4 листопада 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29.12.2022, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Азербайджан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано невинуватим та виправдано у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України,
Вказаним вироком ОСОБА_9 визнано невинуватим у тому, що він, реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням до іншого приміщення, розуміючи протиправність своїх умисних дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, близько 04 год. 00 хв., перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , впевнившись, що за його діями ніхто з сторонніх осіб не спостерігає, відчинив каналізаційний люк телефонного колодязю, у якому знаходяться телефонні кабелі типу «NGG 100х2х0,4», які належали ПАТ « Укртелеком ».
В подальшому, подолавши перешкоду, ОСОБА_9 проник до телефонного колодязя, де за допомогою ножівки відрізав телефонні кабелі типу «NGG 100х2х0,4», довжиною 58 метрів, вартістю 11 800 гривень 68 копійок, що належать ПАТ « Укртелеком », після чого розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду ПАТ « Укртелеком » на вищевказану суму.
Прокурор Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді5 років позбавлення волі. Цивільний позов ПАТ « Укртелеком » в особі Київської міської філії про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, задовольнити. Вирішити долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України. Стягнути з обвинуваченого судові витрати в розмірі 5557, 30 грн. за проведення експертизи. Також просить дослідити матеріали кримінального провадження.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що судом у вироку помилкового зазначено дату викрадення телефонного кабелю, оголошення про підозру, дату протоколу затримання особи, а також при описі тих чи інших подій помилково зазначено різний рік їх вчинення, що є технічними помилками, але фактично не відповідає матеріалам кримінального провадження. Вказує, що судом надана однобічна та суб'єктивна оцінка доказам обвинувачення в сукупності та беззаперечно прийнято до уваги показання обвинуваченого, незважаючи на їхню неузгодженість та суперечливість. Звертає увагу, що проведення оглядів місця події слідчими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 04.02.2021 до внесення відомостей про виявлене кримінальне правопорушення, яке відбулося того ж дня, відповідає положенням ч.1 ст.214 КПК України, оскільки всі вказані дії вчинено в межах 24 годин. Вказує, що слідчий ОСОБА_11 на час проведення огляду місця події не міг входити до складу групи слідчих у кримінальному провадженні, оскільки воно ще не було зареєстровано в ЄРДР, а його повноваження при проведенні невідкладної першочергової слідчої дії регламентовано положеннями КПК України. Зазначає, що обмеженість пересування ОСОБА_9 під час огляду до завершення слідчої дії є цілком законною та вимушеною мірою, що підтверджується показаннями свідків, які повідомили, що обвинувачений поводив себе спокійно, зауважень або заяв не робив, що підтверджує добровільність його дій. Стверджує, що вилучення інструментів з рюкзака обвинуваченого під час огляду місця події було законним, оскільки проведено за участі двох понятих, жодних доповнень чи зауважень від учасників слідчої дії не надійшло, а ОСОБА_9 надав свій рюкзак для огляду добровільно, що засвідчується підписами понятих. Вказує, що висновки суду при аналізі протоколу огляду є сумнівними, оскільки в судовому засіданні пакети з вилученими речами ніким не оглядались, жодна сторона кримінального провадження та суд не ставили питання про необхідність перевірки відповідності відомостей, зазначених в протоколі огляду, даним, вказаним на пакеті з речовими доказами, оскільки жодних сумнівів щодо упакування та опечатування вилучених речей не було. Звертає увагу, що обґрунтованих підстав для звернення до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до тимчасово вилученого майна не було, оскільки вказане майно станом на час отримання експериментальних зразків вже було визнано речовим доказом, на яке накладено арешт. Зазначає, що в ході проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_12 було дотримано всіх вимог, тому під час судового розгляду не було встановлено будь-яких підстав не довіряти відомостям, отриманим за результатами проведеної процесуальної дії.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_13 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах висунутого обвинувачення безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_13 , суд першої інстанції безпосередньо дослідив та оцінив всі надані сторонами докази.
Вирок суду першої інстанції ґрунтується на досліджених в ході судового розгляду доказах - показаннях представника потерпілого ОСОБА_14 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; рапорті оперативного чергового Голосіївського УП ГУНП; відомостях ЄРДР від 04.02.2021; протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.02.2021; протоколах огляду місця події від 04.02.3021; рапорті ОСОБА_10 ; рапорті старшого оперуповноваженого ВКП Голосіївського УП ГУ НП ОСОБА_18 ; письмових поясненнях ОСОБА_13 від 04.02.2021; протоколі слідчого експерименту від 04.02.2021; протоколі затримання від 04.02.2021; повідомленні про підозру від 04.02.2021; ухвалі Голосіївського районного суду від 05.02.2021 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою; постанові слідчого від 04.02.2021 про визнання речових доказів; ухвалах Голосіївського районного суду м. Києва від 25.02.2021 про накладення арешту на речові докази; протоколах огляду предметів від 09.02.2021, 10.02.2021; висновку експерта № СЕ-19/111-21/6723-ТР від 18.02.2021; протоколі допиту свідка ОСОБА_12 від 04.02.2021.
Оцінивши досліджені докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Зокрема, суд обґрунтовано визнав недопустимим доказом протокол огляду місця події від 04.02.2021 через те, що слідчий під виглядом проведення огляду місця події фактично здійснив особистий обшук ОСОБА_13 , під час якого в нього було вилучено інструменти. Однак таке вилучення повинно було відбутися в порядку ст.208, ч.7 ст.223 КПК України, оскільки на момент проведення огляду місця події ОСОБА_13 фактично був затриманий. При цьому в порушення ст.208 КПК України, йому не було роз'яснено його процесуальні права та обов'язки.
Порушення, допущенні слідчим під час огляду місця події, потягнули за собою недопустимість речових доказів та висновку експерта № СЕ-19/111-21/6723-ТР від 18.02.2021 щодо цих речових доказів, на яких ґрунтувалось висунуте ОСОБА_13 обвинувачення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_13 , оскільки через недопустимість доказів не доведено, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.
За результатами апеляційного розгляду апеляційним судом не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою скасування судового рішення.
За результатами часткового дослідження за клопотанням прокурора доказів судом апеляційної інстанції, не було встановлено будь-яких нових фактичних даних, які могли б поставити під сумнів правильність висновків суду першої інстанції.
Зміст досліджених судом першої інстанції доказів правильно відображено у оскаржуваному вироку, а висновки суду з приводу оцінки цих доказів відповідають фактичним обставинам.
Крім того, в ході апеляційного розгляду встановлено, що ні у обвинувальному акті, ні у вироку суду не зазначається про дату вчинення інкримінованого ОСОБА_13 злочину, що вочевидь свідчить про неконкретність висунутого обвинувачення та неможливість визнання особи винуватим за таким обвинуваченням.
При цьому, ні суд апеляційної інстанції, ні суд першої інстанції не вправі самостійно встановлювати обставини, які не були встановлені органом досудового розслідування та не були зазначені в обвинувальному акті, а скасування вироку із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції з метою зміни обвинувачення виходить за межі апеляційної скарги та погіршуватиме становище обвинуваченого.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом не встановлено підстав для скасування виправдувального вироку суду першої інстанції та постановлення апеляційним судом нового обвинувального вироку.
Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29.12.2022 щодо ОСОБА_9 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3