Провадження № 33/803/2094/25 Справа № 175/17540/24 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.
24 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Сербіній І.В., за участю захисника Босої О.О., яка діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , 05.10.2024 року о 22 год 40 хв., керував транспортним засобом «Daewoo Nubira», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Маршала Тореза, у м. Краматорськ, Донецької області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП
На вказане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам закону. Просить застосувати вимоги ст. 69 КК України, не призначаючи йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Причина його зупинки не роз'яснена робітниками поліції. В матеріалах справи відсутній акт огляду та направлення до закладу охорони здоров'я. Рапорт робітника поліції, не є належним доказом його причетності до скоєння правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд ОСОБА_2 проведений з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем.
Апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження. Вказує, що розгляд справи відбувся за відсутності сторін. Копію постанови він не отримував, оскільки знаходився на військовій службі.
Перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Тобто, можливість реалізації права апеляційного оскарження та його строк виникають і обчислюються саме з дня винесення постанови та не пов'язані з днем отримання копії судового рішення.
Разом з тим, суд першої інстанції не повідомив сторони по справі про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на 15 січня 2025 року, про що відсутні відомості в матеріалах справи, позбавивши сторони права надати пояснення, заперечення або інші матеріали.
Таким чином, пропущений особою, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 права на участь в судовому засіданні
Апеляційним судом були виправлені допущені судом першої інстанції порушення, у повній мірі забезпечено право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя. Йому була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити будь-які клопотання та скористатись всім обсягом прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Відповідно до п. 2. 5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.
Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Так, факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується відповідним протоколом, відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгер та у закладі охорони здоров'я. Факт вказаної відмови також був зафіксований на бодікамеру робітниками поліції.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність дій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Він отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до відеозапису з бодікамери ОСОБА_1 було зупинено о 22 годині 40 хвилин 05.10.2024 року робітниками поліції під час дії в м. Краматорськ Донецької області комендантської години, під час якої зокрема забороняється рух транспортних засобів, а під час перевірки документів поліцейські почули запах алкоголю, тому запропонували особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Контроль дотримання комендантської години мешканцями населеного пункту покладається військовим комендантом на спеціально виділені для цієї мети комендантські патрулі, до складу яких входять поліцейські Національної поліції України, військовослужбовці ЗС України та можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії України та державної прикордонної служби України.
У разі порушення комендантської години, комендантський патруль та правоохоронці можуть, серед іншого, зупиняти транспорт, перевіряти у громадян, у тому числі водіїв, документи, а в разі потреби, проводити огляд транспортних засобів, особистих речей та багажу.
На підставі викладеного, вважаю, що в даному випадку дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.
Що стосується доводів апеляційної скарги, що протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП на військовослужбовця ОСОБА_1 , складено не уповноваженою на те особою, зазначаю наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини на території військової частини або об'єктів, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП.
При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , безумовно є суб'єктом правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, тому огляд на стан сп'яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та в даному випадку відсутня необхідність проведення огляду в особливому порядку.
Твердження апелянта, що його огляд на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтується на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено уповноваженою посадовою особою, відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП та підстав для визнання його недопустимим не вбачається.
Даний вид стягнення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що визначений законодавцем, як основний, так і додатковий є безальтернативним.
У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вважаю, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо відсутності підстав застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України при призначенні додаткового адміністративного покарання та в повній мірі обґрунтував своє рішення.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст. 23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також врахуванням особи правопорушника, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.
До матеріалів справи не долучено акт на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного сп'яніння та направлення до закладу охорони здоров'я. При цьому суд не бере до уваги твердження сторони захисту про те, що вони не були вручені ОСОБА_1 , оскільки це не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу.
Крім того, ОСОБА_1 взагалі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, тому складання та долучення до матеріалів справи направлення на огляд водія безумовно є недоцільним.
Досліджені апеляційним судом матеріали справи та відеозапис, є інформативним і не вказують на упередженість чи суб'єктивне ставлення працівників поліції. Ними роз'яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп'яніння і наслідки відмови від його проходження.
Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.
Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
Постанова суду є законною та обґрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року відносно нього.
Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя