Справа № 202/7612/25
Провадження № 2/202/4263/2025
25 листопада 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:
головуючої судді - Бєсєди Г.В.
за участю секретаря - Міщенко М.С.
розглянувши цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Міан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Міан» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено про те, що ОСОБА_1 працював на посаді генерального директора ТОВ «НВП МІАН» з 05.04.2018 по 01.04.2021 згідно протоколу Загальних зборів учасників № 1 від 05.04.2018 р., наказу № 1-ок від 10.04.2018 р., протоколу Загальних зборів учасників № 01/04/2021 від 01.04.2021 р., наказу № 1-ок від 01.04.2021 р. Згідно з посадовими обов'язками, статуту позивача, відповідач був зобов'язаний здійснювати управління підприємством, забезпечувати його стабільну роботу та збереження майна. Позивачем було недоплачене до бюджету військового збору на суму 3 619, 90 грн. Цю суму списано з рахунку підприємства, а податок не сплачено. Відповідач своїми діями завдав шкоди позивачу, через дії відповідача позивач зазнав збитків.
Представник позивача підтримав позовну заяву та просив задовольнити.
ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Так, у пункті 12 частини першої цієї статті передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Відповідно до частини другої статті 89 ГК України (в редакції, чинній на час виконання відповідачем посадових обов'язків генерального директора) посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, такий спір виник між господарським товариством та його посадовою особою, стосується рішень, дій чи бездіяльності цієї посадової особи на виконання нею своїх повноважень з управління товариством, організацією діяльності товариства.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/19 (провадження № 14-329цс19).
Згідно з частиною першою статті 80 ГК України (в редакції, чинній на час виконання відповідачем посадових обов'язків генерального директора) до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Міан» є юридичною особою та діє на підставі Статуту ТОВ НВП «Міан», затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 1 від 05.04.2018.
Згідно з пунктом 5.5. Статуту ТОВ НВП «Міан» в товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - Генеральний директор. Генеральним директором Товариства може бути Учасник та/або особа, яка не є Учасником Товариства. Генеральний директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за виключенням тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників. Загальні збори Учасників Товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції Генерального директора.
Отже, генеральний директор ТОВ НВП «Міан» є посадовою особою товариства та його виконавчим органом, здійснює управління поточною діяльністю товариства після обрання (призначення) на цю посаду.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачу завдано збитків унаслідок помилки при перерахуванні платежів в якості сплати військового збору.
Таким чином, правовідносини, які виникли між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Міан» та ОСОБА_1 щодо відшкодування збитків, стосуються дій або бездіяльності відповідача під час здійснення своїх повноважень як посадової особи. Вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора цього товариства.
Викладене свідчить про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує ухвалу суду без її проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 05.11.2025, є дата складення повного судового рішення 25.11.2025.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, -
Провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Міан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 25.11.2025.
Суддя Г.В. Бєсєда