18 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 911/2246/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Береговий І. В.,
відповідачів - не з'явилися,
третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 (судді: Гончаров С. А. - головуючий, Сибіга О. М., Тищенко О. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 (суддя Головіна К. І.) у справі
за позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району"
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецбудсервіс", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень
1.1. У серпні 2024 року Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" (далі - КП ШЕУ Оболонського району) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Спецбудсервіс" (далі - ТОВ "Будівельна компанія "Спецбудсервіс") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг" (далі - ТОВ "Будбілдінг") про зобов'язання відповідачів відновити дорожнє покриття на вул. М. Гулака на ділянці від вул. Автозаводська до вул. Бережанської у м. Києві (далі - спірна ділянка) з улаштуванням щебеневої основи і двошарового асфальтобетонного покриття проїзної частини і тротуарів.
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на статтю 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" обґрунтовані тим, що внаслідок виконання робіт з прокладання водопроводу та каналізації на об'єкті, передбачених у контрольній картці, на спірній ділянці було пошкоджено дорожнє покриття проїзної частини, що підтверджується актом обстеження благоустрою, внаслідок чого позивачу, як балансоутримувачу, було завдано збитків відповідно до звіту про незалежну оцінку майна, а пошкоджена ділянка дороги підлягає відновленню.
1.3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2024 позовну заяву було передано на розгляд до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю, який згідно з ухвалою від 27.09.2024 відкрив провадження у справі та залучив до часті у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент територіального контролю міста Києва).
1.4. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Будбілдінг", заперечуючи проти її задоволення, вказувало на таке: з кінця грудня 2021 року товариство не виконує представництво замовника будівництва об'єкта - ТОВ "АТП-13057-7"; наразі тривають роботи із зовнішніх мереж водопостачання та каналізування наступних черг будівництва, які будуть підключатися до комунікацій у місці, де позивач просить відновити дорожнє покриття, а тому позов поданий передчасно; посилаючись на статтю 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та пункти 15.1.1, 15.2, 15.5.3 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила благоустрою) відповідач звертав увагу на тому, що позовні вимоги до ТОВ "Будбілдінг" є необґрунтованими, оскільки товариство не є замовником будівництва, а діяв як представник замовника; при складанні акта визначення відновлювальної вартості об'єкта благоустрою були порушення, а тому такий доказ є недопустимим, як є недопустимим доказом звіт про незалежну оцінку майна.
1.5. ТОВ "Будівельна компанія "Спецбудсервіс" у відзиві на позовну заяву також просило відмовити в її задоволенні, зазначаючи, що товариство є неналежним відповідачем у справі, оскільки він виконував роботи, які були йому доручені замовником - ТОВ "Будбілдінг" на підставі договору підряду, яким не визначено обов'язку підрядника з відновлення благоустрою, порушеного внаслідок виконання будівельних робіт з прокладанням водопровідних та каналізаційних мереж.
1.6. Департамент територіального контролю міста Києва у поясненнях просило задовольнити позовні вимоги.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025, позов задоволено частково, зобов'язано ТОВ "Будбілдінг" відновити на всю ширину дорожнє покриття проїзної частини і тротуарів на вул. М. Гулака на ділянці від вул. Автозаводська до вул. Бережанської з улаштуванням щебеневої основи і двошарового асфальтобетонного покриття відповідно до Правил благоустрою міста Києва. У задоволенні позовних вимог до ТОВ "Будівельна компанія "Спецбудсервіс" відмовлено.
2.2. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Будбілдінг" є замовником по контрольній картці № 19050126-Об, а відтак, і замовником відповідних робіт з прокладання водопроводу та каналізації, що в результаті призвели до пошкодження благоустрою - покриття проїзної частини за адресою об'єкта благоустрою.
З посиланням на положення статті 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" суди дійшли висновку, що саме на замовника (ТОВ "Будбілдінг") покладається відповідальність за пошкодження дорожнього покриття після виконання будівельних робіт та обов'язок відновити проїзну частину і тротуари відповідно до вимог правил благоустрою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Будівельна компанія "Спецбудсервіс" суди виходили з того, що враховуючи положення статті 1172 Цивільного кодексу України та пункту 15.5.3 Правил благоустрою міста Києва, ТОВ "БК "Спецбудсервіс" є підрядником за договором та не є тією особою, на яку покладається відповідальність за відновлення порушеного об'єкта благоустрою.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025, заяву КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району" м. Києва про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Будбілдінг" на користь заявника витрати, пов'язані з проведенням незалежної оцінки нерухомого майна, в сумі 9 000,00 грн. У решті вимог відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 та рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2025, ТОВ "Будбілдінг" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи судові рішення незаконними та необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
ТОВ "Будбілдінг" зазначає, що товариство не є особою, яка виконала на об'єкті благоустрою роботи, оскільки не є виконавцем робіт та не є замовником (забудовником) будівництва, а лише діяло від імені замовника будівництва на підставі договору, який має положення представництва.
Скаржник звертає увагу на тому, що з кінця грудня 2021 року ТОВ "Будбілдінг" не представляє інтереси замовника будівництва об'єкту "Будівництво житлового комплексу з об'єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва" та не виконує його функції, а замовник будівництва - ТОВ "АТП-13057-7" самостійно виконує свої функції та продовжує будівництво наступної черги, що виключає зобов'язання відповідача відновлювати благоустрій замість замовника будівництва ТОВ "АТП-13057-7".
Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, заявник касаційної скарги вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, а саме частини 11 статті 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", пунктів 15.1.1. та 15.5.3. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням від 25.12.2008 № 1051/1051, при цьому відсутні правові висновки Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах.
Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України заявник касаційної скарги з посиланням на частину 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України вважає, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Так, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які мають значення для правильного вирішення справи, суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхили клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, чим порушили права ТОВ "Будбілдінг" на подання доказів та принцип змагальності, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях дійшли висновку, що наданий позивачем звіт про незалежну оцінку майна, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Стоун Брідж" з метою визначення відновної вартості об'єкта благоустрою, є належним, допустимим та вірогідним доказом у справі, що узгоджується із встановленими обставинами.
Однак, на думку скаржника, суди не врахували та не розглядали доводів ТОВ "Будбілдінг" щодо порушень порядку складання актів обстеження спірної ділянки проїзної частини та тротуарів, причин невиконання виданого КП "Київблагоустрій" припису щодо усунення порушень благоустрою, відсутність протоколу адміністративного правопорушення стосовно відповідальних осіб ТОВ "Будбілдінг", оскільки, як зазначено в оскаржуваних судових рішеннях, вказані обставини не мають значення для правильного вирішення спору.
ТОВ "Будбілдінг" вказувало про недопустимість звіту про незалежну оцінку майна, який суд першої інстанції визнав допустимим та належним доказом.
Натомість, встановлення обставин щодо наявності чи відсутності порушень при складанні акта визначення відновної вартості об'єкта благоустрою, має значення для правильного вирішення справи.
Скаржник звернув увагу на те, що акт обстеження проїзної частини від 19.09.2023 складався без участі ТОВ "Будбілдінг", позивач не направляв жодного повідомлення з метою участі у такому обстеженні відповідача, що позбавило останнього надати пояснення та документи, що підтверджують відсутність його вини у порушенні благоустрою.
Зважаючи на протиправність складеного акта та розрахунку відновної вартості, як його додатку, звіт про незалежну оцінку майна, як недопустимий доказ, не мав братись до уваги судом в силу частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, адже є таким що оформлений на підставі недопустимих доказів.
Отже, на думку заявника касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції встановлено ступінь і площу пошкодження об'єкта благоустрою, визначено відновну вартість робіт з його відновлення (відбудови) на підставі недопустимого доказу - звіту про незалежну оцінку майна, що є підставною для скасування оскаржуваних судових рішень.
Суди не мотивували відхилення аргументів ТОВ "Будбілдінг" щодо відсутності доказів проведення відповідних будівельних робіт на об'єкті благоустрою, встановлення вини особи у пошкодженні об'єкту благоустрою та площі його пошкодження.
У касаційній скарзі заявник вказав на те, що орієнтовний розрахунок судових витрат становить 4844,80 грн - суми сплаченого судового збору та 30 000,00 грн - суми витрат на професійну правничу допомогу, докази надання якої будуть подані відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також ТОВ "Будбілдінг" подало до суду клопотання про проведення розгляду справи без участі представника товариства за наявними матеріалами справи.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу КП ШЕУ Оболонського району просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення були ухвалені судами з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування судом касаційної інстанції не має, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість доводів скаржника з підстав, викладених у відзиві.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- відповідно до наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 № 23 "Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва" за КП ШЕУ Оболонського району на праві повного господарського відання були закріплені основні фонди, зокрема, які знаходяться на вул. Бережанська, вул. Миколи Гулака, вул. Автозаводська в Оболонському районі міста Києва. КП ШЕУ Оболонського району є балансоутримувачем доріг на зазначених вулицях;
- 13.11.2019 за адресою об'єкта будівництва: вул. Бережанська, 15, в Оболонському районі м. Києва, замовнику будівельних робіт - ТОВ "Будбілдінг" та виконавцю цих робіт - ТОВ "БК "Спецбудсервіс" Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було видано контрольну картку № 19050126-Об на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення, у зв'язку із прокладанням водопроводу (280,0м), каналізації (160,00 м) за адресою: вул. Бережанська, вул. Миколи Гулака, вул. Автозаводська в Оболонському районі міста Києва; термін виконання робіт з 13.11.2019 по 13.02.2020;
- в межах перевірки контрольної картки № 19050126-Об на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення, виданої ТОВ "Будбілдінг" та ТОВ "БК "Спецбудсервіс" на період з 13.11.2019 по 14.12.2020, Комісією у складі начальника управління будівництва Оболонської районної державної адміністрації, головного спеціаліста відділу контрою за благоустроєм Оболонської районної державної адміністрації, фахівців КП ШЕУ Оболонського району, 20.06.2022 був складений акт комісійного обстеження проїзної частини та встановлено, що у зв'язку з будівництвом ЖК "Бережанський" за адресою: вул. М. Гулака, 15, замовником якого є ТОВ "Будбілдінг", а виконавцем робіт - ТОВ "БК "Спецбудсервіс", були виконані ремонтні роботи з прокладання інженерних мереж каналізації та водопроводу, внаслідок чого було пошкоджено дорожнє покриття проїзної частини на вул. Бережанська, вул. Миколи Гулака, вул. Автозаводська в Оболонському районі м. Києва площею 2 700 м2, яке не відновлено;
- 11.07.2022 КП ШЕУ Оболонського району направило на адресу ТОВ "БК "Спецбудсервіс", ТОВ "Будбілдінг" та Департаменту міського благоустрою вимогу № 053/272-602 щодо вжиття заходів для відновлення дорожнього покриття проїзної частини площею 2700 м2 на вул. Миколи Гулака, у відповідь на яку Департамент надіслав копії документів, долучених до контрольної картки, а саме: лист звернення від 05.11.2019 № 064/20914, гарантійний лист ТОВ "БК "Спецбудсервіс" на відновлення благоустрою, графік виконання робіт;
- 24.08.2022 КП ШЕУ Оболонського району повторно направило ТОВ "БК "Спецбудсервіс", ТОВ "Будбілдінг" та Департаменту міського благоустрою вимогу № 053/272-789 щодо необхідності відновлення дорожнього покриття проїзної частини;
- 15.09.2022 Департамент у листі № 064-2999 повідомив, що термін дії контрольної картки № 19050126-Об на тимчасове порушення благоустрою був прострочений та КП "Київблагоустрій" внесло припис ТОВ "БК "Спецбудсервіс" та ТОВ "Будбілдінг" від 09.09.2022 № 2215959 з вимогою усунути порушення шляхом подовження або закриття контрольної картки № 19050126-Об на прокладання водопроводу, термін дії якої закінчився. Проте вимоги вказаного припису від 09.09.2022 № 2215959 відповідачі не виконали;
- у листі від 22.09.2022 № 058/272-789 ТОВ "Будбілдінг" вказало, що за зазначеною адресою проводяться роботи з введення в експлуатацію обладнання і газопроводу, каналізаційних та інших інженерних підземних мереж, відтак, дорожнє покриття проїзної частини площею 2700 м2 га вул. М. Гулака буде відновлене після введення в експлуатацію вказаних мереж;
- 30.09.2022 листом № 053/272-965 КП ШЕУ Оболонського району звернулося до Департаменту міського благоустрою щодо призупинення та/або зупинення (анулювання) дії виданої відповідачам контрольної картки № 19050126-Об на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення;
- 17.03.2023 та 19.09.2023 КП ШЕУ Оболонського району було здійснено весняний та осінній огляди вулично-дорожньої мережі в Оболонському районі м. Києва та комісійне обстеження проїзної частини вул. Миколи Гулака, вул. Бережанська, вул. Автозаводська у Оболонському районі м. Києва за результатами яких були складені відповідні акти обстеження проїзної частини у вказаному місці та встановлено порушення дорожнього покриття (розриття проїзду і тротуару) площею 2 700 м2;
- КП ШЕУ Оболонського району 20.09.2023 та 17.11.2023 було направлено відповідачам вимоги щодо негайного відновлення проїзної частини площею 2700 м2, до яких долучено акти обстеження проїзної частини;
- КП ШЕУ Оболонського району замовлено звіт про незалежну оцінку майна з метою визначення відновної вартості об'єкта благоустрою - проїзної частини площею 2 700 м2 на вул. Миколи Гулака, вул. Бережанська, вул. Автозаводська в Оболонському районі м. Києва, на підтвердження розміру заподіяних збитків.
4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги КП ШЕУ Оболонського району до ТОВ "БК "Спецбудсервіс" та ТОВ "Будбілдінг" про зобов'язання відновити дорожнє покриття на спірній ділянці після виконання будівельних робіт на підставі статті 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
4.4. Закон України "Про благоустрій населених пунктів" визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, а відповідно до статті 13 до об'єктів благоустрою населених пунктів, серед іншого, належать: вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; інші території загального користування, прибудинкові території. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
Статтею 21 цього Закону передбачено, що елементами (частинами) об'єктів благоустрою є, у тому числі: покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм; зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. Підприємства, установи, організації та громадяни забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм відповідно до вимог чинного законодавства у власність, користування (стаття 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", яка кореспондується з пунктом 3.1.1. Правил благоустрою).
За змістом статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою. Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
У статті 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, шо збитки, завдані об'єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку. Оцінка завданих збитків проводиться балансоутримувачем у разі протиправного пошкодження чи знищення елементів благоустрою; пошкодження чи знищення елементів благоустрою при: а) ліквідації аварій на інженерних мережах та інших елементах благоустрою; б) здійсненні ремонту інженерних мереж; в) видаленні аварійних сухостійних дерев та чагарників; г) прокладанні нових інженерних мереж; ґ) виконанні інших суспільно необхідних робіт. У випадках пошкодження чи знищення елементів благоустрою, визначених пунктом 2 частини другої цієї статті, винна юридична чи фізична особа усуває пошкодження (відновлює елементи благоустрою) власними силами або за домовленістю з балансоутримувачем перераховує на його рахунок суму відновної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів мають право, зокрема, вимагати негайного виконання робіт з благоустрою в разі, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю або здоров'ю громадян, їх майну та майну юридичної особи.
Згідно з частиною 11 статті 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" особа, яка виконала на об'єктах благоустрою земляні та/або ремонтні роботи, зобов'язана власними силами привести цей об'єкт благоустрою у належний стан або може у випадках, визначених пунктом 2 частини 2 статті 19 цього Закону, сплатити його відновну вартість.
У пункті 3.1.3 Правил благоустрою встановлено, що посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров'ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.
Пунктом 15.1. Правил благоустрою передбачений порядок отримання контрольних карток на тимчасове порушення благоустрою та встановлено, що підставою на порушення існуючого благоустрою та його відновлення у місті Києві є контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою. Контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення на період виконання земляних і монтажних робіт, пов'язаних з прокладанням, перекладанням, ремонтом, у тому числі ліквідації аварій інженерних мереж і споруд, будівництвом і ремонтом будинків, транспортних магістралей, доріг, площ, інженерних вишукувань, благоустроєм та озелененням територій, надається на підставі письмового звернення замовника (забудовника), в якому повинні бути вказані адреса, назва та характеристика виконуваних робіт. До листа додається заявка встановленої форми (інформація про виконавця робіт і замовника) (пункт 15.1.1).
Відповідно до пункту 15.5.3 Правил благоустрою відповідальність за відновлення порушеного благоустрою та за утримання будівельного майданчика після зупинення (анулювання) дії контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою покладається на замовника (забудовника), який зобов'язаний вжити заходів для усунення причин, на підставі яких зупинено дію ордера. Для відновлення робіт необхідно оформити в установленому порядку новий ордер.
4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що контрольна картка № 19050126-Об на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення була відкрита на підставі: заявки ТОВ "БК "Спецбудсервіс" та ТОВ "Будбілдінг" на отримання контрольної картки; листа-звернення від 05.11.2019; гарантійного листа на відновлення благоустрою від 04.11.2019 № 04/11-19/03; графіку виконання робіт; схеми ОДР; плану мереж. Заявлений термін виконання робіт - 13.11.2019 по 13.02.2020.
4.6. Суди також установили, що 08.07.2016 між ТОВ "АТП-13057-7" та ТОВ "Будбілдінг" з метою реалізації проєкту забудови земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:018:0010 за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська, 15, був укладений договір, предметом якого є надання ТОВ "АТП-13057-7" виключних повноважень ТОВ "Будбілдінг" на виконання всіх дій, у тому числі, на вчинення правочинів щодо закупівель товарів, робіт та послуг, укладання відповідних договорів та контролю за їх виконання, що стосуються проєктування, отримання дозвільних документів, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом всіх об'єктів будівництва на земельній ділянці для реалізації проекту забудови, для набуття кожною із сторін у свою власність майнових прав на об'єкти нерухомого майна відповідно до умов цього договору.
Суди вказали, що за умовами цього договору ТОВ "Будбілдінг" діючи в інтересах ТОВ "АТП-13057-7", як замовника будівництва ЖК "Бережанський", був наділений повним обсягом повноважень, діяв самостійно, та мав визначений договором обсяг відповідальності за належне виконання своїх зобов'язань, а відтак, звертаючись із заявою до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) для відкриття контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку з прокладанням водопроводу та каналізації за адресою: вул. Бережанська, вул. Миколи Гулака, вул. Автозаводська в Оболонському районі міста Києва, ТОВ "Будбілдінг" зобов'язався нести передбачену законом відповідальність, як замовник відповідних робіт на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення.
24.04.2017 між ТОВ "Будбілдінг" (замовник) та ТОВ "БК "Спецбудсервіс" (генпідрядник) було укладено договір підряду № БЖ/24-04-17, за умовами якого замовник доручає, а генпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами та засобами, силами залучених ним підрядних та субпідрядних організацій запроектувати, побудувати і здати замовнику проєктну документацію стадія (РД) згідно наданих замовником технічних умов на каналізування від 09.03.2017 № 12418 та технічних умов на водопостачання від 09.03.2017 № 12382, улаштування зовнішніх мереж господарчо-побутової каналізації (К1), улаштування зовнішніх мереж господарчо-побутового водопроводу (В1) на будівництві "Будівництво житлового комплексу з об'єктами торговельного та соціально-побутового призначення по вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва.
Отже, суду установили, що ТОВ "Будбілдінг" є замовником по контрольній картці № 19050126-Об, а відтак, і замовником відповідних робіт з прокладання водопроводу та каналізації, що в результаті призвели до пошкодження благоустрою - покриття проїзної частини за адресою об'єкта благоустрою, а тому саме на ТОВ "Будбілдінг", як замовника по контрольній картці покладено обов'язки, передбачені статтею 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та пунктом 15.5.3 Правил благоустрою, покладається відповідальність за пошкодження дорожнього покриття після виконання будівельних робіт та обов'язок відновити проїзну частину і тротуари на спірній ділянці із влаштуванням щебеневої основи і двошарового асфальтобетонного покриття проїзної частини і тротуарів відповідно до вимог правил благоустрою.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з моменту відкриття контрольної картки № 19050126-Об на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у ТОВ "Будбілдінг", як у замовника будівельних робіт, виник певний обсяг зобов'язань, визначений Законом України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою міста Києва, про що також свідчить відповідь ТОВ "Будбілдінг" від 20.02.2024 № 02/02-24 на одну із вимог позивача щодо усунення порушень благоустрою, в якій товариство повідомило КП ШЕУ Оболонського району про те, що роботи з відновлення проїзної частини і тротуару на вул. М. Гулака на ділянці від вул. Автозаводська до вул. Бережанської з улаштуванням щебеневої основи і двошарового асфальтобетонного покриття проїзної частини і тротуарів з фігурних елементів мощення, на підставі відкритої раніше контрольної картки № 19050126-Об, будуть виконані ТОВ "Будбілдінг" у майбутньому із залученням третіх осіб (том 1, а.с. 121).
При цьому, з урахуванням положень статті 1172 Цивільного кодексу України та пункту 15.5.3 Правил благоустрою міста Києва, суди дійшли висновку, що ТОВ "БК "Спецбудсервіс" не є тією особою, на яку покладається відповідальність за відновлення порушеного об'єкта благоустроюю.
Судові рішення в цій частині не оскаржувалися.
4.7. Як вже зазначалося, ТОВ "Будбілдінг", оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на ухвалення оскаржуваних рішень з порушенням норм матеріального права, а саме частини 11 статті 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", пунктів 15.1.1. та 15.5.3. Правил благоустрою міста Києва, правові висновки Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах відсутні.
4.8. Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту пункту 3 частини статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики, шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Водночас у наведеному випадку скаржник не обґрунтував необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування загальних норм, а саме статті 26-1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою міста Києва, якими чітко передбачено відповідальність за відновлення порушеного благоустрою, а аргументи заявника касаційної скарги фактично ґрунтуються на власних запереченнях висновків судів, покладених в основу судових рішень та стосуються виключно незгоди з встановленими судами обставинами справи.
Проте з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для відмови у позові, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.9. Щодо посилань ТОВ "Будбілдінг" на частину 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що скаржник вважає, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.
Колегія суддів зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим за приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.
Скаржник не обґрунтовує таких тверджень та не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання доказів недопустимими. Отже, такі доводи не можна визнати аргументованими, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій здійснюючи розгляд справи, дослідили обставини справи та наявні у ній докази, надали оцінку всім доводам сторін та установили обставини щодо покладання відповідальності за відновлення порушеного благоустрою на ТОВ "Будбілдінг".
4.10. Щодо посилань заявника касаційної скарги на необґрунтоване, на його думку, відхилення клопотання про призначення експертизи, то колегія суддів звертає увагу на тому, що за приписами частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Ухвалою суду першої інстанції за клопотанням ТОВ "Будбілдінг" було приєднано до справи експертний висновок будівельно-технічного дослідження, наданий ТОВ "Експертна компанія "Основа" від 30.12.2024, в якому вказано, що дорожнє покриття проїзної частини і тротуарів на вул. М. Гулака на ділянці від вул. Автозаводська до вул. Бережанської у місті Києві має значні пошкодження по всій протяжності вулиці у вигляді осідань, вибоїн, напливів та деформацій, частково в окремих місцях асфальтобетонне покриття зруйноване або відсутнє; технічні причини пошкоджень та руйнувань дорожнього покриття проїзної частини і тротуарів, пов'язані з: довготривалою експлуатацією без капітальних ремонтів; підвищеним навантаженням на дорожнє покриття у період будівництва нового житлового комплексу, та прокладанням мереж інженерних комунікацій дія підключення нових будівель, що введені в експлуатацію; площа пошкоджень становить 50,4 м2, а відновна вартість робіт складає в сумі 237 684, 00 грн.
Водночас, суди попередніх інстанцій вказали на те, що із вказаного експертного дослідження не вбачається, на підставі яких відомостей експерт дійшов висновків, зокрема, щодо площі пошкоджень у розмірі 50,4 м2, відновної вартості робіт у сумі 237 684, 00 грн, оскільки з наявних у справі документів таких даних не вбачається.
У той же час, суди установили, що згідно з контрольною карткою № 19050126-Об та схеми порушеного благоустрою прокладанням водопроводу та каналізації на вул. М. Гулака вбачається, що повний обсяг проведених робіт водопроводу та каналізації становить загальну довжину 440 м (водопровід 280 м, каналізація 160 м), що складає загальну площу порушення благоустрою 2 700 кв.м. з урахуванням усіх територій, що були задіяні під час виконання робіт.
Суди попередніх інстанцій визнали наданий позивачем висновок будівельно-технічної експертизи неналежним доказом у справі, оскільки він не узгоджується з іншими доказами та встановленими у справі обставинами, а тому суд його відхилив.
При цьому одночасно з поданням апеляційної скарги, ТОВ "Будбілдінг" було заявлено клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яке обґрунтовано тим, що для визначення факту виконання будівельних робіт з прокладання водопроводу та каналізації на спірній ділянці, наявності пошкоджень дорожнього покриття та тротуарів внаслідок будівельних робіт з прокладання водопроводу та каналізації, їх площі, розміру відновної вартості пошкодженого об'єкту благоустрою, необхідні спеціальні знання.
За приписами частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ураховуючи норми процесуального законодавства, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування і суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виходячи з предмету та підстав заявленого позову для вирішення спору по суті відсутня потреба у спеціальних знаннях.
Зі змісту оскаржених судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення та які мають значення для розгляду цього спору, до переоцінки котрих в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції вдаватися не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 Господарського процесуального кодексу України.
У справі, в якій подано касаційну скаргу, фактичні обставини встановлені судами на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог законодавства, а скаржником аргументовано не доведено в чому саме полягає необґрунтованість відхилення клопотання щодо призначення експертизи. Крім того, незгода із відмовою у призначенні експертизи сама по собі не може бути підставою для висновку, що судом допущено у цій частині порушення норм процесуального права, яке є підставою для скасування оскарженого рішення.
Як вже зазначалося, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.06.2007 у справі "Васильєв проти України" (заява №11370/02) також зазначається, що перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох поглядів на предмет не є підставою для повторного розгляду справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що скаржником у межах підстав касаційного оскарження не наведено обґрунтованих доводів, які би зумовлювали скасування рішень судів попередніх інстанцій.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що підстав для скасування судових рішень немає.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будбілдінг" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2025 у справі № 911/2246/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак