення.
Постанову судді Сквирського районного суду Київської області від 10 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Я.В. Головачов