Справа № 953/7741/25
н/п 2/953/3271/25
14 листопада 2025 року
Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.
за участю секретаря судового засідання Лушпай В.О.,
представника позивача Мирось С.В.
представника відповідача Кузьмік Д.В (в режимі ВКЗ)
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ліквідатора), за участю Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Ольги Володимирівни, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про припинення обтяження нерухомого майна, у зв'язку із припиненням іпотеки
Зміст позовних вимог
У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ліквідатора) (далі - Банк) , в якому просив:
-припинити обтяження на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 2, 2а, 3-17 в літ. "А-9" площею 217,4 кв.м, розташовані по АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_1 яке було внесено на підставі іпотечного договору від 25.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бервено Н.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2982 (Номер запису про обтяження - 3195263 від 25.06.2007);
-стягнути судові витрати по справі, що складаються із суми сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 1 211,20 грн та витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 64 000,00 грн.
Позовна заява мотивована таким:
-позивач у жовтні 2013 року придбав вказане нерухоме майно на прилюдних торгах, зареєстрував за собою право власності. Однак, Банк після реалізації зазначеного майна, за зверненням позивача, не вчинив дій зі зняття обтяження з такого, яке було предметом іпотеки;
-на момент звернення з позовом у реєстрі наявний запис про державну реєстрацію обтяжень на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 2, 2а, 3-17 в літ. "А-9" площею 217,4 кв.м, розташовані по АДРЕСА_1 , яке було внесено на підставі іпотечного договору від 25.06.2007, що позбавляє позивача, як власника реалізувати права передбачені статтею 41 Конституції України, статті 319 ЦК України, статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;
-обраний спосіб захисту відповідає нормам законодавства та судовій практиці, зокрема, посилається на постанови Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 715/2508/22, Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.
Виклад позиції відповідача та інших учасників справи
03.11.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк відповідачу для подачі відзиву. У частині позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 64 000,00 грн просив відмовити повністю.
Клопотання про поновлення строку для подання відзиву мотивовано запровадженим воєнним станом. Щодо витрат на правову допомогу заперечував, вказує, що: категорія спору є нескладною, а розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження; наводить практику Верховного Суду щодо обов'язку суду оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати фактично понесені і чи є вони обґрунтовані, врахувати критерії їх реальності тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; розмір витрат є не співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом.
Треті особи пояснень щодо суті позову не подали.
Процесуальні дії у справі
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 01.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив загальне позовне провадження, призначив підготовче засідання 01.09.2025. Залучив у якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Ольги Володимирівни та Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
12.08.2025 від відповідача надійшло повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі, в якому заявник просив опублікувати в підсистемі електронний суд позовну заяву з додатками та надати відповідачу відповідний доступ. Також просив продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з даними системи документообігу відповідач отримав доступ до позовної заяви та додатків до нього 12.08.2025.
25.08.2025 від приватного нотаріуса Іванової О.В. надійшла заява, в якій вона просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.
01.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення. У клопотанні сторона вказує, що з позовом ознайомилась, однак не має можливості направити представника до м. Харкова.
01.09.2025 суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи до 02.10.2025.
Суд ухвалою від 02.10.2025 закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 04.11.2025 об 11:00 год.
04.11.2025 у судове засідання з'явись представник позивача та представник відповідача. Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, однак через технічні несправності повноцінна участь була неможлива (відсутність стабільного підключення), у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 14.11.2025.
04.11.2025 відповідач повторно подав відзив на позов та письмову промову у судових дебатах.
14.11.2025 у судове засідання з'явились представник позивача та відповідача. Інші учасники справи у судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином шляхом направлення ухвали та повісток до електронних кабінетів, що підтверджується довідками суду про доставку кореспонденції 06.10.2025, що згідно зі статтями 128, 272 ЦПК України є належним повідомленням учасників справи. Приватний нотаріус повідомлявся за допомого надіслання повістки смс повідомленням. Жодних заяв та клопотань щодо неможливості розгляду справи до суду не надходило. Крім того від нотаріуса надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).
Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, відсутність заперечень щодо розгляду справи, думку представників позивача та відповідача, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність третіх осіб відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України.
У судовому засіданні представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про визнання причини пропуску строку для подання відзиву поважними. Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що доступ до позову отримав 12.08.2025, однак через запроваджений воєнний стан, обмеженістю працівників, які супроводжують діяльність Банку, не мав можливість подати відзив вчасно.
Суд враховує, що відповідач отримав доступ до позовної заяви 12.08.2025, що підтверджується даними із системи документообігу та підтвердив представник у судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від справі № 990/115/22).
Суд враховує, що відповідач обґрунтовує поважність причин пропуску строку подання відзиву на позов фактом запровадження воєнного стану. Однак, як вказав Верховний Суд, така обставина сама по собі не може бути визнана поважною причиною пропуску процесуального строку. Такою може бути обставина, що унеможливила вчинення відповідної процесуальної дії через запроваджений воєнний (пошкодження приміщення, знищення документів тощо). При цьому обставина, на яку посилається сторона має бути доведена у загальному порядку (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідач отримав позов 12.08.2025 (наведене підтвердив представник у судовому засіданні). Суд, відкриваючи провадження у справі, встановив відповідачу 15 строк для подання відзиву. Отже, з урахуванням отримання відповідачем позову 12.08.2025, строк для подання відзиву сплив 27.08.2025. Однак, доказів, які б підтверджували факт неможливості подання відповідачем відзиву, останнім не надано. Також суд не може визнати поважною причину пропуску строку обмеженою кількістю працівників, оскільки, по-перше, відповідач не надав відповідних доказів суду, по-друге, сама по собі недостатня кількість працівників, які супроводжуються діяльність Банку, не може бути достатньою причиною пропуску строку понад два місяці. А тому наведені відповідачем причин строку суд визнає неповажними, про що було постановлено усну ухвалу на підставі частини шостої статті 128 ЦПК України у судовому засіданні із занесенням її до протоколу судового засідання в частині, що стосується суті позовних вимог. Оскільки у відзиві міститься заперечення щодо суми витрат на правову допомогу, то у вказаній частині суд приймає її до розгляду.
При цьому відповідач не обмежений в праві надати усні пояснення в засіданні, що і було реалізовано представником сторони у судовому засіданні 14.11.2025.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити. Представник відповідача вказав, що неможливість зняття обтяження було обумовлено виведенням ПАТ "Дельта Банк" з ринку, обмеженням фінансування щодо вчинення операційних дій та обмеженістю кількості спеціалістів Фонду, які здійснювали супроводження Банку. Представник позивача у судовому засіданні також просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, вказав, що просить стягнути суму у розмірі фактично понесених витрат у розмірі 61 500,00 грн. Вказав, що докази понесених витрат долучені до позову, вважає їх обґрунтованими. Представник відповідача проти розміру витрат на правову допомогу заперечив просив відмовити в їх задоволенні з причин наведених у відзиві на позов, оскільки вважав їх завищеними.
Фактичні обставини, встановлені судом
Київський районний суд м. Харкова заочним рішенням від 28.11.2011 у справі № 2018/2-3955/11 (з урахуванням додаткового рішення від 12.04.2012) позов Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Харківської філії до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнив частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0709/40/07-С від 25.06.2007 у розмірі 6 158 717,57 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме: нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 2, 2а, 3-17, що знаходяться у АДРЕСА_1 , загальною площею 217,4 кв. м., що належали відповідачу на праві власності. Надано ПАТ "Кредитпромбанк" право отримати в Комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для укладання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 2а, 3-17, загальною площею 217,4 кв. м., реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10044434, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Передано нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 2а, 3-17, загальною площею 217,4 кв. м., реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 10044434, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в управління ПАТ "Кредитпромбанк" до моменту укладення договору купівлі-продажу. Визначив спосіб реалізації предмета іпотеки - проведення прилюдних торгів. Вирішив питання судових витрат.
У вказаному рішенні встановлено, що 25.06.2007 ВАТ "Кредитпромбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк") та ОСОБА_3 (позичальником) було укладено кредитний договір № 0709/40/07-С.
25.06.2007 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 уклали іпотечний договір № 0709/40/І1/07-С, предметом якого були нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 2, 2а, 3-:-17, що знаходяться у АДРЕСА_1 , загальною площею 217,4 кв. м.
Неналежне виконання позичальником договірних умов щодо повернення кредиту стало підставою для ухвалення Київським районним судом м. Харкова заочного рішення від 28.11.2011 у справі № 2018/2-3955/11.
Згідно з актом старшого державного виконавця № 34515580 від 28.10.2013 під час примусовому виконанні виконавчого листа № 2018/2-3955/11/02 виданого Київським районним судом м. Харкова 23.08.2012, про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 2, 2а, 3-17, що знаходяться у АДРЕСА_1 , загальною площею 217,4 кв. м. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0709/40/07-С від 25.06.2007 у розмірі 6 158 717,57 грн на користь ПАТ "Дельта Банк" складено відповідний акт про реалізацію предмету іпотеки. Предмет іпотеки було реалізовано: Харківською філією приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" 24.09.2013. Предмет іпотеки придбано: ОСОБА_1 . Ціна продажу предмета іпотеки: 1 900 000,00 грн без ПДВ. Грошові кошти за придбану нерухомість у розмірі 1 634 000,00 грн були сплачені на депозитний рахунок Головного управління юстиції у Харківській області згідно з платіжним доручення № 01 від 07.10.2013, грошові кошти у розмірі 266 000,00 грн були перераховані на рахунок приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", як гарантійний внесок та комісійна винагорода згідно з квитанцією № 2036308_888/1 від 23.09.2013 та платіжним дорученням № 02 від 07.10.2013. Акт видано на підставі протоколу № 191-02/209/13/і від 24.09.2013 Харківської філії приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ОСОБА_2 .
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 10.10.2013 у справі № 640/16159/13-ц замінив сторону виконавчого провадження - стягувача Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" на Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" у справі за позовом ПАТ "Кредитпромбанк " до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до свідоцтва, виданого 01.11.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Іваново О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1972, ОСОБА_1 належать нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 2, 2a, 3-17 в літ. "А-9" загальною площею 217,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Указане свідоцтво видано приватним нотаріусом у відповідності до статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі акта № 34515580 від 28.10.2013 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у Харківській області Корнійчук С.П.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.11.2013 нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 2, 2a, 3-17 в літ. "А-9" загальною площею 217,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності ОСОБА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 200250163101
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.07.2025 нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 2, 2a, 3-17 в літ. "А-9" загальною площею 217,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 200250163101) належать на праві приватної власності ОСОБА_1 наявна інформація про обтяження: номер запису: 3195263; дата та час реєстрації: 25.06.2007; документи, подані для державної реєстрації: іпотечний договір, серія та номер: 2928, виданий 25.06.2007; відомості про суб'єкта обтяження: ОСОБА_2 ; обтяжувач: ПАТ "Дельта Банк".
Позивач звернувся до ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (як ліквідатора Банку) та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про припинення обтяження та іпотеки від 09.07.2025, в якій просив зняти / припинити іпотеку придбаного майна..
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (з питань безпосереднього виведення АТ "Дельта Банк" з ринку) листом від 15.07.2025 № 187-60-289/25 повідомив заявника, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки. Також вказав, що відповідно до статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" державна реєстрація обтяжень проводиться в тому числі на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
У справі склались правовідносин з набуття права власності на нерухоме майно внаслідок його реалізації на прилюдних торгах. Спір у справі стосується наявності підстав для припинення обтяження проданого майна, яке було зареєстровано попереднім кредитором (стягувачем) до його реалізації (як забезпечення основного зобов'язання) в рахунок погашення заборгованості.
Щодо способу захисту
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.
Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:
-кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
-особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17.
Отже, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння). Якщо власник предмета іпотеки або інша зацікавлена особа вважає, що таке право іпотеки припинено або взагалі не існувало, то може звернутися з позовною вимогою про визнання права іпотеки припиненим чи про визнання відсутності права іпотеки, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права іпотеки (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Повертаючись до обставин цієї справи, суд враховує таке: (І) позивач набув право власності на об'єкт нерухомого майна шляхом його придбання на прилюдних торгах; (ІІ) позивач зареєстрував за собою право власності; (ІІІ) кредитор (іпотекодержатель) після реалізації майна на прилюдних торгах для задоволення вимог не вчинив дій щодо припинення (скасування) обтяження у відповідному державному реєстрі; (IV) суду не надано інформації (доказів) щодо існування спору стосовно проданого (придбаного позивачем) майна чи спорів щодо заборгованості за основним зобов'язанням, новий кредитор лише повідомив власника майна про можливість скасування обтяження за рішенням суду (жодних заперечень щодо скасування не виявив, але і не вчинив дій для скасування обтяження). При цьому суд враховує, що наявність обтяження нерухомого майна обмежує права його законного власника на вільне розпорядження майном (продаж, передання в іншу іпотеку тощо).
За таких обставин, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, а саме відсутності доказів щодо наявності інших спорів щодо майна, відомостей про заборгованість та її стягнення тощо, вважає, що у цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту шляхом припинення обтяження на нерухоме майно відповідають змісту права, про захист якого просить заявник і спрямований на усунення правової невизначеності.
Щодо суті спору
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 1 Закону України "Про іпотеку".
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент реалізації майна) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Положеннями статті 50 Закону України "Про іпотеку" (як у чинній редакції, так і в редакції, чинній на момент реалізації майна) закріплено, що після продажу предмета іпотеки на електронному аукціоні або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем".
З аналізу наведених норм вбачається, що у разі реалізації нерухомого майна на електронних торгах (прилюдних) іпотека припиняється в силу прямої норми абзацу 3 частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".
За таких обставин, суд, встановивши, що позивач придбав об'єкт нерухомого майна (нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 2, 2a, 3-17 в літ. "А-9" загальною площею 217,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) на прилюдних торгах та у встановленому законом порядку зареєстрував право власності на нього (що не заперечувалось учасниками справи), висновує, що на підставі положень статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека на вказане нерухоме майно припинилася, а наявні обтяження на майно порушують права позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому власністю (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 476/667/16-ц).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
З аналізу наведеної норми вбачається, що державна реєстрація інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, зокрема, щодо припинення права інших речових прав на нерухоме майно, а тому суд вважає, що заявлена позивачем вимога є ефективною та, враховуючи встановлене судом порушення його прав і правової підстави припинення іпотеки (стаття 17 Закону України "Про іпотеку"), призведе до поновлення його прав та усунення правової невизначеності у правовідносинах.
Жодних аргументів щодо суті позовних вимог Банк не навів.
Висновки за результатами розгляду заяви
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Банку про припинення обтяження нерухомого майна, у зв'язку із припиненням іпотеки.
Судові витрати
Позивач у позові заявив про стягнення судових витрат, зокрема, 1 211,20 грн судового збору і 64 000,00 грн витрат на правову допомогу. У судовому засіданні 14.11.2025 вказав, що просить стягнути витрати на правову допомогу у фактично понесеному розмірі витрат на правову допомогу, а саме 61 500,00 грн.
Відповідач заперечував проти розміру витрат на правничу допомогу, вказував, що визначений позивачем розмір витрат є завищеним, справа є нескладною, час, зазначений позивачем, на надання послуг є завищеним.
Питання відшкодування судового збору суд вирішує відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України та стягує його з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на правову допомогу
Позивач на підтвердження понесених витрат надав такі докази:
-договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025, укладений між адвокатом Мирось С.В. та ОСОБА_1 , згідно з п. 1.1. якого предметом договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту, що пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням його порушених прав, оспорюваних або невизнаних прав і законних інтересів клієнта, здійснення представництва інтересів клієнта, а так само надання клієнту інших видів правової допомоги, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за фактично надану правову допомогу, а також компенсувати фактичні витрати, необхідні для виконання завдання-доручення клієнта за договором.
-ордер на надання правової допомоги Путовалову С.В. у судах України адвокатом Мирось С.В. від 21.07.2025;
-розрахунок розміру витрат клієнта за договором про надання правової допомоги б/н від 01.07.2025 від 25.07.2025, згідно з деталізацією якого: надання усної консультації, правової аналіз наданих клієнтом документів, аналіз законодавства і судової практики (1 консультація в офісі і 4 години) - 12 000,00 грн (1* 4 000,00 грн + 4*2 000,00 грн); підготовка і направлення звернень до Банку, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для вирішення спору у позасудовому порядку (1 документ) - 4 000,00 грн; підготовка позовної заяви (1,5 ПЗМ) - 12 000,00 грн; орієнтовна вартість очікуваних витрат, необхідних для здійснення представництва в суді (до 5 судових засідань (2 МЗП + 5 *0,5 МПЗ) - 36 000,00 грн (2*8 000,00 грн + 5 * 4 000,00 грн);
-квитанцію № 01-01/07/25, згідно з якою ОСОБА_4 , прийняв від ОСОБА_1 61 500,00 грн за договором НПД від 01.07.2025;
-рішення Ради адвокатів Харківської області № 13/17 від 21.07.2021 про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, відповідно до якого розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 0,25 мінімальної заробітної плати на дань оплати. У вказаному рішенні наведено розміри гонорару у різних категоріях юридичних послуг.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Кожна сторона подає ті докази, яка вважає за необхідне для підтвердження тієї чи іншої обставини, на яку вона посилається (частина перша статті 81 ЦПК України). Наведене у повній мірі стосується питання відшкодування витрат на правову допомогу. Такі докази мають бути подані у такому обсязі, які ю могли підтвердити факт понесення судових витрат. Інша ж сторона має надати відповідно докази, навести доводи на спростування таких, у разі наявності заперечень.
Суд враховує, що відповідач заперечує проти розміру витрат, зокрема, аргументуючи це завищенням часу на надання правової допомоги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Так, суд враховує, що у цій справі відбулось фактично три судових засідання - 01.09.2025, 02.10.2025 (підготовчі по 13 хвилин і 44 хвилини, відповідно) і 14.11.2025 (по суті позову 1 год. 40 хв), тобто загалом орієнтовно 2 год. 40 хв. Судове засідання 04.11.2025 фактично не відбулось через технічну неможливість. А тому визначені позивачем п'ять судових засідань орієнтовним часом п'ять годин визнаються необґрунтованими. Суд визнає обґрунтованим витрати на участь у судових засіданнях у розмірі 14 000,00 грн, виходячи зі складності справи та часу, витраченого представником. Представник позивача у судовому засіданні також вказав, що пять засідань фактично не відбулось, а тому у вказаній частині орієнтовний розрахунок не в повній мірі відповідає дійсності. Щодо витрат на консультацію, опрацювання законодавства та судової практики у загальному розмірі 12 000,00 грн, то суд також визнає такий розмір витрат неспівмірним до складності справи, з огляду на усталену судову практику з приводу спірних правовідносин, а тому обґрунтованим визнається сума у розмірі 8 000,00 грн. Таку ж суму (8 000,00 грн) суд визнає співмірною до предмету спору в частині витрат на складання позову (8 000,00 грн) і 750 грн за звернення до Банку та Фонду у порядку досудового вирішення спору. У вказаній частині частково приймають заперечення відповідача щодо завищення розміру витрат на правову допомогу та вважає за необхідне, за клопотанням сторони, зменшити їх до 30 750 грн. Водночас заперечення відповідача стосовно повної відмови у відшкодування витрат суд не може визнати обґрунтованими, оскільки позивачем надано перелік послуг, які надано позивачу та підтверджено відповідними документами. А
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та, за клопотанням відповідача, зменшення заявлених витрат до 30 750 грн. У решті вимог слід відмовити, як неспівмірними та необґрунтованими.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ліквідатора), за участю Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Ольги Володимирівни, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про припинення обтяження нерухомого майна, у зв'язку із припиненням іпотеки задовольнити.
2. Припинити обтяження на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1, 2, 2а, 3-17 в літ. "А-9" площею217,4 кв.м, розташовані по АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_1 , яке було внесено на підставі іпотечного договору від 25.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бервено Н.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2982 (номер запису про обтяження - 3195263 від 25.06.2007).
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.
4. Заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" на користь ОСОБА_1 30 750,00 грн витрати на професійну правову допомогу.
У решті заяви відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ліквідатора) (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б; ЄДРПОУ: 34047020).
Повне судове рішення складено та підписано 14.11.2025.
Суддя Роман ВІТЮК