11 листопада 2025 року місто Київ
справа № 759/1943/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/13986/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс", подану представником Ковалевським Євгеном Володимировичем, на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Бабич Н.Д. від 10 червня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" (далі ТОВ "Укрдбет Плюс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційних втрат.
Позов мотивовано тим, що 12 січня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7/П/19/2008-840, за умовами якого ОСОБА_1 видано кредит у розмірі 152 400 доларів США строком до 12 січня 2021 року зі сплатою 12,89% річних. В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, 12 січня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2010 року в справі № 2-8461/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором № 7/П/19/2008-840 від 12 січня 2008 року в розмірі 194 857,48 доларів США, що еквівалентно 1 559 639 грн 29 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.
23 квітня 2020 року між ПАТ КБ "Надра" та ТОВ "Укрдбет Плюс" укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N216868, згідно якого до ТОВ "Укрдбет Плюс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7/П/19/2008-840 від 12 січня 2008 року разом з усіма забезпечувальними договорами.
Оскільки відповідачі не виконали рішення суду про солідарне стягнення з них заборгованості, наявні підстави для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. За період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року сума трьох процентів річних, нарахована на заборгованість у розмірі 1 559 639 грн 29 коп., становить 231 894 грн 86 коп., а інфляційні втрати - 797 992 грн 84 коп.
Посилаючись на викладене, ТОВ "Укрдбет Плюс"просило солідарно стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 три проценти річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання в загальній сумі 1 029 887 грн 68 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року у задоволенні позову ТОВ "Укрдбет Плюс" відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2010 року відповідачами не виконано та з 28 березня 2016 року на примусовому виконанні не перебуває. Наведене свідчить про те, що зобов'язання стало натуральним, оскільки не може бути захищене в судовому порядку. В свою чергу кредитор у натуральному зобов'язанні не має права на нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ "Укрдбет Плюс" - Ковалевський Є.В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що суд висновок суду першої інстанції про натуральний характер зобов'язання є помилковим, оскільки наявне рішення суду про стягнення заборгованості підтверджує його захищеність у судовому порядку. Закон не пов'язує припинення грошового зобов'язання з ухваленням судового рішення, а таке рішення саме по собі не припиняє обов'язку боржника щодо його виконання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Крім того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, у разі коли за рішенням суду вже стягнуто суму основного боргу, таке зобов'язання не є натуральним, а кредитор має право вимагати нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ТОВ "Укрдбет Плюс" - Ковалевський Є.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
12 січня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7/П/19/2008-840 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 152 400 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,89% річних та з кінцевим терміном повернення 12 січня 2021 року.
В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором 12 січня 2008 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитним договором, ВАТ КБ "Надра" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2010 року позов ВАТ КБ "Надра" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користьВАТ КБ "Надра" суму заборгованості за кредитним договором № 7/П/19/2008-840 від 12 січня 2008 року в розмірі 194 857, 48 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 559 639 грн 29 коп.
На виконання вище вказаного рішення суду 9 квітня 2013 року видано виконавчий лист № 2-8461/10, який було звернуто стягувачем до примусового виконання (виконавче провадження № НОМЕР_1 перебувало у ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві).
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року поновлено стягувачу пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів за рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2010 року.
Постановою головного державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Святецького Д.В. від 28 березня 2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу. У постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 28 березня 2017 року.
23 квітня 2020 року між ПАТ КБ "Надра" та ТОВ "Укрдбет Плюс" укладено Договір № GL3N216868 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
Згідно витягу з Реєстру прав вимоги, який є додатком до Договору № GL3N216868 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 23 квітня 2020 року, від ПАТ КБ "Надра" до ТОВ "Укрдбет Плюс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за основним та забезпечувальними договорами на суму 189 281,62 доларів США, що станом на 23 квітня 2020 року еквівалентно 5 120 749 грн 23 коп.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року сума трьох процентів річних, нарахована на заборгованість у розмірі 1 559 639 грн 29 коп., становить 231 894 грн 86 коп., а інфляційні втрати - 797 992 грн 84 коп.
Відповідачі власний розрахунок не подали.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три відсотка річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18) дійшла висновку, що системне тлумачення частини 1 статті 509, частини 1 статті 267, статті 625 ЦК України у їх взаємозв'язку дає підстави для висновку, що натуральним є зобов'язання, вимога в якому хоча і існує, проте не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Положення статті 625 ЦК України щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат як спеціальної міри відповідальності за порушення грошового зобов'язання може бути застосовано до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, отже кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на захист в судовому (примусовому) порядку вимоги про нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
У справі № 757/44680/15-ц, яка переглядалася Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, судами попередніх інстанцій встановлені обставини щодо спливу позовної давності за вимогами кредитора про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за його користування і судовим рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про їх стягнення, тому колегія суддів касаційного суду вважала вказане зобов'язання натуральним і дійшла висновку про відсутність у кредитора права нараховувати суми, визначені статтею 625 ЦК України.
У даній справі, що переглядається, відсутні підстави вважати, що зобов'язання відповідача є натуральним, оскільки заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2010 року у справі № 2-8461/10 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором від 12 січня 2008 року. Тобто вимога кредитора про стягнення заборгованості за кредитним договором вже захищена у судовому (примусовому) порядку.
З наведеного слідує, що судом першої інстанції безпідставно застосовано правові висновки, викладені в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 6 березня 2019 року в справі № 757/44680/15-ц.
Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду, яким стягнуто з відповідача на користь первісного кредитора ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором, свідчить про відсутність у ТОВ "Укрдбет Плюс", як правонаступника ПАТ КБ "Надра", права для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. Відтак, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність майна боржника за рахунок якого можна погасити борг (ВП № НОМЕР_1) виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не перебуває на примусовому виконанні, це не змінює суті даних спірних правовідносин.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 зазначено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
З наданих ТОВ "Укрдбет Плюс" доказів убачається, що за кредитним договором № 7/П/19/2008-840 від 12 січня 2008 року, сума неповернутого ОСОБА_1 кредиту становить 194 857,48 доларів США (а.с. 93-94).
Щодо посилань відповідачів про пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки. Таким чином, протягом саме цього строку особа, чиї права порушені, має право звернутись до суду.
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Позовна давність відповідно до частини 1 статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до Святошинського районного суду міста Києва в січні 2025 року, у якому визначив період стягнення заборгованості з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року.
Слід зауважити, що частиною 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" установлений карантин на всій території України з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.
У подальшому зазначений строк неодноразово продовжувався Постановами Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантин відмінений з 30 червня 2023 року.
Тобто, з 12 березня 2020 року і до скасування карантину, строки позовної давності продовжені Законом, а тому позивачем не допущено пропуску строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення трьох процентів річних за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що є обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "Укрдбет Плюс" про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 трьох процентів річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року в сумі 231 894 грн 86 коп. Даний розрахунок є правильним та відповідачем не спростований.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Відповідно до статей 526, 530, 610, 611 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною 4 статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Згідно зі статтею 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини 1 статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня, як національна валюта, вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим, частина 2 статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини 2 статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Водночас, у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року в справі № 296/10217/15-ц.
У даній справі, що переглядається, предметом укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору від 12 січня 2008 року є грошові кошти, визначені в іноземній валюті (152 400 доларів США), а тому передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, що в силу вимог статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ "Укрдбет Плюс".
Судові витрати
Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви через підсистему "Електронний суд" позивачем сплачено судовий збір в розмірі 12 358 грн 66 коп., відтак розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 18 537 грн 99 коп. (12358,66х150%). Тобто разом сума сплаченого позивачем судового збору становить 30 896 грн 65 коп. (12358,66+18537,99).
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення заборгованості в розмірі 231 894 грн 86 коп. (ціна позову 1 029 887 грн 68 коп.), то сума задоволених позовних вимог у відсотковому співвідношенні становить 22,52%.
Відтак, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача становить 6 957 грн 92 коп. (6957,92х22,52%:100), тобто по 3 478 грн 96 коп. з кожного, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс", подану представником Ковалевським Євгеном Володимировичем, задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання таінфляційних втратзадовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 231 894 гривні 86 копійок.
В частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" судовий збір в розмірі 3 478 гривень 96 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдебт Плюс" судовий збір в розмірі 3 478 гривень 96 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: