Провадження № 33/803/2951/25 Справа № 175/13215/25 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.
24 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Сербіній І.В., за участю захисника Коваль В.С., який діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови судді, 23.07.2025 року о 17:42 год. на перехресті вул. Лисенка та пров.Сиваського у м. Краматорськ, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21063», номерні знаки НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест №6820. Результат огляду позитивний - 0,39% проміле. Водія відсторонено від керування транспортним засобом шляхом передачі тверезому водієві. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На вказане рішення захисником Коваль В.С. подана апеляційна скарга, в якій вона просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд грубо порушив норми права, не дослідив всі докази та не надав їм належної оцінки. Відеозапис нібито правопорушення не є безперервним. ОСОБА_1 керував транспортним засобом в межах крайньої необхідності. Під час зупинки транспортного засобу лунала повітряна тривога. Зауважує, що робітники поліції не мали права наражати ОСОБА_2 на небезпеку складаючи протокол про адміністративне правопорушення під час повітряної тривоги. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений з порушенням вимог КУпАП, оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем. Крім того, ОСОБА_2 сам пройшов огляд на стан сп'яніння у відділу ВСП, результати огляду 0,00 проміле. .
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного сп'яніння або під впливом лікарських препаратів.
Факт вчинення Походєєвим адміністративного правопорушення підтверджується даними, що містить протокол про адміністративне правопорушення, квитанція Alcotest 6820, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, відеозапис з бодікамер.
Згідно до тесту газоаналізатора Alcotest 6820, водій ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння - вміст алкоголю «0,39 % проміле». (а.с.3)
ОСОБА_1 після продуття алкотестера, був згоден з його результатами. Всі його дії були зафіксовані на бодікамери робітників поліції.
Таким чином, поліцейськими в повному обсязі виконано вимоги ст. 266 КУпАП.
Перевіривши відеозапис адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що він надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Отриманий відеозапис у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів.
Обговорюючи доводи апеляційної скарги, щодо складання протоколу за ч. 1 ст.130 КУпАП на військовослужбовця ОСОБА_1 , не уповноваженою на те особою, зазначаю наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини на території військової частини або об'єктів, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП, а не за ст. 130 КУпАП.
При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , безумовно є суб'єктом правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, тому огляд на стан сп'яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідність проведення огляду в особливому порядку.
Твердження апелянта, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтується на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.
За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено уповноваженою посадовою особою, відповідно до вимог ст. 254, 256 КУпАП та підстав для визнання його недопустимим не вбачається.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на те, що під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього була «Повітряна тривога», оскільки, як вбачається з оглянутих відеозаписів, ОСОБА_2 не зауважував про наявність повітряної тривоги, не зазначав про необхідність переміщення його в укриття чи будь-які інші обставини з цього приводу.
Крім того, чинним законодавством не встановлено обмежень виконання працівниками поліції свої службових повноважень під час сигналу «Повітряна тривога», а тому, вказані обставини не можна визнати підставою для визнання доказів по справі такими, що призвели до істотного порушення прав ОСОБА_4 .
В разі, якщо Походєєв, вважає, що дії робітників поліції наразили його на небезпеку під час повітряної тривоги, то він може звернутись до відповідних органів з метою перевірки дій поліцейських.
Апеляційний суд не бере до уваги акт огляду на стан алкогольного сп'яніння №3109 від 2307.2025 року та висновок алкотесту №7861 виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він був отриманий з порушенням вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, та ст. 266 КУпАП, оскільки водій пройшов огляд у відсутності працівників поліції.
Обговорюючи доводи апелянта, з приводу вчинення адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 18 КУпАП крайня необхідність не є адміністративним правопорушенням, це дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Обов'язковими ознаками крайньої необхідності є
- вчинення дії з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління;
- якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами;
- якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
За наявності усіх трьох наведених вище обставин особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції вважає, що керування транспортним засобом ОСОБА_1 , у зв'язку з запізненням на службу, не є крайньою необхідністю, тому доводи апеляційної скарги в цій частині також задоволенню не підлягають.
З матеріалів справи та відеозапису правопорушення вбачається, що робітниками поліції в повній мірі були роз'яснені ОСОБА_4 його права відповідно до ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.
Суддею не встановлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та правильно оцінено кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість та достовірність.
Сукупність доказів є достатніми, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9а ПДР України.
Оскільки всі наявні в матеріалах справи доводять вину ОСОБА_5 а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, то підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
Постанова суду є законною та обґрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Коваль В.С. без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя