27 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2415/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» (далі - ТОВ «Газова будівельна компанія», скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія»
до Антимонопольного комітету України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест»
про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №78-р/тк від 19.12.2023 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції України»,
ТОВ «Газова будівельна компанія» 21.11.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі №910/2415/24 скасувати повністю, а справу передати до Господарського суду міста Києва для здійснення нового розгляду справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025 для розгляду справи №910/2415/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги, ураховуючи вищевказані пояснення на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно з пунктами 1- 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою/третьою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.
Водночас зазначення у касаційній скарзі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України як підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Отже, обрання скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, можливе лише у поєднанні разом з підставою касаційного оскарження судового рішення визначеної пунктом/пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
ТОВ «Газова будівельна компанія» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень про відмову в позові не врахували висновків, викладених Верховним Судом у постановах:
від 18.05.2023 у справі №910/19008/21, від 14.05.2024 у справі №910/19008/21, від 29.02.2024 у справі №910/19061/21, від 11.02.2025 у справі №910/19061/21, від 03.12.2024 у справі №916/5677/23, від 04.09.2025 у справі №916/5677/23, від 20.02.2025 у справі №910/2206/24, від 27.02.2025 у справі №916/4909/23, від 17.04.2025 у справі №922/3008/24, від 15.07.2025 у справі №910/2415/24, від 11.09.2025 у справі №922/3820/24 щодо правозастосування положень статей 35, 42, 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у сукупності з положеннями статей 1, 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»;
від 18.05.2023 та від 14.05.2024 у справі №910/19008/21, від 03.12.2024 у справі №916/5677/23, від 20.02.2025 у справі №910/2206/24 та від 15.07.2025 у справі №910/2415/24 щодо критеріїв, які необхідно досліджувати судам під час розгляду питання щодо тривалості розслідування справ АМК;
від 03.08.2022 у справі №914/374/21, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 щодо необхідності встановлення причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами, такими як пандемія або війна та неможливістю виконати певну дію у встановлений строк,
- що, на думку скаржника, призвело до неправильного тлумачення статті 35, частини першої та другої статті 42, статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 1, 3 та 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» щодо спеціальних процесуальних засад діяльності АМК та порушення норм процесуального права, зокрема, статті 236, частини першої статті 237, пункту 5 частини четвертої статті 238, частини першої статті 282, 316 ГПК України.
Отже, зазначена скаржником підстава за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятною.
Скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає й про те, що:
суди не дослідили зібрані у справі докази, долучені Комітетом;
суд апеляційної інстанції не врахував наявність у справі заяви позивача про залишення клопотання про проведення судової експертизи без розгляду, не надав оцінки вказаній заяві та доводам, викладеним у ній, та у зв'язку з цим, розглянув клопотання про проведення експертизи у справі та необґрунтовано відхилив його з інших підстав.
Також скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції на порушення статті 316 ГПК України не враховані висновки та вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.07.2025 у цій справі.
Проте, скаржник, зазначивши пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК не посилається на відповідний пункт, відповідної частини статі 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції не врахував наявність у справі заяви позивача про залишення клопотання про проведення судової експертизи без розгляду, не надав оцінки вказаній заяві та доводам, викладеним у ній, та у зв'язку з цим, розглянув клопотання про проведення експертизи у справі та необґрунтовано відхилив його з інших підстав.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України з посилання на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України, якщо вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції не врахував наявність у справі заяви позивача про залишення клопотання про проведення судової експертизи без розгляду, не надав оцінки вказаній заяві та доводам, викладеним у ній, та у зв'язку з цим, розглянув клопотання про проведення експертизи у справі та необґрунтовано відхилив його з інших підстав.
Верховний Суд роз'яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Газова будівельна компанія» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання касаційної скарги в новій редакції та визначити конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України з посилання на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України, якщо вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції не врахував наявність у справі заяви позивача про залишення клопотання про проведення судової експертизи без розгляду, не надав оцінки вказаній заяві та доводам, викладеним у ній, та у зв'язку з цим, розглянув клопотання про проведення експертизи у справі та необґрунтовано відхилив його з інших підстав.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи приписи статей 6, 42, 291 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі їх усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі №910/2415/24 - залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» строк для усунення недоліку касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія», що у разі невиконання/неповного виконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова