24 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 922/4558/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 (колегія суддів: Хачатрян В. С., Мартюхіна Н. О., Россолов В. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2025 (суддя Мужичук Ю. Ю.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Летути В'ячеслава Васильовича до фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича про стягнення 1 856 457,74 грн,
Фізична особа-підприємець Летута В'ячеслав Васильович (далі - ФОП Летута В. В.) звернувся до фізичної особи-підприємця Шендрікова Олександра Ігоровича (далі - ФОП Шендріков О. І.) про стягнення 1 856 457,74 грн.
22.07.2025 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025, повний текст якої складений 22.10.2025 про часткове задоволення позовних вимог.
31.10.2025 ФОП Шендріков О. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Позовну заяву у цій справі подано у 2024 році, в якому згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028 грн.
Оскільки предметом позову у цій справі є майнова вимога, враховуючи, що касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору визначається згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки та становить 44 554,99 грн (27 846,87 грн х 200 % х 0,8).
Проте до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Натомість до касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивовано тим, що скаржник перебуває у скрутному матеріальному становищі, а тому судовий збір у розмірі 44 555,00 грн є непомірним тягарем для нього, оскільки розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу скаржника за попередній рік.
У статті 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Надані скаржником докази не містять повної інформації про дійсний майновий стан скаржника, зокрема про отримання чи неотримання інших видів доходу, наявність майна у власності. Такими доказами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів), про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї чи перебування на утриманні інших осіб, довідка наявність розрахункових та інших рахунків, залишки коштів на таких рахунках, витяги з державних реєстрів тощо.
Разом з тим подання до суду інформації про відсутність в особи доходів взагалі суд сприймає вкрай критично, оскільки це свідчить про приховування від суду дійсного розміру і джерел доходу, адже фізична особа, як суб'єкт соціально-економічних відносин, не може існувати в суспільстві взагалі без жодних доходів (аналогічні висновки викладались Верховним Судом, зокрема в ухвалі від 21.10.2025 у справі № 466/544/23).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") у справах "Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії" ("Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania"), "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland"), зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26.07.2005, пункти 63-64).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти росії" ("Shishkov v. russia") від 20.02.2014, пункт 111).
Крім цього Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 20.04.2023 у справі № 990/13/223 зазначила таке: "Із доданих до апеляційної скарги виписки по картці/рахунку з АТ КБ "ПриватБанк" від 16 січня 2023 року та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 22 березня 2023 року № 0210-23-00229 за період з I по IV квартал 2022 року можна визначити, що скаржник не отримував доходів. Проте цих документів не достатньо для висновку визначити й визнати майновий стан скаржника таким, щоб звільнити його від сплати судового збору. З цих документів також не можна визначити, що у скаржника немає інших доходів. Посилання скаржника на відсутність у нього рухомого майна, не є тим фактом, що сам по собі та в сукупності зі згаданими вище документами може слугувати підставою для звільнення скаржника від виконання вимог процесуального закону щодо форми і порядку подання апеляційної скарги в цій справі".
Отже, клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, для усунення недоліків касаційної скарги, скаржнику необхідно надати до Суду докази сплати судового збору у розмірі 44 554,99 грн, на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити ФОП Шендрікову О. І. у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу ФОП Шендрікова О. І. залишити без руху.
3. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
5. Роз'яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов