18 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13251/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Верхотуров О. О.,
відповідача - Рєпкін Н. І.,
третіх осіб - Побережник А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 (судді: Скрипка І. М. - головуючий, Мальченко А. О., Хрипун О. О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 (суддя Смирнова Ю. М.) у справі
за позовом Приватного підприємства "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс"
до Міністерства юстиції України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кікбуд"; 2) Акціонерне товариство "Київметробуд"
про визнання протиправним та скасування наказу,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень
1.1. У грудні 2022 року Приватне підприємство "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс" (далі - ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.09.2021 № 3359/5 про задоволення скарги, яким було скасовано рішення від 12.02.2021 № 56597186 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В. (далі - приватний нотаріус) про державну реєстрацію права власності позивача на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бойчука, 17-Б, літера "Б", загальною площею 973,6 м2.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на недотримання відповідачем статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", неналежне дослідження визначених скаржником підстав для оскарження рішення приватного нотаріуса та безпідставне встановлення відповідачем обставин відчуження об'єкта незавершеного будівництва згідно з договором від 12.03.2003 № 03/06-12.
Позивач зазначав, що розгляд скарги на рішення суб'єкта державної реєстрації за відсутності порушення ним права скаржника та упереджений розгляд скарги без урахування позиції скаржника призвели до ухвалення протиправного наказу.
1.3. У відзиві на позовну заяву Міністерство юстиції України просило відмовити в її задоволенні з підстав необґрунтованості доводів позивача, вказуючи на правомірність оспорюваного наказу, прийнятого відповідно до норм законодавства.
1.4. Ухвалами Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 та від 24.05.2023, зокрема, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кікбуд" (далі - ТОВ "Кікбуд") та Акціонерне товариство "Київметробуд" (далі - АТ "Київметробуд").
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024, у задоволенні позову відмовлено.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що приватний нотаріус Іващенко Н. В. всупереч вимогам статей 10, 18, 22, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не перевірив подані позивачем документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, а натомість провів реєстрацію права власності за позивачем на об'єкт нерухомості на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства та не дають змоги встановити набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, а також при наявності суперечностей у поданих для проведення державної реєстрації прав документах. Отже, Міністерство юстиції України правомірно задовольнило скаргу ТОВ "Кікбуд" та скасувало рішення приватного нотаріуса Іващенко Н. В. від 12.02.2021.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024, ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс" у касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України вказуючи на таке.
Так, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій були неправильно застосовані приписи частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень".
Суди не взяли до уваги те, що право власності позивача на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Бойчука 17-Б, літера "Б", загальною площею 973,6 м2 виникло на підставі договору від 12.03.2003 № 03/06- 12 та акта № 1 до договору, укладеного з ВАТ "КИЇВМЕТРОБУД", який не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, не є нікчемним. Свідоцтво про право власності від 02.12.1999 НБ № 0100025820 на підставі якого ВАТ "КИЇВМЕТРОБУД" набуло у власність нерухоме майно також не було скасовано або визнано недійсним.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на технічний паспорт від 14.12.2020, виданий ТОВ "Аналітичний центр Дробнова", з якого вбачається здійснення суб'єктом інвентаризації обмірів нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бойчука 17-Б, літера "Б", загальною площею 973,6 м2.
Отже, у реєстратора не було підстав вважати відсутнім у позивача права власності на нерухоме майно, та не було можливості оцінювати такі правовстановлюючі документи як недійсні, або як такі, що не породжують право власності на нерухоме майно.
Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що в межах цієї справи не є предметом розгляду та доказування підстави та порядок виникнення права власності позивача на нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Бойчука 17-Б, літера "Б", оскільки підставою для прийняття відповідачем його наказу є не відсутність права власності на нерухоме майно у позивача, а неподання державному реєстратору документів для реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Заявник касаційної скарги вказує на те, що рішення приватного нотаріуса Іващенко Н. В. від 12.02.2021 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бойчука 17-Б, літера "Б" було правомірним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до чинного законодавства з врахуванням того, що право власності на зазначену нежитлову будівлю виникло у позивача з моменту прийняття ним згідно з актом від 14.06.2003 № 1 нерухомого майна відповідно до договору купівлі-продажу від 12.06.2003, а форма цього договору відповідала вимогам законодавства, яке діяло на момент укладання договору.
При цьому права ТОВ "Кікбуд" не були порушені, чого не було враховано відповідачем та судами.
Суд не звернув уваги на те, що у поясненнях нотаріуса Іващенко Н. В. щодо прийнятого рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, жодного слова не зазначається про відчуження об'єкту незавершеного будівництва на підставі договору від 12.03.2003 № 03/06-12.
Позивач наголошував у суді, і це не було спростовано відповідачем, про те, що на розгляд нотаріусу Іващенко Н. В. був наданий оригінал договору від 12.03.2003 № 03/06-12, згідно з положеннями якого не вбачається жодних обставин відчуження на користь позивача об'єкту незавершеного будівництва та який перебуває в розпорядженні позивача. При цьому позивач вказував на відсутності укладених правочинів між ним та ВАТ "КИЇВМЕТРОБУД", за якими відчужувалися об'єкти незавершеного будівництва. Природа походження наданої разом із відзивом на позову заяву відповідачем копії договору від 12.03.2003 № 03/06-12 невідома.
З метою виконання обов'язку доказування відсутності факту відчуження ВАТ "КИЇВМЕТРОБУД" позивачу об'єкту незавершеного будівництва на підставі договору від 12.03.2003 № 03/06-12 та подання державному реєстратору правочину, позивач неодноразово звертався до суду із клопотаннями про витребування засвідченої належним чином копії договору від 12.03.2003 № 03/06-12, та зокрема заведеної приватним нотаріусом реєстраційної справи.
Так, на виконання ухвали суду від 08.02.2023 приватний нотаріус Іващенко Н. В. повідомила про відсутність у неї в розпорядженні витребуваного документа, оскільки оригінал договору був відсканований, завантажений до Державного реєстру речових прав та повернутий заявнику в день звернення.
В межах реалізації принципу змагальності господарського судочинства позивачем поставлено під сумнів доказ відповідача - копію договору від 12.03.2003 № 03/06-12, з якого вбачаються обставини відчуження об'єкту незавершеного будівництва, та за умови ненадання оригіналу доказу, суд мав би не брати до уваги подану відповідачем копію договору. З іншої сторони, позивачем вжито всіх залежних від нього дій для доведення суду того факту, що приватному нотаріусу Іващенко Н. В. було надано оригінал договору від 12.03.2003 № 03/06-12, згідно з умовами якого відсутні обставини відчуження об'єкту незавершеного будівництва, та який було прийнято приватним нотаріусом до розгляду при ухваленні спірного рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України, заперечуючи проти її задоволення, просить залишити судові рішення без змін, вказуючи на те, що під час розгляду скарги ТОВ "Кікбуд" було встановлено, що приватний нотаріус Іващенко Н. В. при прийнятті спірного рішення не встановив факту достовірності наданих позивачем документів для державної реєстрації та провела державну реєстрацію прав за наявності суперечностей у поданих для реєстрації документах, про що правильно зазначено судами та встановлено обставини щодо безпідставності та необґрунтованості доводів позивача.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі 910/13251/22 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 з підстави, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою від 10.09.2024 зупинено провадження у справі № 910/13251/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22 та справи № 211/2047/21, яке було поновлено згідно з ухвалою від 06.10.2025 після опублікування 24.09.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- 08.02.2021 ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс" звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В. з заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості - нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Бойчука, буд. 17Б, літера "Б", загальною площею 973,6 м2;
- 12.02.2021 приватним нотаріусом прийнято рішення № 56597186 про державну реєстрацію права власності ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс" на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бойчука, буд.17Б - нежитлову будівлю літ. "Б", загальною площею 973,6 м2 та внесено відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно під реєстраційним номером 2290087480000;
- згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 261549701 підставою для прийняття рішення приватним нотаріусом та внесення відповідних записів до вказаного державного реєстру були такі документи: технічний паспорт б/н, виданий 14.12.2020, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр Дробнова", інформаційна довідка, серія та номер НЖ-2020 № 2014, видана 17.12.2020 Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації"; свідоцтво про право власності серія та номер НБ №010002580, видане 02.12.1999, видавник: Головне управління майном Київської міської державної адміністрації, договір купівлі-продажу нежилого будинку, серія та номер 03/06-12, виданий 12.06.2003, видавник: ВАТ "Київметробуд" та ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс";
- 18.06.2021 ТОВ "Кікбуд" звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення приватного нотаріуса Іващенко Н. В. від 12.02.2021 № 56597186 щодо державної реєстрації права власності за ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс" на нежитлову будівлю літ. "Б", розташовану за адресою: м. Київ, вул. Бойчука 17-Б;
- Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції, за результатами розгляду скарги ТОВ "Кікбуд", у висновку від 05.08.2021 рекомендувала задовольнити скаргу частково та скасувати рішення від 12.02.2021 № 56597186, прийняте приватним нотаріусом Іващенко Н. В. У висновку комісії, зокрема, зазначено, що звертаючись зі скаргою на рішення приватного нотаріуса ТОВ "Кікбуд" вказувало, що цим рішенням було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-Баланс" за тією ж адресою, що і нежитлова будівля, яка належить ТОВ "Кікбуд". Підставою для прийняття оскаржуваного рішення було, зокрема, свідоцтво про право власності з такими ж реквізитами, як у свідоцтві про право власності на нежитлову будівлю ТОВ "Кікбуд".
Колегією зазначено, що з відомостей Державного реєстру прав вбачається, що оскаржуваним рішенням приватним нотаріусом Іващенко Н. В. було проведено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-Баланс" на підставі технічного паспорту, інформаційної довідки про відсутність зареєстрованого права, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу нежилого будинку, укладеного в простій письмовій формі.
Також колегією було встановлено, що приватним нотаріусом Іващенко Н.В. прийнято рішення № 56597186 всупереч положень чинного законодавства, оскільки державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю відбулась, як на готовий до експлуатації об'єкт нерухомого майна при тому, що в договорі купівлі-продажу вказано, що це незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна.
У висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 05.08.2021 було також зазначено, що приватним нотаріусом Іващенко Н. В., всупереч вимогам статей 10, 18, 22, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не перевірено подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, натомість проведено на підставі оскаржуваного рішення реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства та не дають змоги встановити набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме проведено державну реєстрацію об'єкта незавершеного будівництва як закінчений будівництвом об'єкт без необхідних документів, визначених законодавством, а також при наявності суперечностей у поданих для проведення державної реєстрації прав документах;
- наказом Міністерства юстиції України від 22.09.2021 № 3359/5 на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 05.08.2021, скаргу ТОВ "Кікбуд" задоволено частково, скасовано рішення від 12.02.2021 № 56597186, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В., в іншій частині вимог відмовлено.
4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-Баланс" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.09.2021 № 3359/5 про задоволення скарги, яким було скасовано рішення від 12.02.2021 № 56597186 приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності позивача на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бойчука, 17-Б, літера "Б", загальною площею 973,6 м2.
4.4. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог вимоги ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-Баланс" до Міністерства юстиції України, виходив із встановлення обставин щодо недоведення позивачем за допомогою належних та допустимих доказів порушення Міністерством юстиції України будь-яких норм чинного законодавства під час прийняття спірного наказу від 22.09.2021№ 3359/5.
4.5. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Як вже зазначалося, касаційне провадження у справі № 910/13251/22, що розглядається, зупинялося до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 910/2546/22.
За результатами розгляду зазначеної справи Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 висловлено правові позиції, які в силу частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України підлягають врахуванню судом касаційної інстанції, який у такому випадку не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.
Так, у пунктах 9.6-9.18 постанови від 03.09.2025 справі № 910/2546/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:
"9.6. Так, частиною першою статті 37 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мін'юсту, його територіальних органів або до суду.
Згідно із частиною другою цієї ж статті Мін'юст розглядає скарги 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін'юсту.
9.7. За загальним правилом, захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку.
9.8. Крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Мін'юсту є додатковим механізмом захисту речових прав на нерухоме майно. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав, однак не може підміняти собою судовий розгляд.
9.9. Мін'юст у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав на нерухоме майно.
9.10. Тобто Мін'юст оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Мін'юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.
9.11. Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду. Розглядаючи спори, пов'язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право та забезпечує правову визначеність [див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункти 76-82) та від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21 (підпункти 6.18-6.21)].
Так, вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу".
Щодо складу сторін спору
9.12. За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у господарському чи цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі.
9.13. Водночас установлення належності відповідачів є обов'язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.
9.14. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов'язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.
9.15. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).
9.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2).
9.17. Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
9.18. Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, до завершення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 910/13251/22, що розглядається, сформульовано такі загальні висновки щодо застосування положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 48 Господарського процесуального кодексу України в подібних правовідносинах, що виникли в зв'язку з визнанням протиправним і скасування наказу Мін'юсту, яким було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права позивача на нерухоме майно:
"9.48. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом абзацу другого частини третьої статті 26 Закону у чинній редакції в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.
Крім того, чинний абзац третій частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін'юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадовою особою Мін'юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін'юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін'юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.
Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І ГПК України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
9.56. У попередніх розділах цієї постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що спір у цій справі виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами цього спору є позивачі, які посилаються на безпідставне скасування Наказом належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, і ТОВ "Агро-Лан", яке ініціювало вказане скасування, оскільки вважає, що право суборенди спірної землі належить йому.
9.57. Відтак відповідачем у цій справі за вимогами ТОВ "Герман-Агро" і ТОВ "Еконива", спрямованими на введення їх у володіння речовими правами оренди та суборенди, є ТОВ "Агро-Лан", право суборенди якого оспорюється, а не сам лише Мін'юст, з яким у позивачів немає спору про речові права.
9.58. Наведеного суди попередніх інстанцій помилково не врахували і зосередились у своїх рішення на оцінці аргументів позивачів щодо стверджуваних порушень, які допустив Мін'юсту під час розгляду Скарги та ухвалення Наказу.
9.59. Дійсно, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи [див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41) та від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.9)].
9.60. Позивачі правом залучити ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем відповідно до статті 48 ГПК України не скористались та послідовно наполягали на необхідності задоволення їх вимог самим лише Мін'юстом, з яким у них немає спору про речові права на земельні ділянки.
9.61. За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові [див. постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (підпункт 8.18) та від 18.12.2024 у справі № 907/825/22 (пункт 103)]. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача [постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 (пункт 189), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 148) та від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 153)].
9.62. Оскільки Мін'юст не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення ТОВ "Агро-Лан" співвідповідачем, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити з цих підстав".
При цьому Велика Палата Верховного Суду в справі № 910/2546/22 не відступила від усталеного висновку про необхідність відмовляти в задоволенні позову про скасування наказу Мін'юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення Мін'юсту як єдиного відповідача, позаяк належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 12.02.2020 у справі № 1840/3241/18, від 17.02.2021 у справі № 821/669/17 та постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі № 607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц.
4.6. Спірні правовідносини у справі, яка розглядається, виникли з підстав незгоди ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс" з наказом Міністерства юстиції України яким, за результатами розгляду скарги ТОВ "Кікбуд", було скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності позивача на об'єкт нерухомого майна.
Отже, відповідачем (відповідачами) у цій справі за вимогами ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс", спрямованими на введення його у володіння речовим правом власності на нерухоме майно, є особа (особи), речове право якої (яких) оспорюється, а не саме лише Міністерство юстиції України, з яким у позивача немає спору про речове право.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
За усталеними висновками Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 18.12.2024 у справі № 907/825/22). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).
Оскільки Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку незалежно від доводів та підстав позову, а також немає визначених процесуальним законом підстав для залучення співвідповідача/співвідповідачів (особи (осіб), речове право якої (яких) оспорюється), колегія суддів дійшла висновку про те, що у позові слід відмовити саме з цих підстав.
При цьому Верховний Суд враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 в силу частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведених вище мотивів відмови в задоволенні позову Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам касаційної скарги позивача (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 907/825/22, від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22).
Суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з підстав, пов'язаних з оцінкою спірних правовідносин по суті спору.
Водночас такі висновки судів попередніх інстанцій не призвели до ухвалення незаконних рішень, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи викладене, колегія суддів, розглянувши касаційну скаргу ПП "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс", дійшла висновку про залишення її без задоволення, а судові рішення у справі - без змін з мотивів, наведених у цій постанові.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аудиторська фірма "Сінтез-баланс" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 у справі № 910/13251/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак