Справа № 601/1591/25Головуючий у 1-й інстанції Шульгач Н.М.
Провадження № 22-ц/817/1099/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
27 листопада 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
cуддів - Хоми М.В., Костіва О.З.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №601/1591/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від імені якого діє Костенко Владислава Мирославівна на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 серпня 2025 року (ухвалене суддею Шульгач Н.М., повний текст рішення складено 22 серпня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ,-
В травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що як суб'єкт ринку газу, з 01.11.2018 року здійснюють діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам які використовують його (природний газ) для власних потреб.
Стверджували, що відповідачка як споживач надала постачальнику підписану заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем від 20.11.2024 року, таким чином остання приєдналась до умов цього договору.
Зазначали, що згідно постанови НКРЕКП від 09.12.2021 року №2471 “Про здійснення постачання природного газу побутовим споживачам на умовах базової річної пропозиції», з 13.12.2021 року об'єкт побутового споживача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 було включено до реєстру споживачів Товариства та позивача було зобов'язано здійснювати постачання природного газу на вказаний газифікований об'єкт побутового споживача на умовах базової річної пропозиції.
Звертали увагу на те, що власником вищезазначеного нерухомого майна є відповідачка.
Стверджували, що в період з листопада 2020 року по жовтень 2024 року відповідачці було поставлено природного газу на загальну суму 4 855,29 грн., вартість якого останньою не сплачено.
Відтак просили стягнути з відповідачки на свою користь вищезазначений розмір боргу за спожитий природний газ за об'єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від імені якого діє Костенко В.М. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачки на свою користь 3 726, 90 грн. боргу за спожитий природний газ за об'єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважають, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Звертають увагу на те, що суд першої інстанції зазначив показники лічильника відповідача, при цьому вказуючи на те, що представник позивача не зміг обґрунтувати розмір суми заборгованості відповідно до обсягу спожитого відповідачем газу, однак вважають що дана обставина не відповідає дійсності, оскільки під час судового засідання 18.08.2025 року відповідачка повідомила, що тривалий час не передає показники лічильника.
Відтак постачальник у такому випадку проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм розподіленого/спожитого споживачем природного газу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
В силу положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно витягу ЄДРПОУ Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснює діяльність з торгівлею газом через місцеві (локальні) трубопроводи.
30.09.2015 року постановою НКРЕКП №2500 було затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.4 Розділу І Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, цей Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (далі - Договір) є публічним, регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником.
Згідно з п.2.1 Розділу ІІ Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам за цим Договором Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для Споживача об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Згідно заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (для побутового споживача) між ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України», як оператором ГРМ, та ОСОБА_1 , як побутовим споживачем, 20.11.2024 року укладено Договір постачання природного газу побутовим споживачам на підставі типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2500. Об'єктом споживача, якому надаються послуги з постачання природного газу є квартира, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачка заяву підписала особисто.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.05.2006 року та витягу про реєстрацію права власності власником квартири, що знаходиться за вищезазначеною адресою є ОСОБА_1 .
Згідно довідки про фінансовий стан споживача, особовий рахунок НОМЕР_1 , загальна сума заборгованості за надану послугу за споживання природного газу за період з листопада 2020 року по жовтень 2024 року ОСОБА_1 . Становить 4 855,29 грн.
Згідно платіжного доручення АТ КБ «ПриватБанк» Зінько Ж.І. сплатила ТОВ ГК «Нафтогаз України плату за спожитий газ в сумі 1 200 грн.
Згідно акту-звірки № 3944744-в від 18.08.2025 року взаємних розрахунків між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» і споживачем природного газу ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 18.08.2025 року вбачається, що станом на жовтень 2020 року стан рахунку на початок місяця та об'єм спожитого газу становить 0. Станом на червень-серпень 2025 року заборгованість по рахунку 3 726,90 грн. (в червні 2025 року сплачено 1200 грн.).
Згідно довідки про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 від 18.08.2025 року вбачається, що в жовтні 2020 року показник лічильника газу становив 1 581, а в червні 2025 року показник лічильника газу становив - 1 766.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що нарахована відповідачу сума боргу не є належним чином доведеною.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, однак не погоджується із мотивами такої відмови з огляду на наступне.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494.
Відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Відносини з приводу постачання населенню природного газу регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494, (далі - КГС), Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року (далі - Правила) та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП №2500 від 30.09.2015 року.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
У ч. 1 ст. 15 Закону «Про ринок природного газу» визначено, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У пункті 4.4 Типового договору визначено, що об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до підпункту 8 пункту 3 глави 2 розділу І КГС, до основних функцій Оператора ГРМ належить забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІХ КГС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
У пункті 1 глави 4 розділу ІХ КГС передбачено, що визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Пунктом 4 глави 4 розділу ІХ КГС передбачено, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 5 глави 4 розділу ІХ КГС дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт·год., Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.
Відповідно до 4 та 5 абзаців пункту 5 глави 4 розділу ІХ КГС визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 розділу IV КГС Оператори газорозподільних систем повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: інформацію про реєстри споживачів постачальників, інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М).
Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.
Згідно з пунктом 1 розділу І Правил постачання природного газу ці Правила регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ).
Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Правил розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Порядок визначення об'єму (обсягу) газу та планові величини середньомісячного споживання (якщо по них будуть здійснюватися розрахунки) визначаються в заяві-приєднанні.
Якщо об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу буде визначатись за плановими величинами середньомісячного споживання, постачальник зобов'язується не рідше одного разу на шість місяців здійснювати звіряння фактичного об'єму (обсягу) споживання природного газу з даними Оператора ГРМ та здійснювати відповідний перерахунок споживачу.
При здійсненні постачання природного газу в рамках базової річної пропозиції об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу визначається за даними Оператора ГРМ, визначеними згідно з умовами договору розподілу природного газу в розрахунковому періоді.
Розрахунковим періодом за договором постачання природного газу побутовим споживачам є календарний місяць, крім випадку зміни постачальника відповідно до розділів V та VI цих Правил, коли для попереднього постачальника розрахунковий період має визначатися як сума газових діб місяця, що передували даті зміни постачальника, а для нового - як сума газових діб місяця, наступних за датою зміни постачальника.
При здійсненні постачання природного газу в рамках базової річної пропозиції оплата рахунка (платіжного документа) постачальника має бути здійснена не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
При здійсненні постачання природного газу в рамках комерційної пропозиції постачальника строк оплати рахунка постачальника визначається комерційною пропозицією постачальника.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Правил розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд першої інстанції вважав, що згідно довідки про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 від 18.08.2025 року в жовтні 2020 року показник лічильника газу становив 1581, а в червні 2025 року показник лічильника газу становив - 1766, а тому прийшов до висновку про те, що обсяг спожитого газу ОСОБА_1 становив 185 кубів, що явно не відповідає сумі боргу в 4855,29 грн.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи з огляду на таке.
Так, із змісту долученої стороною відповідача довідки про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 від 18.08.2025 року, виданої представником ДП “Кременецького управління з постачання та реалізації газу» (щодо абонента ОСОБА_2 , особовий рахунок НОМЕР_2 , за адресою АДРЕСА_1 ) вбачається, що показник лічильника становив: в жовтні 2020 року - 1581,00 (джерело показів: розрахунок); в листопаді 2020 року - 1682,00 (джерело показів: розрахунок); в грудні 2020 року - 1779,45 (джерело показів: по імпорту); в січні 2021 року - 2050, 45 (джерело показів: розрахунок); в лютому 2021 року - 2281,45 (джерело показів: розрахунок); в березні 2021 року - 2453,45 (джерело показів: розрахунок); в квітні 2021 року - 2560,45 (джерело показів: розрахунок); в травні 2021 року - 2651,45 (джерело показів: розрахунок); в червні 2021 року - 2731,45 (джерело показів: розрахунок); в липні 2021 року - 2913,45 (джерело показів: розрахунок); в серпні 2021 року - 3062,45 (джерело показів: розрахунок); в вересні 2021 року - 3769,45 (джерело показів: розрахунок); в жовтні 2021 року - 4225,45 (джерело показів: розрахунок); в листопаді 2021 року - 4817,45 (джерело показів: розрахунок); в грудні 2021 року - 5582,45 (джерело показів: розрахунок); в січні 2022 року - 6866, 45 (джерело показів: розрахунок); в лютому 2022 року - 7140, 45 (джерело показів: розрахунок); в березні 2022 року - 7408, 45 (джерело показів: розрахунок); в квітні 2022 року - 1615,00 (джерело показів: телефон); в травні 2022 року - 1708,00 (джерело показів: телефон); в червні 2022 року - 2149,00 (джерело показів: розрахунок); в липні 2022 року - 1730,00 (джерело показів: абонент); в серпні 2022 року - 2200,00 (джерело показів: розрахунок); в вересні 2022 року - 2669,00 (джерело показів: розрахунок); в жовтні 2022 року - 3137,00 (джерело показів: розрахунок); в листопаді 2022 року - 3867,00 (джерело показів: розрахунок); в грудні 2022 року - 4429,00 (джерело показів: розрахунок); в січні 2023 року - 5367,00 (джерело показів: розрахунок); в лютому 2023 року - 6259,00 (джерело показів: розрахунок); в березні 2023 року - 7159,00 (джерело показів: розрахунок); в квітні 2023 року - 7967,00 (джерело показів: розрахунок); в травні 2023 року - 8605,00 (джерело показів: розрахунок); в червні 2023 року - 9420,00 (джерело показів: розрахунок); в липні 2023 року - 10251,00 (джерело показів: розрахунок); в серпні 2023 року - 1730,00 (джерело показів: абонент); за період з вересня 2023 року по вересень 2024 року відсутня інформація щодо показників лічильника; в жовтні 2024 року показник лічильника становив 1757,00 (джерело показів: абонент);
Так, згідно листа ТОВ “ГК “Нафтогаз України» надісланого керівнику ДП “Кременецького управління з постачання та реалізації газу» від 15.05.2025 року, вбачається, що: “Згідно зі ст. 15 Закону України № 329-VIII від 09.04.2015 з метою забезпечення безперервності постачання природного газу побутовим споживачам оператори газорозподільних систем зобов'язані відповідно до кодексу газотранспортної системи надати постачальнику "останньої надії" інформацію про споживачів, постачання яким розпочав постачальник "останньої надії" (ЕІС-код, прізвище, ім'я, по батькові, поштова адреса об'єкта споживача), а також іншу інформацію, передбачену кодексом газотранспортної системи.
Враховуючи те, що ТОВ “ГК “Нафтогаз України» визначено постачальником “останньої надії» згідно із розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 №793-р та у зв'язку із необхідністю стягнення у судовому порядку дебіторської заборгованості за спожитий природний газ», звертаємось до Вас із проханням про надання інформації, якою підтверджується фактичне споживання (алокація обсягів) природного газу та дату проведення останнього контрольного зняття показників лічильника наступних споживачів - зокрема ЕІС код 56ХМ43А47184203F АДРЕСА_1 .
Просимо надати усю наявну інформацію щодо зазначених споживачів, яка належним чином дасть змогу ідентифікувати вказаних побутових споживачів, для підготовки процесуальних документів про стягнення дебіторської заборгованості в судовому порядку...».
Відповідно до п.1 розд.VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених п.3 розд.VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Згідно заяви приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» ОСОБА_1 приєдналась до умов договору 20.11.2024 року.
Відтак з урахуванням вищезазначеного вбачається, що до 20.11.2024 року постачальником природного газу для відповідачки (як побутового споживача) було ДП “Кременецьке управління з постачання та реалізації газу», представник якого і видав довідку про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 від 18.08.2025 року.
Так, у позовній заяві позивач просив стягнути із відповідачки заборгованість за спожитий природний газ за період з листопада 2020 року по жовтень 2024 року включно, тобто за період коли постачальником для відповідачки було ДП “Кременецьке управління з постачання та реалізації газу».
Разом з тим, із змісту довідки про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 від 18.08.2025 року, вбачається, що показник лічильника станом на жовтень 2020 року становив 1581, а станом на жовтень 2024 року - 1757,00.
Відтак обсяг спожитого природного газу відповідачкою за період, який охоплюється позовними вимогами, становить 176 (1757 - 1581) куб.м., а не 185 як помилково вважав суд першої інстанції, оскільки при здійсненні розрахунку, судом було взято показник лічильника станом на червень 2025 року, що свідчить про те, що суд вийшов за межі позовних вимог.
Водночас колегія суддів критичної оцінює як доказ на підтвердження розміру заборгованості за спожитий природній газ - акт звірки №3944744-в від 18.08.2025 року, оскільки в ньому наявний лише підпис представника постачальника, однак відсутній підпис споживача.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що як в акті звірки №3944744-в, так і в розрахунках позивача відсутня будь-яка інформація щодо показників лічильника відповідачки, однак така інформація міститься в довідці про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 від 18.08.2025 року, виданій представником ДП “Кременецького управління з постачання та реалізації газу», побутовим споживачем якого була відповідачка до 20.11.2024 року, зокрема у ній зазначено показник лічильна станом на останній місяць періоду, що охоплювався позовними вимогами, відтак саме цей доказ слід брати до уваги про визначені розміру заборгованості за спожитий природній газ.
Крім того, із змісту апеляційної скарги вбачається, що сплачену відповідачкою суму за спожитий природній газ у розмірі 1 200 грн. було віднесено позивачем на погашення заборгованості за період з листопада 2020 року по жовтень 2024 року включно.
Враховуючи обсяг спожитого природного газу відповідачкою за спірний період у розмірі 176 куб.м. та тарифної ставки 6,99 грн/м.куб, розмір заборгованості становив 1230, 24 грн.
Крім того, згідно довідки про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 від 18.08.2025 року, вбачається, що остання здійснювала оплату за спожитий газ, а саме: в травні 2022 року - 270,60 грн.; в липні 2022 року - 214,00 грн.; в серпні 2023 року - 65,16 грн.
Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності між сторонами договірних відносин із постачання природного газу до 20.11.2024 року, зокрема доказів, що належний відповідачці об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , був включений до реєстру споживачів ТОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як постачальника «останньої надії».
Також матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що постачання природного газу в період з листопада 2020 року по жовтень 2024 року до вказаного об'єкту здійснювалось саме ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», як постачальником “останньої надії», а не попереднім постачальником - ДП “Кременецьке управління з постачання та реалізації газу».
Крім того, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів і на підтвердження того, що з 13.12.2021 року об'єкт побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 було включено до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», не як постачальника “останньої надії», про що зазначалось у позовній заяві.
Відтак вищезазначені обставини дають підстави для висновку про необґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 726, 90 грн. та відсутності порушеного права позивача, що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
З урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу, колегія суддів приходить до переконання, що саме із вищезазначених підстав слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Оскільки судом першої інстанції спір по суті вирішено правильно, тому колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду слід залишити без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Хома М.В.
Костів О.З.