Справа № 761/45227/25
Провадження № 1-кп/761/4238/2025
25 листопада 2025 року Шевченківський районний суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва матеріали кримінального провадження №12025100100003084, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
27 жовтня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів кримінального провадження №12025100100003084, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки воно підсудне Шевченківському районному суду м. Києва, підстав для його закриття не встановлено, а обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку раніше застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення, а також наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. На думку прокурора, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти призначення обвинувального акта до судового розгляду, однак висловила заперечення щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою, зазначивши, що ризики, на які посилається прокурор, є необґрунтованими.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні думку захисника підтримав.
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання прокурора підтримав.
Суд, заслухавши клопотання прокурора та думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.
Обвинувальний акт з долученим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. 109, 291 КПК України.
Дане кримінальне провадження згідно ст. 32 КПК України підлягає розгляду за територіальною підсудністю Шевченківським районним судом м. Києва.
Мирова угода між стороною захисту та стороною обвинувачення під час досудового розслідування не укладалась.
Цивільний позов у провадженні не заявлявся.
Крім того, під час підготовчого судового засідання від прокурора надійшло клопотання про продовження заходу забезпечення кримінального провадження, а саме дії запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою відносно обвинуваченого.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якої визначено до 29 листопада 2025 року включно.
Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Разом з тим, наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів, а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як вбачається з матеріалів клопотання прокурора, міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була застосована до обвинуваченого ОСОБА_5 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та з врахуванням даних про його особу.
Так, при вирішені клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує, що останній обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, а також відомості, що характеризують особу обвинуваченого, та вважає, що з метою дотримання належної процесуальної поведінки обвинуваченого відносно останнього необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
На думку суду, ризик переховування ОСОБА_5 від суду підтверджується тією обставиною, що у випадку доведеності вини останнього у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, ОСОБА_5 загрожує покарання у позбавлення волі на строк до восьми років. Таким чином, з метою уникнення від кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватись від суду.
При встановленні наявності продовження існування ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Так, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слід зазначити, що з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, оскільки у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченим стає відомо про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань, а тому зберігається ризик незаконного впливу на свідків, які не допитувались судом, шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом.
Сукупність вказаних обставин вказує на наявність ризику вчинення обвинуваченим, який раніше неодноразово судимий, інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 з врахуванням наявності ризиків, передбачених у пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час проведення судового розгляду не відпали.
Зокрема, інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, високий ступінь ризиків передбачених, п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені судом.
Крім того, будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано, у зв'язку з чим суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході судового розгляду та виконання процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити ОСОБА_5 раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Між тим, характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_5 не нівелюють можливих ризиків його неправомірної поведінки та ризику переховування від суду, впливу на свідків у кримінальному провадженні та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
При цьому належить врахувати, що переховування обвинуваченого від суду може призвести до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. За таких обставин суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності актуальності ризиків, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик - це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей.
Зважаючи на необхідність забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оцінивши у сукупності всі обставини, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, воєнний стан запроваджений у державі, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що застава має бути визначена у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, оскільки визначення застави саме в такому розмірі буде пропорційно помірною для обвинуваченого та може гарантувати належну процесуальну поведінку останнього та виконання ним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду; утриматись від спілкування з потерпілим, свідками у кримінальному провадженні; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати до повноважного органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст. 177-178, 183, 197, 199, 314-317 КПК, суд -
Призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №12025100100003084, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відбудеться 04 грудня 2025 року о 11 годині 30 хвилин у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31А.
Про місце, день та час проведення судового розгляду повідомити учасників кримінального провадження.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів.
Строк дії ухвали про тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» визначити до 23 січня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, що в достатній мірі буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в місті Києві, ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Покласти на обвинуваченого, у випадку внесення застави обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду;
- утриматись від спілкування з потерпілим, свідками у кримінальному провадженні;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати до повноважного органу паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Визначити термін дії обов'язків, визначених відповідно до ст. 194 КПК України, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави на 60 днів.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Копію ухвали направити до ДУ "Київський слідчий ізолятор" для виконання.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
В інші частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1