Справа № 136/709/25
Провадження № 22-ц/801/2283/2025
Категорія: 36
Головуючий у суді 1-ї інстанції Присяжний О. І.
Доповідач:Сопрун В. В.
26 листопада 2025 рокуСправа № 136/709/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Матківської М.В., Сала Т.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №136/709/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 вересня 2025 року, яке ухвалене суддею Присяжним О.І. у Липовецькому районному суді Вінницької області, повний текст складено 08 вересня 2025 року,
В квітні 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу, мотивуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу, які надаються позивачем на газифікований об'єкт будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з відкритим абонентським рахунком № НОМЕР_1 . Позивач свої обов'язки по наданню послуг з розподілу природного газу на газифікований об'єкт відповідача виконує в повному обсязі. Споживач за отримані послуги з розподілу природного газу протягом періоду їх надання жодної оплати не проводила, договір про реструктуризацію боргу зі споживачем не укладався.
Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за послугу з розподілу природного газу, надану протягом жовтня 2023 року - лютого 2025 року складає 4 710,51 грн.
Окрім того позивачем відповідно до положень ст. 625 ЦК України та постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» також здійснено розрахунок пені, 3 % річних та інфляційного збільшення від простроченої суми за період з моменту скасування Урядом заборони такого нарахування по дату звернення до суду із заявою про видачу судового наказу, а саме відповідачу нараховано: 3 % річних в розмірі - 116,44 грн та інфляційне збільшення - 214,30 грн.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 02 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заборгованість в розмірі 5041,25 грн, з яких: 4710,51 грн - заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з жовтня 2023 року по лютий 2025 року включно; 116,44 грн - 3 % річних та 214,30 грн - інфляційне збільшення, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в стягненні заборгованості.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач уклала з позивачем договір про розподіл природного газу. Факт користування і оплата за природній газ не є доказом укладення договору розподілу газу.
Позивач подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на їх підставі правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 жовтня 2025 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з розподілу природного газу, які надаються Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з відкритим абонентським рахунком № НОМЕР_1 .
07 жовтня 2024 року Липовецьким районним судом Вінницької області видано судовий наказ по справі № 136/1832/24, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Вінницької філії заборгованість за послугу з розподілу природного газу в розмірі 3 227,31 грн, 3 % річних в розмірі 40,77 грн, інфляційні втрати в сумі 83,31 грн та 302,80 грн судового збору.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 та скасовано судовий наказ, виданий Липовецьким районним судом Вінницької області у справі № 136/1832/24. Роз'яснено заявнику право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Відтак ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу.
Позивач здійснює свою діяльність на підставі рішення НКРЕКП - Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 26 грудня 2022 року № 1839 (зі змінами внесеними, зокрема, Постановою НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1769), про видачу ліцензії на розподіл природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України».
ТОВ «Газорозподільні мережі України» є Оператором ГРМ, що здійснює розподіл природного газу споживачам в межах території Вінницької області, а також території м. Гайворон Кіровоградської області на підставі ліцензії, виданої Постановою Регулятора від 26 грудня 2022 року № 1839 (зі змінами внесеними, зокрема, Постановою НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 1769), та є надавачем послуг з розподілу природного газу споживачам.
Згідно розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Вінницькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України по о/р НОМЕР_1 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , було фактично спожито:
- протягом періоду з жовтня 2021 року по вересень 2022 року включно відповідачем було спожито 1 787,00 м. куб. природного газу. Таким чином, з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року визначається наступним чином: 1 787,00 м.куб. х 2,112 грн за 1 м.куб. /12 міс. = 314,51 грн (щомісячна плата для відповідача у 2023 році);
- протягом періоду з жовтня 2022 року по вересень 2023 року включно відповідачем було спожито 1 622,00 м.куб. природного газу. Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2024 року наступним чином: 1 622,00 м.куб. х 2,112 грн за 1 м.куб. / 12 міс. = 285,47 грн (щомісячна плата для відповідача у 2024 році);
- протягом періоду з жовтня 2023 року по вересень 2024 року включно відповідачем було спожито 1 537,82 м.куб. природного газу. Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу у 2025 році наступним чином: 1 537,82 м.куб. х 2,112 грн за 1 м.куб. / 12 міс. = 270,66 грн (щомісячна плата для відповідача у 2025 році).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ОСОБА_1 , фактично користувалася послугами із розподілу природного газу, що свідчить документальне підтвердження споживання нею газу
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем наявні фактичні договірні відносини, позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання перед відповідачем та надав послуги розподілу природного газу, проте відповідачем своїх зобов'язань не виконано та не оплачено послуги розподілу природного газу, чим порушено умови договору.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком, оскільки він зроблений з дотриманням норм матеріального та процесуального права із правильним застосуванням правових висновків.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу наданих послуг з розподілу природного газу та їх оплати, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем та Цивільним кодексом України.
За нормами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.
За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За нормами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем доведено факт приєднання відповідача до умов Типового договору розподілу природного газу, оскільки ОСОБА_1 отримувала послуги з постачання природного газу, а тому, відповідно, отримувала і послуги з розподілу природного газу, що підтверджується фактичною оплатою за надані послуги, а відтак правильно прийнято до уваги судом першої інстанції.
За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до умов пункту 6.1 розділу VI Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п.6.2 розділу VI даного Договору).
Згідно розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу перед Вінницькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України по о/р НОМЕР_1 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , було фактично спожито:
- протягом періоду з жовтня 2021 року по вересень 2022 року включно відповідачем було спожито 1 787,00 м. куб. природного газу. Таким чином, з врахуванням ПДВ (20 %) вартість послуг з розподілу природного газу з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року визначається наступним чином: 1 787,00 м.куб. х 2,112 грн за 1 м.куб. /12 міс. = 314,51 грн (щомісячна плата для відповідача у 2023 році);
- протягом періоду з жовтня 2022 року по вересень 2023 року включно відповідачем було спожито 1 622,00 м.куб. природного газу. Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу протягом 2024 року наступним чином: 1 622,00 м.куб. х 2,112 грн за 1 м.куб. / 12 міс. = 285,47 грн (щомісячна плата для відповідача у 2024 році);
- протягом періоду з жовтня 2023 року по вересень 2024 року включно відповідачем було спожито 1 537,82 м.куб. природного газу. Відтак, з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п .6.1 та 6.2 Типового договору розподілу, Позивачем була розрахована щомісячна плата за послуги з розподілу природного газу у 2025 році наступним чином: 1 537,82 м.куб. х 2,112 грн за 1 м.куб. / 12 міс. = 270,66 грн (щомісячна плата для відповідача у 2025 році).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору, надаючи відповідачу послуги з розподілу природного газу. І такий висновок на переконання апеляційного суду є правильним.
ОСОБА_1 користувалася наданими послугами, продовжуючи споживати природний газ, натомість всупереч визначеним законом та умовами договору обов'язкам, свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконувала, а саме не сплачувала вартість отриманих нею послуг, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем за послуги з розподілу природного газу в сумі 4710,51 грн, що підтверджується довідкою про фінансовий стан споживача та довідкою про фактичний обсяг спожитого природного газу (а.с.12, 19 - 22).
В свою чергу відповідач не спростувала наведений позивачем розрахунок наявної у неї заборгованості.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки відповідачем не було виконано належним чином зобов'язання перед позивачем по сплаті послуг за розподіл природного газу, чим порушений обов'язок з виконання вимог Типового договору та норми чинного законодавства.
При вирішенні спору, судом було враховано всі обставини справи, надано оцінку усім належним доказам.
Доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
Апеляційний суд звертає увагу, що припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. Відтак у відповідача наявний обов'язок здійснювати оплату за надані позивачем послуги розподілу природного газу до моменту припинення дії договору розподілу природного газу та механічного від'єднання від газорозподільної мережі позивача. Як вбачається із матеріалів справи договір між сторонами не розірвано та відповідач не зверталася до позивача із відповідною заявою про розірвання договору та остаточного припинення розподілу газу. Доказів вилучення об'єкта споживача із заяви-приєднання позивач не надала.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 5041,25 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2025 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Матківська М.В.
Сало Т.Б.