Справа № 552/2137/24 Номер провадження 22-ц/814/3370/25Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т.О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
26 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 травня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначено) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У квітні 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з вказаним позовом, просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 1157-1376 від 16.02.2023 в розмірі 49 000 грн 00 коп., а також судові витрати.
Заявлені вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачкою умов кредитного договору.
Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2024 року позов задоволений.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 07 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено - скасоване заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2024 року, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28 травня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволені.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1157-1376 від 16.02.2023 року в сумі 49 000,00 (сорок дев'ять тисяч) грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 10 000,00 (десять тисяч) грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 39 000,00 (тридцять дев?ять тисяч) грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що позивач не дотримався порядку укладення електронного договору, встановленого статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, порядок акцептування пропозиції кредитора не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт), може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Проте, надані позивачем документи (докази) не містять відомостей про те, що саме ОСОБА_1 була зареєстрована на сайті позивача, вчинила дії, направлені на укладення кредитного договору, отримала свій екземпляр договору.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості, який не є належним доказом, не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, зокрема випискою по банківському рахунку.
Довідка про перерахування коштів, яка не містить повного номера платіжної картки, за відсутності документів про проходження процедури ідентифікації платіжної карти не може бути доказом отримання коштів саме ОСОБА_1 .
Звертається увага, що номер телефону, зазначений у договорі, не належить відповідачці, що додатково свідчить про неможливість підписання (укладення) ОСОБА_1 кредитного договору.
Наголошується, що відповідачка є інвалідом ІІ групи, особою, яка потребує стороннього догляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» навів свої заперечення на доводи апеляційної скарги та, стверджуючи про їх необґрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення без змін.
Зокрема, у відзиві повторно викладені обставини і доводи позову, та додатково зазначено, що позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А1850 для підписання кредитного договору, ознайомлення із Правилами надання споживчих кредитів.
Підписавши договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтвердив свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами договору, Правил. .
Позичальник, з метою укладення Договору, самостійно формує відповідну Заявку на сайті Позивача і ним здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача (створення за допомогою веб-сайту Заявки) укладення договору було б неможливе і кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу.
Відповідач, з метою отримання послуг з онлайн-кредитування, через BankID самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит, а Інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами вказаними клієнтом.
Клієнт несе особисту відповідальність за правильність та достовірність даних, зазначених під час укладання договору. У зв'язку з цим позивач звертає особливу увагу, що кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами кредитного договору та правилами на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідачки.
Вказується, що первинні банківські документи по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до ліцензії. Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку відповідачки є неможливим.
Звертається увага, що суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги лист (довідку) АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на виконання кредитного договору як належний доказ щодо перерахування кредитних коштів.
На спростування доводів апеляційної скарги про неукладеність з боку відповідачки кредитного договору до відзиву долучений моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінас» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ІК №116 від 01.08.2013 року, виданим Національним банком України (а.с.24).
16.02.2023 року з ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, уклала електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1157-1376 (а.с. 10-17).
На офіційному веб-сайті «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору);
Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того, на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з надання розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
ОСОБА_1 надано одноразовий ідентифікатор А1850 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 10 000,00 грн, строк кредитування - 300 днів, знижена відсоткова ставка - 2,50%, стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов'язання ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме, отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин.
Факт перерахування грошових коштів на назначену у договорі кредитну банківську карту № НОМЕР_1 в сумі 10 000,00 грн підтверджується довідкою (а.с.18) та листом АТ КБ «Приватбанк» (а.с.21-23).
Відповідачка порушила умови кредитного договору, не повернула в повному обсязі кредитні кошти. Розмір грошових вимог кредитодавця до відповідачки, які виникли на підставі кредитного договору, становить 49 000,00 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 10 000,00 грн і простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 39 000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач в обгрунтування заявлених вимог.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням наведених вимог закону.
Згідно з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Наведені висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року (справа № 757/40395/20), від 20 червня 2022 року (справа № 757/40396/20), від 04 грудня 2023 року (справа № 212/10457/21).
Договір про відкриття кредитної лінії №1157-1376 від 16.02.2023 підписаний відповідачкою електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора А1850 відповідно до ч.ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, наведене свідчить, що відповідачка ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту підписання (укладення) договору є необгрунтованими і спростовуються матеріалами справи.
Так, у преамбулі договору і у розділі «Реквізити сторін» містяться персональні дані ОСОБА_1 , у тому числі номер одноразового ідентифікатора, електронна адреса відповідачки, номер електронного платіжного засобу, на який були перераховані кошти.
У сукупності подані позивачем докази підтверджують, що кредитний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Доводи апеляційної скарги полягають у запереченні обставин, на які посилається позивач у підтвердження заявлених вимог.
Слід зауважити, що принципи змагальності і диспозитивності цивільного процесу (ч.3 ст.2, ст.12, ст.13 ЦПК України) у поєднані і з правилами доказування (ст.81, ст.82 - ст.84, ст.89 ЦПК України) не звільняють відповідача (особу, яка заперечує проти пред?явлених вимог) від обов?язку подати суду відповідні докази (ст. 76-80 ЦПК України).
Як слідує із заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення (а.с.80-87), її заперечення проти позову є практично ідентичними доводам апеляційної скарги - заперечення факту укладення кредитного договору, факту отримання коштів, тощо. До заяви про перегляд заочного рішення не долучено доказів на підтвердження викладених заперечень проти позову, зокрема проти фактичних обставин. Після скасування судом заочного рішення відповідачка жодних клопотань про витребування доказів суду не подавала, прохала розглянути справу без її участі.
Матеріали справи не містять посилань на обставини, які б об?єктивно позбавили відповідачку можливості просити суд витребувати у банківській установі відомості про належність банківської карти № НОМЕР_1 певній особі, виписки по рахунку, про наявність чи відсутність у відповідачки відкритих рахунків; у позивача - доказів проходження процедури ідентифікації за платіжною картою, тощо.
Разом з тим, подані позивачем докази, як зазначено вище, є достатніми для висновку доведеність факту укладення кредитного договору, його виконання кредитором.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням вимог ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 26 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М.Триголов