27 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/6034/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 27 лютого 2025 року №032350029984 про відмову у призначенні дострокової пенсії; зобов'язання призначити з 09 січня 2025 року пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховала до шестирічного віку відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 09 травня 2025 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що 09 січня 2025 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення дострокової пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка виховала її до досягнення шести років. Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 27 лютого 2025 року №032350029984, виданим на заміну рішення від 16 січня 2025 року про призначення пенсії, їй відмовлено у призначенні пенсії, оскільки наданий висновок лікарсько-консультаційної комісії (висновок ЛКК) від 25 грудня 2024 року №431, не відповідає вимогам пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, з урахуванням змін), а саме відсутня інформація про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, а лише зазначено, що дане захворювання мало місце у віці до шести років.
Позивач із таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним. Зазначила, що в наявних копіях виписок з акту огляду медико-соціальною експертною комісією в причинах інвалідності вказано «інвалідність з дитинства», у медичному висновку від 01 грудня 2009 року №195 зазначено, що захворювання її сина ОСОБА_2 має вроджений характер. На переконання ОСОБА_1 висновком ЛКК від 25 грудня 2024 року №431 підтверджено той факт, що її син мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, оскільки у ньому вказано, що захворювання є вродженим та мало місце у віці до шести років.
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.58-60). В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ у Львівській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 09 січня 2025 року про призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV. За результатами розгляду вказаної заяви 27 лютого 2025 року прийнято рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком, оскільки наданий висновок ЛКК від 25 грудня 2024 року №431, не відповідає вимогам пункту 2.18 Порядку №22-1, а саме відсутня інформація про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, а лише зазначено, що дане захворювання мало місце у віці до шести років.
Відповідач вважає, що його рішення є законним та підстави для його скасування відсутні.
ГУ ПФУ у Волинській області вказало, що у разі якщо дитина визнана дитиною - інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, то заявник повинен надати висновок ЛКК про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/ або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18 років (висновок про час настання інвалідності). Проте у висновку ЛКК від 25 грудня 2024 року щодо сина позивача відсутня інформація про те, що він мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, тому відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.
З наведених підстав та з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі №330/2181/16-а третя особа просила у задоволенні позову відмовити (а.с.49-51).
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09 січня 2025 року через вебпортал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV та вказана заява відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Львівській області (а.с.54).
Як вбачається з листа ГУ ПФУ у Волинській області від 13 лютого 2025 року №0300-0304-9/10176, адресованому ГУ ПФУ у Львівській області, ГУ ПФУ в Полтавській області, (а.с. 54 зворот) рішенням 16 січня 2025 року №032350029984 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком з 05 грудня 2024 року.
Після доопрацювання рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 27 лютого 2025 року №032350029984 (на заміну рішення від 16 січня 2025) було відмовлено в призначенні пенсії. Зі змісту вказаного рішення слідує, що вік заявниці 51 рік 06 місяців 14 днів, страховий стаж становить 21 рік 04 місяці 12 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_1 від 20 серпня 1992 року, оскільки на титульній сторінці відсутня дата народження особи, що є порушенням пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110.
За наданими документами право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV відсутнє, оскільки наданий висновок ЛКК від 25 грудня 2024 року №431, не відповідає вимогам пункту 2.18 Порядку №22-1, а саме відсутня інформація про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, а лише зазначено, що дане захворювання мало місце у віці до шести років (а.с.17).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова права на соціальний захист є її конституційним правом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон №1058-IV.
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості відмови органу Пенсійного фонду України у призначенні позивачу пенсії на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058- IV.
Пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено, що жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали осіб з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку (після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу). За змістом наведеної норми однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.1. Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: жінкам, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку,- документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону).
Згідно з пунктом 2.18 Порядку №22-1 визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року №917, Комісії надають висновок, зокрема, про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Тобто, такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону №1058-IV.
При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №330/2181/16-а, відповідно до яких для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Верховний Суд України у постанові від 27 травня 2014 року №21-133а14 висловив обґрунтовану позицію, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Так, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.37).
Відповідно до медичного висновку від 01 грудня 2009 року №195 про дитину-інваліда віком до 18 років наявне у ОСОБА_2 захворювання (патологічний стан) вроджена лійкоподібна комбінована деформація грудної клітки ІІ-ІІ ст. із стійким значним порушенням опорно-рухового апарату відповідає розділу VІ пункту 2 підпункту 2.28 «Переліку медичних показань, які діють право на одержання допомоги на дітей-інвалідів з дитинства у віці до 18 років», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року №454/4771/516. Висновок дійсний до 04 червня 2012 року (а.с.27-28).
З листа департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради від 28 листопада 2024 року слідує, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в департаменті соціальної та ветеранської політики відповідно до Закону України «Про державну та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», як одержувач державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю віком до 18 років ОСОБА_2 з 01 грудня 2009 року по 03 червня 2012 року (а.с.16).
Отже, дитина позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнана дитиною з інвалідністю до 18 років у віці 15 років, тому за умовами вказаних вище нормативних актів, право позивача на призначення дострокової пенсії за віком прямо пов'язано з наявністю висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що її дитина дійсно мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.
Згідно з висновком ЛКК від 25 грудня 2024 року №431, виданим Комунальним закладом «Луцька міська дитяча поліклініка», захворювання (патологічний стан) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вроджена лійкоподібна комбінована деформація грудної клітки ІІ-ІІІ ст. із стійким значним порушенням опорно-рухового апарату; вроджене захворювання мало місце у віці до шести років (а.с.29).
На думку суду, факт вродженого характеру захворювання сина позивача, зафіксований медичним документом (висновок ЛКК від 25 грудня 2024 року №431), є достатньою підставою для висновку про існування медичних показань для визнання його дитиною з інвалідністю у віці до шести років.
Також, у матеріалах справи наявні копії виписок із акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії ВНЛ №01104115 від 08 червня 2012 року (а.с.36), до довідки серії АВ №0058049 від 24 вересня 2013 року (а.с.35), до довідки серії АВ №0270177 від 29 жовтня 2014 року, до довідки серії 12 ААА №146948 від 28 вересня 2015 року (а.с.33), до довідки серії 12ААА №388820 від 26 жовтня 2016 року відповідно до яких сину позивача ОСОБА_2 , 04 червня 1994 року, встановлено третю групу інвалідності (довічно), причина інвалідності - інвалідність з дитинства, діагноз МСЕК, зокрема, лійкоподібна деформація грудної клітки. Зазначене, на переконання суду, доводить той факт, що хвороба дитини позивача мала вроджений характер.
Таким чином, висновок ЛКК Комунального закладу «Луцька міська дитяча поліклініка» від 25 грудня 2024 року №431 підтверджує, що син позивача мав медичні показання для визнання його дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, а відповідач безпідставно не взяв вказаний висновок ЛКК та дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскільки позивач надала відповідачу необхідні документи, які підтверджують її право на призначення дострокової пенсії за віком на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, тому відповідач оскаржуваним рішенням від 27 лютого 2025 року №032350029984 безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд враховує, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №227/3208/16-а.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, враховуючи норми чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини та межі заявлених позовних вимог, суд з урахуванням наданих частинами другою, третьою статті 245 КАС України повноважень та з метою повного захисту порушеного права позивача вважає, що позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 27 лютого 2025 року №032350029984 та з огляду на наявність в ОСОБА_1 умов для реалізації права на призначення дострокової пенсії за віком - зобов'язання відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, з 09 січня 2025 року (з дня звернення із заявою, в межах заявлених позовних вимог).
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 29 травня 2025 року №0.0.4389432022.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с. 8, 43).
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77,139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Митрополита Андрея, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повістю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27 лютого 2025 року №032350029984.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 09 січня 2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк