справа № 761/30326/24
провадження № 22-ц/824/13247/2025
головуючий у суді І інстанції Фролова І. В.
11 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов'язання відновити частину об'єкта культурної спадщини місцевого значення,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов'язання відновити частину об'єкта культурної спадщини місцевого значення.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року було застосовано заходи забезпечення, а саме накладено заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» виконувати (здійснювати, проводити) будь-які роботи, які передбачають пошкодження, руйнування (як повністю, так і частково) чи знищення майнового комплексу, загальною площею 3 690,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2361551780000.
Представник зауважував, що в оскаржуваній постанові Київський апеляційний суд пише: «З урахуванням того, що позивач звернулась до суду з позовом про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення, а саме відновити частину об'єкта культурної спадщини місцевого значення, а саме - Будинку Київського повітового земства, в якому з 1917 по 1918рр. проживав і працював відомий український громадсько-політичний державний діяч і письменник ОСОБА_2 (1882-1936 рр.), по АДРЕСА_1 , вид об'єкта культурної спадщини: пам'ятка історії, а тому заявлений спосіб забезпечення позову є співмірним.».
Проте, станом на час звернення із цією заявою змінилися деякі суттєві обставини, які не були відомі 5 лютого 2025 року під час розгляду Київським апеляційним судом вищевказаного питання про забезпечення позову.
Так, до цих обставин, які не були відомі, відноситься те, що:
1) 19 березня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду своєю постановою у справі №320/37554/23 поставив остаточну крапку в питанні того, чи є дворовий флігель за адресою АДРЕСА_1 ' пам'яткою архітектури - відповідь: будівля по АДРЕСА_1 ' не має статусу пам'ятки;
2) 22 квітня 2025 року постановою Київського апеляційного суду у справі №761/4132/24 рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року у справі №761/4132/24 залишено без змін.
Рішенням, по суті, встановлено те, що будівля по АДРЕСА_1 ' не має статусу пам'ятки з 1980 року, як про це стверджує позивач і в цій справі, а навпаки, вказана будівля втратила цей статус у 2011 року з прийняттям Наказу №416/0/16-11 Міністерства культури України від 06 червня 2011 року.
Тобто, «частина об'єкта культурної спадщини місцевого значення» про відновлення якої звернувся позивач у цій справі, насправді не є об'єктом культурної спадщини місцевого значення, а отже заходи забезпечення позову є протизаконними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов'язання відновити частину об'єкта культурної спадщини місцевого значення відмовлено.
Не погоджуючись із указаною ухвалою представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» - Клименко Микита Сергійович звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що TOB «РЕЙТАРСЬКЕ» провадить свою законну господарську діяльність, здійснює роботи передбачені вищевказаним Проектом, зокрема, здійснювало демонтаж (знесення) дворової будівлі літ. А', яка не є пам'яткою, а ОСОБА_1 стверджуючи, що усі будівлі є пам'ятками і заявивши вказану Заяву про забезпечення позову, яка була задоволена постановою Київського апеляційного суду, по суті вчинила перешкоджання законній господарській діяльності Товариства, через що останнє несе збитки і не може тепер проводити передбачені Проектом роботи.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно надав оцінку твердженням відповідача і, як наслідок, виніс незаконну ухвалу від 26 травня 2025 року, якою в порушення норм матеріального права протиправно відмовив ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» в задоволенні клопотання від 09 травня 2025 року про скасування заходів забезпечення позову, накладених постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року у справі №761/30326/24.
20 жовтня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Воропай Т.І. надійшли письмові пояснення, в яких вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що усі "підстави для скасування заходів забезпечення", на які посилається ТОВ "Рейтарське" в апеляційній скарзі, можуть розглядатися виключно як аргументи на користь відмови у позові, їх правомірність та обґрунтованість може бути встановлена лише після надання судом відповідної оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуватиметься на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, адже саме в цьому й полягає суть спору - чи є будівля по АДРЕСА_1 ' пам'яткою історії згідно із законом.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Воропай Т.І. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції суду.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що у серпні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову до ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» про зобов'язання вчинити дії, в якій останній просив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35575000) виконувати (здійснювати, проводити) будь-які роботи, які передбачають пошкодження, руйнування (як повністю, так і частково) чи знищення майнового комплексу, загальною площею 3 690,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року у справі №761/30326/24 заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.
30 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із апеляційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 2 серпня 2024 року у справі №761/0326/24.
12 березня 2025 року Київський апеляційний суд своєю постановою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 20 серпня 2024 року скасував, постановив нове рішення наступного змісту:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову до ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Встановити заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35575000) виконувати (здійснювати, проводити) будь-які роботи, які передбачають пошкодження, руйнування (як повністю, так і частково) чи знищення майнового комплексу, загальною площею 3 690,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2361551780000.
Звертаючись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, заявник вказував, що на його думку, підставою для скасування заходів забезпечення позову є те, що судовими рішеннями в інших справах, а саме:
По-перше, у справі № 320/37554/23 за позовом ТОВ «Рейтарське» до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії;
По-друге, у справі № 761/4132/24 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до ТОВ "Рейтарське", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної інспекція архітектури та містобудування України, про зобов'язання вчинити дії, було начебто встановлено відсутність у будівлі по АДРЕСА_1 ' статусу пам'ятки.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов'язання відновити частину об'єкта культурної спадщини місцевого значення відмовлено.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що усі "підстави для скасування заходів забезпечення", на які посилається ТОВ "Рейтарське" у Клопотанні, можуть розглядатися виключно як аргументи на користь відмови у позові. Їх правомірність та обґрунтованість може бути встановлена лише після надання судом відповідної оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуватиметься на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, адже саме в цьому й полягає суть спору - чи є будівля по АДРЕСА_1 ' пам'яткою історії згідно із законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
З аналізу ст. ст. 149 - 150 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
З наведених положень закону вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях припинила своє існування.
Вжиті судом заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов'язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування.
За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов'язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатом розгляду справи і вирішенням спору по суті, чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі.
Таким чином заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що саме Наказ Міністерства культури України № 416/0/16-11 від 06.06.2011 "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" (надалі - "Наказ № 416/0/16-11 від 06.06.2011"), яким вирішено, зокрема, визнати таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України у зв'язку з невідповідністю критеріям, визначеним Порядком визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 № 1760 (надалі - "Порядок № 1760"), об'єкт культурної спадщини - флігель садиби по АДРЕСА_1 , та дії Відповідача, спрямовані на пошкодження будівлі по АДРЕСА_1 ', порушують право Позивача на збереження національної, культурної самобутності, права брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом.
При цьому підставою для звернення ОСОБА_15 з позовом до суду є та обставина, що Будинок Київського повітового земства (без розподілу на складові частини та літери) з 1980 р. був взятий на облік та перебував під державною охороною як пам'ятка історії, а тому автоматично визнавався пам'яткою історії відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (надалі - "Закон") у редакції від 17.02.2011.
Відповідно, саме питання наявності у будівлі по АДРЕСА_1 ' статусу пам'ятки історії є ключовим при вирішенні справи, що наразі перебуває на розгляді у суді по суті спору.
Таким чином, скасовуючи вжиті постановою Київського апеляційного суду від 12.03.2025 у справі № 761/30326/24 заходи забезпечення на тій підставі, що будівля по АДРЕСА_1 ' не має статусу пам'ятки, з огляду на наявні судові рішення в справах № 320/37554/23 та № 761/4132/24, суд першої інстанції правильно вказав, що фактично це вирішуватиме спір по суті, що є неприпустимим.
Встановлено, що на час розгляду клопотання ТОВ «Рейтарське» про скасування заходів забезпечення позову цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» про зобов'язання відновити частину об'єкта культурної спадщини місцевого значення по суті не була вирішена, рішення у цій справі судом не було прийнято.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, оскільки скасування заходів забезпечення позову до розгляду даної справи по суті та ухвалення судом відповідного рішення, суперечило б меті заходів забезпечення позову.
Процесуальні дії суду щодо вжиття заходів забезпечення позову і їх скасування врегульовані окремими нормами, є різними за своїм юридичним змістом і за обставинами, які підлягають встановленню.
Скасування заходів забезпечення позову пов'язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі (ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України).
За таких обставин, оскільки доводи заявника, наведені ним у заяві про скасування заходів забезпечення позову, зводяться до оспорювання ним правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову і не пов'язані із їх скасуванням, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування заходів забезпечення даного позову, не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське» залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба