справа № 382/371/25
провадження № 22-ц/824/13534/2025
04 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Муравського Олександра Володимировича на рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 травня 2025 року та на додаткове рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року в складі судді Шевченко О. В.,
встановив:
26.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 серпня 2022 року о 07 год. 16 хв. на території, прилеглій до пасажирського вокзалу м. Березань Броварського району Київської області, стався трагічний випадок. Пасажирський потяг № 150 зі сполученням «Чернівці-Полтава» здійснив наїзд на дружину позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що призвело до її загибелі.
Вказаний пасажирський потяг перебуває на балансі локомотивного депо Київ - Пасажирський регіональної філії «Південно-Західна» залізниця.
15.08.2022 за фактом порушення працівником залізничного транспорту безпеки руху до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111130001622 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення та розпочато досудове розслідування, а постановою слідчого від 11.07.2023 зазначене кримінальне провадження закрито.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 230 від 15.08.2022, смерть ОСОБА_2 настала від множинних переломів кісток з ушкодженням внутрішніх органів у результаті зіткнення з рухомим залізничним транспортом, тому між наїздом на ОСОБА_2 , тобто дією джерела підвищеної небезпеки, в розумінні ст. 1187 ЦК України, і смертю останньої наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Зазначав, що витрати на поховання його дружини (виготовлення та встановлення пам'ятника) складають 170 000 грн, що підтверджується накладною №227 від 30.08.2023.
Загибель його дружини стала найбільшим ударом в його житті, який змінив усе до невпізнанності. Він та ОСОБА_2 були близькі не лише як подружжя, а й як найкращі друзі, партнери й підтримка одне для одного. Її смерть позбавила позивача тієї частини життя, яка була джерелом щоденного щастя, спокою та натхнення. Втрата дружини негативно вплинула на його фізичне та психічне здоров'я. Він страждає від безсоння, постійного стресу та глибокої депресії. Окрім емоційних переживань, він відчуває постійну провину за те, що не зміг захистити її чи попередити трагедію. Це почуття тисне на нього, створюючи відчуття безпорадності та розпачу.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з АТ «Укрзалізниця» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 170 000 грн та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 170 000 грн.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80 000 грн.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір у сумі 2 500 грн.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 80 000 грн, врахував, що смерть ОСОБА_2 настала від тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок зіткнення з рухомим залізничним транспортом, за умов наявності в її діях грубої необережності. Заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди 500 000 грн не відповідає принципу розумності та справедливості.
Суд першої інстанції також вважав доведеними вимоги про відшкодування витрат, понесених на поховання дружини ОСОБА_2 в сумі 170 000 грн.
Додатковим рішенням Яготинського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, у розмірі 9 327,50 грн.
19.06.2025 представник АТ «Укрзалізниця» - адвокат Муравський О. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Також просить скасувати додаткове рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для відшкодування завданої моральної шкоди, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до справи.
Позивачем не доведено факту завдання моральних страждань та душевних переживань, наявність втрат немайнового та майнового характеру, що настали у зв'язку з неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача.
Заявлена сума моральної шкоди не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності і дає підстави вважати, що позивач, використовуючи судову систему, намагається покращити своє матеріальне становище за рахунок відповідача.
З моменту смерті дружини до дня звернення до суду з даним позовом пройшов значний час - майже три роки. Гострота сприйняття моральних страждань пом'якшується з плином часу. Наведене ставить під сумнів те, що позивачу завдано суттєвої моральної шкоди, і що розмір відшкодування такої шкоди має становити 500 000 грн, як зазначено в позовній заяві.
Факт вчинення ОСОБА_2 умисних дій, спрямованих на порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті України звільняє АТ «Укрзалізниця» від будь-якої відповідальності за шкоду, в тому числі моральну, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Звертає увагу, що працівники АТ «Укрзалізниця» вживали заходів, спрямованих на запобігання настання нещасного випадку - подавались звукові вигнали машиністом поїзда та оголошення по гучномовцю черговою по залізничній станції Березань інформації про прослідування поїзда по головній колії станції, проводилося оголошення щодо дотримання громадянами Правил.
Зважаючи на наявність належних доказів умисного порушення ОСОБА_2 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, в силу положень ч. 5 ст. 1187, ч. 1 ст. 1193 ЦК України, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди.
Щодо матеріальної шкоди зазначив, що видаткова накладна не є розрахунковим документом та не може заміняти фіскальний чек, а також повинна містити обов'язкові реквізит, які у накладній №227 від 30.08.2023 відсутні.
Звертає увагу, що в графі «Найменування» накладної №227 від 30.08.2023 зазначено «Надмогильна споруда «Подвійний пам'ятник», хоча підстава для подачі позову про стягнення майнової та моральної шкоди було смертельне травмування однієї людини.
Приєднана представником позивача через Електронний суд 20.05.2025 довідка б/н подана з пропуском встановленого законом строку. Копія довідки у відповідача була відсутня, позивачем її не було надіслано заздалегідь, як це передбачено п. 9 статті 83 ЦПК України.
30.05.2025 ФОП ОСОБА_3 надіслано адвокатський запит про надання інформації та документів, що підтверджують зарахування грошових коштів від ОСОБА_1 на його рахунок в розмірі 170 000 грн за виготовлення пам'ятника своїй померлій дружині ОСОБА_2 , який ФОП ОСОБА_3 проігноровано.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу звертає увагу на правові позиції, висловлені в постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
Крім того, розгляд даної справи не потребує тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет та підстави позовних вимог, вважає, що визначений позивачем розмір витрат на адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співмірності, суперечить принципу розподілу витрат.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
В судовому засіданні представник АТ «Укрзалізниця» - адвокат Лаврова М. А. підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Від представника ОСОБА_4 - адвоката Миколаєвої Ю. В. на адресу суду надійшло клопотання, в якому вона просить провести розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача. Апеляційну скаргу не підтримує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 04 лютого 1973 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 66 років ОСОБА_2 померла.
Відповідно до довідки про причину смерті від 15.08.2022, причиною смерті ОСОБА_2 є: крововтрата, шок, множинні переломи кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів. Пішохід травмований при зіткненні з рухомим залізничним транспортом.
Відповідно до Акту службового розслідування аварії, складеного 23.08.2022, згідно пояснення чергової по станції Березань ОСОБА_6 встановлено, що після прослідування поїзда №150,локомотив ЧС-4-082, машиніст ОСОБА_5 , о 07 год. 09 хв. по ІІ головній колії їй поступила інформація від сторонньої особи про травмування жінки. Чергова по станції Березань ОСОБА_6 по радіозв'язку передала машиністу поїзда №150 ОСОБА_5 . Вказівку на зупинку та повідомила про даний випадок працівників швидкої медичної допомоги, працівників поліції. Згідно пояснення машиніста поїзда №150 ОСОБА_5 встановлено: при під'їзді та прослідуванні станції Березань подавались сповіщувальні сигнали, при прослідуванні пасажирської платформи перешкод для безпечного руху поїзда не було, пасажири знаходились поза габаритом рухомого складу. При огляді локомотива ЧС-4-082 після зупинки на 65 км о 07 год. 16 хв. за вказівкою чергової по станції Березань, пошкоджень та вм'ятин на локомотиві виявлено не було. Зі слів свідків події потерпіла потрапила в проміжок між локомотивом та першим вагоном, коли йшла по низькій пасажирській платформі.
Згідно накладної від 30.08.2023 ФОП ОСОБА_3 : «Відпущено ОСОБА_1 через ОСОБА_3 «Надмогильна споруда «Подвійний пам'ятник» Встановлення м. Яготин кладовище №5 Загальна сума з ПДВ 170 000 грн».
Згідно довідки, підписаної директором ОСОБА_3 , ОСОБА_1 дійсно 30.08.2023 (відповідно до накладної 227 від 30.08.2023 року) було сплачено грошові кошти в розмірі 170 000 грн за виготовлення пам'ятника своїй померлій дружині ОСОБА_2 (а.с.97).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі статей 1172, 1187 ЦК України дійшов висновку, що АТ «Укрзалізниця» є суб'єктом, на який покладено обов'язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції виходив із глибини страждань позивача, принципу розумності та справедливості та ступеню вини особи, яка завдала шкоду.
При цьому суд врахував, що смерть дружини позивача спричинена також у зв'язку з її особистою необережністю.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.
Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 грудня 2024 року у справі № 630/554/23 (провадження № 61-3965св24), від 21 липня 2025 року у справі № 642/4547/23 (провадження № 61-9363св24).
У частині другій статті 1193 ЦК України визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_2 стали травми, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку зі здійсненням його експлуатації (за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник (володілець джерела підвищеної небезпеки) відповідає за шкоду без урахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише за спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, яка пов'язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть дружини, порушення укладу його життя. Факт загибелі дружини є безумовним свідченням спричинення позивачу глибоких моральних страждань.
Водночас з урахуванням відсутності доказів порушення працівниками відповідача Правил безпеки руху на залізничному транспорті, глибини та тривалості моральних страждань позивача, а також принципів розумності, пропорційності та справедливості суд дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 80 000 грн, враховуючи встановлені судом підстави, передбачені частиною другою статті 1193 ЦК України щодо зменшення моральної шкоди.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди пов'язаної з витратами на поховання дружини позивача.
Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 734/2313/17 зазначено, що належними, допустимими, достовірними доказами на підтвердження підстав для відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника є чеки, накладні, або квитанції, які засвідчують придбання такого пам'ятника та оплату послуг з його встановлення.
На підтвердження понесених витрат на поховання дружини, позивач надав суду першої інстанції накладну №227 від 20.08.2023, яку відпущено ОСОБА_1 через ФОП ОСОБА_3 «Надмогильна споруда «Подвійний пам'ятник» Встановлення м. Яготин кладовище №5 Загальна сума з ПДВ 170 000 грн» та довідку, підписану директором ОСОБА_3, про те, що ОСОБА_1 дійсно 30.08.2023 (відповідно до накладної 227 від 30.08.2023 року) було сплачено грошові кошти в розмірі 170 000 грн за виготовлення пам'ятника своїй померлій дружині ОСОБА_2 .
Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що надана позивачем накладна на підтвердження понесених ним витрат містить відомості щодо подвійного пам'ятника, в той час, як предметом позову є стягнення матеріальної та моральної шкоди в наслідок смерті дружини позивача, тобто однієї людини.
Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з викладених норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність зменшення розміру матеріальної шкоди з 170 000 грн до 85 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи ту обставину, що рішення суду першої інстанції змінено, а розмір задоволених позовних вимог зменшено, сума судового збору, що підлягає стягненню АТ «Укрзалізниця» в дохід держави, підлягає зменшенню з 2 500 грн до 1 650 грн.
За приписами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то суд і змінює розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті133 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
У справі, що переглядається в апеляційному порядку, встановлено та не спростовано матеріалами справи, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Миколаєвою Ю. В. 26.05.2025 подана заява про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції було надано суду такі докази:
- договір про надання правничої допомоги від 22 січня 2025 року, укладений між адвокатом Миколаєвою Ю. В. та ОСОБА_1 ;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 20 травня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги, відповідно до якого загальна вартість послуг за представництво інтересів в цивільній справі «382/371/25 у Яготинському районному суді Київської області становить 25 000 грн;
- рахунок-фактуру № 01 від 20 травня 2025 року на суму 25 000 грн;
- розрахунок суми втрат на професійну правничу допомогу від 20 травня 2025 року
Враховуючи те, що заявлена сума витрат відповідає критеріям співмірності, з урахуванням принципу пропорційного відшкодування судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про те, що додаткове рішення підлягає зміні шляхом зменшення суми витрат на правничу допомогу 9 237, 50 грн до 6 150 грн(24, 6 % задоволених позовних вимог).
Частиною першою статті 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення суду підлягає зміні зі зменшенням суми стягнення матеріальної шкоди з 170 000 грн до 85 000 грн, суми судового збору з 2 500 грн до 1 650 грн, а сума витрат на професійну правничу допомогу, визначена додатковим рішенням Яготинського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року, зменшити з 9 237, 50 грн до 6 150 грн.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що позивач, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 275 грн (34% задоволених апеляційних вимог) підлягають компенсації за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Муравського Олександра Володимировича задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 травня 2025 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 170 000,00 грн та в частині стягнення судового збору змінити.
Зменшити суму стягнення матеріальної шкоди з 170 000 грн до 85 000 грн, а суму судового збору з 2 500 грн до 1 650 грн.
В решті судове рішення залишити без змін.
Додаткове рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 травня 2025 року змінити, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , з 9 237, 50 грн до 6 150 грн.
Компенсувати понесені Акціонерним товариством «Українська залізниця» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 275 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 26.11.2025.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук