Провадження № 11-кп/803/2954/25 Справа № 202/2684/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого
в режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпра від 09 липня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042210000055, щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України про закриття на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, -
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпра від 09 липня 2025 року задоволено клопотання потерпілої та закрито кримінальне провадження № 12025042210000055 від 10 січня 2025 року стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Обгрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що в обвинувальному акті не міститься жодних посилань на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, а також відсутні будь-які обтяжуючі обставини, пов'язані з домашнім насильством. Суд першої інстанції вказав, що органами досудового розслідування ОСОБА_7 не інкримінувалося вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, а кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження. Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення у формі приватного обвинувачення, за публічним обвинуваченням про підозру не повідомлялось, тому суд першої інстанції зробив висновок про необхідність задоволення клопотання потерпілої про закриття кримінального провадження через відмову від обвинувачення у формі приватного обвинувачення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд першої інстанцій при розгляді кримінального провадження № 12025042210000055 не врахував п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, пов'язаний із домашнім насильством, стосовно своєї колишньої дружини, що виключало можливість закриття кримінального провадження судом першої інстанції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вказав, що мотиви суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті відсутня обтяжуюча обставина, передбачена п. 6-1 ст. 67 КК України, не відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки в обвинувальному акті зазначено обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_7 - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, тобто прокурор вважає, що матеріали кримінального провадження містили всі необхідні відомості для встановлення судом цього факту без виходу за межі висунутого обвинувачення. Зазначив, що прокурор під час розгляду заяви потерпілої про закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою від обвинувачення у формі приватного обвинувачення заперечував проти задоволення вказаної заяви на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, п. 6-1 ст. 67 КК України, Закону України від 07 грудня 2017 року № 2229-УІІІ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та матеріалів кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Потерпіла ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно приписів ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Питання щодо можливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством, при відмові потерпілого від обвинувачення було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, які визначено процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Частиною 6 цієї статті передбачено, що висновки з приводу застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У апеляційній скарзі прокурор зазначає, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, щодо колишньої дружини ОСОБА_9 , тобто кримінальне правопорушення, пов'язане із домашнім насильством, а тому відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження щодо нього не може бути закрито у зв'язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Також прокурор звертає увагу на те, що обставиною, яка обтяжує покарання, було визнано вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, тобто ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Щодо вказаного питання об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000 кмо19), згідно з яким кримінальним правопорушенням, пов'язаним із домашнім насильством, необхідно вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу кримінального правопорушення. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, пов'язане із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред'явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07 грудня 2017 року (далі - Закон № 2229-VIII) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Водночас, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 2227-VІІІ від 06 грудня 2017 року доповнено ч. 1 ст. 67 КК України пунктом 6-1, відповідно до якого обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 442/2191/19, від 10 березня 2020 року у справі № 531/270/19, від 19 березня 2020 року у справі № 675/813/19, від 31 березня 2021 року у справі № 155/457/20, від 12 жовтня 2022 року у справі № 676/6199/19, від 21 серпня 2024 року у справі № 365/621/23 обов'язковою умовою визнання судом злочину пов'язаним із домашнім насильством є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).
Відповідно до пунктів 5, 6 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, такі відомості, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме в нанесенні умисного тілесного ушкодження середньої тяжкості його колишній дружині ОСОБА_9 , при цьому обставиною, яка обтяжує покарання, було визнано вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
Тобто, ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, пов'язаного із домашнім насильством, та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.
За таких обставин, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 не підлягає закриттю у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_9 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Отже, апеляційний суд констатує, що місцевий суд, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , не дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
З урахуванням викладеного, допущені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, провести судовий розгляд відповідно до вимог КПК України, за наслідком якого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити.
Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпра від 09 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4