26 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/9578/25
Провадження № 22-ц/820/2473/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.
розглянув у порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу №686/9578/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18 вересня 2025 року, у складі судді Грицишиної Л.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 58053,48 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 29709,10 грн, заборгованості по відсоткам - 25638,46 грн, заборгованість по пені- 2705,92 грн, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.02.2024 відповідач ОСОБА_1 , будучи клієнтом банку, уклав з АТ «А-Банк» кредитний договір №АВНОСТ155101708275986243 про надання кредиту в розмірі 30000,00 грн строком на 36 місяців, тобто до 17.02.2027, зі сплатою процентів у розмірі 85% щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Кредитний договір складається з заяви клієнта та графіку погашення кредиту. Даний договір підписано боржником за допомогою електронного підпису. Банк зобов'язання по договору виконав, надав позичальнику кредит відповідно до умов кредитного договору. Станом на 07.04.2025 заборгованість відповідача за даним кредитом становить 58053,48 грн, з яких: 29709,10 грн - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 25638,46 рн - заборгованість за процентами; 2705,92 грн - заборгованість за пенею.
Відповідно до п.11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» у випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 % суми простроченого платежу. Також позивач зазначав, що на договори споживчого кредиту, які укладені після 23.01.2024 нарахування пені не забороняється.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 18 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 18.02.2024 у розмірі 55347,56 грн, з яких: 29709,10 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25638,46 грн - заборгованість за процентами. В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2309,48 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки сторони погодили всі істотні умови договору, в тому числі, суму кредиту, розмір процентної ставки, строк кредитування, розмір щомісячного платежу, загальну суму повернення, вимога позивача про стягнення з відповідача за неналежне виконання умов кредитного договору заборгованості за тілом кредиту та процентами підлягає задоволенню.
Відмовляючи у стягненні пені, що нараховується за умовами кредитного договору за кожний день неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного зобов'язання - в розмірі 2705,92 грн, суд виходив з того що, за приписами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» не погоджуючись із даним заочним рішенням суду першої інстанції просить скасувати його та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у правовідносинах які виникли між сторонами має місце невиконання відповідачем умов споживчого кредиту, тому дані правовідносини регулюються Законом України «Про споживче кредитування», який не передбачає звільнення боржника від обов'язку сплати пені, яка передбачена умовами договору, який укладено після 24 січня 2024 року. Висновок суду першої інстанції про застосування до правовідносин які виникли між сторонами, пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, як основного акта цивільного законодавства є помилковим.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду усправах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 18 лютого 2024 року що між АТ «А-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем електронним підписом заяви про надання послуги «Швидка готівка» №ABH0CT155101708275986243 від 18.02.2024.
За умовами договору ОСОБА_1 отримав в АТ «А-банк» кредит за послугою «Швидка готівка» на умовах: тип кредиту - строковий; сума кредиту - 30000 грн; строк кредиту - 36 місяців з 18.02.2024 по 17.02.2027 включно; процентна ставка (фіксована) - 85% на рік; розмір щомісячного платежу - 2345,07 грн; загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та комісій становить (загальна вартість кредиту) 84421,98 грн.
Відповідно до меморіального ордеру №TR.35382744.33066.65455 від 18.02.2024 року Банк видав ОСОБА_1 кредит в сумі 30000 грн згідно із кредитним договором №ABH0CT155101708275986243 від 18.02.2024.
Відповідно до п. 11 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» від 09.05.2024 року, у випадку порушення Клієнтом зобов'язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором від 18.02.2024 №ABH0CT155101708275986243 заборгованість ОСОБА_1 по кредиту станом на 07.04.2025 становить 58053,48 грн, з яких: 29709,10 грн - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 25638,46 рн - заборгованість за процентами; 2705,92 грн - заборгованість за пенею.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується представником апелянта лише в частині відмови у стягненні пені за кредитним договором, рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та заборгованості по процентам не є предметом апеляційного оскарження.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог стягнення пені за неналежне виконання кредитних зобов'язань, колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за пенею, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, звільнено позичальників від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).
Відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, що випливають із кредитного договору ABH0CT155101708275986243 від 18.02.2024, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на що суд першої інстанції правильно звернув належну увагу та правильно застосував.
Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за кредитом, оскільки до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором від 18.02.2024, укладеним між сторонами, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Деражнянсього районного суду Хмельницької області від 18 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2025 року.
Судді : Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко