про залишення апеляційної скарги без руху
26 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/2918/25
Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача: Плахова О.В.,
розглянувши апеляційну фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича, Харківська область, Ізюмський район, с.Богуславка (вх.№2486Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25 (суддя Присяжнюк О.О., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту - 06.11.2025)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль", Львівська область, Яворівський район, с. Жорниська,
до відповідача: фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича, Харківська область, Ізюмський район, с.Богуславка
про стягнення коштів,-
22.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроль" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1403868,19грн., судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки № 1 від 01.06.2024.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль" заборгованість у сумі 1403868,19грн. та судовий збір у розмірі 21058,02грн.
Фізична особа-підприємець Насоненко Володимир Іванович з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2025 року у справі № 922/2918/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроль" до фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича про стягнення коштів в повному обсязі; здійснити перерозподіл судових витрат.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 6 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги) до апеляційного господарського суду ставка судового збору з апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 у розмірі 3028,00грн.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Суддя - доповідач враховує, що апеляційну скаргу у справі подано апелянтом через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд", а тому судовий збір обраховується з понижуючим коефіцієнтом 0,8.
Виходячи з положень Закону України "Про судовий збір", апелянт мав сплатити за подання апеляційної скарги у даній справі судовий збір у розмірі 25269,62грн.
Проте, заявником апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Разом з тим, апелянтом заявлено клопотання, в якому просить суд відстрочити або розстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, з посиланням на скрутне матеріальне положення.
Розглянувши вказане клопотання, суддя-доповідач зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18).
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відтак, заявник апеляційної скарги не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначені ним підстави не передбачені вказаною нормою.
Суддя - доповідач зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади.
Отже, суддя-доповідач звертає увагу, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, зокрема процесуальний обов'язок надати докази на підтвердження об'єктивної та цілковитої неможливості сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, запроваджений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у виді обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ так і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявник ставить питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору.
Особа, яка заявила відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан чи інші обставини об'єктивно та цілковито перешкоджали (перешкоджають) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття нею всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Проте, апелянтом не надано жодних доказів в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, та відповідно не підтверджено неможливості сплатити судовий збір.
З огляду на відсутність обставин, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.
З урахуванням викладеного, суддя- доповідач дійшов висновку, що апелянтом не було виконано вимог пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 174, ст. 234, ст. 258, ст. ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя- доповідач
1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Насоненка Володимира Івановича на рішення господарського суду Харківської області від 05.11.2025 у справі №922/2918/25 залишити без руху.
2.Фізичній особі-підприємцю Насоненку Володимиру Івановичу усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя О.В. Плахов