Номер провадження: 33/813/2225/25
Номер справи місцевого суду: 947/1821/25
Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
26.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді-доповідача Таварткіладзе О.М., розглянувши клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Яценка Ігоря Анатолійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років. Стягнуто ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2024 року, що складає 605, 60 грн.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, 04.10.2025 року, захисник ОСОБА_1 адвокат Яценко Ігор Анатолійович подав до суду апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду з тих підстав, що ОСОБА_1 до суду належним чином не викликався, та не був проінформований про дату та час, місце розгляду справи. Про оскаржуване рішення дізнався випадково із мережі Інтернет у жовтні 2025 року. Копія постанови суду першої інстанції була отримана захисником під час ознайомлення з матеріалами справи 30.10.2025 року. Зцих підстав апелянт просить поновити строк.
Ознайомившись з зазначеним клопотанням та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду й поверненню даної апеляційної скарги особі, яка її подала, з нижченаведених підстав.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Тобто, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП десятиденний строк на оскарження постанови суду першої інстанції необхідно рахувати з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії постанови суду.
Правом на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, №3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, №17160/06 та № 35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Із матеріалів справи вбачається, що постанова судді Київського районного суду м. Одеси у даній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП ухвалена місцевим судом 03 лютого 2025 року, а апеляційна скарга подана до суду - 04.10.2025 року, тобто зі значним порушенням десятиденного строку на апеляційне оскарження, передбаченого ст. 294 КУпАП, а саме після спливу більше восьми місяців.
Як встановлено оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 у судове засідання, призначене у справі, до суду першої інстанції не з'явився.
Між тим, матеріалами справи встановлено, зокрема з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 188117 від 04.12.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 під розписку був повідомлений співробітником поліції, що розгляд адміністративної справи за даним протоколом відбудеться в Київському районному суді м. Одеси - 03.01.2025 року та під підпис у графі пояснення зазначив: «відмовляюсь».
Апеляційний суд наголошує, що положеннями ст. 294 КУпАП прямо визначено, що строк на апеляційне оскарження рахується з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії судового рішення.
Крім того, ставлячи питання про визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду поважними, скаржник зазначає, що про наявність оскаржуваної постанови суду скаржник дізнався у жовтні 2025 року.
Однак, апелянт в клопотанні про поновленні строку на апеляційне оскарження не посилається на конкретні причини, які перешкодили йому або значно ускладнили своєчасно цікавитись станом розгляду відомого йому судового провадження і, як слідство, своєчасно отримати копію постанови суду у справі; не надає докази що він дізнався саме у жовтні 2025 року.
Отже, дослідженням матеріалів даної справи апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 беззаперечно був обізнаний про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього в Київському районному суді м. Одеси. Проте ОСОБА_1 не виказав належної зацікавленості в розгляді справи та своєчасно не отримав інформацію про результати її розгляду, а також копії судового рішення в ній. При цьому, з практики ЄСПЛ виходить, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Слід зазначити, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Також, як вбачається з аналізу рішень ЄСПЛ, він у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Апеляційний суд звертає увагу, що поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому КУпАП не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Отже, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами, апеляційний суд констатує, що апелянт не вказав поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б узгоджувались з матеріалами справи та не суперечили їм.
За таких обставин, апеляційний суд в даній справі не вбачає поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2025 року, а тому приходить до висновку, що в поновленні строку на оскарження зазначеної постанови захиснику ОСОБА_1 адвокату Яценку Ігорю Анатолійовичу слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП - повернути апелянту.
При цьому слід роз'яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою на дану постанову з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження та з наданням належних доказів поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Яценка Ігоря Анатолійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2025 року - відмовити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Яценка Ігоря Анатолійовича на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2025 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - повернути особі, яка її подала.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе