Справа № 550/874/25 Номер провадження 22-ц/814/4094/25Головуючий у 1-й інстанції Михайлюк О. І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
26 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справа Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника Хлопкової Марини Сергіївни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025 року ТОВ “Юніт Капітал» звернувся до суду із вказаним позовом в якому прохало стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 986352243 в розмірі 12372,92 грн., а також вирішити питання судових витрат.
В обгрунтування позову вказувало, що 19 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 986352243 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Згідно кредитного договору Позикодавець надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5250,00 грн., на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Також вказувало, що в подальшому 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 986352243 від 19.03.2020 року. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 986352243 від 19.03.2020 року.
04.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю. Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 04.06.2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12372,92 грн., з яких: 5250,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 7122,92 грн. сума заборгованості за відсотками.
Враховуючи викладені обставини просило задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2025 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився представник ТзОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. та подала апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11.08.2025 скасувати та ухвалити нове, яким позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження доказів по справі.
Вказує, що належними доказами підтверджено відступлення права вимоги, а тому наявні підстави для задоволення позову. Окрім того вказує, що договорами факторингу недійсними не визнавалися, а презумпція їх правомірності не спростована.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено районним судом, що 19 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 986352243 згідно якого позичальник отримав кредит без конкретної споживчої мети на суму 5250,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 9 днів зі сплатою 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.29-30).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 986352243 від 19.03.2020 року (а.с.64-67).
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 986352243 від 19.03.2020 року (а.с.55-57).
04.06.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю.
Відповідно до Реєстру боржників від 04.06.2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12372,92 грн., з яких: 5250,00 грн. прострочене тіло, 7122,92 грн. прострочені відсотки (а.с.45).
На виконання ухвали Чутівського районного суду Полтавської області від 11.07.2025 року АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 , згідно якого на ім'я ОСОБА_1 ( в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та відкрито картковий рахунок позичальника, на який 19.03.2020 року здійснено зарахування коштів в сумі 5250,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що право вимоги від первісного кредитора перейшло до нових кредиторів у 2018 році, а кредитний договір укладений у 2020 році. Права вимоги є похідними від кредитного договору, відтак не може бути укладеним раніше кредитного договору.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Так, матеріалами справи підтверджується, що 19 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 986352243, який позичальник підписав електронним підписом.
Відтак, первісний кредитор свої зобов'язання за договором № 986352243 виконав у повному обсязі.
Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01.
У п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року зазначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Враховуючи положення договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , оскільки підписання додаткової угоди до договору прав вимоги відбулося 31 грудня 2021 року, тобто після укладення договору кредитної лінії № 986352243 від 19 березня 2020 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 986352243 від 19 березня 2020 року, що підтверджується реєстром прав вимоги № 82 від 11 червня 2020 року.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 986352243 від 19 березня 2020 року , що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу № 04/06/25 від 04 червня 2025 року.
Копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором є помилковим, оскільки ТОВ «Юніт Капітал» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.
Враховуючи викладені обставин наявні підстави для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 15, ст. 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.
За ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК).
Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаютьс я до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як убачається із матеріалів справи представництво інтересів ТОВ «Юніт Капітал» в судах першої інстанцій забезпечувалося адвокатом Тараненко А.І на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 та додаткової угоди №25770548113.
25.06.2025 складено Акт прийому-передачі наданих послуг, де наведено обсяг наданої допомоги: складання позовної заяви - 2 год./5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи - 2 год./1000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації - 2 год./1000,00 грн, а всього 7000,00 грн.
Установивши, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, понесених позивачем в суді першої становить 7 000,00 грн., колегія суддів дійшла висновку, що такий розмір стягнення не є співмірним зі складністю справи, та обсягом наданих адвокатом правничих послуг. Зокрема, в контекст того, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Отже, з огляду на рівень складності справи та реальності правничих витрат, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 000,00 грн. правничих витрат, понесених в судах першої та апеляційної інстанцій. В іншій частині стягнення слід відмовити з підстав їх невідповідності критерію пропорційності у цивільному судочинстві.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. (2 422,40 грн. за подачу позову + 3 633,60 грн. за подачу апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»- задовольнити частково.
Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 серпня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №986352243 від 19.03.2020 року 12372,92 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового в розмірі 6 056,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у розмірі 4 000,00 грн., а всього 10056 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2025 року.
Головуючий суддя : ______________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ С.Б. Бутенко __________________ О.І. Обідіна