27 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/11937/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо непроведення нарахування та виплати підвищення до пенсії, згідно з вимогами ст. 45 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 р. № 1524; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 01.01.2025 по момент припинення права на даний вид пенсій, нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні добровільного гарантованого відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ, що дорівнює 2361 (дві тисячі триста шістдесят одній) гривні 00 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером та особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 3, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області.
Позивачу, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі № 140/26298/23, до 31.12.2024 виплачувалося підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ.
Позивач вказує, що має право на отримання доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-ІХ) та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (далі - Постанова № 1524), тому звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату вказаної доплати.
Листом від 03.10.2025 № 13573-13156/М-02/8-0300/25 відповідач повідомив, що виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів. На даний час, згідно інформації, що надійшла з Єдиного державного демографічного реєстру відсутні відомості про проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Позивач не погоджується із такими діями відповідача щодо не нарахування та невиплати доплати та зазначає, що після призначення доплати до пенсії на виконання рішення суду він по теперішній час був зареєстрований та проживав в селі Міжгайці та селищі Любешів в Камінь-Каширському районі, Волинської області, які відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В поданому до суду 30.10.2025 відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що в Єдиному державному демографічному реєстрі встановлено, що відсутні відомості про місце проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення за період з 26.04.1986 по 07.06.1989, у зв'язку із чим підстави для встановлення підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 45 Закону № 4059-ІХ, відсутні.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 9), знаходиться на обліку в органах ПФУ як одержувач пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Позивач, відповідно до витягу з реєстру Любешівської територіальної громади від 23.09.2025, з 01.01.1986 по 14.11.1986 зареєстрований по АДРЕСА_1 ; з 07.12.1998 по 19.01.1995 зареєстрований по АДРЕСА_1 ; з 19.01.1995 по 20.11.2000 зареєстрований по АДРЕСА_2 ; з 20.11.2000 по теперішній час зареєстрований по АДРЕСА_1 (а.с.5), вказаний населений пункт відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі № 140/26298/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії позов задоволено частково, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області провести з 03.03.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору. З матеріалів справи видно, що виплату позивачу підвищення до пенсії на виконання вказаного судового рішення було припинено з 01.01.2025.
Листом від 03.10.2025 № 13573-13156/М-02/8-0300/25 відповідач повідомив, що виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів. На даний час, згідно інформації, що надійшла з Єдиного державного демографічного реєстру відсутні відомості про проживання в зоні гарантованого добровільного відселення (а.с.3).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі №796-XII.
Статтею 45 Закону №4059-IX установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» (далі Постанова №1524), пунктами 1, 1-1 якої (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2025 №263) установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 01.01.1993.
Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №240/4937/18, яка полягає у такому.
Передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №21-239а11, від 19.03.2013 №21-53а13, від 05.11.2013 №21-293а13, від 07.07.2014 №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом №4059-ІХ змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
Тому, починаючи з 01.01.2025, право позивача на доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, уже не підпадає під дію рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №140/26298/23, позаяк виплата та нарахування за цим рішенням суду підвищення до пенсії здійснюється до зміни правового регулювання спірних правовідносин.
Статтею 45 Закону №4059-ІХ та Постановою №1524 чітко визначені умови, за яких непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється доплата в сумі 2361 грн, а саме: за умови проживання або роботи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та відсутність відомостей про зміну місця проживання такою особою у період після 01.01.1993.
З відзиву відповідача слідує, що позивачу з 01.01.2025 не була встановлена доплата в сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ з тієї причини, що в Єдиному демографічному реєстрі відомості про його проживання з 14.11.1986 по 07.12.1988 в межах зони гарантованого добровільного відселення відсутні.
Поряд з тим, у разі відсутності відомостей про факт проживання в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 питання встановлення доплати, передбаченої статтею 45 Закону №4059-IX, органами Пенсійного фонду України вирішується за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 01.01.1993, про що уточнено у Постанові №1524.
На думку суду, відсутність у Єдиному демографічному реєстрі відомостей про місце реєстрації позивача з 14.11.1986 по 07.12.1988 не має правового значення при вирішенні цього спору, оскільки доплата за проживання не встановлюється особам, які саме після 01.01.1993 змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон.
Таким чином, оскільки позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та 01.01.1993 не змінював свого місця проживання за межі зони гарантованого добровільного відселення, тому він має право на встановлення доплати в сумі 2361 грн.
Стосовно періоду проживання з 14.11.1986 по 07.12.1988, то суд враховує доводи позивача про те, що у вказаний період він проходив військову службу, що підтверджується відомостями із військового квитка НОМЕР_2 , тому був змушений змінити місце реєстрації так як виконував свій військовий обов'язок що не залежало від його волі та обставин.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не встановив позивачу з 01.01.2025 доплату до пенсії в розмірі 2631 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ, а тому такі дії пенсійного органу слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача встановити позивачу з 01.01.2025 доплату до пенсії в розмірі 2631 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ.
За встановлених у справі обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.
Керуючись статтями 2, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6; РНОКПП 13358826) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.01.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX, що дорівнює 2 361,00 грн, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. В. Стецик