17 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/10019/25
Провадження № 22-ц/820/2340/25
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю представника позивачки адвоката Шустіної Л.О., відповідачки ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/10019/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року (суддя Мазурок О.В., повне судове рішення складено 17 вересня 2025 року) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління з питань екології та контролю за благоустроєм Хмельницької міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 вказувала, що є власницею земельної ділянки площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, зареєстрованим за №ХМ 00744. І 03.03.2025 на суміжній земельній ділянці відповідачка ОСОБА_1 , порушуючи норми добросусідства та державні будівельні норми щодо планування і забудови територій, висадила вздовж огорожі чотири сосни на відстані приблизно 1,2 метра від межі її ділянки. Позивачка зазначає, що висаджені дерева, висотою близько двох метрів, мають потужну кореневу систему, що може сягати у радіусі до 15-20 метрів, тому їх розміщення поблизу огорожі не відповідає встановленим вимогам і створює ризик пошкодження фундаменту та будинку.
Відповідно до пункту 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова території», мінімальна відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбура дерев повинна становити від 4 до 6 метрів залежно від величини крони, а до кущів - не менше 1 метра. Також згідно з таблицею 11.1 ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів», відстань від дерева з діаметром крони до 4 метрів до споруди має бути не менше 3 метрів, а при більшій кроні - не менше 5 метрів.
Того ж дня позивачка звернулася до Хмельницької міської ради, управління з питань екології та контролю за благоустроєм, представники якої підтвердили факт порушення зазначених норм і було рекомендовано відповідачці перенести дерева відповідно до вимог ДБН. Однак, як вказує ОСОБА_2 , відповідачка відмовилася усунути порушення і такі її дії створюють для позивачки перешкоди у користуванні належною останній земельною ділянкою, що може спричинити пошкодження огорожі та будинку.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення чотирьох сосен, висаджених з порушенням вимог ДБН Б.2.2-12:2019.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку, вважаючи це рішення незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив вимоги процесуального закону та безпідставно дійшов висновку, що порушення її права є лише можливим у майбутньому.
Позивачка вказує, що факт висадки відповідачкою чотирьох сосен на відстані приблизно 1,2 м від межі ділянки підтверджено матеріалами справи та не заперечувався останньою. Орган місцевого самоврядування встановив, що такі дії порушують вимоги ДБН Б.2.2-12:2019 та принцип добросусідства. Незважаючи на це, суд не надав належної оцінки доказам і фактично залишив без захисту право власності позивачки, гарантоване статею 41 Конституції України та статею 386 ЦК України.
Крім того, суд проігнорував, що за статтями 13, 16, 386 ЦК України особа має право звернутися за захистом не лише у разі вже вчиненого порушення, а й для запобігання можливим порушенням. Тому висновок суду про передчасність звернення є помилковим.
Висадка дерев із порушенням норм ДБН створює реальну небезпеку пошкодження огорожі та земельної ділянки, затінення території, що фактично обмежує можливість повноцінного користування майном. Вказані обставини свідчать про наявність перешкод у користуванні земельною ділянкою вже зараз, а не у майбутньому.
З огляду на викладене, ОСОБА_2 вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене без всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, тому підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник позивачки адвокат Шустіна Л.О. підтримала апеляційну скаргу з підстав у ній наведених та просить її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 проти задоволення скарги заперечила, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник Управління з питань екології та контролю за благоустроєм Хмельницької міської ради до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,06 гектара для ведення садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю Серії ХМ №00744 від 14.04.1994, виданим на підставі розпорядження Хмельницької міської ради від 16.03.1994 року № 644 (а.с. 7,8).
Зазначена ділянка позивачки є суміжною із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , на якій відповідачка ОСОБА_1 висадила чотири саджанці сосни.
Як слідує із листа Управління з питань екології та контролю за благоустроєм Хмельницької міської ради від 10.03.2025 № X-1266-25, адресований ОСОБА_3 (а.с.10), під час проведення обстеження території помешкань приватного сектору будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 встановлено факт висадження саджанців сосни заввишки близько 2 м на відстані орієнтовно 1,0 м - 1,5 м від стовбура до огорожі суміжної ділянки. Згідно цього листа вимоги п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та вимоги табл. 11.1 ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» доведені до ОСОБА_1 та рекомендовано розглянути можливість перенесення висаджених дерев з метою вирішення конфлікту. Порушень Правил благоустрою Хмельницької міської територіальної громади під час обстеження не встановлено.
Також, з листа Управління з питань екології та контролю за благоустроєм Хмельницької міської ради № 925-25 від 02.04.2025, адресованого адвокату Л. Шустіній вбачається, що 06.03.2025 року Управлінням було проведено обстеження територій приватного сектору будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Порушень Правил благоустрою Хмельницької міської територіальної громади не встановлено і на момент обстеження вимоги ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» було доведено до гр. ОСОБА_1 в усній формі та рекомендовано розглянути можливість перенесення висаджених дерев з метою вирішення конфлікту (а.с. 11).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою порушення її прав щодо користування належною їй земельною ділянкою, а саме: що висадження відповідачкою чотирьох саджанців сосни становить порушення норм добросусідства, яке потребує судового захисту шляхом їх знесення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Згідно з чинним законодавством України, правовідносини добросусідства регулюються Земельним кодексом та Цивільним кодексом.
Згідно із частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
Зі змісту статті 91 ЗК України вбачається, що власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини 2 статті 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Згідно частин 1,2 статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Стаття 105 ЗК України закріплює, що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.
Згідно пункту 6.1.41 Державних будівельних норм (ДБН) Б.2.2-12:2019 “Планування і забудова територій»: Відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від 4 м до 6 м в залежності від величини крони (але не менше 1/2 діаметра крони дерева), а до кущів - 1,0 м.
Державні будівельні норми (ДБН) В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів», зі зміною № 1, у таблиці 11.1 встановлюють, що мінімальна горизонтальна відстань від осі стовбура дерева до зовнішньої стіни будинку (споруди) має становити не менше 3 м для дерев із діаметром крони до 4 м, та не менше 5 м для дерев із діаметром крони від 4 м.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані учасниками справи та їх представниками докази, а саме: Державний акт на право приватної власності на землю серії ХМ №00744, архівний витяг з розпорядження міськадміністрації Хмельницької міської ради народних депутатів від 16.03.94 №644, листи Управління з питань екології та контролю за благоустроєм Хмельницької міської ради від 10.03.2025 №Х-1266-25, від 24.03.2025 №К-1366-25 та від 02.04.2025 №925-25 і фототаблиці, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність ОСОБА_2 порушення її прав щодо користування земельною ділянкою, а саме висадження ОСОБА_1 саджанців в порушення п.6.1.4. ДБН Б.2.2.-12.2019 «Планування та забудови території» і табл. 11.1 ДБН В.2.3.-5:2008 «Вулиці та дороги населених пунктів» зі зміною №1, адже відсутні докази розміру діаметру крони дерев висаджених саджанців та виду саджанців сосни.
А щодо твердження позивачки про порушення її прав на користування ділянкою через кореневу систему саджанців сосни, також не надано доказів щодо розміру кореневої системи з врахуванням виду висаджених саджанців, її виду чи ступеня розростання, які б вказували на неминучість настання шкоди в найближчій перспективі.
І, крім того, встановлено, що огорожа земельної ділянки ОСОБА_2 не має фундаменту, що підтверджується фототаблицями, а на земельній ділянці, що є суміжною із ділянкою позивачки, на якій ОСОБА_1 висадила саджанці, станом на час проведення судом першої інстанції підготовчого провадження у цій справі, наявні початкові роботи для заливки фундаменту під паркан (викопана траншея), що, в свою чергу, буде однією із перешкод для проникнення кореневої системи на ділянку ОСОБА_2 .
Апеляційний суд додатково враховує, що в силу статті 105 ЗК України, у випадку проникнення коренів і гілок з однієї земельної ділянки на іншу, власник та землекористувач земельної ділянки має право відрізати корені дерев і кущів, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням. Це свідчить про наявність у позивачки права на вчинення певних дій для повноцінного користування своєю земельною ділянкою і, на думку колегії суддів, підтверджує неспівмірність вимоги про знесення саджанців.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції факту порушення відповідачкою при висадці дерев ДБН Б.2.2-12:2019, колегія суддів, враховуючи відсутність доказів щодо виду висаджених саджанців сосен та розміру їх крони, вважає такі доводи апеляційної скарги голослівними, адже листи Управління з питань екології та контролю за благоустроєм Хмельницької міської ради від 10.03.2025 №Х-1266-25 та від 24.03.2025 №К-1366-25 містять лише посилання на п. 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 та припущення щодо відстані від висаджених стовбурів дерев до огорожі ділянки позивачки (а.с.10 - 11), а фототаблиці не підтверджують розміру відстані між стовбурами висаджених саджанців до межі суміжної ділянки ОСОБА_2 .
Аргументи апеляційної скарги про порушення міськрайонним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статтей 41, 129 Конституції України, статті 8 Конвенціїї про захист прав людини і основоположних свобод, статтей 13, 16, 386 ЦК України та статтей 103, 105 ЗК України є помилковими, адже наведення зазначених статей не підтверджує факт порушення судом цих норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Твердження апелянтки про незаконність висновку суду першої інстанції щодо передчасного звернення ОСОБА_2 до суду за захистом своїх прав, що будуть порушені у майбутньому є такими, що не заслуговують на увагу, адже саме такі висновки у оскаржуваному рішенні відсутні, а міськрайонний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з недоведеності ОСОБА_2 порушення її прав через висадження ОСОБА_1 чотирьох саджанців сосни саме з порушенням норм добросусідства та норм ДБН.
Апеляційний суд констатує, що зазначені доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні ОСОБА_2 і розумінні спірних правовідносин, однак вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
З огляду на наведене, також відсутні підстави, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, для перерозподілу судового збору.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 листопада 2025 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай