26 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/25016/25
Провадження № 22-ц/820/2491/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
розглянув в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу №686/25016/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2025 року, в складі судді Павловської А.А., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №131173-КС-0006 про надання кредиту від 12 жовтня 2021 року, що становить 40663,46 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14664,40 грн, суми прострочених платежів по процентах - 23749,06 грн, суми прострочених платежів за комісією - 2250,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 жовтня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №131173-КС-006 про надання кредиту в розмірі 15000,00 грн під 0,86586679% за кожен день строком на 24 тижні, з кінцевим терміном повернення 29 березня 2022 року. 02 листопада 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору №131173-КС-0006, відповідно до умов якої сторони погодили термін дії кредитного договору до 26 липня 2022 року.
Позичальник виконав зобов'язання частково, заборгованість станом на 08 серпня 2025 року становить 40663,46 грн, з них: 14664,40 грн - заборгованість за кредитом, 23749,06 грн - заборгованість за процентами, 2250,00 грн - заборгованість по комісії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що згідно з відповіді АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 в банку не емітовано карту № НОМЕР_1 , зазначена карта банком не обслуговується. Оскільки позивач посилається на те, що кошти було зараховано саме на цей рахунок відповідача, а існування відповідного рахунку спростовано листом банку, то позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 12 жовтня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №131173-КС-006 про наданням кредиту в розмірі 15000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором. Номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за кредитним договором був вказаний позичальником під час укладення кредитного договору в його особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті кредитодавця «Анкета клієнта», відповідно до якого позичальником був зазначений номер банківської картки НОМЕР_1 для перерахування на цю картку кредитних коштів за кредитним договором. Зазначає, що ТОВ «Бізнес Позика» лише перераховує кредитні кошти на той номер банківської картки, який позичальник вказав в його особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця під час укладення кредитного договору. Вказує, що інколи позичальники для перерахування кредитних коштів за кредитним договором вказують номер банківської картки, яка належить іншим особам. У таких випадках у наданих банком доказах буде зазначено, що банківська картка належить іншим особам. Вищезазначеним позичальники порушують умови кредитного договору та правил, оскільки в них передбачено, що позичальник має вказати номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за кредитним договором який належить саме йому, і що інші особи не мають до цієї банківської картки (відкритого для її обслуговування рахунку) доступу чи жодних прав щодо неї. При цьому, це не означає, що кредитний договір між позивачем та відповідачем не був укладений, та що позичальник не має зобов'язань за кредитним договором, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» лише перераховує кредитні кошти на той номер банківської картки, який позичальник вказав в його особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця під час укладення кредитного договору
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №131173-КС-006 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором на загальну суму 13299,68 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинив дії щодо визнання факту укладення кредитного договору.
Крім того, 02 листопада 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до договору №131173-КС-006, в пункті 1 якої сторони підтвердили факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором на дату укладення додаткової угоди.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 12 жовтня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір №121173-КС-006 про надання кредиту, який був підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 15000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Строк кредиту: 24 тижні; процентна ставка в день: 0,86586679%, фіксована; комісія за надання кредиту: 2250 грн; загальний розмір наданого кредиту: 15000 грн; термін дії договору: до 29.03.2022; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 33000 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3599,19 процентів.
Пунктом 2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів.
Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
02 листопада 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до договору про надання кредиту №121173-КС-006 від 12 жовтня 2021 року, згідно з умовами якої сторони домовились внести зміни в пункт 1 договору та викласти «Термін дії договору» в новій редакції, а саме: «Строк кредиту:288 днів». Також сторонами був викладений графік погашення кредиту у новій редакції, згідно з яким кредит мав бути погашений до 26 липня 2022 року.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором зазначено, що станом на 27 серпня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 40663,46 грн, з них: 14664,40 грн - заборгованість за кредитом, 23749,06 грн - заборгованість за процентами, 2250,00 грн. - заборгованість по комісії.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з листа АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 в банку не емітовано карту № НОМЕР_1 та зазначена карта банком не обслуговується.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір №121173-КС-006 про надання кредиту, відповідно до якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.
На підтвердження укладення в електронній формі договору про надання споживчого кредиту №121173-КС-006 від 12 жовтня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 позивач надав його паперову копію, в якій зазначено реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, а також інформація щодо умов кредитування. Даний договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був введений ОСОБА_1 , особу якого попередньо ідентифіковано ТОВ «Бізнес Позика» і на вказаний ним номер телефону відправлено одноразовий ідентифікатор G-7748 для акцептування вищевказаного договору.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором зазначено, що станом на 27 серпня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 40663,46 грн, з них: 14664,40 грн - заборгованість за кредитом, 23749,06 грн - заборгованість за процентами, 2250,00 грн. - заборгованість по комісії.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в суді першої інстанції заявляв клопотання про витребування доказів, а саме, просив витребувати у АТ КБ «Приватбанк» письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який підтверджував би або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 ; письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 12 жовтня 2021 року (дата видачі кредиту) по 26 липня 2022 року (дата закінчення терміну кредитування).
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року клопотання про витребування доказів задоволено, витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію про те, чи випускалася банківська картка №НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 і якщо так, то витребувано виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки №НОМЕР_1 , за період з 12 жовтня 2021 року по 26 липня 2022 року.
На виконання вимог вказаної ухвали, АТ КБ «Приватбанк» надано інформацію про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку не емітовано картку № НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Однак, як зазначено вище, згідно з інформацією з АТ КБ «Приватбанк» на ім'я відповідача не емітовано картку №НОМЕР_1 , що спростовує факт отримання ним кредитних коштів.
Наявна в матеріалах справи платіжна інструкція про перерахування кредитних коштів на банківську картку ОСОБА_1 №НОМЕР_1 не є належним доказом, оскільки існування відповідного рахунку на ім'я відповідача спростовано листом АТ КБ «Приватбанк».
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт виконання ним зобов'язання щодо надання кредиту відповідачу.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 листопада 2025 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р. С. Гринчук
А. М. Костенко