Кропивницький апеляційний суд
Справа № 33/4809/640/25 Головуючий у суді І інстанції: Мирошниченко Д.В.
Категорія: ст.126 КУпАП Доповідач в суді ІІ - інстанції: Бондарчук Р.А.
24.11.2025 року. Суддя судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду Бондарчук Р.А.,
з участю:
особи, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 ,
представника особи, яка притягається до відповідальності - адвоката Проніна Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький, апеляційну скаргу адвоката Проніна Ю.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.09.2025, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. кіровограда громадянина України, який проживає за адресою: Кіровоградська область, студент 2 курсу, економічного факультету, Центральноукраїнського національного технічного університету, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого
ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без оплатного вилученням транспортного засобу,
Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.09.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без оплатного вилученням транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.
Згідно постанови суду 04.08.2025 о 10 год. 05 хв. на 242 км автодорозі Н-01 Київ - Знам'янка ОСОБА_1 керував автомобілем «Porshe Macan», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Пронін Ю.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 рухалася на автомобілі «Porsche Macan» за кермом, її син на пасажирському сидінні.
В районі селища Олександрівка мати під час керування автомобілем відчула різке погіршення стану здоров'я, відчула запаморочення та нудоту та зупинилася на узбіччі.
ОСОБА_1 перебуваючи у шоковому стані від погіршення здоров'я матері, вирішив невідкладно доставити и до медичного закладу для огляду та прийняв керування автомобілем. Під час руху, мати прийняла наявну у неї таблетку її стан почав покращуватися. В цей час автомобіль був зупинений працівниками поліції.
Як вбачається з наявних у справі відеоматеріалів мати відразу повідомила поліцейського, що у неї погіршився стан здоров'я і син за цих обставин прийняв керування автомобілем.
Про погіршення стану здоров'я мати повідомляла поліцейського чотири рази. Як в подальшому з'ясувалося, мати станом на 04.08.2025 року перебувала у стані вагітності, що і викликало тимчасове нездужання, у вигляді запаморочення та нудоти, що підтверджується протоколом УЗД від 19.08.2025 року.
Повідомлення поліцейського про причину передачі керування сину, підтверджується долученими до справи відеоматеріалами, 0:02:20, 0:03:44, 0:04:36, 0:04:54 хвилини відеозапису.
На думку сторони захисту, ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, адже перебував перед складним вибором, який полягав у забезпеченні можливості надання невідкладної медичної допомоги матері, яка перебувала у незрозумілому для нього фізичному стані та не могла керувати автомобілем в силу п.п. б) пункту 2.9. ПДР.
Небезпека здоров'ю матері не могла бути усунута іншими засобами на той момент, а заподіяна шкода с менш значною, ніж відвернена шкода.
Крім того, відповідно до довідки №860 від 17.11.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 завершив навчання за програмою водіїв транспортних засобів категорії С1 та успішно склав іспити з теорії та практики.
Також, згідно довідки ТСЦ МВС №3541 від 18.11.2025 року ОСОБА_1 26.06.2025 року успішно здав теоретичний іспит на категорію «В». Тобто ОСОБА_1 вивчав та знає ПДР, має практичні навики керування автомобілем, а отже його знання та вміння надавали йому можливість надати допомогу матері у стані крайньої необхідності, без нанесення шкоди іншим особам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляції, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову судді суду першої інстанції - скасувати, з таких підстав.
Враховуючи те, що участі у розгляді справи ОСОБА_1 не приймав, а апеляційну скаргу подав захисник до спливу 10 денного строку з моменту отримання копії судовго рішення від 06.10.2025, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Зазначив, що він разом із своєю матір'ю їхали в Олександрівському районі та їй стало погано, вона почала втрачати свідомість. Оскільки він хвилювався за здоров'я матері та сів за кермо та вони поїхали у найближчу лікарню, що показав гугл-мапс однак по дорозі їх запинили на блок пості.
В суді апеляційної інстанції допитана в якості свідкв ОСОБА_2 повідомила, що вона є матір'ю ОСОБА_1
04.08.2025 близько 10 год. 05 хв. вона разом із своїм сином їхали на Київ. По дорозі їй стало погано під час керування автомобілем (запаморочення, нудота, приливи жару), вона думала, що в неї ознаки клімаксу соромилася сказати сину та зупинилася так як майже втрачала свідомість. Оскільки син навчався в автошколі, успішно здав теоретичний екзамен в територіальному сервісному центрі м. Кропивницький, мав водійські навики та збирався здавати практичний екзамен з водіння, вона попросила його відвезти у найближчу лікарню
Вже в подальшому з'ясувалося що її стало зле у зв'язку з вагітністю та інтоксикацією.
Їх зупинили працівники у військовій формі вона думала, що це працівники ТЦК та пояснила, що сину ще немає 25 років. Коли зрозуміла, що це працівники патрульної поліції на блок пості вона неодноразово повідомляла їм, що вона керував транспортним засобом та по дорозі їй стало погано, а її син пересів за кермо транспортного засобу. Вважає, що це вона винувата так, як попрохала сина відвезти до лікарні.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Цією ж нормою закону передбачено, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності її дія або бездіяльність повинна бути протиправною, тобто порушувати встановлений законом порядок.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 2.1 а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Повторним відповідно до статті 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 411906 від 04.08.2025 04.08.2025 о 10 год. 05 хв. на 242 км автодорозі Н-01 Київ - Знам'янка ОСОБА_1 керував автомобілем «Porshe Macan», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згіднодовідки інспектора сектору адміністративної практики Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 05.08.2025, ОСОБА_1 , посвідчення водія не отримував.
Як вбачається з відеозаписів наявних в матеріалах справи - зафіксовано зупинку транспортного засобу «Porshe Macan», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . На водійському місці перебував ОСОБА_1 . Вході спілкування з працівниками поліції поліцейські виявили, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.
Також, в ході перегляду відеозапису знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 повідомляла працівникам поліції про причину передачі керування сину, що зафіксовано хвилинах відеозапису 0:02:20, 0:03:44, 0:04:36, 0:04:54.
За змістом статей 10,11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки за даних конкретних обставин його дії відповідали тій обстановці, яка склалась. Зокрема, коли водію транспортного засобу стало погано, а тому для відвернення більш тяжких наслідків він змушений був сісти за кермо транспортного засобу, оскільки пройшов належну теоретичну та практичну підготовку здав теоретичний екзамен водія, пройшов навчання, мав навики водіння, а тому намагався якнайшвидше доставити свою матір до медичного закладу для надання невідкладної медичної допомоги з метою попередження небезпеки, яка загрожувала життю та здоров'ю його матері у зв'язку з явним хворобливим станом.
Вказана підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 , матеріалами відеозапису доданого працівниками поліції на 0:02:20, 0:03:44, 0:04:36 хвилинах.
Зокрема, наявний відеозапис, доданий працівниками поліції, узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 тасвідка ОСОБА_2 з яких можливо зробити висновок про те, що причиною керування транспортним засобом є неможливість водієм ОСОБА_2 виконувати подальший рух через поганий стан здоров'я пов'язаний із її вагітністю.
З протоколу ультразвукового дослідження Комунального некомерційного підприємства "Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради" від 19.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на 11-13 тижні вагітності з додатком знімку плода (КТР 45-84 мм.).
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кропивницької районної ради «Кропивницька центральна районна лікарня» № 185 від 22.10.2025 року, історії хвороби № 3714/3714/484 та медичного висновку № 1111-САМ6-5К7М-7ХН9 від 24.10.2025 року ОСОБА_2 перебувала на лікуванні у лікаря гінеколога в зв'язку з ускладненнями вагітності.
Згідно довідки комунального закладу «Ліцей «Науковий» Кропивницької міської ради» № 860 від 17.11.2025 року ОСОБА_1 навчався в комунальному закладі «Ліцей «Науковий» Кропивницької міської ради»» та у 2023-2024 роках завершив навчання за програмою «підготовки водіїв транспортних засобів категорії С1» та успішно склав іспити з теорії та практики.
Згідно довідки Територіального сервісного центру МВС №3541 м. Кропивницький № 31/31/3541/Ч-5856-5610-2025 від 18.11.2025 року - ОСОБА_1 08.03.2025 року звернувся до сервісного центу із заявою по самопідготовці водія на категорію «В». В подальшому, ОСОБА_1 26.06.2025 року успішно здав теоретичний іспит на категорію «В».
Тобто, судом апеляційної інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_1 вивчав та знає ПДР, має практичні навики керування автомобілем, а отже його знання та вміння надавали йому можливість безпечно надати допомогу матері у стані крайньої необхідності, без нанесення шкоди суспільним інтересам.
Наведені факти свідчать про передчасність висновків суду першої інстанції, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, а надані матеріали оформлені у такий спосіб, який викликає сумніви щодо об'єктивності і повноти дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення та такі, що несуть формальний.
Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене вище, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку про те, що дії ОСОБА_1 вчинені у стані крайньої необхідності, а саме для усунення небезпеки, яка загрожувала здоров'ю його матері.
За умовами ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Пунктом 4 частини першої статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір, в порядку ст.40-1 КУпАП, стягненню не підлягає.
За таких обставин, районний суд помилково дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення, а тому апеляційна скарга адвоката підлягає задоволенню, а вказана постанова суду скасуванню із закриттям провадження по справі на підставі ст. 247 ч.1 п.4 КУпАП, а саме у зв'язку з тим, що дії особи вчинені в стані крайньої необхідності.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
Апеляційну скаргу адвоката Проніна Ю.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення,передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 ,- закрити на підставі п. 4 ч. 1ст. 247 КУпАП, за обставин вчинення дій у стані крайньої необхідності.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Р.А. Бондарчук