11 листопада 2025 року місто Київ
справа № 752/2947/20
апеляційне провадження № 22-ц/824/8792/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Якименком Миколою Миколайовичем , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця, заінтересовані особи: Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 ,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду з скаргою на дії головного державного виконавця, заінтересовані особи: Обухівський відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року скаргу ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця залишено без задоволення.
3 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - Якименко М.М. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у якій просив стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 83 500 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Якименка М.М. відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що заявником не долучено доказів на підтвердження факту оплати витрат на правничу допомогу, що є підставою для відмови в задоволенні вимог щодо їх відшкодування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Якименко М.М. , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і прийняти нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 83 500 грн.
Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки наявні в матеріалах справи докази підтверджують як факт надання відповідних послуг, так і їх вартість. При цьому надання доказів оплати таких послуг є необов'язковим при вирішенні питання щодо їх розподілу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу до суду не подали.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - Якименко М.М. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року скаргу ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця залишено без задоволення.
3 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - Якименко М.М. подав до суду заяву про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, надання доказів про понесення витрат та ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 83 500 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Як встановлено частинами 1, 2, 3, 5 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Статтею 452 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною 2 статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно процесуальним законодавством.
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина 3 статті 141 ЦПК України).
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Згідно умов договору про надання правової (правничої) допомоги від 23 травня 2022 року клієнт ОСОБА_1 доручає, а адвокат Якименко М.М. приймає на себе зобов'язання здійснювати захист, представництво та/або надавати інші види правової (правничої) допомоги.
Згідно з статтею 3 вказаного договору ціна та порядок здійснення розрахунку за правову допомогу визначається та узгоджується між сторонами і зазначається в додатках у погодженні гонорару за надання правової допомоги, які є невід'ємною частиною цього договору. Порядок та строк оплати правової допомоги визначається за наслідками домовленості між сторонами, оформлюючи це належним чином, про що зазначається в додатках до цього договору. Для оплати правової допомоги адвокат може надавати клієнту рахунок, а також сторони за наслідками наданої адвокатом правової допомоги клієнтові можуть оформити та підписати акт прийому надання правової допомоги, а щодо об'єму наданої правової допомоги адвокат вправі надати клієнтові письмовий звіт з деталізацією правової допомоги, зокрема, по її видам та категоріям.
Відповідно до акту прийому надання правової (правничої) допомоги від 3 лютого 2025 року адвокат надав, а клієнт отримав правову допомогу відповідно до умов договору в період з 8 березня 2024 року по 31 січня 2025 року в об'ємі з деталізацією кожного їх виду та часу витраченого згідно додатку до цього акту. Загальний розмір виплати гонорару за цим актом адвокату в період з 8 березня 2024 року по 31 січня 2025 року становить 83 500 грн.
Додатком до акту від 3 лютого 2025 року зафіксовано процесуальні дії, що виконувались адвокатом, дата виконання, кількість використаного часу, години очікування.
Додатком №1 від 23 травня 2022 року "Погодження гонорару за надання правової допомоги" до договору про надання правової (правничої) допомоги від 23 травня 2022 року адвокат та клієнт погодили гонорар за надання правової допомоги. Розмір гонорару за правову допомогу, яка надається адвокатом становить загальну суму грошових коштів за відпрацьований адвокатом час, що обліковується в годинах та хвилинах, виходячи з базової ставки: 2 800 грн за 1 годину роботи та 1 400 грн за 1 годину, що затрачається адвокатом на переїзд "travel time".
Дослідивши зміст заяви про відшкодування судових витрат у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, колегія суддів встановила, що заявлені витрати були безпосередньо пов'язані з розглядом справи. Надані докази підтверджують здійснення адвокатом дій щодо представництва інтересів ОСОБА_1 .
Відмовляючи у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу з підстав ненадання доказів їх оплати, суд першої інстанції не врахував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Аналогічна правова позиція послідовно висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 2 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20).
Отже, висновок суду першої інстанції про неможливість відшкодування витрат без підтвердження їх фактичної оплати є помилковим, суперечить положенням процесуального закону та усталеній судовій практиці.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить із такого.
Із матеріалів справи вбачається, що у відзиві на скаргу представник ОСОБА_1 - Якименко М.М. зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу в сумі 28 000 грн.
У заяві про розподіл витрат на правничу допомогу від 3 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - Якименко М.М. просив стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 83 500 грн. На підтвердження обсягу наданих послуг надав суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 23 травня 2022 року, копію погодження гонорару за надання правової допомоги від 23 травня 2022 року (додаток №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 23 травня 2022 року), копію додаткової угоди від 30 грудня 2023 року, копію додаткової угоди від 30 грудня 2024 року, копію акту прийому надання правової (правничої) допомоги від 3 лютого 2025 року.
Водночас згідно з частиною 4 статті 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, зазначену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд має право відмовити у відшкодуванні в частині такого перевищення, крім випадків, коли сторона доведе неможливість передбачити відповідні витрати на момент подання попереднього розрахунку.
У цій справі заявлена до відшкодування сума істотно перевищує зазначений раніше орієнтовний розрахунок, а заявник не довів неможливість передбачення відповідних витрат на час подання попереднього розрахунку. За таких обставин підстав для відшкодування витрат у частині перевищення попереднього розміру суд не вбачає.
Окрім того, аналіз додатків до акту від 3 лютого 2025 року свідчить, що: частина зазначених у ньому послуг не містить конкретизації часу (за вчинення конкретної дії, а не в сукупності), витраченого адвокатом, що унеможливлює перевірку їх співмірності; до переліку включені послуги, що не мали значення для вирішення справи (клопотання, у задоволенні яких відмовлено), що виключає можливість їх компенсації як необхідних; заявлено витрати на час, який адвокат нібито витратив на дорогу до суду, однак такі витрати не підтверджені жодними об'єктивними доказами.
Оцінивши реальний обсяг виконаних адвокатом дій, колегія суддів визнає доведеними такі процесуальні дії: участь у засіданнях: 3 жовтня 2024 року (32 хвилин + 1 година очікування), 24 жовтня 2024 року (30 хвилин + 30 хвилин очікування), 21 листопада 2024 року (36 хвилин), 19 грудня 2024 року (21 хвилина), 30 січня 2025 року (3 години); підготовку й подання відзиву на скаргу (2 години).
Враховуючи витрачений час, обсяг процесуальних дій, складність справи, а також принцип співмірності витрат, колегія суддів вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22 400 грн, з яких: 16 800 грн (6 годин ? 2 800 грн) - участь у судових засіданнях; 5 600 грн (2 години ? 2 800 грн) - підготовка відзиву.
З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що, відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої представником Якименком М.М .
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Якименком Миколою Миколайовичем , задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Заяву представника ОСОБА_1 - Якименка Миколи Миколайовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 400 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: