Справа № 758/5182/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12882/2025
25 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року у складі судді Гребенюка В.В.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Позов обґрунтовано тим, що доходів позивачки недостатньо для забезпечення потреб ОСОБА_3 .
За твердженням позивачки, відповідач має достатній рівень доходу та має можливість надавати грошову допомогу на утримання дитини, з огляду на, що просить суд стягнути з відповідача на користь свою користь аліменти у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 квітня 2024 року і до досягнення дитиною 23 років, або закінченням ним навчання.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 квітня 2024 року і до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років, або закінченням ним навчання. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп в дохід держави. Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що повнолітній син сторін по справі навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання і у зв'язку із навчанням потребує матеріальної допомоги.
Вказує, що стипендію в Навчально-науковому інституті права Київського національного Університету імені Тараса Шевченка ОСОБА_3 не отримує, що підтверджується довідкою № 042/593 від 14 березня 2024 року.
Посилається на те, що відповідач самостійно та без належної правової підстави вирішив зменшити виплати на спільного молодшого сина з частини до 1/10 частини від своїх доходів, що свідчить про недобросовісні дії відповідача, які не відповідають інтересам дитини.
Звертає увагу суду на те, що форма навчання ОСОБА_3 є денною, що призводить до неможливості студента працювати та отримувати доходи.
Зазначає, що відповідач працює керівником слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань та майновий стан щороку покращується, у зв'язку з чим є можливість надавати кошти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Окрім цього, відповідач має у власності дві земельні ділянки, гараж в гаражно-будівельному кооперативі «Позняки-2».
Вказано, що зокрема в 2024 році ОСОБА_5 отримав виплату грошового забезпечення за січень - 131 541 грн 96 коп, за лютий - 135 235 грн 22 коп, за березень - 131 541 грн 96 коп,за квітень - 131 541 грн 96 коп, за травень - 131 541 грн 96 коп, за червень - 198 157 грн 96 коп, за липень -131 541 грн 96 коп, за серпень - 131 657 грн 02 коп, за вересень - 131 657 грн 02 коп.
Вважає, що у батька дитини є можливість надавати допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, оскільки його заробіток дозволяє утримувати себе та свою повнолітню дитину.
Крім того, ОСОБА_6 хворіє на бронхіальну астму, алергічний реніт, міопію середнього ступеня з астигматизмом обох очей, переферичну хоріофетинальну дегенерацію сітківки обох очей. Наявні у дитини хронічні діагнози потребують щомісячних витрат на підтримання належного стану здоров'я сина.
Вважає доводи відповідача відносно того, що він не має можливості платити аліменти в розмірі частини від його доходів є надуманими та безпідставними, оскільки відповідач має гроші на утримання себе, свого автомобіля та житла.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ,просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визначити аліменти на повнолітнього сина у розмірі 1/10 частки його доходів на період навчання в учбовому закладі, але менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 квітня 2024 року і до досягнення ОСОБА_7 двадцяти трьох років, або закінчення ним навчання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права, є незаконним і необґрунтованим.
Скаржник вказує, що рішенням суду незаконно порушуються права його доньки ОСОБА_8 2021 року народження, оскільки вона поставлена в нерівні матеріальні умови в порівнянні з дітьми від першого шлюбу.
Посилається на те, що на другого сина цим же судом у справі № 758/5829/24 стягнуті аліменти у розмірі частки його заробітку, а разом 41% на двох дітей. На даний час справа розглядається в Київському апеляційному суді.
Вважає, що рішення суду порушує його права надані ст. 48 Конституції України на достатній рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Окрім цього, судом першої інстанції не було взято до уваги відзив на позовну заяву.
Вказано, що районний суд не проаналізував та не порівняв дохід, який приходиться на кожного члена сім'ї, не послався на дохід самої позивачки та без розрахунку визначив розмір аліментів рівний 1/6 частки заробітку відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, зазначити наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Як установлено матеріалами справи, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 липня 2017 року з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини його заробітку (доходу).
Відповідно до справи, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 року у позові про зменшення розміру аліментів ОСОБА_2 відмовлено.
Проте згідно долученої до справи під час апеляційного провадження постанови Київського апеляційного суду від 15 липня 2025року зазначене рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким змінено розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_10 у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення ним повноліття.
З 01 вересня 2023 року син сторін ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Навчально-науковому інституті права Київського національного університету імені Тараса Шевченка на денній формі навчання зі здобуття освіти за спеціальністю «Право з терміном навчання - до 30 червня 2027 року (а.с. 12, 96).
Згідно даних долученої до справи довідки, виданої ДБР ТУ ДБР у м. Києві видно, що відповідач ОСОБА_2 проходить службу в указаній установі й станом на 30 квітня 2024 року щомісячне грошове забезпечення відповідача фактично становило 131 541 грн 96 коп (а.с.88).
Відповідно до довідки №21/2-1495 від 05 червня 2024 року позивачка проходить службу в Службі безпеки України зі щомісячним грошовим забезпеченням у сумі 61 787 грн 50 коп (а.с. 107).
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 долучив до матеріалів справи докази створення іншої сім'ї з ОСОБА_11 та наявністю їх спільної дитини - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 75).
Згідно даних довідки від 06 травня 2024 року №71, виданої Національною академією Служби безпеки України, ОСОБА_11 проходить військову службу в Національній академії СБ України. Грошове забезпечення з січня 2023 року по травня 2024 року не виплачувалось. ОСОБА_11 знаходиться у відпустці для догляду за дитиною без збереження грошового забезпечення з 30 квітня 2021 року по 30 липня 2024 року (а.с. 91).
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову й стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_9 у розмірі 1/6 частини усіх його доходів на період навчання, суд першої інстанції суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що ОСОБА_2 є особою працездатного віку, має офіційну роботу та стабільний заробіток, отже, він має об'єктивну можливість виплачувати аліменти
Апеляційний суд погоджується з такими висновками районного суду, остільки вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріально допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
У пункті 20 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.
Утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання є обов'язком батьків, отже вимоги про сплату аліментів за цей період є законними (ВС/КЦС у справі № 308/4214/18 від 13.04.2021).
В зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Такий обов'язок покладається на батьків ст. 199 СК України.
Як установлено, на утриманні відповідача знаходиться двоє малолітніх дітей: син сторін ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Окрім цього, на відповідача законом покладено обов'язок утримувати повнолітнього сина на період його навчання, але не більше ніж досягнення ним 23 років.
Отже, за наслідками ухваленого оскаржуваного рішення визнано доведеним обов'язок ОСОБА_2 утримувати двох дітей сторін, один з яких повнолітній та дитину, народжену в створеній відповідачем іншій сім'ї.
Відповідно виписок з медичних установ, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 хворіє на бронхіальну астму спадкового характеру ще з 10-11 років, яка має хронічний перебіг у виді задухи, що загострюється в осінньо-весняний період та під час хвилювання. Також з 8 років перебуває на обліку у офтальмолога й кожні 6 місяців здійснює діагностику зору та проходить курс лікування. Тобто ОСОБА_9 , окрім іншого потребує постійного контролю здоров'я, що має систематичний характер (а.с. 39-42).
Окрім цього, як установлено під час апеляційного провадження справи, постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2025 року змінено розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_10 02 липня 2012 року з до 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення ним повноліття.
Встановивши, що син сторін ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Навчально-науковому інституті права Київського національного університету імені Тараса Шевченка на денній формі навчання та потребує у зв'язку із цим матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 , який працевлаштований, має можливість надавати сину таку допомогу суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина, який навчається, у розмірі 1/6 частини усіх його доходів.
Окрім цього, апеляційний суд під час перегляду справи в апеляційному порядку враховує наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановленого порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Районний суд за наслідками вирішення спору зазначив про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на повнолітнього сина сторін ОСОБА_4 до досягнення ним двадцяти трьох років, або закінчення навчання.
Разом з тим, такі висновки суперечать диспозиції ст. 199 СК України, якою передбачено обов'язок на утримання повнолітньої дитини до закінчення навчання, але не більше досягнення нею двадцяти трьох років.
Окрім цього, стягуючи аліменти у розмірі, не меншому 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд залишив поза увагою, що мінімальний та максимальний розмір аліментів на повнолітню дитину законом не встановлений.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині викладення періоду сплати аліментів на користь ОСОБА_4 шляхом зазначення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_9 до закінчення навчання у Навчально-науковому інституті права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, а також шляхом виключення з рішення суду посилання про стягнення з відповідача аліментів у розмірі, не меншому 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Посилання ОСОБА_2 на те, що при умові утримання з нього аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_9 у розмірі 1/6 частини його доходів буде погіршено матеріальне становище доньки ОСОБА_8 , народженої у іншій сім'ї, апеляційний суд відхиляє за безпідставністю, остільки як установлено, розмір аліментів на утримання дітей від першого шлюбу становить 1/3 частину доходу боржника (1/6+1/6 =1/3) та не свідчить про завищений характер стягнутих аліментів, в той час як закон покладає на батька дітей обов'язок їх утримувати як до досягнення повноліття, так і у випадку вступу до навчального закладу, на період навчання, але до досягнення не більше ніж двадцяти трьох років.
Крім того, необхідність утримувати інших малолітніх дітей не виключає обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу також своєму повнолітньому сину, який її потребує.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що обов'язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов'язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.
Наявність у власності відповідача автомобіля, гаражного боксу та двох земельних ділянок, одна з яких має цільове призначення - пай, не свідчить про наявність у нього надмірної власності та не впливає на установлений судом розмір аліментів, у зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє указані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року змінити шляхом зазначення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до закінчення навчання у Навчально-науковому інституті права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, а також виключення з рішення суду посилання про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі, не меншому 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: