Справа №953/3059/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1793/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України
20 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого ОСОБА_2 ,
- суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
- при секретарі ОСОБА_5 ,
- за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Київського районного суду м.Харкова від 20 червня 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, військовозобов'язаного, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-19.11.2024 Дзержинським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309 КК України 1 рік пробаційного нагляду,
засуджено за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 19.11.2024, ОСОБА_8 визначено остаточне покарання - 5 років 1 місяць позбавлення волі.
Кримінальне провадженні розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Як установив суд, 09.03.2025, приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_8 , знаходячись неподалік будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , вирішив здійснити крадіжку майна з вказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , зайшов до першого під'їзду зазначеного будинку, піднявся на технічний поверх та незаконно проник всередину технічного приміщення для обслуговування ліфта.
У подальшому, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій прямий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (в подальшому неодноразово продовжений), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, розуміючи протиправність своїх злочинних дій, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є непомітними для оточуючих, незаконно проник всередину технічного приміщення для обслуговування ліфта та таємно викрав ліфтовий одношвидкісний електродвигун моделі «АС-52-6», потужністю 4,5 квт, 890 обертів за хвилину, належний КП «ЖИТЛОКОМСЕРВІС», вартістю, згідно висновку судово- товарознавчої експертизи № 3591 від 19.03.2025, - 3592,05 грн.
Вказаний двигун ОСОБА_8 намагався винести із будинку по сходах, однак довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з незалежних від нього причин, так як був помічений особами, які проживають в даному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Своїми злочинними діями ОСОБА_8 міг спричинити КП «ЖИТЛОКОМСЕРВІС» матеріальну шкоду на суму 3592,05 грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації дій ОСОБА_8 , просить пом'якшити призначене йому вироком покарання шляхом застосування положень ст.69 КК України, оскільки: він визнав свою провину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, фактично не завдав шкоди потерпілому, відсутні обтяжуючі покарання обставини. Зауважив, що ОСОБА_8 , перебуваючи у реабілітаційному центрі, став на шлях виправлення, займається волонтерською діяльністю у складі громадської організації «Я врятований» та за період перебування врятував не один десяток життів, допомагаючи евакуйовувати людей із зони бойових дій. Просить вирок змінити та призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 покарання із застосуванням ст.69 КК України 2 роки позбавлення волі та відповідно до ч.1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 19.11.2024, ОСОБА_8 визначити остаточне покарання - 2 роки 1 місяць позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_7 , представник потерпілого ОСОБА_9 , будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце судового засідання, до апеляційного суду не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, тим самим скористалися на власний розсуд своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.
Повідомлення про час та місце судового засідання, надіслане обвинуваченому ОСОБА_8 , повернулось до суду з відміткою про його відсутність за місцем проживання, однак враховуючи, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища останнього, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд за його відсутності.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив вирок суду залишити без змін.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження злочинів.
За змістом ч.1 ст.69 КК України суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як убачається із матеріалів провадження, суд визнав пом'якшуючими покарання обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Однак, яким чином ці пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу обвинуваченого істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, в апеляційній скарзі не наведено і в матеріалах провадження відсутні.
За таких обставин підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України - відсутні.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.
При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, має середню спеціальну освіту, розлучений, офіційно не працевлаштований, має зареєстроване та фактичне місце проживання.
Суд також визнав обставиною, що обтяжує покарання, рецидив злочинів, тому посилання захисника на відсутність обтяжуючих покарання обставин є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавлення волі у мінімальних розмірах передбачених санкцією статті, який колегія суддів вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Що стосується посилання сторони захисту на відсутність фактично завданої шкоди потерпілому, то це не спростовує суспільної небезпечності вчиненого діяння, оскільки злочин було припинено з причин, що не залежали від волі обвинуваченого ОСОБА_8 .
Посилання захисника на волонтерську діяльність ОСОБА_8 після вчинення злочину колегія суддів враховує як позитивну характеристику особи, однак зазначена обставина не може бути підставою для застосування ст.69 КК України, оскільки не зменшує ступінь тяжкості вчиненого злочину та не нівелює обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів.
З огляду на наведене, підстави для зміни вироку - відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 20 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді: