(збіжна)
03 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/1162/23
суддів Верховного Суду Васьковського О. В., Кібенко О. Р., Рогач Л. І.
на постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК"
до Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об'єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області
про стягнення 1 593 623,84 грн.
Історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМК" (далі - ТОВ "ВІМК") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об'єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - КНП "ТМО "Багатопрофільна лікарня ІМЛ та ШМД") про стягнення 1 593 623,84 грн основного боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на підставі договору від 31.12.2021 № 2273/1 про постачання електричної енергії.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії щодо оплати вартості спожитої електроенергії. Позивач зазначив, що він протягом листопада-грудня 2022 року виконав свої зобов'язання в частині поставки електричної енергії до електроустановок споживача в обсязі 337142 кВт та пред'явив відповідачу рахунки на оплату, але останній не розрахувався за цей період, хоча протягом всього року дії договору розрахунки проводились споживачем своєчасно.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 26.07.2023 задовольнив позов, оскільки позивач довів факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем отриманих рахунків й актів. Доказів про погашення суми боргу відповідач до суду не надав.
Додатковим рішенням від 15.08.2023 господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Центральний апеляційний господарський суд постановою від 06.12.2023 скасував зазначені судові рішення, відмовив у задоволенні позову та у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Мотивував постанову тим, що неможливо відслідкувати, яка саме електрична енергія поставлялася на тимчасово окуповану територію. Враховуючи лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23, вказав, що позивач не надав достатніх доказів про поставку ним електричної енергії на тимчасово окуповану територію, де зараз свою діяльність здійснюють представники окупаційної влади за підтримки військових формувань російської федерації.
ТОВ "ВІМК" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 скасувати та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
Посилалося на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права завідсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних випадках (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України) а саме:
- пунктів 4.3; 4.12; 4.13; 4.14 Правил РРЕЕ;
- пунктів 2.1.1.; 2.1.2; 9.14.1., 9.14.3 Кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (надалі - Кодекс ККОЕЕ);
- статей 4, 56 Закону про ринок електричної енергії;
- статей 11, 714 ЦК України.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував докази ТОВ "ВІМК", які свідчать про отримання даних комерційного обліку від ПАТ "Запоріжжяобленерго" за період листопад-грудень 2022 року, неправильно застосувавши зазначені норми.
Скаржник зазначив про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо необхідності застосування судом положення пунктів 4.3., 4.12., 4.13., 4.14 Правил РРЕЕ у правовідносинах учасників ринку електричної енергії в період запровадженого воєнного стану та знаходження споживача на тимчасово окупованій території, за умови відсутності окремого рішення КМУ щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року, для можливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Ухвалою від 27.03.2024 Верховний Суд справу № 908/1162/23 передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. На думку колегії суддів, положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Короткий зміст постанови судової палати
03.10.2025 об'єднана палата ухвалила постанову, якою касаційну скаргу ТОВ "ВІМК" залишила без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у цій справі залишила без змін.
Вказала, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", і підстав для відступу від зазначеного висновку не вбачає.
Щодо суті спору вказала, що вважає, що підставою для відмови в позову у цій справі, враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
Мотиви часткової незгоди з мотивувальною частиною постанови
Погоджуючись в цілому з висновками, викладеними в мотивувальній частині постанови про відсутність підстав для відступу, вважаємо, що об'єднана палата при розгляді справи по суті спору мала врахувати і обставини цієї справи щодо суті спору та поведінки кожної зі сторін, як особи, зобов'язаної у спірних правовідносинах.
Зокрема, за обставинами цієї справи:
- постачання електричної енергії здійснювалося за договором від 31.12.2021 строком дії до 31.12.2022;
- договір від 31.12.2021 є публічним договором приєднання, який укладався шляхом подачі відповідачем заяви про приєднання як споживача до цього договору;
- перелік об'єктів постачання електричної енергії визначався відповідачем як споживачем у заяві про приєднання;
- об'єкти постачання електричної енергії відповідача є комунальним майном, щодо якого діє пряма вказівка абзацу 4 частини першої статті 1 статті Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" про збереження права власності на майно, що знаходиться на тимчасово окупованій території;
- з квітня 2022 відповідач змінив своє місце знаходження та здійснює свою діяльність у місті Запоріжжя;
- протягом квітня-жовтня сторони укладали додаткові угоди до договору, а спірним є період за листопад-грудень 2022 року (щодо попереднього періоду спірні питання відсутні);
- докази відмови відповідача від договору чи його повідомлення позивача про зміну переліку об'єктів постачання електричної енергії, визначених у договорі, відсутні.
За приписами частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.
Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану" (наказ був чинний у спірний період і до 10.10.2023), відповідно до Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про ринок електричної енергії", Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", від 14 березня 2022 року № 133 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам, було затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, відповідно до абзацу 2 пункту 7 якого постачальник "останньої надії" у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживача в порядку глави 6.1 ПРРЕЕ) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04.03.2022 постачання електричної енергії здійснював постачальник "останньої надії".
Відповідно до пункту 8 цього Положення відключення певних категорій споживачів здійснюється з урахуванням таких особливостей:
1) об'єкти, які перебувають на території (області, району, об'єднаної територіальної громади), на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях України мають бути відключені оператором системи за зверненням споживача та/або відповідної військової адміністрації на адміністративній території розташування об'єкта споживача у разі ризиків використання такого об'єкта державою-агресором.
Операторам системи дозволяється обґрунтовано відмовляти електропостачальнику, споживачу та відповідній військовій адміністрації у здійсненні робіт з припинення електропостачання у випадку відсутності забезпечення безпеки виконання таких робіт;
2) учаснику роздрібного ринку електричної енергії забороняється відключення споживача без погодження відповідною військовою адміністрацією на адміністративній території розташування об'єкта споживача у разі, якщо об'єкт споживача забезпечує роботу:
органів державної влади (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, органи судової влади тощо);
військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування;
військових частин та територіальних центрів комплектування і соціальної підтримки (в тому числі об'єкти, що використовуються для територіальної громади в умовах воєнного стану);
телекомунікацій та зв'язку;
закладів охорони здоров'я державної або комунальної форми власності;
об'єктів ДСНС;
об'єктів, що забезпечують тепло-, газо-, електро- та водопостачання;
установ та органів юстиції;
правоохоронних органів (органів внутрішніх справ, органів прокуратури, СБУ);
підприємств повітряного, водного, автомобільного та залізничного транспорту;
інших об'єктів, визначених відповідною військовою адміністрацією, у тому числі які виконують мобілізаційні завдання (замовлення) зі створення, виробництва, ремонту та постачання озброєння, боєприпасів, військової техніки, спеціальних комплектувальних виробів, а також виконують мобілізаційні завдання (замовлення) зі створення, виробництва та постачання матеріально-технічних засобів, а також ті, які використовуються для надання життєво важливих послуг для населення, задіяні у сфері забезпечення продуктами харчування, лікарськими засобами, споживчими та побутовими товарами.
Отже, зазначене положення наказу було спрямоване на недопущення постачання електроенергії на об'єкти, які використовуються державою-агресором.
Водночас контроль за тим, які саме об'єкти знаходяться під ризиком такого використання, покладається на споживачів та відповідні військові адміністрації, а не на постачальника електроенергії.
Як вже зазначалося вище, висновки апеляційного суду про зміну власника об'єктів відповідача та відсутність у зв'язку з цим підстав сплачувати борг за електричну енергію прямо суперечать приписам статті 1 Закону, за якими за державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території. Відповідно суд апеляційної інстанції взагалі не з'ясував, чи звертався відповідач або відповідна військова адміністрація з метою відключення об'єктів від електропостачання.
Розглядаючи справу, Верховний Суд також не врахував наведене та не вказав, яким саме чином та на підставі якої норми законодавства мав справедливо та добросовісно діяти позивач, щоб змінити чи припиняти врегульовані публічним договором приєднання правовідносини сторін.
Покладання в імперативному порядку відповідальності за несвоєчасне припинення постачання електричної енергії на тимчасово окуповані території на постачальника лише в силу приписів статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на нашу думку, є помилковим, оскільки саме споживач, який в першу чергу і є обізнаним про настання відповідних обставин, повинен своєчасно звернутись до оператора систем з повідомленням про відключення електропостачання.
Водночас у листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 21.04.2023 №4316/20.5/7-23, адресованому ПАТ "Запоріжжяобленерго", зазначено, що у зв'язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації), ОСР не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території, покази по об'єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживання, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю.
Хоча цей лист не є нормативно-правовим актом, проте на нашу думку він може бути оцінений судом у сукупності з іншими доказами, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, зокрема щодо неможливості формування даних адміністратором комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, зокрема у випадку, якщо ОСР не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії та їх розподіл.
Тому, погоджуючись із висновком про відмову у задоволенні позовних вимог, вважаємо, що за обставинами цієї справи відмова у позові мала ґрунтуватися передусім на недоведенні позивачем обсягу спожитої електричної енергії.
Судді Олег ВАСЬКОВСЬКИЙ
Олена КІБЕНКО
Лариса РОГАЧ